При аналізі нинішнього стану справ з ліквідацією комерційних банків у деяких випадках напрошуються аналогії з порядками за часів царя Івана Грозного, коли бояри одержували міста і села «во кормление». І хоча нині не ХVI, а XXI століття, ситуація з роботою ліквідаторів українських банків часом мало чим відрізняється від давніх звичаїв боярської Русі. Тож ближче познайомимося з цими послідовниками боярських часів - ліквідаторами комерційних банків. Для прикладу візьмемо банк «БІГ Енергія», у процесі ліквідації котрого як у дзеркалі відбилося чимало сьогоднішніх вад і зловживань.
Як правильно стати ліквідатором банку?
Отже, хто ж може стати сучасним фінансовим термінатором, і що для цього треба знати і вміти? Вимоги до ліквідатора банку та умови його призначення прописано в ст. 90 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (далі - закон). Виявляється, вони такі самі, як і вимоги до тимчасового адміністратора банку, описані в ст. 76 закону, а саме: «До участі в тимчасовій адміністрації допускаються тільки особи, які мають сертифікат НБУ на право здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку, високі професійні та моральні якості, бездоганну ділову репутацію, економічну чи юридичну освіту і досвід, необхідний для виконання функцій тимчасового адміністратора».
Вимоги цілком логічні та обґрунтовані. Але в нас, на жаль, не завжди вимоги законодавства збігаються з реаліями життя.
Розглянемо, як усе це відбувається у випадку з банком «БІГ Енергія». З 16 березня 2009 року НБУ (очолюваний тоді ще Володимиром Стельмахом) вводить у банку «БІГ Енергія» тимчасову адміністрацію, яку очолив Володимир Клименко. А в радниках і заступниках у нього почав працювати такий собі Юрій Васильченко. І так у пана Васильченка добре пішла робота радника, що через чотири місяці, 27 липня 2009 року, Національний банк знімає з посади В.Клименка та призначає на неї Ю.Васильченка. Ну що ж, професіоналів своєї справи потрібно заохочувати та просувати. Тим паче що відповідно до вимог ст. 80 закону тимчасовий адміністратор має «вживати всіх необхідних заходів для приведення діяльності банку в правову та фінансову відповідність із вимогами закону та нормативно-правовими актами НБУ з метою захисту інтересів вкладників та інших кредиторів».
Займався настільки важливою та потрібною справою Ю.Васильченко з липня 2009-го по лютий 2010-го. Але, вочевидь, робота тимчасового адміністратора виявилася набагато важчою, ніж робота радника при тимчасовому адміністраторі. У результаті Ю.Васильченко так і не впорався зі своїм основним завданням щодо виведення банку «БІГ Енергія» з кризи. Тому НБУ з 1 березня 2010 року прийняв рішення про початок ліквідації банку «БІГ Енергія», відкликання його банківської ліцензії та, відповідно, про припинення повноважень тимчасового адміністратора Ю.Васильченка. Ну що ж, усе правильно та логічно: не впорався з дорученою справою - звільни місце.
Далі логіка закінчується й починається наша, українська, дійсність. Фахівця, який був тимчасовим адміністратором, призначають ліквідатором цього ж банку!
А як же норми ст. 90 закону, запитаєте ви, стосовно новопризначеного ліквідатора банку Ю.Васильченка? Адже під його керівництвом банк «БІГ Енергія» так і не прийшов до процедури видужання. Невже при цьому, розмірковуючи логічно, його ділова репутація поліпшилася? Питання, звичайно ж, є, і насамперед слід їх адресувати тим, хто призначив Ю.Васильченка на посаду ліквідатора банку, а також Генпрокуратурі, яка наглядає за виконанням вимог законів України. Саме вони мають відповісти на запитання - як правильно стати ліквідатором українського банку?
Тепер подивімося, як працюється ліквідатору в українському банку?
