Тест на профпридатність для нового голови Нацбанку, або Чи зважаться чиновники піти на "солодкі" умови реструктуризації боргів одного з найбільших фактичних банкрутів - аграрного барона Олега Бахматюка?
Намагання Петра Порошенка усіляко підкреслити тезу про незалежність НБУ під час представлення на пост його повноправного керівника Якова Смолія виглядали скоріше як спроба чи то приховати шило у мішку, чи то потримати гарну міну при далеко не найкращій грі. І ледь як не "шапка горить" свідчила саме відсутність достатньої за світовими стандартами автономності президентського ставленика на цій посаді. Адже за відсутності відчутної політичної ваги саме нинішньому главі держави новопризначений голова Нацбанку має повністю завдячувати не тільки отриманням, а й подальшим збереженням посади. Тож цілком риторичне запитання: чи буде пан Смолій спроможним на головну банкірську відповідь ("ні") своєму високому покровителю? Як і найбільшим боржникам перед НБУ та вкладниками - колишнім власникам збанкрутілих банків. Подальші рішення щодо яких теж, очевидно, будуть прийматися не так у самому Нацбанку, як у президентській адміністрації.
Варто зазначити, що занадто тривалий - поза межами пристойності - процес призначення наступника Валерії Гонтаревої (Смолій перебував у статусі виконувача обов'язків з 11 травня 2017-го, тобто понад десять місяців) не менше, ніж "прогресивну громадськість" і зовнішніх кредиторів офіційного Києва, турбував і багато кого з цієї "групи товаришів". Їх прізвища Гонтарева не забула згадати перед голосуванням за власне звільнення у Верховній Раді услід за колишніми власниками Приватбанку. Разом вони винні лише НБУ понад 45 млрд грн (тобто приблизно по тисячі гривень у перерахунку на кожного українця). Цікаво, що один з головних фігурантів "списку Гонтаревої" - Костянтин Жеваго - прибув для голосування за її відставку до парламенту особисто, хоча зазвичай буває там дуже рідко. При цьому він, заборгувавши Нацбанку 6,3 млрд грн (ще близько 22 млрд, за оцінками НБУ, - своєму колишньому банку "Фінанси та кредит"), посідає далеко не перше місце в гонтаревському антирейтингу, безумовним лідером якого вона назвала Олега Бахматюка (завинив тільки НБУ 10,2 млрд грн).
Бахматюк виявися й чи не найпершим представником комерційного сектора, який публічно привітав офіційну зміну керівництва в НБУ. В коментарях для агенції "Інтерфакс" - уже через півтори години після голосування - він заявив про надію на "конструктивне вирішення питання боргу з новим головою НБУ". При цьому екс-власник збанкрутілих банків "ВіЕйБі" і "Фінансова ініціатива"зновупідтвердив раніше задекларований намір погасити їх борги перед державою… Але, як і раніше, "в розумні терміни - протягом близько 10 (!) років". Що, як без тіні зайвого сумніву вважає Бахматюк, "суттєво краще тих умов, на яких зараз продає Фонд гарантування вкладів фізосіб - приблизно 10% їх початкової вартості".
Більш детально з умовами боржника, серед яких він вимагає ще й "невисоку відсоткову ставку", можна ознайомитися в його інтерв'ю тому ж таки "Інтерфаксу" місячної давності, в якому він, звичайно ж, намагається позиціонувати власну персону як дбайливця інтересів держави та соціально-відповідального бізнесмена. Оскільки, за його словами, належний йому агрохолдинг "Укрлендфармінг" (УЛФ) не тільки створює 1,2% національного ВВП і сплачує 2,5 млрд грн податків, а й нараховує щороку 2,5 млрд грн зарплати 37 тис. співробітників. Хоча, чесно кажучи, пророцтва загибелі виробництв без особистого керівництва нинішнього власника іноді виглядають більше як шантаж. Особливо коли він сам же згадує про свої погрози, зокрема і "вчорашньому та нинішньому" прем'єр-міністрам, що "сьогодні це моя проблема, а завтра вона буде вашою". При цьому Бахматюк у черговий раз звинувачує НБУ в небажанні мирно врегулювати існуючий конфлікт. Очевидно, в розрахунку на те, що наступника Гонтаревої йому таки вдасться вмовити або дотиснути до прийнятного для себе рішення. Невже і попередніх домовленостей уже досягнуто?
