У Давосі президент Зеленський пообіцяв іноземним інвесторам, які ризикнуть працювати в Україні, п'ятирічні податкові канікули та підтримку від інвест-няньки - спеціального менеджера, який у режимі 24/7 допомагатиме їм виживати в українських бізнес-джунглях.
Українські підприємці, кошти яких і досі залишаються основними інвестиціями в країні, засумували. Їм рідна держава не обіцяє ані пільг, ані няньок, ані банального спрощення податкового адміністрування. Більш того, обіцянка президента мало не особисто опікуватися іноземними інвесторами, які прийшли в Україну, свідчить про те, що створювати тут комфортні та конкурентні умови роботи для всіх без винятку ніхто не планує.
Те, що підприємці по-іншому бачать те, що відбувається в економіці, ніж влада, зовсім не дивує. Ми проаналізували щоквартальне опитування керівників компаній, проведене НБУ, і спробували зрозуміти, у чому відмінність поглядів. А також проаналізувати, що підприємці вважають головними перешкодами у веденні бізнесу, і чи пропонує їм уряд дієві кроки з усунення цих перешкод.
Об'єкт нашого інтересу - опитування за останній квартал 2019 року. Автори використали справді репрезентативну вибірку: усі галузі економіки, 697 підприємств у 22 регіонах країни.
Слід зізнатися, стриманий оптимізм керівників компаній дивує. Причому як щодо економічного зростання країни в цілому, так і зростання їхніх власних компаній. І, можливо, саме на внутрішніх інвесторів має бути націлена державна підтримка, - вони готові та хочуть тут працювати. Понад те, зростати рівною мірою збираються всі - від найдрібнішого бізнесу до великих компаній загальнонаціонального масштабу.
Серед факторів, що позитивно впливають на бізнес, особливо вирізняють помірну інфляцію (7% за рік) і ослаблення девальваційних очікувань. Водночас (це взаємозалежні процеси) українські керівники компаній очікують, що їхня потреба в позикових коштах збільшуватиметься, що прямо вказує на плани зі зростання бізнесу. При цьому вони не очікують будь-якого посилення вимог з боку банків і готові брати саме гривневі кредити: національна валюта зараз у пошані. Хоча кількість тих, хто збирається звертатися саме за банківськими кредитами, знижується. Надія вичерпується.
І тут вектори очікувань бізнесу та дій влади розходяться. Так, НБУ стабілізував економіку та навіть почав знижувати дисконтну ставку, але робить це так повільно, що відкладений попит на корпоративні кредити просто не дає змоги ставкам по них знижуватися до прийнятних. У підсумку гроші в країні залишаються надто дорогими, і все, чим можуть користуватися підприємці, - це власні фінансові ресурси. Уряд же, у свою чергу, й надалі обіцяє зробити кредити для бізнесу дешевшими, розробляє незліченні програми "підтримки та стимулювання", але тільки, за великим рахунком, віз і нині там. Нечисленні винятки (наприклад, кредитні та лізингові програми для фермерів) - зазвичай результат роботи міжнародних фінансових організацій, завжди готових, на відміну від української влади, підтримати наших підприємців.
Перешкоди для розвитку бізнесу, що їх керівники компаній називають найчастіше, - це надто високі ціни на енергоносії, сировину та матеріали. Читай - брак коштів, щоб усе це оплатити. Причому підприємці визнають: зростання витрат на виробництво їм доводиться перекладати на плечі покупців готової продукції. Звідси - зростання споживчих цін. А курсовий фактор, який раніше домінував (курс гривні до іноземних валют), давно відійшов на другий план, і його вплив "виснажується" п'ятий квартал поспіль.
Зате наявні такі прикмети бурхливого економічного зростання, як рівень залишків готової продукції (він нижчий за нормальний) і дефіцит власних виробничих потужностей. Тут, утім, є деяке протиріччя: 18,5% підприємств планують скорочувати персонал, тоді як нарощувати - 16,9% (щоправда, зарплату планують підняти 69,2%). Тож чи то українські підприємства масово затіяли технічну модернізацію, через що стало можливим зростання без збільшення штату, чи то відбувається якесь неочевидне "перетікання" бізнесу з одних секторів до інших.
