З вашого рахунку у банку вкрали кілька десятків тисяч гривень або навіть доларів? Банк відмовляється їх повертати? Суд першої інстанції зобов’язав-таки фінустанову відшкодувати збитки? Апеляційний навіть підтвердив це рішення? Двічі? І Верховний суд був на вашій стороні? Пані та панове! Не будьте наївними! Ніхто вам грошей не поверне! Бо: судові виконавці — безсилі, на боці банку – НБУ, а Верховний суд України прийме ухвалу про призупинення всіх вердиктів, й тому числі і своїх…
Уся країна знає про вкладників проблемних банків, які ніяк не дочекаються виконання вимог укладених депозитних договорів. Навіть задоволення в судах позовів проти фінустанови не гарантує їм повернення власних заощаджень. Гроші не віддають нібито не тому, що банки не хочуть цього робити, а тому, що не можуть. Однак, як стверджують «злі язики», якщо «задобрити» «кого слід», усі справи таки можна залагодити… Але зараз не про це.
Під час нинішньої кризи вітчизняна банківська система встояла не в останню чергу завдяки підтримці іноземними фінансовими групами своїх дочірніх банків в Україні. Відповідно, їм вдавалося більш успішно виконувати свої зобов’язання перед вкладниками, аніж банкам місцевого «розливу», які фактично залишилися сам на сам з проблемами, бо місцеві акціонери були здебільшого безсилими, а держава належним чином не підстрахувала фінустанови через обмеженість ресурсів і передвиборну лихоманку. Тому цілком закономірно, що приплив коштів населення на депозити, який спостерігався з другого-третього кварталу 2009 року і досьогодні, припав переважно на «іноземців».
Враховуючи стереотипне позитивне ставлення до всього «забугорного», а також позитивний досвід останнього часу, дивно чути про те, як банк з іноземним капіталом в Україні відмовляється повертати кошти клієнту. Дуже дивно, якщо враховувати, що він почувається нібито цілком стабільно. Більш того, активно рекламується, заманюючи нових вкладників, заявляє про готовність кредитувати.
…Ця історія трапилася з однією сім’єю з Вінниці. Пан та пані Агаркови продали квартиру. Гроші поклали до «Універсал Банку». Кошти немалі — кілька десятків тисяч доларів. Через якийсь час «північноамериканські» з рахунку зникли: прийшов невідомий із фальшивою, як потім було встановлено, довіреністю та зняв гроші. Видали їх йому, не те що не виконавши вимоги відповідної процедури, а навіть не взявши паспортних даних… Банк на вимогу постраждалих клієнтів повернути заощадження відповів тим, що наказав охороні вивести «невдоволених» з офісу…
Ленінський районний суд м. Вінниці прийняв рішення на користь позивача — громадянина Агаркова, зобов’язавши банк повернути гроші клієнтам і відшкодувати моральну шкоду. Фінустанова з вердиктом не погодилася та подала апеляцію. Але не на рішення суду нижчої інстанції по суті, а базуючись на тому, що… справа мала розглядатися в іншому суді — за місцем реєстрації банку в Києві.
Апеляційний суд Вінницької області клопотання відхилив. Після цього банк звернувся до Верховного суду. Той «відфутболив» його знову до вінницьких служителів Феміди, які знову ж таки наполегливість фінустанови не оцінили і рішення не змінили. Банк не погребував вдруге звернутися до Верховного суду. І той вкотре відповів йому відмовою, зобов’язавши відшкодувати збитки клієнтам. Так 17 листопада 2009 року після більш як року поневірянь громадян Агаркових у справі було поставлено крапку. Здавалося, гроші мають от-от повернути. Одначе сталося не так, як гадалося.
