Практично в кожної жінки, яка мріє про материнство, є якісь уявлення про те, яким воно має бути. Вона розуміє, що буде важко, що доведеться багато чого встигати. Відбудуться зміни, які обмежать її особисту свободу, сон, спілкування з людьми, творчість...
Так, поки ти перебуваєш в одноманітних буденних турботах, маневруєш між труднощами, пов'язаними з годуванням та вихованням дитини, тобі гостро необхідний соціум, де твої проблеми зрозуміють, де дадуть пораду і відрефлексують твої тривоги, пов'язані зі втомою та тягарем нових проблем. Ця потреба в розумінні та співчутті приводить жінку на дитячий майданчик, де існує коло людей зі схожими проблемами, завданнями, труднощами.
Однак тут є свої небезпечні течії, слідуючи яким молода мама може нарватися на жорсткі розчарування, потрапити в складні залежності, наприклад, від думок оточуючих, і, як результат, просто потонути в суперечливих думках, порадах та умовиводах. Треба пам'ятати, що крім соратників і друзів, дитячий майданчик може бути наповнений людьми, які відіграють на вас свої страхи, розчарування та нав'яжуть вам свої проекції. "Ой, що це дитина у вас така велика, а ще не розмовляє?", "Ах, чому вона ні з ким не ділиться? Ох, жадібною росте...", "Ну чому вона у вас така нетовариська? Іди, пограй з дітьми!", "Треба ж, яка худенька. Погано їсть, так?" Купи подібного словесного сміття летять вам на голову, ви губитеся та не знаєте, що сказати. Адже хороші дівчатка не вміють і бояться сказати: "А може, ця не ваша справа, люба?" Тобто на будь-якому дитячому майданчику є вороги вашої материнської ідентичності, які свідомо чи неусвідомлено сіють сумніви, невпевненість, знецінення. У найкращому разі це призведе до того, що ви просто перестанете водити дитину на дитячий майданчик, а в гіршому - житимете в святій переконаності, що все робите не так і як матір ви не відбулися.
Тому хочу запропонувати кілька правил, які допоможуть вам перебувати на дитячому майданчику в достатній психологічній безпеці.
Перше. Не забувайте, що дитячий майданчик - місце відпочинку дітей, а не дорослих. А це означає, що ваше розслаблення та балачки по телефону можуть бути небезпечними для вашого маляти. На майданчику є пісок, гойдалка, м'яч і старші діти - все це в сумі може будь-якої миті обернутися небезбечними проблемами. А всі ваші "нехай вчиться самостійності" та "я в дитинстві взагалі сама гуляла" - будуть недостатніми аргументами на користь відмови від контролю, якщо є ризик потрапити в найближчий травмпункт. Дитині важливо в спокійній формі розповідати про небезпеку, йдучи її маршрутом, але при цьому не караючи за те, що вона помилилася, впала або зробила щось не так. Адже ви не хочете повести дитину з майданчика з неврозом? Водночас важливо перевірити надійність гойдалок, чистоту піску, наявність у доступному зору просторі собак і небезпечних предметів.
На будь-якому майданчику існують правила, яких потрібно дотримуватися. Мається на увазі не тільки черговість і тривалість катання з гірки та на гойдалці, а й уміння батьків розумно реагувати на реальну та уявну небезпеку. Звідси випливає наступне правило.
Друге. Не виховуйте чужих дітей, тим паче - чужих батьків. У кожній родині існує система виховання, до якої ви не маєте жодного стосунку. І навіть якщо вам особисто ця поведінка здається неправильною, ви не в силах змінити систему. Ваші зауваження з приводу дитини викличуть роздратування та агресію, а зовсім не приплив вдячності за добру пораду.
Винятком може бути тільки насильство над дитиною, свідком якого ви стали або реальна небезпека, яка загрожує чужій дитині. Тут буває достатньо зауважити батьку чи матері, що правилами вашого дитячого майданчика заборонено, наприклад, бити дітей. Такі зауваження мають робитися в спокійній формі, інакше наступною жертвою агресора можете стати ви. Важливо також заручитися підтримкою інших батьків.
Якщо хтось скривдив вашу дитину, ви, звісно, зобов'язані її захистити, але при цьому ви не маєте права карати чужих дітей. Важливо сказати про те, що вашій дитині боляче чи неприємно, якщо вона не зробить це сама, і забрати дитину з зони дискомфорту. Можна в неагресивній формі повідомити про це батькам кривдника.
Не перетворюйте дитячий майданчик на "мамський" форум, де ви будете "мірятися" успіхами дітей, давати й брати розумні та не дуже поради, шукати ліки та обмінюватися рецептами лікування. Так, на дитячому майданчику можна довідатися про те, які умови в сусідньому садочку і який найкращий вчитель початкових класів у найближчій школі, але лікувати, годувати, одягати та виховувати дитину за порадами з дитячого майданчика - абсурдно!
До того ж у вас, як у дорослої жінки, має бути свій авторитетний і перевірений лікар-педіатр, гінеколог, стоматолог, педагог, психолог. Поради, почуті вами на майданчику, - лише досвід виховання одного, двох, ну добре - чотирьох дітей, а професіонал має трохи інший досвід та іншу репрезентативну вибірку. За порадою треба йти до професіоналів, а не проводити негласні експерименти над власною дитиною.
