В Італії ожив вулкан Етна. Прем’єр-міністр України Віктор Янукович обіцяє стабільні ціни на бензин до кінця року. Такими були головні новини цього тижня у викладі Українського радіо. А ще в нашій країні черговий бюджетний процес. Як завжди, він підкрався непомітно...
Як музики не існує без звуків, а поезії — без слів, так бюджетний процес неможливий без цифр, що утворюють то дуже прості, то хитромудрі сплетіння. Втім, Міністерство фінансів України під керівництвом відомого вченого Миколи Яновича Азарова й у цю великотрудну справу привнесло елемент новизни. Для тих, хто не читав наших попередніх публікацій, нагадаємо: у Бюджетній резолюції-05, усупереч вимогам Бюджетного кодексу, містилося не більше як п’ять-шість цифр, що несуть хоч якесь смислове навантаження. Серпнева постанова Кабміну №1000, що також вийшла з-під пера доблесних мінфінівців, намічала правила поділу понад 3 млрд. бюджетних гривень, не називаючи жодних сум узагалі.
Спрагла за конкретикою душа чекала проекту закону про Державний бюджет України на 2005 рік. Проект надійшов до парламенту вчасно...
Встигнути зареєструвати документ у Верховній Раді до 15 вересня — свята справа. Мабуть, це одна з тих дуже небагатьох вимог Бюджетного кодексу, яка в нашій країні виконується неухильно. Оскільки в усьому іншому — розбрат і хитання. Минулими роками ми вже були свідками «пакетного» голосування понад десятка статей; голосування в другому читанні без обговорення; скасування результатів другого читання та внесення нового проекту; розробки документа на базі ще не прийнятих податкових законів; протягування через бюджетний закон норм, що змінюють податкове законодавство; делегування урядові повноважень ділити додаткові (без указівки, які саме) суми доходів без участі всієї Верховної Ради.
Наступного року традицію збираються продовжити. І не треба бути видатним експертом, аби передбачити, що тенденція розвиватиметься у бік не вельми законного розширення повноважень Мінфіну та зменшення повноважень народних депутатів України. Зверніть увагу на кілька статей свіженького держбюджетного проекту за №6000 від 14 вересня 2004 року. У ст.23 Міністерству фінансів делегується право «у виняткових випадках» перерозподіляти бюджетні призначення головних розпорядників коштів у межах загальної суми між загальним і спеціальним фондами. Хоча, за великим рахунком, це не міністерського чиновника клопіт. Та ще небезпечніша ст.58, яка розмиває одну з основних вимог Бюджетного кодексу й логіку бюджетування в Україні взагалі.
Читаємо: «Надати право місцевим органам влади, як виняток, провадити у 2005 році видатки на заходи, що здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, на підставі відповідного рішення місцевого органу влади, погодженого з Міністерством фінансів України». Це перший абзац статті. А в другому сказано, що коли з місцевого бюджету фінансуються витрати, які взагалі-то мають фінансуватися, відповідно до Бюджетного кодексу, з іншого бюджету, але робиться це «без урахування вимог, визначених абзацом першим цієї статті», то така поведінка кваліфікується як нецільове використання бюджетних коштів. І, нарешті, у третьому абзаці повідомляють, що за це буде: використані «без урахування вимог» суми вилучаються з місцевого бюджету в державний, зокрема за рахунок зменшення трансфертів.
Чудова логіка! Чого згідно з Кодексом не можна, те з дозволу Мінфіну — можна! Недалекий той час, коли за рішенням Пупкінської райради (із дозволу, природно, міністерства) із місцевого бюджету фінансуватиметься утримання якогось диппредставництва за кордоном, а Погорільська сільрада забажає — звісно ж, цілком добровільно! — взяти участь у фінансуванні ремонту будівлі Міністерства культури та мистецтв.
Про Мінкультури ми згадали неспроста. Культура зазвичай у нас у загоні. Дуже сумно стає від 592 млн. грн. (на все про все!) за 92-мільярдних витрат держбюджету і, приміром, 2,09 млрд. грн., запланованих для Державної податкової адміністрації. На капітальний ремонт однієї з адмінбудівель Мінкультури в головному кошторисі країни передбачено тільки 50,0 тис. грн., і ремонту вдостоїться лише дах. Тоді як капітальний ремонт у Мінпраці оцінено в 2 млн. А комплекс робіт з оснащення будинку Верховної Ради на вул. Садовій, 3а, житлового будівництва, придбання оргтехніки тощо потягне на 58,1 млн. грн.
Як завжди, пріоритети визначені досить відверто. СБУ крокує нарівні з Національною академією наук України — 1,02 і 1,12 млрд. грн. відповідно. Держпідтримка будівництва та переоснащення вугільних шахт (1,432 млрд.) поглине в тисячу разів більше коштів, ніж виділяється на реконструкцію ГЕС Дніпровського каскаду (1,445 млн.). Недаремні старання спікера Володимира Литвина: на наступний рік грошей для розвитку аграрного сектора виділено більше, ніж на утримання силових структур (8,1 і 7,9 млрд. грн. відповідно). А от серед екологів такого потужного лобіста нема, тож охороняти навколишнє середовище доведеться лише на 1,03 млрд. грн.
