Ми плануємо нашу кар'єру, навчання, відпочинок і навіть особисте життя. Плани бувають довгострокові, років на п'ять уперед, і зовсім короткі, на тиждень або день. Але раз на рік людина сідає і підбиває підсумки минулого року. Часто виявляється, що багато пунктів торішнього плану так і залишилися рядками в тижневику або ж нездійсненими бажаннями й мріями. У цьому немає нічого страшного, якщо не виникає відчуття, що ще один рік минув даремно й у житті нічого не змінилося. Зазвичай оце відчуття "з нами нічого не відбувається, і навряд чи щось станеться", яке важко описати, з'являється тоді, коли ми не робимо чогось по-справжньому важливого й потрібного саме для нас. Це важливе й потрібне може кочувати з року в рік у безлічі інших задумів, а ми ніяк не знайдемо для нього часу й можливостей.
Навряд чи є такі плани, які втілюються в життя на сто відсотків. Ми не владні над випадками й непередбачуваними подіями. Проте планувати й додержуватися планів для нас важливо. Можливість контролювати певні дії, процеси додає нам відчуття опори й упевненості в мінливому і дуже швидкоплинному світі. Перетворення хаосу на порядок, можливість помічати зміни в просуванні до мети, щось змінювати під час руху, щоб отримати бажаний результат у запланований термін, дарують нам у результаті відчуття задоволення собою, гордість, радість, зрештою втіху від того, що в нас вийшло! І навпаки, коли забагато випадкового, намічене чомусь не відбувається так, як задумали, з'являється відчуття, що ми взагалі не впливаємо на перебіг подій. Отут легко можна засмутитися, збентежитися і відчувати себе невдахою. Як же витримати баланс між порядком і спонтанністю, при цьому врахувати важливі аспекти нашого життя й наприкінці року впевнено пришвартувати свій човен до причалу "результат - 99,9%"?
Можна спробувати проаналізувати торішні плани, подивитися, що й коли пішло не так, і, все зваживши, продумати свої дії на наступний рік. Оскільки зараз ідеться не про робочі плани, а про особисті - тобто про те, що залежить в основному від вас, до аналізу минулих помилок можна залучити когось із близьких або ж фахівця-коуча. Погляд збоку завжди надає об'ємності розгляду проблеми.
Такий підхід можна й треба використовувати також і до інших планів, навіть у бізнесі. Але якщо ви найманий працівник, ваші робочі плани великою мірою складені не тільки вами і залежать вони від багатьох не підконтрольних вам чинників. Тому тут про них не йтиметься.
Досвід показує, що найголовніша причина невиконання чудового особистого річного плану - це його нереалістичність. Як кажуть, гладенько було на папері, та забули про яри. На перший погляд, задуми прекрасні, ні до чого не причепишся, однак поставлені завдання неможливо або дуже складно виконати з наявними ресурсами в намічений термін і з певним результатом.
Наприклад, вийти заміж або оженитися цього року. Прекрасне бажання, та тільки його виконання залежить і від іншої людини. Ще складніше, якщо такої людини поки що в житті немає, і чи зустрінеться вона, невідомо. Або дуже популярний план - схуднути до літа. Ось уже цього року точно-преточно! Тільки чомусь виконати його ніяк не вдається, що, втім, не заважає намагатися знову й знову. Тим більше якщо є в оточенні люди, в яких це вийшло, в такому разі може вийти й у мене, гадає людина.
Нереалістичність схуднення до літа полягає, по-перше, в тому, що людина думає, ніби зможе управляти непідконтрольними вольовим зусиллям процесами: швидкістю обміну речовин в організмі, темпом і обсягами нарощування м'язової маси, індивідуальними й непередбачуваними реакціями організму на різке скорочення кількості калорій і збільшення фізичного навантаження.
