UA / RU
Підтримати ZN.ua

Банк розвитку України: у пошуках моделі кредитування

Якщо говорити про українське дітище, то УБРР повинен стати банком першого рівня. Він займатиметься лише рефінансуванням комерційних банків для реалізації довгострокових інвестиційних проектів.

Автор: Сергій Мамедов

Презентувавши Державну програму економічного розвитку на 2013–2014 рр., уряд відвів особливу роль Українському банку реконструкції та розвитку. УБРР має стати головним інструментом кредитування стратегічних галузей української економіки. На першому етапі на його роботу планується виділити з держбюджету до 10 млрд грн. Навіщо потрібен банк розвитку і який варіант вибирає Україна, уже зважаючи на світовий досвід?

Якщо говорити про українське дітище, то УБРР повинен стати банком першого рівня. Він займатиметься лише рефінансуванням комерційних банків для реалізації довгострокових інвестиційних проектів. Йдеться про високотехнологічні галузі - авіабудування, суднобудування, ракетно-космічну галузь, машинобудування. Держава також намагається стимулювати довгострокове зростання стратегічних секторів економіки - ПЕК, ЖКГ, транспортної інфраструктури, сільського господарства.

Розвиток таких галузей національної економіки забезпечує довгострокове економічне зростання, розвиток нових технологій, масове створення робочих місць. Разом із тим в Україні саме ці галузі не одержують достатнього кредитування від комерційних банків. Пов'язано це з тим, що в умовах дефіциту ліквідності кредитування великих галузей виробництва потребує чималих фінансових лімітів. А їх можуть дозволити собі тільки окремі банки. Плюс рівень прибутку виробничих галузей не такий високий порівняно з експортно-імпортними операціями і сферою ритейлу.

Якщо шукати аналогії у світовій практиці, то Україна намагається використати досвід роботи Сінгапурського банку розвитку. Він як банк першого рівня був створений виключно на державні кошти ще у 1968 р. І поки Сінгапур не став високоіндустріальною економікою, банк займався кредитуванням лише стратегічно важливих галузей.

Водночас багато країн воліють розвивати свої пріоритетні галузі, створюючи банки розвитку другого рівня, які за своїми функціями набагато ближчі до комерційних структур. Такі банки розвитку не обмежуються рефінансуванням інших установ, а безпосередньо працюють і з корпоративними клієнтами.

Так, найуспішнішим європейським прикладом банку розвитку є німецький KfW. Цей банк не тільки с успіхом інвестує в пріоритетні економічні проекти, а й нарощує свою капіталізацію завдяки високим котируванням власних облігацій на міжнародних фондових ринках. Ми також почали співпрацювати з KfW, розвиваючи проекти кредитування малого і середнього бізнесу України. Серед країн колишнього Радянського Союзу найкращий досвід - у Банку розвитку Казахстану. Він фінансує виключно несировинний сектор економіки.

Проте найбільш показовим прикладом є діяльність Бразильського народного банку соціально-економічного розвитку (BNDES). Саме завдяки зусиллям цього банку бразильці одержали авіаційну промисловість, літаки якої відомі всьому світові. Правильно вибудувавши свій бізнес-профіль, BNDES практично з нуля створив концерн Embraer. Його середньомагістральні лайнери міцно завоювали ринок пасажирських перевезень і в нас в Україні.

Екскурс в історію створення деяких банків розвитку зроблено не випадково. Їхній досвід показує, що найуспішнішими були ті з них, які орієнтувалися на кредитування за галузевим принципом, вибираючи при цьому передові технологічні проекти. Важливою також була наявність чіткого бізнес-плану, що доводить життєдіяльність прокредитованої галузі на роки вперед.

Однак створення нової фінансової інституції неминуче пов'язане з певними ризиками. Перший ризик: серед українських учасників ринку існує побоювання, що якщо УБРР надаватиме тільки рефінансування банкам (на першому етапі це будуть лише держбанки), то в цьому разі Український банк реконструкції та розвитку може стати другим емісійним центром. Першим залишиться Національний банк України, що надає рефінансування зараз.

Другий ризик: новий банк не повинен створювати конкуренцію звичайним комерційним банкам за рахунок демпінгу кредитних пропозицій. У такому разі умови роботи банківської системи України тільки погіршаться.

Третій ризик: УБРР першого рівня, фінансований виключно з державного бюджету, може стати інструментом капіталовкладень у дуже дорогі інфраструктурні проекти або стати жертвою кредитування кон'юнктурних рішень. Тому дуже важливо, щоб реалізація всіх проектів і виділення коштів здійснювалися максимально прозоро і на конкурентній основі. В ініціаторів створення УБРР є розуміння цих ризиків, і, вважаю, їх удасться уникнути.