Але для багатьох пар, і особливо майбутніх татусів, рішення про те, чи йти на пологи разом, пов'язане з безліччю побоювань і хвилюванням. Жінки часто шукають аргументи для того, щоб умовити свого чоловіка, переймаються питанням, як обійти досі поширене переконання, що це жіноча справа й чоловікові бути присутнім при народженні своєї дитини зайве. Чи це так і як же все-таки прийняти зважене рішення, не вдаючись до маніпуляцій і образ?
Для чого потрібен партнер під час пологів?
Перш ніж відповістити на запитання, чи йти на партнерські пологи, подружжю важливо зрозуміти, для чого в принципі потрібна присутність партнера. Багато татусів щиро не розуміють, як і чим вони можуть допомогти своїй дружині в пологовому процесі. А чоловікам важливо усвідомлювати свої функції, розуміти, чим конкретно вони можуть бути корисними, почуватися не просто спостерігачем, а й учасником того, що відбувається.
Допомога близької людини жінці під час пологів складається з кількох важливих дій. Насамперед, це безпосередня фізична допомога: допомогти дійти до пологової зали, принести речі, покликати лікаря, подати води, супроводити на крісло, зробити масаж. Буває також, що пологи проходять з ускладненнями, і тоді, у випадку кесаревого розтину або ж під час медичних маніпуляцій породіллі, новонароджену дитину віддають татові на руки, і фізична допомога надається вже не тільки мамі, а й немовляті, яке щойно з'явилося на світ.
Треба знати, що жінка під час пологів дуже вразлива: вона потребує спокою і безпеки, комфорту й надійності. Саме ці потреби може забезпечити їй майбутній тато, перебуваючи поруч. Оскільки пологи зазвичай відбуваються в незнайомому для породіллі місці, це завжди надає певної стресовості ситуації: нове приміщення, незвичні звуки, лікарі. А адреналін, що виділяється при стресі, блокує вироблення потрібних для пологів гормонів, що може призвести до згасання пологової діяльності. Тому чоловік може допомогти опанувати себе на новому місці, довідатися про всі деталі процесу в медперсоналу, розкласти потрібні речі, покликати лікаря. Майбутній тато також може брати участь в ухваленні важливих рішень, якщо процес пологів піде не за планом (наприклад, умовити дружину погодитися на стимуляцію пологової діяльності, якщо є на те потреба і рекомендація лікаря).
Пологовий процес для жінки - це, в певному сенсі, стан трансу. І сторонні запитання, необхідність напружуватися і вникати в навколишню дійсність можуть завадити повноцінному в нього зануренню. Надто важливо, щоб чоловік міг звести до мінімуму напруження, пов'язане з вивченням цього нового місця і взяти на себе контакт зі світом: зайти разом до пологової зали, відповідати на запитання акушера (наприклад, про особливості перебігу вагітності, наявність потрібних документів), довідатися, де розташована аптека тощо.
Ну й, безумовно, одна з найголовніших функцій тата - емоційна, психологічна підтримка. Часом породіллі достатньо лише усвідомлення того, що чоловік поруч, і це вже їй допомагає розслабитися і покластися на нього. Також дуже доречним може бути тактильний контакт із коханим чоловіком - обійми, поцілунки, погладжування, масаж, тримання за руку. Чоловікові ніжність і тепло сприятимуть виділенню в жінки окситоцину - головного при пологах гормону, який іще також називають гормоном любові й прихильності.
Зауважу також, що партнерські пологи - це не тільки допомога мамі й дитині. Це також надзвичайно значущий досвід у житті тата. Стати свідком появи на світ своєї дитини - неймовірне за силою переживання найсильніших почуттів: страху, тривоги, ніжності, замилування, здивування, власного безсилля, захвату. Часом цей досвід навіть змінює світогляд чоловіка, його ставлення до своєї дружини, погляди на батьківство. Тому, вирішуючи супроводжувати дружину під час пологів, майбутній тато має усвідомлювати, що він це робить не тільки для дружини і дитини, а й для себе.
Про що важливо знати, перш ніж іти на пологи разом
Одна з найважливіших умов для рішення супроводжувати дружину в пологовому будинку - це психологічна готовність до партнерських пологів пари загалом і чоловіка зокрема. Передусім вона полягає в усвідомленні своєї ролі й завдання, а також у тому, щоб хоча би приблизно знати, що пару очікує в процесі. Для цього чимало майбутніх батьків відвідують спеціальні заняття з підготовки до пологів, де не тільки отримують теоретичну інформацію, а й набувають практичних навичок (вчаться правильно дихати, різних технік масажу тощо). Втім, для мінімальної поінформованості про процес цілком достатнім може бути й самостійне вивчення доступної інформації (книжок, статей, відеолекцій).
Ще одним важливим критерієм готовності пережити спільний досвід народження своєї дитини є відсутність у чоловіка й жінки яскраво виражених негативних емоцій щодо цього процесу - надмірного страху, відрази, сорому. Це стосується обох партнерів. Адже іноді буває так, що й жінка через якісь свої переконання або внутрішні настанови ніяковіє, соромиться або, не розуміючи, як і чим чоловік може бути їй корисним, не хоче кликати його з собою для підтримки. Ну й, безумовно, з почуттями майбутнього тата теж треба рахуватися: якщо чоловіка переповнює забагато упереджень і страхів щодо партнерських пологів, то не треба тиснути, маніпулювати й ображатися. Втім, не слід забувати, що хвилювання й тривога - це нормальні емоції у зв'язку з майбутньою важливою подією, особливо якщо пара очікує первістка.
Також майбутнім батькам бажано добре усвідомлювати мотиви, з яких вони вирішують іти на партнерські пологи. Буває так, що жінка вмовляє свого чоловіка супроводжувати її лише для того, щоб він побачив, якою ціною даються діти, і почав іще більше її цінувати. Або ж хоче, щоб він теж "помучився". Звичайно ж, такі мотиви не вельми слушна підстава для такого важливого рішення, та й загалом на стосунки подібні аргументи впливають не найліпшим чином. Жінці важливо озвучити свою потребу в чоловікові й бажання прожити цей досвід спільно, але завжди пам'ятати, що готовність чоловіка тут теж важлива. Слід усвідомлювати, що вирішувати треба спільно й виважено, з урахуванням потреб і можливостей обох партнерів, без образ, маніпуляцій і погроз.
Деякі майбутні батьки побоюються, що досвід партнерських пологів може негативно позначитися на їхніх стосунках (зокрема сексуальній їх складовій). І тут треба розуміти, що пологи (як, власне, й народження дитини загалом) - це, безперечно, стрес і для чоловіка і для жінки. І ніхто й ніколи не зможе спрогнозувати, як усе буде. Але й батьківство загалом - це теж стрес і перевірка партнерських стосунків на міцність. Якщо на стосунках негативно позначилася присутність тата при народженні його власної дитини, то вони вже були не дуже міцними й надійними.
Партнерські пологи - це не героїзм і не модне віяння. І вже точно не щось стидке, "не чоловіче", таємне. Це всього лише природне продовження близькості, довіри, підтримки, єднання у стосунках між чоловіком і жінкою. Спільне проживання народження власної дитини може стати унікальним досвідом у житті пари, спільною пригодою - хвилюючою, іноді ризикованою, але прекрасною.