Банк, схоже, виконувати судове рішення не дуже-то й збирався, всіляко затягуючи справу. Зокрема, безупинно скаржився до прокуратури на дії державної виконавчої служби. Дивним чином поводився і НБУ. Він мав списати з кореспондентських рахунків «Універсал Банку» кошти відповідно до рішення суду. Однак, як з’ясувалося, не зробив того. Спочатку скориставшись формальною причиною: банк, бачте, не має на кореспондентському рахунку в Нацбанку валюти (отже, перерахунок за офіційним курсом для відповідальних осіб державної установи є справою непосильною). Однак після того, як запитувані кошти у платіжній вимозі перевели в гривні, в Нацбанку почали віднаходити інші причини для відмов. То якось неправильно складено вимогу, то неправильно оформлений бланк. То раптом з’ясовується, що чиновник у НБУ бачить принципову різницю в написанні: «у м. Києві» чи «у місті Києві».
Поки постраждалі вкладники отримували різноманітні відписки, та не власні кошті, тягнулися та спливали тижні й місяці. Котрі, як з’ясувалося, в «Універсал Банку» зовсім не втрачали даремно. Бо тим часом Верховний суд України (увага!) приймає ухвалу про… зупинення рішень судів «за винятковими обставинами». До таких віднесено те, що банк із запізненням отримав поштою ухвалу судді Судової палати у цивільних справах, яка розглядала справу у грудні 2009 року…
Таким чином, гроші родини Агаркових «зависли». Їхня перспектива — надзвичайно туманна. Люди бояться, що справа може, як то кажуть, «ненароком» випаруватися, а це означатиме, що нові судові розгляди іще триватимуть не один рік. І то невідомо, чи повернуть людям їхні заощадження…
Редакція «ДТ» звернулася за коментарем до «Універсал Банку». Нас цікавило, зокрема, чому банк відмовляється виконувати рішення судів, та чи збирається він відшкодовувати збитки, завдані клієнтам. А ще — чи працює в банку той співробітник, який видав невідомій особі зазначену вище суму коштів і чи звертався банк у цій справі до правоохоронних органів для притягнення свого менеджера до відповідальності. Насамкінець, ми просили підтвердити або спростувати інформацію, що подібні випадки у банку непоодинокі, і їх уже налічується понад два десятки.
Відповідь, хоч і не з першої спроби, ми таки отримали. У банку визнали, що справді є проблемна ситуація з клієнтом, що справа розглядається у судових інстанціях, однак на цьому вся інформаційна відкритість закінчилася. Фінустанова відмовилася пояснити свою позицію, пославшись на те, що до остаточного вирішення Верховним судом України цього питання в судовому порядку та завершення судового процесу робити будь-які юридичні висновки… було би передчасним.
Ну що ж, спасибі й на тому. Хоча далеко не всі наші питання стосувалися юридичних аспектів цієї справи.
Головні висновки з цього випадку читачам краще робити самим. Чи є подібні випадки результатом помилок банку в кадровій політиці, чи прикрою випадковістю, чи системним явищем — мають розбиратися чи то служба безпеки установи, чи то правоохоронні органи. Однак зрозуміло одне: «умивання рук», небажання нести відповідальність за власні помилки, які вже встановлено кількома судами, зовсім не прикрашає фінустанову.
Також додамо, що такі прецеденти (хочеться все ж таки сподіватися, що це явище не набуло системного характеру) зовсім не поліпшують іміджу як окремих фігурантів-банків, так і системи в цілому, відновлення довіри вкладників для якої сьогодні — надважливе завдання. Тому зовсім не зрозуміла позиція банківського регулятора, представники якого, навіть не бажаючи розібратися в суті справи, по суті, покривають сумнівну поведінку підопічних установ.
Безумовно, і багатьом клієнтам банків теж далеко не завжди вистачає порядності, адже значна частина позичальників часто-густо не платить за кредитами не тому, що не може, а тому, що не хоче. Благо, Верховна Рада впродовж 2009 року таким діям активно потурала, ухвалюючи популістські закони. «А коли що», вони завжди можуть сподіватися на підтримку «правильно мотивованих» правоохоронних чи судових органів. У результаті банк залишається «з носом». Проте не тільки банк. А й тисячі та мільйони вкладників. «Професійні неплатники», пам’ятайте про це! Сьогодні – ви, а завтра — вас чи ваших близьких…