Однак принаймні тенденція до перевищення кількості звільнень над кількістю найму нових співробітників проявилася вперше з четвертого кварталу 2016-го, і це досить недобрий показник. Особливо коли скрізь чуєш, що робочих рук не вистачає.
Більш того, проаналізоване нами опитування показало, що нестача кваліфікованих працівників посідає третє місце в списку причин, які перешкоджають зростанню бізнесу, - після надто високих цін на енергоносії (перше місце), а також на сировину та матеріали (друге місце). Нестача людського ресурсу за проблемністю випередила навіть традиційну нестачу обігових коштів (четверте місце).
І останнє в цьому сегменті: підвищення зарплат стало відчутним фактором для бізнесу. З одного боку, за ним відбувається зростання споживчого попиту. З іншого - самі бізнесмени констатують, що вперше з першого кварталу 2018-го вартість трудових ресурсів стала найвагомішим фактором, що впливає на величину відпускних цін. І бізнес очікує, що витрати на трудові ресурси ще зростатимуть.
Цікавий результат дослідження: респонденти загалом очікують високого рівня ділової активності в Україні, однак рівень цих очікувань плавно, але досить швидко знижується з першого кварталу 2019 року. Таке враження, що в бізнесу не викликають радості процеси, що відбуваються у владі, і насамперед законотворчість Верховної Ради в сфері оподаткування та відносин держави з фізичними особами-підприємцями.
Що цікаво, найвищі очікування в плані ділової активності - у підприємств видобувної промисловості. Це при тому, що весь останній квартал року вони ходили під дамоклевим мечем катастрофічного підвищення рентних платежів і інших виплат державі. (Ініціативу "слуг народу" майже втілено в законопроєкті №1210.)
І навпаки, найнижчі очікування в плані ділової активності (погіршилися порівняно з минулим дослідженням) - в аграріїв. Чи то їх увігнали в депресію аномально сухі осінь і зима, чи то псує настрій майбутнє відкриття ринку землі, чи то те, що, гривня, яка надто зміцнилася, б'є по доходах експортерів аграрної продукції.
Проте, якщо брати український бізнес у цілому, то підприємства очікують стабільно високого попиту на свою продукцію як на внутрішньому ринку, так і за кордоном. Тут, до речі, аграрії могли б менше сумувати, адже завдяки їхнім зусиллям торік Україна буквально увірвалася в першу трійку постачальників продуктів до ЄС (+41%), посунувши на цьому ринку таких гігантів аграрної галузі, як Аргентина та Китай.
Ще одна тенденція: українські бізнесмени готові більше грошей інвестувати у свої підприємства та водночас дедалі менше розраховують на інвестиції з-за кордону. Позбавилися рожевих окулярів? Утім, іноземні інвестиції протягом найближчого року розраховують отримати 24,1% підприємств, а це дуже багато. Хоча минуле опитування взагалі дало цифру в 25%, яка далека від похмурої реальності.
Що ж до позикових коштів, то найбільша потреба в них нині - у великих компаній, переважно в сферах будівництва та експорту-імпорту. Брати банківські кредити планують майже 42% бізнесменів - це трохи менше, ніж кварталом раніше (43,4%). При цьому отримати кредит стає простіше: оцінка жорсткості кредитних умов скоротилася до 18% проти 21,8% у третьому кварталі 2019-го.
Загалом бізнес дивиться на майбутнє країни, мабуть, навіть більш оптимістично, ніж влада. Однак якщо уряд і президент намагаються полегшити життя підприємцям через дуже суперечливе вдосконалення податкового та іншого законодавства, то реальна потреба бізнесу - у грошових ресурсах, захисті прав власності, справедливому судочинстві та кваліфікованих кадрах.