Мабуть, не треба високих компетенцій у фінансах, аби запідозрити, що десь тут може ховатися чорт нової багатомільярдної афери. Адже за десять років спливе багатенько води, знецінивши нинішню вартість боргу десь до нуля внаслідок цінової та майже невідворотної курсової девальвації. Досить згадати, що багатомільярдні бахматюківські гривневі борги вже й так значно "полегшали" за останні роки, причому стосується це як курсових, так і цінових співвідношень.
Аби не заморочувати читачам голову, не будемо наводити розрахунки, якою мізерною виявиться поточна приведена вартість нинішньої заборгованості внаслідок реструктуризації на десять років під "невисокий процент" (якщо взагалі не стане від'ємною залежно від конкретних умов!). Особливо за умови дисконтування за нинішньою обліковою ставкою НБУ (17%), рівень якої Бахматюк уже точно навряд чи назве невисоким. І не згадуючи, що річні темпи інфляції, навіть за офіційними даними, зараз становлять 14%. Унаслідок чого зростають ціни на яйця й курятину, але аж ніяк не початкова вартість його боргу…
Запити DT.UA на ім'я пана Бахматюка щодо конкретизації параметрів запропонованої ним реструктуризації в "Укрлендфармінгу" та "Авангарді", незважаючи на публічність заяв із цього приводу, були проігноровані. Не додали конкретики і відповіді держустанов. У Нацбанку нам відповіли, що не отримували жодних офіційних пропозицій щодо погашення боргів за кредитами рефінансування ні від банків "Фінансова ініціатива" та "ВіЕйБі", ні від їхнього колишнього акціонера. У Фронді гарантування вкладів фізосіб нам повідомили, що "питання реструктуризації боргів компаній, підконтрольних Олегу Бахматюку, перед неплатоспроможними банками піднімалося ним рік тому". "Але всі запропоновані механізми на сьогодні можуть бути застосовані виключно для кредитів діючих банків. Питання реструктуризації боргів перед неплатоспроможними банками обмежене терміном їхньої ліквідації, яка може тривати не більше п'яти років", - бідкаються у Фонді, констатуючи, що "цю проблему можна вирішити лише на законодавчому рівні".
Ціна питання
Щодо суми заборгованості, то й тут виникає чимало питань. За даними НБУ, оприлюдненими в жовтні 2016-го, борги екс-банків Бахматюка перед державою і кредиторами становили 37,9 млрд грн. У цю суму центробанк включав зобов'язання "ВіЕйБі" та "Фінансової ініціативи" перед НБУ (на той момент 10,9 млрд грн), вкладниками й іншими кредиторами (21,7 млрд), а також заборгованість компаній агробарона перед держбанками (5,3 млрд грн).
Насправді ж, якщо, окрім банківських, брати в розрахунок ще й зовнішні борги бахматюківських компаній (за останніми оцінками - близько
1,5 млрд дол.), то сума вийде значно більшою (детальніше про це нижче).
У заявах Бахматюка йдеться про 19 млрд грн зобов'язань перед Фондом гарантування вкладів. Куди, очевидно, він включає залишок заборгованості за рефінансуванням НБУ та виплачену ФГВФО суму компенсацій за вкладами (за мінусом уже виплаченого, за словами Бахматюка, 1 млрд грн - див. табл.). З Фондом гарантування, як також уже неодноразово наголошував агробарон, він веде "активний діалог".
Зі свого боку директор-розпорядник ФГВФО Костянтин Ворушилін у майже синхронному з бахматюківським інтерв'ю для ЕП, підтримуючи ідею реструктуризації, вже також не вперше підігрує лейтмотиву "що ти візьмеш із задушеного?". Наводячи приклади наміру розрахуватися (Бахматюка та Жеваго), директор-розпорядник характеризує їх як "випадки, коли потрібно подумати, як це закріпити, і в цьому напрямку рухатися", а ще - як "хороший, позитивний приклад для всієї системи". Біда тільки, що, за словами Ворушиліна, боржникам треба дати "інструмент" і час для розрахунку.
