Через серйозний економічний спад, спровокований пандемією коронавірусу та карантином, за результатами 2020 року кожен другий українець опинився на межі бідності, а кожен десятий — рахувався безробітним.
Про це свідчать дані НАНУ та міжнародних організацій. У важкий час безгрошів’я рятівною соломиною для багатьох ставали короткі споживчі кредити. Під час карантинного періоду можливість швидко і недорого вирішити дрібні фінансові потреби, пов’язані з лікуванням, придбанням необхідної побутової техніки чи іншими питаннями, допомогла значній кількості українців. Але кредитування, як і інші фінансові інструменти, як відомо, ґрунтується на ринкових механізмах. І не надто любить сторонні «силові» втручання, зокрема, й з боку держави, навіть якщо вони викликані «добрими намірами».
Це, схоже, не до кінця розуміли представники чинної влади, коли, не прорахувавши наслідків, продукували деякі заходи, покликані, начебто, допомогти українцям пережити кризу. Такі, наприклад, як прийняття у червні 2020-го закону про скасування штрафів за кредитами, отриманими у фінансових установ. Адже цей документ хоч і виглядав на перший погляд позитивним, спровокував значне зростання кількості неплатників за кредитами, залишивши банки без жодних механізмів впливу на таких боржників. У результаті в країні скорочуються обсяги споживчого кредитування. Банки просто вимушені йти на такі кроки через ризики неплатежів. І ця тенденція, схоже, може тривати й надалі, доки влада не виправить ситуації.
За даними аналітики Opendatabot, загальна кількість боржників в Україні 2020-го зросла на 300 тисяч, або на 18% порівняно з попереднім роком. При цьому близько половини цієї кількості (150 тисяч осіб) припадає на боржників за кредитами.
Експерти зазначають, що зростання боргів за кредитами було спровоковане не лише кризою, пов’язаною з поширенням коронавірусної хвороби, а й, хоч як дивно, одним із заходів, котрі влада вжила, аби з нею боротися. А саме: із скасуванням штрафів за простроченими позиками. Відповідний закон №691-IX був прийнятий Верховною Радою у червні 2020 року та ставив за мету полегшити фінансове навантаження на українців.
Норми цього закону передбачають, зокрема, недопущення штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігти поширенню територією України коронавірусної хвороби COVID-19, та у 30-денний строк після його завершення.
Закон, на перший погляд, начебто справді покликаний допомогти людям пережити кризу, захистивши позичальників, що з різних причин не мають можливості обслуговувати кредити. Але, як це нерідко буває з українськими законами, коли їх приймають поспіхом і з популістських мотивів, і цей документ спрацював «навпаки».
Адже значна кількість боржників (особливо ті, хто й раніше не любив платити) стала трактувати його як таку собі «індульгенцію», можливість безкарно не повертати позик, оскільки жодні фінансові санкції під час карантину за це не загрожують. При цьому банки фактично втратили будь-які важелі впливу на позичальників. Як наслідок, кількість прострочених банківських кредитів 2020 року зросла на 24%.
Слід зазначити, що ще на етапі підготовки законопроєкту про скасування штрафів до нього були досить суттєві зауваження у Головного науково-експертного управління Верховної Ради. У своєму висновку Головне управління зазначило, що підхід, за яким пропонується «пробачити всім і все», може мати значні негативні наслідки.
«Такий підхід не враховує того, що частина позичальників у період дії вказаного карантину продовжує свою діяльність у звичайному режимі і має можливості для добросовісного виконання своїх зобов’язань за вказаними договорами. На нашу думку, звільнення всіх позичальників незалежно від умов їх діяльності від відповідальності за невиконання зобов’язань за договорами кредиту (позики) може призвести до суттєвих і невиправданих збитків кредиторів (позикодавців), що також матиме негативний ефект для економіки», — йдеться у висновку.
Юридичне управління Верховної Ради, у свою чергу, також знайшло у законопроєкті суттєві суперечності. Зокрема воно зазначило, що «має місце порушення визначеного статтею 4 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» принципу державної регуляторної політики щодо збалансованості у регуляторній діяльності балансу інтересів суб’єктів господарювання, громадян та держави».
Тобто про можливі негативні наслідки прийняття зазначеного закону фактично було відомо заздалегідь. Про їхню можливість перед прийняттям закону говорив і Національний банк України, який у своєму звіті зазначив, що значна кількість коротких кредитів може стати непрацюючими через кризу.
Варто наголосити, що кількість боржників за кредитами зростає на тлі того, що Україна залишається у негативному статусі одного із світових лідерів за обсягами проблемних кредитів (NPL) у портфелях банків. Їх розмір зараз становить понад 42%. А у державних банках ця частка сягає навіть більш як 60%. У перерахунку на реальні кошти кількість NPL в Україні становить близько 450 млрд грн.
Як наслідок, в умовах стрімкого збільшення обсягів прострочених кредитів в Україні значно уповільнилося зростання споживчого кредитування, про що свідчать дані НБУ. Справа в тім, говорять банкіри, що з огляду на кризу неплатежів банки просто змушені ретельніше перевіряти фінансові спроможності позичальників. І дедалі частіше змушені їм відмовляти.
Відтак, навіть відповідальні українці, які час від часу брали кредит на придбання, наприклад, побутових товарів, ремонт техніки тощо, втрачають таку можливість. При цьому кредитна картка не завжди може виручити, бо з огляду на зростання кількості «прострочників» банки змушені зменшувати кредитні ліміти та жорсткіше підходити до відбору клієнтів.
