Взаємини між чоловіком та жінкою є одними з найпростіших та водночас одними з найбільш складних явищ. Сильний потяг двох протилежностей з одночасним відштовхуванням через неспроможність зрозуміти одне одного лежить в основі багатьох трагічних історій про кохання.
Хоч як би змінювалося наше суспільство, хоч як би зрівнювалися права жінок і чоловіків, хоч би яких трансформацій зазнавала статево-рольова поведінка людей, відмінності між статями існували, існують та будуть існувати. Оскільки особливості сексуальної поведінки чоловіків і жінок формувалися тисячоліттями під впливом багатьох чинників: біологічних, історичних, культурних, соціальних, юридичних тощо.
Перші розбіжності між статями виникають досить рано - на фізіологічному рівні. До шостого тижня вагітності зародки будь-якої статі не мають жодних видимих відмінностей. У цей період внутрішньоутробного розвитку зачатки майбутніх статевих органів як жінки, так і чоловіка, мають однаковий вигляд. Але між шостим та десятим тижнями вагітності відбувається їх розрізнення. У зародка жіночої статі (з ХХ хромосомами) - формуються яєчники, а у зародка чоловічої статі (з хромосомами ХУ) - утворюються сім'яники. Причому для формування сім'яників мають відбутися додаткові реакції, які і запустять процес розвитку плода чоловічої статі. Тоді як жіночий організм розвиватиметься немов за замовчуванням.
Таким чином, технічно статеві органи обох статей є одним і тим самим матеріалом, який в процесі внутрішньоутробного розвитку просто був зорганізований по-різному. Але саме це стало поштовхом для виникнення наступних міжстатевих відмінностей - сформовані статеві залози плода чоловічої статі поступово починають виробляти певні гормони (андрогени). Які своєю чергою забезпечують подальше формування чоловічих геніталій плоду. На цьому дія андрогенів не закінчується. У період з четвертого по сьомий місяці внутрішньоутробного розвитку відбувається статеве розрізнення мозку плоду.
Тобто центральна нервова система хлопчика та дівчинки, майбутніх чоловіка та жінки, ще під час внутрішньоутробного розвитку набуває певних відмінностей. З цієї причини центральна нервова система хлопчиків краще реагуватиме на чоловічі гормони, а центральна нервова система дівчаток - на жіночі. Також до сьомого місяця вагітності відбувається розрізнення нервових шляхів, відділів головного мозку, які в майбутньому будуть визначати та регулювати статеві відмінності у поведінці людини. У цей же час здійснюється формування схильності нервової та ендокринної системи до статевоспецифічної поведінки.
До того ж ще в процесі внутрішньоутробного розвитку відбувається формування статевої самосвідомості, що значною мірою зумовлене статевим розрізненням різних ділянок мозку, а пізніше буде доповнено індивідуальним розвитком та соціальним впливом. До речі, чимало відхилень статевої поведінки виникають внаслідок порушення описаного періоду розвитку плода.
Отже, на біологічному рівні різні статі від самого народження вже мають відмінності у своїх поведінкових актах, реакціях, чутливості тощо. Що обов'язково позначатиметься і на розбіжностях у статевій поведінці. Але при цьому ми маємо пам'ятати, що сексуальні реакції людини не можуть зводитися тільки до біологічного рівня, оскільки на її формування також істотно впливають соціальні й культурні чинники. Варто зазначити, що деякі відмінності жіночої та чоловічої сексуальності досить яскраво проявляються ще в період психосексуального розвитку дітей і підлітків. Зокрема внаслідок зумовленості жіночих та чоловічих ролей, різних очікувань соціуму до хлопчиків та дівчаток. Приміром, існування в історії людства чималої кількості табу, наприклад стосовно активних проявів жіночої сексуальності, призводило до формування більш пасивної жіночої ролі.
Цікавим є погляд еволюційних психологів на відмінності жіночої та чоловічої сексуальності. Вони стверджують, що всі наші сексуальні і психологічні реакції й механізми виникали і зберігалися внаслідок природного добору. Те, що сприяло виживанню виду - закріплювалось. Те, що не сприяло або заважало, - зникало. Але водночас у процесі розвитку людства жінки і чоловіки стикалися з абсолютно різними проблемами та з необхідністю розв'язувати досить різні завдання. Що особливо сильно проявлялося під час міжстатевої взаємодії.
Так, обираючи партнера для тривалих стосунків, наші пращури мали звертати увагу на принципово різні чесноти потенційних кандидатів. Зокрема чоловікам належало визначити найбільш репродуктивно цінних жінок, після того виявити серед них жінок з хорошими батьківськими навичками, і вже потім забезпечити підвищену вірогідність стати батьком їхніх дітей.
Тоді як жінкам належало спершу визначити чоловіків, здатних до добування ресурсів і готовності вкладати добуте в жінку та їхніх спільних дітей. Потім з них виявити чоловіків, орієнтованих на тривалі стосунки, з яких уже належало відібрати кандидатів з хорошими батьківськими навичками.