Оскільки бюджет приймають напередодні президентських виборів, а нинішній прем’єр — один із двох найреальніших кандидатів, соціальні витрати зросли просто до небачених висот. З 1 січня 2005 року фінансується новий зарплатний мінімум у 262 грн. і відновлення міжпосадових співвідношень. Нарешті, після стількох років напруженої боротьби та прийняття закону, уряд передбачив у бюджеті не менш як 690 млн. грн. на погашення боргів за статтею 57 закону про освіту. Якщо цих грошей не вистачить, Кабмін обіцяє розглянути питання про збільшення фінансування за підсумками першого півріччя наступного року.
Вдвічі більше коштів, ніж 2004-го, одержить Пенсійний фонд України, і принаймні 3 млрд. із них підуть на реальне продовження пенсійної реформи. Зокрема, вперше вишукано 110,9 млн. грн. на сплату страхових пенсійних внесків за солдатів строкової служби, матерів, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, тих, хто доглядає дитину-інваліда, інваліда першої групи чи престарілого.
Істотно підвищено одноразові виплати ветеранам до Дня Перемоги. Корпорація «УкрАВТО» може порадіти 59,6 млн. грн., на які в неї (тобто в ЗАЗу, звісно) наступного року закуплять 3,8 тис. автомобілів «Таврія» для інвалідів. Роботодавців країни оштрафують на 120 млн. грн. за нестворені робочі місця для інвалідів, і цю суму в бюджеті вже записано. Гроші підуть на потреби інвалідів, проте, вочевидь, не на створення для них робочих місць.
А от від ст.45, що передбачає погашення знецінених вкладів на безпрецедентну для нашої країни суму — 6 млрд. грн., пахне таким передвиборним популізмом, що правильніше було б від неї в нинішньому вигляді відмовитися.
За рахунок компенсаційних сум громадянам обіцяють погасити комунальні борги, а сумлінним платникам, у котрих боргів немає, — 20% вартості поточних платежів. Яким чином, за який період — помісячно, поквартально чи раз на рік? Скільки візитів до Ощадбанку доведеться зробити, скільки довідок із ЖЕКів назбирати? Механізму розрахунків поки що не існує. Зате не забувся ще 2002-й, коли пенсіонери юрмилися під ощадкасами в гігантських чергах і навіть непритомніли, намагаючись одержати 50 грн. компенсаційних на кожну ощадкнижку. Як відомо, тоді компенсації вперше становили 500 млн. грн. Що буде, коли за вісім місяців (оскільки фінансувати такі витрати Мінфін розпочинає зазвичай з кінця квітня) тепер знадобиться пропустити через банк у 12 разів більшу суму? Комусь хочеться кінця світу?
Крім того, розробники проекту чомусь забули про вклади громадян, які, не дочекавшись компенсацій, пішли в кращий світ. Нема людини — нема проблеми, чи зі спадкоємцями все-таки планують якось розраховуватися? Згадаймо, Конституційний суд уже якось зламав кабмінівські плани виплачувати компенсації одній категорії вкладників, повністю ігноруючи інші.
Вже з огляду на ці два міркування до прийняття ст.45 варто було б поставитися максимально обачно. Проте... Який сенс говорити про необхідність прораховувати наслідки прийнятих рішень, якщо є проблеми зі звичайною лічбою, на рівні третього класу?
Усі поважні ЗМІ вже повідомили параметри Державного бюджету України на 2005 рік, зазначені в ст.1 законопроекту №6000: доходи — у сумі 87 796 670,4 тис. гривень, видатки — у сумі 92 659 685,6 тис. Оголошено й розмір граничного дефіциту держбюджету — 4 973 281 тис. гривень. Відповідно до ст.2 Бюджетного кодексу, бюджетний дефіцит — це перевищення видатків над доходами. Тож беріть у руки калькулятори та віднімайте від 92 млрд. із «копійками» 87 млрд. — теж із «копійками».
Полічивши вперше, ми очам своїм не повірили. Полічили ще разів зо п’ять — і на калькуляторі, і в стовпчик. Потім додавали до доходів дефіцит, аби вийти на розмір заявлених видатків. Дарма. Найголовніші цифри законопроекту не зістиковуються на... 110,2 млн. Для допитливих також скажу, що нестиковка доходів, витрат і дефіцитів спостерігається і по загальному, і по спеціальному фондах бюджету, тільки суми «відхилень» різні.
Постає запитання: чи варто було з листопада минулого року сурмити про початок підготовки бюджету-05, організовувати робочі групи за участю провідних учених країни, створювати шість томів аналітичних матеріалів, щоб припуститися помилки в прикладі, з яким легко впорається дев’ятирічний школяр?
Скільки подібних нестиковок «ховаються» в інших статтях (а всього в документі їх 105), ми довідаємося вже найближчими тижнями. Коли до найретельнішого вивчення бюджету візьмуться народні депутати.