Кожне друге судове рішення стосується саме примусового виконання батьками обов'язку утримувати своїх дітей. Не можна не відзначити позитивних змін у механізмах боротьби з неплатниками аліментів. Нині право кожної дитини на отримання гарантованого мінімального розміру матеріального утримання якісно забезпечено на рівні як судових рішень, так і дій державних виконавців, пов'язаних зі стягненням аліментів. Кожен другий у державному реєстрі боржників - це боржник зі сплати аліментів. Це означає, що кожен боржник не може або виїхати за межі країни, або вільно розпоряджатися своєю рухомою і нерухомою власністю, або вільно пересуватися на своєму автомобілі чи насолоджуватися своїм захопленням, а саме полюванням.
Разом із тим на законодавчому рівні залишилися невирішеними деякі важливі питання, як-от: чітке розмежування понять "аліменти" і "додаткові витрати на дитину"; "гармонійний розвиток дитини" і "необхідність та достатність" його матеріального забезпечення; участь кожного з батьків в утриманні дитини із застосуванням принципу рівності; поняття доходу, з якого стягуються аліменти; практика стягнення аліментів у частці від доходу, що є радянським рудиментом.
Відсутність чітких відповідей на ці питання породжує низку проблем під час вибору належного способу забезпечення права дитини на необхідний і достатній рівень матеріального утримання, що призводить до загострення конфлікту між батьками і створює можливості для свідомих маніпуляцій.
Законодавець визначає поняття "аліменти" й "утримання" як синоніми. З аналізу резолютивних частин судових рішень випливає, що аліменти - це фіксоване щомісячне грошове утримання дитини до її вісімнадцятиріччя.
Тож можемо зробити висновок, що аліменти включають в себе лише ті витрати, які є необхідними для дитини щомісяця без урахування потреб дитини, викликаних особливими обставинами (розвиток її здібностей, хвороба, каліцтво тощо). Останнє визначається законом як додаткові витрати на дитину.
Рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини закріплено в ст.141 Сімейного кодексу України. Тож коли ми говоримо про обов'язок батьків утримувати свою дитину до повноліття, то розуміємо, що розмір аліментів та додаткових витрат є однаковим і для мами, і і для тата. Чому на цьому важливо акцентувати увагу? Тому що доволі часто стягувачі аліментів у своїх заявах про стягнення аліментів зазначають такий розмір аліментів, який, з урахуванням принципу рівності батьків, однозначно виходить за межі реальних щомісячних потреб дитини.
При цьому поняття матеріального еквівалента гармонійного розвитку дитини в законодавстві не врегульовано, і через це вирішення питання оцінювання потреб дитини без законодавчого механізму повністю покладається на суб'єктивне переконання суду.
Що ж до принципу рівності батьків, то його дієвість вбачається лише на стадії, коли батьки домовляються стосовно спільного утримання дитини, і проявляється він або в добровільному, або в договірному виконанні. Але він нерідко порушується саме тим з батьків, який проживає з дитиною. Відсутність діалогу між батьками призводить до маніпуляцій можливостями та обов'язками: хтось перешкоджає в зустрічах із дитиною, а хтось не надає матеріального утримання та дозволів на виїзд дитини за кордон. І, зрештою, такі батьки опиняються в суді.
Право вибору способу стягнення аліментів надається саме стягувачу (особі, яка проживає з дитиною). Законодавством передбачено дві форми: у частці від доходу і твердій грошовій сумі.
Остання форма застосовується здебільшого тоді, коли доходи платника аліментів мають мінливий і нестабільний характер. Про це свідчить той факт, що в разі звернення стягувача аліментів до суду із заявою про видачу судового наказу, єдиний можливий розмір аліментів у твердій грошовій сумі становитиме 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Чого не скажеш про стягнення аліментів у частці від доходу. Тож на цьому зупинюся детальніше.
Аліменти у частці від доходу
Цей різновид стягнення має два головні складники: поняття "дохід" і поняття "розмір частки".
У законодавстві України можемо натрапити на термін "заробіток (дохід)" - спадок іще з радянських часів. Адвокат Олег Простибоженко, недарма визначає "аліменти в частці від доходу" саме як радянський рудимент. Особливо це дається взнаки, коли рішення судів щодо стягнення аліментів в частці від доходу доводиться виконувати за межами України, де не розуміють, який саме розмір аліментів стягувати.
До останніх змін у законодавстві такий спосіб завжди був програшним, оскільки багато хто отримує дохід у "конвертах", будучи офіційно оформленим на мінімальну заробітну плату. Радянський принцип рівності всіх у своїх доходах відповідно до державних тарифних сіток уже давно втратив свою актуальність. І дедалі частіше відкритість майнового стану стає необхідністю, яка допомагає людині в сучасному світі реалізувати свої соціальні потреби: знайти кращу роботу, взяти вигідний кредит на придбання житла або для розширення власної справи тощо. Тому аліменти в частці від доходу стали реальною можливістю для стягувачів не лише отримати гідну суму для утримання дитини, а й неабияк збагатитися в такий пасивний спосіб. І ось чому.