Така поведінка є абсолютно виправданою з погляду біології й еволюції. Оскільки в природі біологічна пристосованість організмів визначається мірою їхнього репродуктивного успіху. Таким чином, описаний вище алгоритм дій забезпечував основне завдання - виживання потомства. А значить, і збереження роду.
Повторюючись тисячоліттями, такий алгоритм дій був закріплений на рівні поведінкових реакцій чоловіків і жінок. Дійшовши з деякими змінами і до нашого часу. Адже сучасні дослідження стабільно свідчать про те, що для більшості чоловіків найбільш важливою є зовнішність жінки, тоді як для більшості жінок у пріоритеті є надійність шлюбного партнера.
Безперечно, зміни у суспільних відносинах накладали свої корективи на зазначене, але загальний сенс залишався однаковим. І в цьому разі йдеться не про гіпертрофований пошук забезпеченого чоловіка чи жінки з певними параметрами зовнішності. А виключно про підсвідомий добір тих партнерів, з якими буде більше шансів щасливо виростити своє потомство. Однак критерії такого добору в чоловіків і жінок будуть різними, і ця відмінність була сформована біологічно та історично.
Зрештою це призвело до виникнення певних поведінкових міжстатевих відмінностей. А як наслідок - і широкого кола сексуальних стереотипів.
Зокрема один із стереотипів, який існує в нашому суспільстві, говорить про те, що жінки здебільшого хочуть стосунків, тоді як чоловіків цікавить здебільшого секс. По суті, в цьому стереотипі відображено ті відмінності, які існують між статями, коли йдеться про мінімальний батьківський внесок у розвиток потомства. В усі часи розвитку людства найменший батьківський внесок чоловіка міг обмежуватись одним єдиним статевим актом. Тоді як той же мінімальний батьківський внесок жінки вимагав від неї як мінімум дев'яти місяців виношування плоду, а зазвичай значно більшого часу, якого потребував догляд за немовлям. Зазначене на фоні відсутності доступних методів контрацепції тисячоліттями формувало та закріплювало відмінності в сексуальній поведінці чоловіка і жінки. Внаслідок чого сучасним чоловікам властиво докладати більше зусиль до спарювання, ніж це роблять жінки. Що також свого часу могло бути біологічно виправданим. Оскільки в суворих умовах доісторичних часів виживання немовлят було досить низьким. А отже, більша кількість зачать підвищувала ймовірність виживання роду.
Цікаво зазначити і те, що чоловіки і жінки можуть по-різному оцінювати важливість емоційної складової в стосунках. Фізіологічно емоційна прив'язаність до партнера та статевий потяг до нього беруть свій початок з одних і тих же ділянок нашого головного мозку, так званих - острівця та стріатума. Причому це однаково актуально як щодо чоловіків, так і щодо жінок.
Однак наявність емоційного зв'язку для жінки зазвичай є більш цінним та значущим чинником. Одна з теорій пояснює це тим, що протягом тривалого відрізку часу, який обраховується десятками тисяч років, людство жило в доволі небезпечних та жорстких умовах, коли війни, набіги та захоплення ресурсів були непоодинокими явищами і відбувалися доволі часто. Все це підвищувало для жінки вірогідність стати жертвою, зокрема і сексуального насилля. Внаслідок чого в жіночої частини людства виникала потреба уміти швидко визначати, з якими намірами наближається до неї той чи інший потенційний залицяльник. Що, своєю чергою, підвищувало чутливість жінок до емоційної складової в процесі спілкування з чоловіками.
Ми можемо погоджуватись із зазначеною теорією, а можемо спростовувати її. Але в кожнім разі низка досліджень беззаперечно свідчить про те, що у жінок існує більш тісний зв'язок статевого потягу з особистістю партнера та вищими цінностями. З цієї причини жінки схильні так гостро реагувати на відсутність обійм та ніжності після статевого акту. Так само відсутність відчуття емоційної близькості зі своїм партнером може навіть перешкоджати жінці досягати оргазмічної розрядки.
Цікаво зазначити, що для чоловіків психосексуального задоволення без оргазму практично не існує. Тоді як для жінок усе може бути по-іншому: як отримання глибокого психосексуального задоволення без фактичного оргазму, так і відсутність психосексуального задоволення за наявності оргазму, який відбувся на фоні загальної емоційної холодності партнера.
При цьому, як свідчить практика, чоловіки часто є не менш чутливими, ніж жінки. Однак відмінності можуть виявлятись у способах прояву своїх емоцій, почуттів та загального ставлення до них, що нерідко зумовлено наявними в суспільстві стереотипами щодо того, як повинен чи не повинен поводитись чоловік.
Загалом, зі зміною системи ролей, які мають виконувати чоловіки та жінки в сучасному суспільстві, спостерігається істотне зменшення тих традиційних психологічних відмінностей, на яких базується більшість сексуальних стереотипів. Але це не може повністю знівелювати ті суттєві відмінності, які існують у характері діяльності, спрямованості інтересів, перебігу психічних та сексуальних процесів у чоловіків і жінок.