У світі сучасних технологій кожна дитина має доступ до інтернету з малолітства.
Сьогодні вже можна не дивуватися, що дворічні діти без проблем знаходять улюблені мультики на YouTube, а першокласники отримують доступ до всієї потрібної інформації з допомогою Google. У такому розвитку інформаційних технологій, звісно, є безліч переваг.
Однак у доступності інформації є й зворотний бік медалі. Щоб убезпечити свою дитину від непотрібної або небезпечної інформації, треба пам'ятати основні правила.
Інформацію слід сортувати залежно від віку дитини. Дітям до 12 років потрібно обмежувати доступ до певних ресурсів. Для цього більшість сучасних провайдерів пропонують функцію батьківського контролю. На жаль, на зовсім нейтральні запити пошуковик нерідко видає шкідливу для дитячої психіки інформацію. Наприклад, досить часто спливають вікна порнографічного характеру. Дитина не зрозуміє контексту цього вікна, однак сама картинка закарбується в підсвідомості й може спливти трохи пізніше, коли в цій темі буде більше усвідомленості. Не слід панікувати, закривати дитині очі або відганяти від комп'ютера, якщо вона надибала такі зображення. Постарайтеся відреагувати абсолютно спокійно, не надаючи особливого значення й не загострюючи емоційно або інтонаційно увагу на цьому зображенні.
Цілком природно, що в дитини старшого віку можуть виникнути запитання стосовно змісту певних сайтів і сторінок. Нерідко батьки переживають шок, сором. Інтерес дитини до сексу, насильства, інших соціально небезпечних тем часто лякає батьків. Однак він цілком природний і нормальний. Це частина зацікавлення світом. Найбільш нормальною реакцією буде надати дитині мінімальну інформацію. Дайте стисле й чітке формулювання, яке точно відповідає на запитання дитини. Простими словами, без подробиць. Подробиці потрібні в старшому віці, починаючи з 10–12 років: тоді дитина здатна аналізувати інформацію.
Наступне, що слід пам'ятати, - це основи інформаційної безпеки. Дуже важливо пояснити дитині, починаючи з 6–7-річного віку, що людина в інтернеті й людина в реальності - не одне й те саме. Саме через дітей і підлітків мережеві злочинці (торговці людьми, педофіли, грабіжники) отримують потрібну їм інформацію. Психіка дитини все одно слабша, ніж психіка людини по той бік інтернету. Але батькам під силу поставити кордони й пояснити наслідки. Головне - самому усвідомлювати небезпеку й підготуватися до цієї розмови.
Отже, що варто знати про інтернет-шахраїв, які можуть вивідувати інформацію через вашу дитину? Вони знають психологію дитини, володіють сленгом, знайомі з молодіжними тенденціями й легко знаходять спільну мову з дітьми. Найчастіше ці люди створюють кілька акаунтів у соціальних мережах, зазначаючи вік категорії дітей та підлітків, які їх цікавлять. Вони вказують інтереси, типові для цього віку, і хутко втираються в довіру. Через непрямі обговорення, навідні запитання вивідують інформацію про матеріальне становище батьків, про те, яка сім'я, які стосунки в родині, які проблеми. Найпростіша схема розвитку подій - це дізнатися, коли нікого немає вдома, і пограбувати квартиру. Але можуть бути значно серйозніші наслідки - викрадення, зґвалтування, відправка за кордон.
Щоб убезпечити дитину в мережі, треба розуміти вікові особливості поведінки в інтернеті й створити правила відвідування інтернету в сім'ї. Діти віком до 12 років переглядати інтернет-ресурси повинні під наглядом батьків. А батьки мусять мати доступ до логінів та паролів, соціальних мереж і електронної пошти. Це не є порушенням особистого простору, це гарантія безпеки. Щоб цей процес пройшов м'яко та безконфліктно, створюйте акаунти й електронні адреси разом із дитиною, сидіть поруч із нею, допомагайте їй у процесі. Зберігайте паролі в безпечному місці.
У дітей старшого віку, за 12 років, особистий простір стає реальнішим, також з'являється можливість говорити й пояснювати небезпеку, яка може таїтися за сайтами або людьми в інтернеті. Ця розмова не має бути схожою на наказ або повчання. Найкраще, якщо вона відбудеться на рівні обговорення та обміну думками. Запитайте в дитини, чи знає вона про випадки, коли погана людина виманювала інформацію через дитину про її сім'ю або прикидалася не тим, ким вона є насправді. Запитайте думку дитини з приводу цієї людини. Запитайте про те, що повинен і чого не повинен був робити герой історії, як би він міг зрозуміти, що людина переходить межу його особистого простору.