Навіщо грати на публіку та чому нетерплячка?
Пояснення дуже просте: аби йшлося про приватні кошти комерційних структур та їх домовленості, питання реструктуризації можна було б дійсно вирішити за закритими дверима, мотивуючи таку потребу комерційними інтересами та таємницею. Однак у даному та інших подібних випадках мова про десятки мільярдів гривень державних грошей, за надто "творче" та вільне розпоряджання якими чиновникам має світити тюрма. І якщо хтось і погодиться взяти на себе особисту відповідальність за подібну до запропонованої Бахматюком реструктуризацію, то точно не такий стріляний горобець, як колишній банкір Ворушилін. Тут знадобиться "кругова порука" на кшталт хоча б рішення КМУ або ще краще - закону. І саме це констатується у вищезгаданому коментарі ФГВФО у відповідь на наш запит.
Пояснень же мотивів публічної активності Бахматюка може бути чимало - про деякі з них розповідає і він сам. Зокрема, скаржиться, що конфлікт з НБУ ускладнює переговори із зовнішніми кредиторами (а якщо сказати прямо - заводить їх у глухий кут). Також від порозуміння з регулятором, визнає агромагнат, напряму залежить і успіх у пошуках стратегічного інвестора: "Спочатку ми маємо навести порядок тут з Нацбанком, бо ніхто не ввійде у війну ні під які гроші". Розрахунок не зовсім безпідставний, адже під його контролем і досі (навіть після значного скорочення за останні роки) перебуває один із найбільших в Україні земельних банків - площею майже 570 тис. га. Угіддя, правда, в основному орендовані (220 тис. договорів, які обслуговують 500 діловодів) і разом з виробничими потужностями заставлені-перезаставлені різним кредиторам з чисельними обтяженнями.
Бахматюківська проблема особистих гарантій, наданих ним під рефінансування НБУ (за даними регулятора, на 8,5 млрд грн, сам він називає суму у 7 млрд), звичайно, теж не може його не турбувати. Однак, якщо ситуація "провисіла" уже кілька років, то чого б Бахматюку нервувати саме зараз? Тим більше, що ФГВФО своїм рішенням від 15 лютого ц.р. у черговий раз "успішно" подовжив термін ліквідації "ВіЕйБі Банку" ще на два роки - до 19 березня 2020-го, а ліквідацію "Фінініціативи" взагалі заблоковано в судах на невизначений термін. Та й сама пропозиція реструктуризації "на десять років під низькі відсотки" - очевидна спроба виторгувати час, за який так успішно перекладені на державу зобов'язання перед банками остаточно знеціняться.
Однак не все так просто, і справа тут, найімовірніше, в тому, що вже восени поточного року спливає термін трирічної відстрочки з погашення єврооблігацій на 200 млн дол. агрохолдингу "Авангард" (Avangard PLC, входить до бахматюківського УЛФ). Очікують реструктуризації також 500 млн дол. зовнішнього боргу самого "Укрлендфармінгу". У разі неможливості яких Бахматюку загрожує визнання 100-відсотковим банкрутом (з усіма відповідними наслідками, зокрема, і арештами рахунків і майна). Причому вже не тільки за нормами українського законодавства (які завдяки зговірливості місцевих суддів можна трактувати доволі вільно та широко), а й міжнародного права, де "простір для маневрів" значно вужчий, а виконавча система (на відміну від української) таки діє. Приблизно півроку, які залишилися до цього "часу Ч", спливуть (принаймні для Бахматюка) дуже швидко, адже переговори з великими кредиторами ідуть без відчутного результату: кожен з них готовий на відстрочку виплат тільки за наявності аналогічної домовленості з рештою. При цьому аграрному баронові нічого їм запропонувати - всі його активи або дуті, або вже заставлені…
"А барон той…"
Серйозні проблеми з кредиторами у Бахматюка розпочалися 2014-го, коли через втрату контролю над частиною українських територій, воєнний конфлікт на Сході та негативну ринкову кон'юнктуру розвіялася міфічна "історія успіху" одного з найбільших українських агробаронів.