09 вересня 2019 року Верховний суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду своєю постановою у справі №760/4569/18-ц дав визначення поняття доходу, з якого стягуються аліменти, зазначивши, що поняття "дохід" є ширшим за поняття "заробіток", а тому нарахування аліментів має здійснюватися як із заробітку боржника від трудових відносин, так і з його пасивних доходів, таких як відсотки за розміщення коштів на депозитних рахунках, дохід від підприємницької діяльності, кооперативів, оренди житла тощо. Тобто на сьогодні маємо законодавчо врегульоване поняття "дохід боржника аліментів", з якого мають вираховуватись аліменти.
Який же розмір аліментів у частці від доходу може бути стягнутий з платника аліментів?
Для відповіді детально проаналізуємо запропонований законодавцем спосіб стягнення аліментів. Так, в останніх змінах, стягувачам було запропоновано спрощену систему стягнення аліментів у вигляді судового наказу, яка передбачає швидке отримання судового рішення (впродовж п'яти днів з моменту отримання судом інформації про зареєстроване місце проживання боржника) за умови, якщо стягненню підлягають: аліменти в розмірі на одну дитину - одна чверть, на двох дітей - одна третина, на трьох і більше дітей - половина заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. При цьому дотримання мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину (не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку) є автоматичним у виконавчому провадженні.
Що це означає? Фіксовані частки ¼, 1/3, ½ є обов'язковими лише для судового наказу. Розмір аліментів від 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку є обов'язковим лише для судового наказу. Тому, якщо дохід боржника є таким, що вказані частки перевищують десять прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, то краще залишити цей наказ у силі і навіть, не намагатися оскаржувати, бо оскарження судового наказу спричинить розгляд спірного питання вже у позовному провадженні, в якому вищевказані частки та верхня межа розміру аліментів не застосовуються.
Якщо стягувачу достеменно відомий весь дохід боржника, то в таких випадках вони найчастіше звертаються до суду з заявою не про судовий наказ, а про судове рішення. І хоча час, який буде витрачено на судовий розгляд у спрощеному позовному провадженні, буде набагато довшим, це дає можливість останнім отримати аліменти набагато більші за десять прожиткових мінімумів. Суть спрощеного позовного провадження полягає в тому, що суд має право розглядати спір без виклику сторін і лише за письмовими матеріалами справи. Тому і стягувач, і боржник особливу увагу повинні приділити підготовці всіх документів, оскільки можливості щось доповнити і пояснити в сторін може й не бути.
Що потрібно стягувачу при зверненні до суду із позовною заявою про стягнення аліментів у частці від доходу?
1. Максимально наближено знати повний дохід боржника з урахуванням постанови ВСУ від 09.09.2019 року.
2. Надати суду детальний розрахунок щомісячних потреб дитини без урахування додаткових витрат. Це найпоширеніша помилка позивачів, які до списку витрат включають масажі, басейни, гуртки, нянь, водіїв тощо.
3. При визначенні частки, яка буде стягуватися, врахувати, що стереотипні частки ¼, 1/3, ½ є обов'язковими лише для наказного провадження, і що визначену позивачем частку суд розглядатиме за принципом рівності батьків в обов'язку утримувати дитину, а отже, вона має становити ½ від вказаних позивачем щомісячних потреб дитини.
4. Бути готовим показати і свій дохід, оскільки суд повинен буде об'єктивно оцінити участь кожного з батьків в утриманні дитини.
А що повинен зробити боржник при отриманні з суду ухвали про відкриття провадження разом із позовною заявою?
1. Узяти до уваги всі перелічені вище рекомендації для стягувача.
2. Підготувати повні й детальні звіти про свій дохід з урахуванням постанови ВСУ від 09.09.2019 року, для того щоб суд оцінив реальний розмір аліментів відповідно до запитуваної позивачем частки.
3. У разі перевищення розміру аліментів ½ вказаних у позовній заяві щомісячних потреб дитини просити суд зменшити розмір частки.
4. Клопотати перед судом про відкриття інформації позивачем про його реальний дохід і з цією метою бути готовим надати усю наявну інформацію.
5 Клопотати перед судом про розмежування аліментів і додаткових витрат, які, очевидно, будуть.
6. У разі наявності таких обставин, як інші утриманці, хронічні хвороби, кредитні зобов'язання тощо, надати суду вичерпну інформацію з посиланням на відповідні докази.
Насамкінець зауважу, що суди в питаннях стягнення аліментів діють іще доволі стереотипно, а тому треба бути готовими переконувати їх у тому, що аліменти і додаткові витрати - це різні речі, що батьки мають рівні обов'язки перед дитиною, що високий рівень доходу і безмежний розмір аліментів - це не тотожні речі.