У форматі обговорення ви можете почути неправильну думку дитини про те, що таке добре й що таке погано, тоді виникне спокуса "повиховувати" її. Від цієї спокуси слід утриматися, інакше ви ризикуєте наштовхнутися на опір і зміцнити протилежні програми поведінки. Найкраще розповісти історію про якусь іншу дитину, яка вчинила так, і про те, як саме погана людина скористалася цим. Стимулюйте вашу дитину самостійно знаходити правильні механізми поведінки, припускати дії шахрая. Особливо це працює з підлітками, які більшість інформації, почутої від дорослих, сприймають лише наполовину й часто діють навпаки.
Наступне, на що хочу звернути увагу, - спільноти й сайти, які загрожують психіці або здоров'ю дитини. Йдеться, зокрема, про так звані Групи смерті - інтернет-спільноти, що стимулюють нестійку психіку дітей і підлітків до скоєння самогубств. На жаль, більшість дітей включається в це. Приблизно половина їх скоює акти самоушкодження, решта - спроби суїциду.
У моїй практиці був випадок, коли до мене самостійно звернулася дівчинка-підліток, яка вирвалася з такої спільноти. Цією історією я ділюся з дозволу самої дівчинки та її мами. Вони зацікавлені в тому, щоб якомога більше дітей і батьків були попереджені про цю небезпеку.
Моя пацієнтка хворіла на прогресуюче невиліковне захворювання, що позначається на її настрої. Пригнічений моральний стан дитини став чудовим ґрунтом для того, щоб насаджувати ідеї самогубства. Дівчинка ділилася своїми думками й настроєм у статусах в одній із соціальних мереж. У відповідь на сумні міркування надійшов коментар із пропозицією поспілкуватися в "приваті", поговорити відверто.
Особливістю таких пабліків (інтернет-спільнот) є те, що затягують вони людей аж ніяк не з суїцидальними ідеями, вони підтримують, обнадіюють, висловлюють розуміння та співчуття. Потім поступово підводять дитину до того, що проблема справді велетенська й нерозв'язна, а єдиний вихід - піти з життя.
Підтримуюче листування з "розуміючим і співчутливим" співрозмовником тривало майже місяць. Упродовж цього місяця готувався ґрунт для того, щоб утягнути дитину в "гру". В один із моментів, коли моя клієнтка була особливо вразлива у своєму депресивному стані, її співрозмовник запропонував їй відволіктися, зіграти в гру. Спочатку це були цілком безневинні завдання - намалювати кита на руці, у зошиті й на рюкзаку. Моїй клієнтці на той момент було 13 років, і дівчинка повірила, що, малюючи свій біль, вона його позбувається. Однак уже через кілька днів завдання ускладнилися. Зокрема, її "куратор" попросив вирізати напис на руці лезом і викласти зображення в мережі як підтвердження виконаного завдання. Для підтримання необхідного емоційного стану куратор висилав моїй клієнтці музику, точніше - звуковий супровід, у якому звуки перебували в дисонансі один з одним.
Я прослухала кілька фрагментів цих пісень і можу сказати, що така музика справді здатна скаламутити свідомість. Депресивний настрій також підтримувався відеороликами, що містять епізоди самогубств без цензури, тобто з усіма подробицями. Кульмінацією гри стало завдання, після якого гра зазвичай закінчується: дівчинці треба було лягти в теплу ванну й порізати собі вени. Інструкція, як це зробити, додавалася. Коли дівчинка потрапила до мене, вона вже могла розповідати цю історію більш-менш спокійно. За її словами, вона опам'яталася від болю, коли руку було вже ґрунтовно порізано. До того моменту вона болю не відчувала навіть під час виконання самоушкоджуючих завдань.
У таких пабліках працюють фахівці, а не випадкові люди, і вже точно не підлітки. Ці люди знають, що робити, як впливати й що говорити, крім того, вони контролюють виконання завдань, беруть у дитини домашню адресу та імена батьків, погрожують їй та її родині. Це відмінний спосіб маніпуляції. Історія моєї клієнтки скінчилося благополучно, її куратора заарештували. Дівчинка отримує медикаментозну і психологічну допомогу.
Одна з важливих умов безпеки дитини в інтернеті - довіра між нею та батьками. Якщо довіру сформовано й дитина знає, що вона може з будь-яким запитанням та проблемою звернутися до мами або тата, до бабусі або дідуся, вона не шукатиме первинну інформацію в інтернеті. Пам'ятайте: заборони породжують ще більшу цікавість. Не слід забороняти дитині сидіти в інтернеті, просто формуйте правильні стосунки і встановлюйте правила поведінки. Говоріть із дитиною й надавайте їй необхідну свободу, вітаючи її досягнення та запобігаючи можливій небезпеці. Будьте досить жорсткими у своїх межах, але гнучкими, не раньте дитину. Якщо ж вам це здається складним, звертайтеся до фахівців, вони допоможуть налагодити комунікацію з дитиною.