У нашому житті тепер є не тільки відрядження і відпустки, а й тривожні поїздки, розставання з друзями, близькими, з рідними місцями. Як підготувати дитину до того, що мусите на якийсь час розлучитися? Як бути, якщо малюк, наляканий тривожними подіями, сильно плаче і не хоче вас відпускати навіть до магазину?
Дитина особливо чутлива до розлуки з близькими під час значних змін: переїзду, хвороби, травматичних подій, свідком або учасником яких вона стала, втрати значимих зв'язків (близьких родичів, друзів, улюбленої вчительки тощо). У цей час дитина особливо вразлива і потребує спілкування з батьками. Вона може чіплятися за батьків, коли вони кудись ідуть, відчувати страх при розставанні, хотіти бути з вами скрізь і всюди. У цей час малюк потребує тіснішого тактильного контакту, стабільного і передбачуваного розпорядку дня і вашої підтримки. Та оскільки розставань не уникнути, завдання батьків допомогти дітям упоратися з тривогою і страхами. Маленькі підказки психологів допоможуть полегшити ситуацію.
• Розмовляйте з дитиною про розставання, спокійно реагуючи на її протест, можливі гнів і вередування. Подібних реакцій може й не бути, хоча вони є нормативними. Дитина може соматично реагувати на розлуку погіршенням поведінки, інтенсивним афектом. Постарайтеся аргументовано реагувати на ці прояви: "Ти сердишся, не хочеш відпускати маму (тата), ти навіть прихворів (якщо це станеться), так буває"; "Людям, які люблять одне одного, завжди складно розлучатися"; "Навіть коли мене немає поруч з тобою, я про тебе пам'ятаю, ти є в моєму серці"; "Я люблю тебе й тоді, коли мене немає поруч".
• Безпосередньо в момент розставання не зникайте потайки, але й не затримуйтеся довго прощаючись, чітко скажіть, чому не можете поїхати разом, вислухайте один раз протест дитини, перейміться її почуттями, спокійно й упевнено зреагуйте на них: "Я розумію, що ти зараз сердишся, але я мушу йти, я впевнена, що все буде добре, і, коли я повернуся, ми проведемо цілий день разом". Дитина з допомогою когось із дорослих (няні, бабусі та ін.) може позначати в календарі, скільки залишилося до цього радісного дня.
• Можна обмінятися з дитиною пам'ятними предметами (добре підійдуть дрібні круглі предмети, камінчики, які нагадуватимуть одне про одного). Можна зробити маленький альбомчик з вашими улюбленими сімейними фотографіями, які дитина розглядатиме, коли їй стане сумно.
• Якщо ви будете відсутні довго, запишіть для дитини казки й побажання на ніч на касету або диск, які вона могла би послухати. Але важливо прослухати цей диск кілька разів у вашій присутності, щоб дитина звикла до запису, сприйняла його як можливість символічно відтворити вас тоді, коли вас немає поруч. Інакше дитина буде просто тривожитись і сердитися, почувши ваш голос, але не маючи можливості бачити вас.
• Телефонуйте їй і розмовляйте про те, як минув день, причому розповідайте про свої справи й події, а не тільки розпитуйте.
• Надсилайте листи у вигляді картинок, які змальовуватимуть ваше життя далеко від дитини, це дасть їй можливість відповідати вам у такий самий спосіб. Якщо такої можливості немає, залишіть кілька заздалегідь написаних листів-привітань, щоб хтось із дорослих вручав їх дитині і допомагав їй підготувати відповідь.
• Підготуйте перед від'їздом маленькі сюрпризи для малюка, а бабуся (няня) заховає їх у різні місця і шукатиме разом з ним як ваші послання.
• Повідомляйте дитині, що ви сумуєте, але впевнені, що їй добре, бо вона не сама, а з близькими їй людьми. Акцентуйте увагу на тому, яка вона доросла й самостійна, як багато вміє. Пишіть, що знаєте про її нові досягнення, висловлюйте радість і задоволення у цьому зв'язку.
• Будуйте плани - що робитимете разом, коли знову зустрінетеся.
Якщо дитина довго не заспокоюється після розставання і дуже тривожиться під час розлуки, якщо в неї з'являються якісь симптоми (поганий сон, відсутність апетиту, апатія), тривалий час спостерігається регресивна поведінка, тоді обов'язково покажіть її фахівцеві.