Як багато хто підозрював і раніше, і статки, і ефективність діяльності бахматюківських агрохолдингів виявилися багато в чому щонайменше прикрашеними. На підставі чого виникло чимало скандалів і конфліктів, про які DT.UA вже неодноразово писало (див. публікації "Проліт Бахматюка", "Яйця в порошок", "Міняйли по великому", "Кредитні лещата Бахматюка", "Кінець рефінансової казки" та ін.).
Формально до активів найактивнішого на той час "збирача земель українських" належав не тільки найбільший в Україні земельний банк на
654 тис. га. Але й "найбільший в Євразії виробник яєць агрохолдинг "Авангард", 15 елеваторів, 216 зерносховищ, 5 насіннєвих заводів, 19 птахофабрик, десятки ферм, 19 м'ясокомбінатів, 6 цукрозаводів та ще багато інших виробництв. Від усього цього просто-таки мусила б запаморочитися голова не лише у пересічних спостерігачів, а й у професійних кредиторів та інвесторів. І до часу таки паморочилася, адже бахматюківським структурам, на додаток до кредитів від власних банків, вдалося залучити щонайменше
1,9 млрд дол. зовнішніх позик! Завдяки надто легкій доступності яких так швидко і зростала аграрна "імперія" - почасти без належного переживання про бізнесову доцільність та економічну ефективність новопридбань.
Як уже писало DT.UA, у період бурхливого зростання бізнесу для покриття потреби в дедалі більших позикових коштах Бахматюку довелося об'єднувати "під одним дахом" належні йому активи, аби продемонструвати стрімке зростання масштабності свого бізнесу. Саме тоді до складу "Укрлендфармінгу", який на швидку руку зліпили із почасти збиткових і дотаційних агрофірм, було введено публічний "Авангард" з дуже "хорошою" звітністю. Водночас непрямим підтвердженням різниці між реальною та "журнальною" вартістю УЛФ може бути відмова найбільшої в Китаї машинобудівної корпорації SINOMACH завершити угоду з надання компанії Бахматюка інвестицій у розмірі
4 млрд дол. Банкіри тоді припускали, що відмова від китайців надійшла після проведеного інвестбанком Morgan Stanley due-dilligence.
Згодом почав спливати й потягнувся цілий шлейф історій з поданням на Лондонську біржу сумнівної звітності, закриттям американських фабрик, а також маніпуляціями з коштами від розміщення єврооблігацій. У розпорядженні DT.UA є цілий архів копій звернень інвесторів зі скаргами на відповідні зловживання.
(Не)фінальні акорди
Варто згадати хоча б той факт, що банки Бахматюка були серед щасливчиків, які отримали найбільші обсяги рефінансування НБУ 2014-го (5,5 млрд грн - "ВіЕйБі" та 8,3 млрд - "Фінініціатива"). Причому за часів головування як надто щедрого Степана Кубіва, так і значно скупішої на такі позики Гонтаревої.
Цікаво, що саме у день призначення Гонтаревої головою Нацбанку в парламенті (19.06.2014 р.) регулятор вирішив виділити "ВіЕйБі Банку" чергову позику (на 900 млн грн). Слід розуміти, це був фінальний акорд Степана Кубіва на посаді очільника НБУ (сьогодні він перший віце-прем'єр), який за неповні чотири місяці 2014-го встиг надати банкам Бахматюка 10,5 млрд грн рефінансування (6,6 млрд для "Фінініціативи", 3,9 млрд - "ВіЕйБі").
Нібито під тиском зверху, але й правління НБУ на чолі з Гонтаревою також кредитувало банки Бахматюка: загалом на суму понад 3 млрд грн ("ВіЕйБі" - 1,53 млрд, "Фінініціатива" - 1,74 млрд, при цьому загальна сума заборгованості ФІ перед НБУ сягнула 9,7 млрд грн - четвертого показника в системі, в 1,7 разу перевищивши обсяги залучених установою клієнтських коштів).