«Зважаючи на важкі часи, ініціатива, прописана в законі №691-IX щодо скасування штрафів за прострочку платежів за кредитами на період карантину, виглядає, начебто і непоганою. Але, як завжди, важливими є особливості реалізації таких ініціатив і їхні наслідки. Необхідно розуміти, що така ініціатива допомагає як сумлінним клієнтам банків, у яких через низку об’єктивних причин немає змоги платити по кредитах і тим більше потім покривати набігаючі штрафи, так і злісним боржникам, що тепер отримали ще більшу «можливість» не платити та ігнорувати свої зобов’язання. Зважаючи на таку «ультимативність» закону, через останніх банки опинилися у програшній ситуації. А така ситуація, відповідно, позначається на інших, добросовісних, клієнтах банків. Адже у реальності більші ризики через слабкіші інструменти впливу та гірша дисципліна серед клієнтів дорівнюють більшим відсоткам по кредитах і меншій їх доступності для інших», — говорить експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Єгор Киян.
Окрім того, неплатежі за кредитами створюють додатковий тиск на всю банківську систему. І це, нагадаємо, до вже існуючого значного обсягу проблемних кредитів розміром майже з половину бюджету країни. Наразі цей показник (до речі, один із найгірших у світі) продовжує негативно впливати на всю фінансову систему країни, підігріваючи ризики знецінення національної валюти.
Варто додати, що за минулий рік досить суттєво, на 27%, за даними Національного банку України, впали і прибутки банків. Із 73 українських банків 11 повідомили про збитки. Таким чином, недорахувався надходжень і державний бюджет України, діра в якому, як відомо, стала рекордною за останні десять років — понад 200 млрд грн.
При цьому не слід забувати, що кошти боржникам у будь-якому разі доведеться повертати. Виконавчий директор «Економічного дискусійного клубу» Олег Пендзин зазначає, що комерційні банки не можуть просто так прощати громадянам виплату кредитів. Якщо вони це зроблять, то не зможуть виплачувати людям відсотки за депозитами.
Звертає увагу на те, що платити за кредитом доведеться обов’язково, і Єгор Киян. «Рано чи пізно карантин завершиться (хоча досі невідомо, що саме вважати карантином — тижні повного локдауну чи період з березня 2020 року), і в законі відкритим залишилося питання, чи можуть банки стягувати саме набігаючі штрафи вже через 30 днів після завершення карантину. Тобто в законі прописано, що банки не можуть стягувати штрафів, але не прописано, що банки не можуть нараховувати додаткові набігаючі штрафи за прострочку. В результаті боржники можуть опинитися в ситуації, коли штрафи за неплатежі після карантину стануть лише більшими, і вже саме ці штрафи банки зможуть стягнути. Тому закон законом, а діалог клієнт—банк завжди має підтримуватися заради уникнення «непередбачуваних» майбутніх платежів і штрафів», — вважає експерт.
Водночас, скориставшись можливістю не платити, вважають експерти, самі боржники можуть зіпсувати собі кредитну історію. Адже прострочення буде зазначено в інформації щодо кредиту, а значить, рейтинг платоспроможності людини може знизитися.
Напевно, компенсувати банкам прострочку та відсотки за кредитами могла би держава. Як і взагалі взяти на себе обов’язок потурбуватися про громадян, котрі потрапили у скруту через карантин. Але для цього потрібні величезні фінансові вкладення, додає експерт Геннадій Рябцев. Для таких випадків і є резерви спеціальних фондів, а також кошти державних банків. Якщо коштів немає, то це золота жила, щоб розвернутися органам правопорядку. У такому разі мають сісти до в’язниці всі, хто забув про те, що держава повинна мати ці резерви, вважає експерт.
Додамо також, що наразі проблема з боргами стала настільки серйозною, що змусила НБУ розпочати консультації з МВФ щодо створення спеціального фінансового суду для врегулювання спорів, пов’язаних з банківськими кредитами.
«Наразі ми обговорюємо варіант створення в Україні спеціалізованого суду чи палати суду, який буде розглядати питання між кредиторами та позичальниками», — зазначив голова Нацбанку Кирило Шевченко.
Водночас очевидно, що встановлення балансу інтересів між кредитором і боржником має все ж таки починатися з урегулювання законодавчої бази. Бо на сьогодні в умовах обмежень зі штрафами і мораторієм ситуація є явно викривленою і зовсім не на користь кредиторів та відповідальних клієнтів, а на користь тих, хто платити не хоче.
Загалом же можна констатувати, що ініціатива про скасування штрафів виявилася на перевірку економічно і юридично необґрунтованою. І призвела не до очікуваних наслідків — зменшення фінансового тиску на громадян, а до зовсім протилежних. Адже подібні закони, котрі продукує профільний комітет ВР з подачі таких депутатів, як Олександр Дубінський (згадаємо його ще одну популістську ініціативу «пробачити» валютні кредити), фактично гальмують напрям споживчого кредитування і критично порушують баланс інтересів кредиторів і боржників. А в результаті не відповідають інтересам ні добросовісних клієнтів банків, ні самих банків, а також загальнодержавним інтересам з розвитку кредитування.
Більше статей Романа Івченка читайте за посиланням.