Іншими словами, це можна назвати вірою у власну всемогутність. Але припустимо, що ви не здаєтеся. Адже виходить у спортсменів, а вони теж люди, не роботи. І настає "по-друге": якщо зробити роботу над своїми фізичними параметрами головним пріоритетом поточного року (до літа), тоді треба виділити для неї достатньо часу й ресурсів. Тобто дві-три години щоденних тренувань, правильний сон, здорове харчування. У вас точно є стільки ресурсів? Якщо так, то вперед! А якщо ні? Якщо є багато інших обов'язкових повсякденних справ, наприклад робота, побут, дозвілля з рідними й близькими? У цьому разі займатися фізкультурою можливо двічі, максимум тричі на тиждень, і то по годині-півтори. Це цілком нормальний графік для того, щоб м'язи були в тонусі, а організм не страждав від гіподинамії. А от якось неймовірно схуднути або стати зіркою бодібілдингу, на жаль, не вийде. Принаймні до літа точно.
І третя, мабуть, найважливіша причина, чому задумане може не вийти: у вас немає вашої глибинної внутрішньої потреби схуднути. Якщо щось задумано не тому, що дуже хочеться або життєво потрібно, а лише виходячи з модних тенденцій, виникне багато перешкод, і вони виявляться непереборними.
Отже, наступна причина нездійснення наших особистих планів - те, що ми запланували, не є нашими дійсними бажаннями й потребами. Парадоксально, але факт: в епоху, коли з усіх боків лунають заклики до свободи, особистого вибору, ми як ніколи залежим від впливу, навіть тиску суспільства й різних модних трендів. Якщо років 50 тому досить було додержуватися моди в одязі, то нині в прозорому цифровому суспільстві є мода на спосіб життя, заняття, навіть життєву філософію. Для позначення своєї належності до якогось співтовариства людей стало майже необхідним виконувати певні дії. Наприклад, якщо ви просунутий інтелектуал, то маєте прочитати сто книжок за рік, подивитися топ-25 найліпших фільмів року тощо. А також піти на йогу, відвідати всі модні виставки, вивчити ще одну іноземну мову тощо.
Нічого поганого у всьому перерахованому, зрозуміло, немає. Всі ці заняття справді розвивають наш інтелект, ми стаємо багатшими й глибшими як особистість. Однак важливо себе запитати: я збираюся це робити тому, що мені й справді цього дуже хочеться, мені це потрібно, чи тому, що моє оточення так живе, і я хочу відповідати його стандартам? Якщо таке запитання залишається без відповіді, то й пункту плану, скоріш за все, не буде виконано.
Діяльність, у якій немає нашого щирого інтересу або потреби, ми несвідомо саботуємо. Це відбувається тому, що наші ресурси - енергія і час - обмежені, і ми несвідомо не допускаємо їх непотрібного і безглуздого витрачання. Підкреслю, що потребу й сенс будь-якої діяльності людина визначає сама. Якщо ви не вивчаєте англійської, хоча з року в рік збираєтеся, то саме для вас немає сенсу в цьому, а для когось іншого буде інакше.
Людина також опиратиметься не своїм бажанням і планам, коли від неї чогось очікують близькі люди, але вона сама цього робити не хоче. Наприклад, мама очікує, що син напише дисертацію; дружина - що чоловік посадить картоплю на дачі; чоловік хоче, щоб дружина більше часу приділяла домашньому господарству тощо.
На жаль, буває й так, що в нашому річному плані є наші заповітні мрії і плани, найсправжніші й найбажаніші, які ми плекаємо з року в рік і... не здійснюємо. Це наші найбільш сумні й болісні невдачі. Ігнорувати те, що для нас по-справжньому цікаве й важливе, по суті, викреслювати з нашого життя самих себе на догоду рідним і близьким, роботі, громадським очікуванням робить життя прісним і безбарвним. Людина може бути неймовірно ефективною, заробити багато грошей, зрушити гори, а радості в житті буде мало.
Звичайно, життя дорослої людини складається не тільки з того, що хочеться й приємно робити. У нас також є справи, яких робити не хочеться, а може, навіть неприємно, але треба. Для того щоб почуватися щасливим, потрібно витримувати баланс між "треба" і "хочу". Якщо "треба" в нашому житті набагато більше, ніж "хочу", то буде постійне відчуття, що життя немов проходить стороною, немає в ньому божества, натхнення, сліз і любові, як писав класик. Минає час, ми старіємо, в нас з'являється чимдалі більше обмежень. А ми так і не станцювали танго, не зійшли на Говерлу, не написали книжки або картини...
Щоб вітрила нашого життя завжди були наповнені свіжим вітром радості й бажаних змін, плануймо правильно!