На довершення власнику та менеджменту цих фінустанов вистачило "кваліфікації", щоб отримані від НБУ кошти рефінансування на покриття відпливу депозитів, як підозрюють не тільки правоохоронці, спрямувати не за призначенням, а на нові позики пов'язаним структурам (згідно з фінансовою звітністю, отримуючи рефінансування, вони продовжували нарощувати обсяги кредитування)! Детективи НАБУ ведуть слідство у кримінальному провадженні (№52016000000000454 від 29 листопада 2016 р.) за ст. 364 Кримінального кодексу ("Зловживання владою або службовим становищем"). У судових матеріалах вказувалося, що "ВіЕйБі" в 2014 р. отримав від НБУ кредити на 5,5 млрд грн, і, попри віднесення до проблемних, банк продовжував "ризикову діяльність щодо кредитування пов'язаних з кінцевими бенефіціарами банку юросіб, що призвело до значного зменшення високоліквідних активів для забезпечення зобов'язань банку, погіршення ліквідності банку, зменшення регулятивного капіталу нижче допустимого рівня, порушення нормативів НБУ і законодавства України".
Також Гонтарева заявляла, що перед входженням тимчасової адміністрації за рахунок "схлопування" активів "ВіЕйБі Банк" вивів з-під застави НБУ 3,4 млрд грн, з яких сам Бахматюк визнавав 3 млрд.
Різні калькулятори
Згідно із заявами Гонтаревої, борг Бахматюка по інсайдерських кредитах у портфелі його банків-банкрутів сягає 28,2 млрд грн. "У "ВіЕйБі" таких кредитів було 70%, у "Фінансовій ініціативі" - 96%. Це не тільки позики "Укрлендфармінгу", там же величезна кількість компаній, пов'язаних з акціонером", - запевняла екс-голова НБУ. Для розуміння: список компаній, яким, за даними НБУ, видавали кредити колишні "кишенькові" банки агробарона, займає 21 сторінку.
Агромагнат називав ці "інсайдерські" дані недостовірними, а боргові оцінки на 37,9 млрд грн - "підміною понять" і "дурницею". Більш того, через ЗМІ він звинувачував Гонтареву в спробі рейдерського захоплення його бізнесу, публічно закликавши Порошенка втрутитися в конфлікт. При цьому агробарон запевняв, що на неофіційних консультаціях президент підтримав ідею реструктуризації його зобов'язань перед державою.
"Перевести все в площину "якщо я не хочу платити борги, значить, хтось хоче мій бізнес" не вийде, - парирувала Гонтарева. - Якщо буде доведено доведення банку до банкрутства, власник і менеджмент повинні понести кримінальну відповідальність".
У ході публічних перепалок обидві сторони не особливо добирали слів (можна тільки уявити, які "епітети" лунали у високих кабінетах), зробивши ще чимало обопільних заяв і висунувши звинувачень.
Особливо "трепетне" ставлення Гонтаревої до власника "Укрлендфармінгу" проявилося не лише в мало не найбільшому шквалі публічної критики з її боку, а й в особистій участі екс-голови Нацбанку в судових засіданнях щодо боргів Бахматюка.
Згідно з надісланою нам інформацією, НБУ ініційовано сім судових процесів безпосередньо щодо Бахматюка як фінансового поручителя. "Всі ці процеси тривають, і жодного з них НБУ не програв, - запевнили нас у прес-службі регулятора, додавши, що "натомість О.Бахматюк подав вісім позовів через компанію (Quickcom Limited), у якій він є бенефіціарним власником, з допомогою яких зараз намагається розірвати договори з надання його банкам кредитів рефінансування". На наше питання, яким буде подальший розвиток подій після рішення ВАСУ, згідно з яким фактично має бути відновлено роботу "Фінансової ініціативи", нам повідомили, що НБУ оскаржив це рішення у Верховному суді України. Провадження у цій справі було відкрито ВСУ ще 7 лютого 2017 р., "однак справа до розгляду досі не призначена".