Ліквідація банку по-боярськи?
Одним із основних завдань ліквідатора банку, відповідно до вимог законодавства, є задоволення вимог кредиторів, у тому числі й за рахунок реалізації майна банку. Про це каже і ст. 95 Закону «Про банки та банківську діяльність»: «Після проведення інвентаризації та оцінки майна банку ліквідатор починає продаж майна на відкритих торгах, якщо НБУ не встановлений інший порядок його продажу. Порядок продажу майна банку, склад, умови та терміни придбання майна узгоджуються з НБУ та повідомляються через засоби масової інформації».
Тобто вся робота ліквідатора, а тим паче робота з реалізації майна банку, має бути максимально гласною та відкритою. Але це згідно з вимогами законодавства. А в реальному житті як ідуть справи?
А в реальному житті ліквідатор банку «БІГ Енергія» Ю.Васильченко робить усе якраз навпаки. У банку є в Інтернеті свій офіційний сайт. Однак при спробі зайти на цей сайт з’являється вимога… ввести свій логін і пароль. Кому, коли й навіщо дано ці паролі, невідомо. Як невідомі й самі паролі рядовим постраждалим вкладникам банку, які в результаті не мають змоги стежити (чи хоча б здаля придивлятися) в Інтернеті за роботою ліквідатора банку.
Щоправда, у них начебто залишається ще можливість стежити за діями ліквідатора шляхом переписки з ним. Тільки от біда - на листи вкладників ліквідатор Ю.Васильченко відповідає відписками на кшталт: «ПАТ «БІГ Енергія» виконуються всі вимоги, встановлені чинним законодавством, які необхідні для процедури продажу майна банку. Порядок продажу майна систематично та у встановлений законодавством термін повідомляється через засоби масової інформації».
Змістовна відповідь, чи не так? Де, коли й ким повідомлялася така інформація та через які засоби масової інформації - невідомо. Причому такі відписки розсилаються не тільки пересічним вкладникам.
Нещодавно станом справ у ліквідованому банку «БІГ Енергія» зацікавився наш комітет із контролю над банківськими установами (організований при одному з усеукраїнських громадських об’єднань), до якого звернулися по допомогу вкладники банку. Комітет направив ліквідатору відповідні офіційні запити, на які також було отримано стандартні й абсолютно неінформативні відписки.
Ба більше, ліквідатор зробив вигляд, що не знає про те, що його сайт цілком працездатний (хоча й запаролений) і його використання оплачено до кінця 2012 року. Незрозуміло тільки, хто в такому разі та з якими цілями його використовує? Можна було б спробувати отримати відповіді на запитання під час особистої зустрічі з Ю.Васильченком, однак потрапити на прийом до ліквідатора просто нереально. За тим телефоном, який зазначений на сайті НБУ, запис на прийом категорично не роблять, а відсилають на третій телефон, де на особистий прийом нібито й можна записатися. На жаль, по цьому телефону ніколи ніхто не відповідає, дзвони хоч уранці, хоч удень, хоч увечері. Отака виходить інформаційна «відкритість».
Таким чином, судячи з кількості наявних на сьогодні запитань без відповідей, банк «БІГ Енергія» перебуває в Ю.Васильченка як у справжнього давньоруського боярина в тихому, інформаційно закритому «кормлении». І чи залишиться після цього «кормления» щось для вкладників ліквідованого банку - велике питання! Яке потребує швидкої та однозначної відповіді від державних наглядових органів, поки взагалі ще є майно й саме питання не втратило своєї актуальності.
У ситуації з ліквідацією банку «БІГ Енергія» відбилися, як у дзеркалі, проблеми інформаційної закритості, які існують на сьогодні в багатьох ліквідованих банках. І ці проблеми потребують свого розгляду та розв’язання як одна з необхідних умов повернення довіри не тільки до банківських установ зокрема, а й до результативної роботи державних наглядових органів у цілому.