Напишіть список усього, що вам хочеться зробити наступного року. Відкладіть його, за кілька днів перечитайте спокійно. Не роздумуючи викреслюйте пункти, які не викликають жодних емоцій, не здаються важливими й потрібними. На цьому етапі також можна додавати те, що спало на думку просто зараз. Відкладіть список.
Знову перечитайте написане. Читайте повільно, вдумливо, на кожному рядку плану питаючи себе: "Чому я це робитиму?" Прислухайтеся до себе, відчуйте, що народжується у відповідь. Інтерес? Цікавість? Збудження? А може, відраза чи нехіть? Чи взагалі нічого не народжується, тільки байдужість? Якщо бажання, записане на папері, не викликає у вас ні азарту, ні інтересу, ні цікавості, ні збудження, скоріш за все, це не ваше бажання, або ж воно не актуальне для вас нині, або ж поки що недостатньо ресурсів для його реалізації. А може, воно в принципі неможливе. Викресліть усі пункти плану, які підійшли під цей опис, - ви не будете їх виконувати.
Із решти виберіть найважливіше й найцікавіше. Нехай воно стане пріоритетом, якому ви віддаватиме максимум зусиль, часу, грошей, якщо потрібно. Інші бажання - по низхідній. Якщо на цьому етапі щось захочеться викреслити, робіть це сміливо, адже у вас уже є пріоритет. Тут важливо реалістично оцінити свої ресурси й можливості. Часто буває, що людина неправильно оцінює свої можливості, а потім, коли не може осягнути неосяжне, робить хибний висновок про свою неспроможність. Такі думки не допомагають рухатися до бажаних цілей.
Свіжий план порівняйте з торішнім. Якщо ви знайшли збіги в тих пунктах, які залишилися невиконаними в минулому, проаналізуйте, що того разу пішло не так, щоб уникнути повторення помилок.
Хороший прийом - видозміна завдання так, щоб суть залишилася тією ж, а форма стала іншою. Ось пункт "схуднути до літа": викреслюємо "схуднути" і до "літа". Це нереалістичне завдання, бо ми не управляємо нашим метаболізмом. І пишете: "У будь-яку погоду, за будь-яких обставин не менше ніж двічі на тиждень ходжу до спортзалу або басейна". Тепер у фокусі уваги не схуднення, а регулярні заняття фізкультурою. Це те, над чим ми владні, отже, виконання такого плану може бути успішним. Звичайно, якщо регулярно займатися фізкультурою, то тіло неминуче стане здоровішим і більш підтягнутим. Подумайте, як ви зможете себе підтримати в ті моменти, коли захочеться все це кинути, - нова звичка не виробляється миттєво, доведеться пережити період опору.
Так можна переформатувати будь-який пункт плану, щоб наблизити мрію до дії. Пам'ятайте, що нова справа, навіть якщо вона найбажаніша й найцікавіша, спочатку може не виходити, і тоді головне - не здаватися. А якщо, попри всі зусилля, однаково не виходить, тоді можна переглянути все завдання загалом. Ніхто не застрахований від помилок.
Якщо ви беретеся за щось нове, не порівнюйте себе з тими, хто вже досяг певних результатів у цьому ж. Успішні приклади хороші як орієнтир, але порівнювання себе з іншими може зіграти не на вашу користь. Наприклад, у сусіда вийшло швидко, відразу й добре, а в мене виходить повільно, не відразу й не дуже добре. Це не означає, що сусід молодець, а я ні. Це лише означає, що ви різні люди, у вас різні можливості, тому порівнювати некоректно. Порівнюйте себе нинішнього із собою вчорашнім, це найкраще порівняння.
І останнє - не перевантажуйте план і себе. Одного-двох великих завдань цілком достатньо в новому році. Адже крім нових справ, у вас є ще й старі, і для них потрібні сили й час. А також пам'ятайте, що в будь-якому плані й розкладі обов'язково має бути можливість для байдикування, лінощів, спонтанних вчинків, адже чітко за схемою працюють тільки механізми, але й вони час від часу виходять з ладу. Живій людині потрібен простір для витончених маневрів, чудес і карколомних витівок, інакше життя перетворюється на сумне існування.