Третє. Тато, дитина й дитячий майданчик - цілком сумісні. Ви, звісно ж, хочете, щоб батько брав максимальну участь у вихованні дитини? Але чому ж татусів на дитячих майданчиках так мало? Здебільшого мами побоюються відпускати дитину на вулицю з татом. Їм здається, що чоловік недостатньо компетентний, уважний до потреб дитини, може не помітити, упустити, проґавити... Тобто жінки самі позбавляють татусів можливості довести зворотне. Але ж соціалізація - справа цілком "татусева"! Та й при всіх рівних умовах тато може дозволити пройтися по калюжі, вище залізти на сходи, швидше спітніти, що, можливо, вас лякає, але не є жахом для дитини. При цьому тато точніше та без істерики зреагує на несправедливість, зуміє дати дитині відчуття реальної безпеки, не стане заморочуватися через дрібниці. Що, в остаточному підсумку, приведе до більш успішної соціалізації, вміння виходити зі складних ситуацій, встановлення більш точних правил, а як результат - до бажаної самостійності. Та й стосунки з дитиною в тата поліпшаться. Хіба ви не цього хотіли? До того ж татусі набагато рідше беруть участь у "форумах", отже - у дитини не буде дефіциту уваги з боку дорослого.
Четверте. Важливо знати вікові особливості взаємодії дітей і враховувати їх на дитячому майданчику.
Наприклад, агресія - це спосіб дитини звернути на себе увагу. Якщо ваше маля поводиться агресивно - це не привід панікувати та ставити на ньому тавро забіяки. Іноді досить просто вчасно дати йому бажану увагу, допомогти під вашим контролем здійснити задумане. Якщо цього не робити, а звертати на дитину увагу лише тоді, коли вона виявляє агресію, такий патерн (схема поведінки) у неї може закріпитися, і вона не бачитиме інших способів привернути до себе увагу.
Важливо знати, що діти до трьох і після трьох років можуть по-різному взаємодіяти одна з одною. Особливість полягає в тому, що дитина до трьох років спілкується з дітьми через дорослого, або, опосередковано, через іграшки, даючи свої та беручи чужі. У неї є свій довірений дорослий, через якого вона може безпечно здійснювати спілкування та підштовхувати його до спілкування прямо - іти проти його волі, що може призвести до небажання приходити на дитячий майданчик взагалі.
На дитячому майданчику можна помітити, що діти до трьох років часом тримаються осторонь, не вступаючи в пряму взаємодію, а спостерігаючи за взаємодією інших, у тому числі дорослих. Це дуже важлива частина розвитку, адже норми та правила діти вловлюють і засвоюють не з наших вказівок, а з тих прикладів і моделей поведінки, які ми демонструємо. Не дивно, якщо дитина матері, яка курить, тягтиме паличку в рот, намагаючись наслідувати куріння. Нерозумно забирати паличку, набагато важливіше самій викинути сигарету.
Натомість старші діти спілкуються безпосередньо одна з одною і програють уже напрацьовані моделі поведінки, набуті ними здебільшого на прикладі батьківської взаємодії. І якщо ваша мила донечка кричить на хлопчиків, то, може, вам слід переглянути свої взаємини з чоловіком?
Так, дитячий майданчик може бути небезпечний тим, що всі ваші сімейні проблеми та негаразди вилізуть назовні в поведінці дитини, отже - контролювати свою поведінку перед тим, як ви приведете дитину на її перший соціум, вам доведеться.
П'яте. Будьте терпимі! Так, одній дитині приємно спокійно посидіти в пісочниці, а іншій важливо бігати, стрибати по калюжах, репетувати та смикати інших дітей, брати чужі іграшки. Не ваше завдання ставити діагнози й давати характеристики! Цілком можна та припустимо спробувати керувати процесами - встановити правила, де буде заборонено плюватися, кусатися, битися й бруднити інших дітей. Найчастіше на майданчику присутні ті самі батьки, і ви, як дорослі люди, цілком спроможні домовитися про правила та способи реагування на їхні порушення. Не дозволяйте нікому та самі не пригощайте інших дітей їжею, дитина може не знати та не враховувати наявність у неї алергійних реакцій, отже, їсти на майданчику - це викликати в інших роздратування. Не беріть дорогих і ламких іграшок, враховуйте, що ними доведеться ділитися - це негласне правило всіх майданчиків. Учить дитину ділитися, запитувати дозволу, вітатися та прощатися. Не скандальте, не сваріться, не з'ясовуйте стосунків з дорослими, адже й вашому маляті за вас може бути соромно, і він відмовиться сюди приходити, пам'ятаючи цей досвід сорому.
Дитячий майданчик - це модель суспільства, де діти вчаться знайомитися, ділитися, поступатися та перемагати. Вони вчаться азам спілкування, і саме ваш дорослий приклад може стати для них поведінковою моделлю, зразком, яким вони керуватимуться в своєму дорослому житті.