Між Фондом гарантування вкладів і структурами Бахматюка теж тривають судові спори. "Зараз на розгляді в судах знаходиться понад 6,5 тис. справ на суму понад 11 млрд грн за позовами "ВіЕйБі Банку" до позичальників", - повідомили DT.UA у Фонді гарантування, зауваживши, що у цих справах на його користь ухвалюється більшість рішень з позитивним результатом. При цьому на виконанні в Державній виконавчій службі перебуває близько 20 тис. проваджень на суму понад 13 млрд грн. "Проте через відсутність майна у боржників рішення судів не виконуються, виконавчі документи повертаються до банку без виконання", - зазначають у ФГВФО, звинувачуючи держвиконавців у "поверхневому підході до здійснення своїх посадових обов'язків, нездійсненні вичерпних заходів щодо розшуку майна боржника, ігноруванні запитів щодо здійснення виконавчого провадження тощо".
Тож фактичні результати Фонду виглядають більш ніж скромно, тоді як у судовому реєстрі можна знайти не одне рішення на користь позичальників "ВіЕйБі" ("Компанія "Райз", "Карпатська нафтова компанія" тощо). І далеко не по всіх із них є апеляції.
Бахматюк, відповідаючи на запитання журналістів, чи використовував він у боргових війнах з держструктурами маневри на кшталт технічного банкрутства підприємств, по факту висловив думку, що на війні всі засоби хороші, якщо тебе заганяють у глухий кут. "Знаєте, коли ось так нападають з усіх боків, компанія вибудовує стратегію оборони. Але ви ж розумієте, що найлегше будувати лінію оборони тоді, коли у компанії немає ніяких активів, тобто використовувати стратегію стандартного виведення коштів. Тому якщо на нас подають в суд, ми судимося в зворотному порядку, використовуємо будь-які механізми. Але при цьому ми не відмовляємося ні від жодної копійки нашого боргу. Такі тактичні удари потрібні, коли немає конструктиву", - пояснив він.
Хто відповість?
Нацбанк намагався діяти не лише по цивільно-господарській лінії стягнення боргів, а й по кримінальній. У травні 2017-го банківський регулятор заявляв, що домігся відновлення розслідування у справі про можливе розкрадання кредитів рефінансування, виданих "ВіЕйБі Банку". "Національний банк звернувся до суду із скаргою на постанову про закриття цього кримінального провадження. Суд визнав скаргу обґрунтованою і задовольнив її, а постанову про закриття кримінального провадження скасував. Відтак, Національна поліція зобов'язана провести розслідування про можливе розкрадання кредитів рефінансування у "ВіЕйБі Банку", - зауважували в Нацбанку.
Чи буде врешті-решт хоч когось із фігурантів притягнуто до відповідальності? Можливо, що шанси і є з огляду на вищезгадане слідство НАБУ. "Як зазначив детектив (НАБУ. - Ред.), у досудового слідства є підстави вважати, що виконання фінансових операцій за рахунок коштів кредитування НБУ, яке зрештою призвело до неплатоспроможності ПАТ "ВіЕйБі Банк", стало наслідком зловживання службовими особами НБУ своїм службовим становищем, які безпідставно надавали кредити вказаному банку без належного забезпечення та всупереч законодавству", - зауважувалося в судових матеріалах.
Як нарікав і сам Бахматюк, щодо нього особисто та його структур було ініційовано багато кримінальних проваджень і судових позовів. "МВС, прокуратура, СБУ не вилазили з банків, накопичені цілі томи справ, - жалівся Бахматюк, додаючи: "Ми надали всі документи й докази, щоб їх закрити". Тож, як часто водиться в Україні, віз і нині там - так "продуктивно" співпрацюють (точно як Лебідь, Рак і Щука) банківський регулятор, правоохоронні органи та судові й виконавчі інстанції.
І ззовні все можна було б сприймати так, що боротьба між Гонтаревою та Бахматюком завершилася бойовою нічиєю. Якби де-факто це не означало, що програли держава та платники податків. І, скоріше за все, доведеться фіксувати програш, якщо держчиновники знову погодяться на "реструктуризаційну схему".