Наркотики - паралельна реальність, яку не можна заперечувати, яку не можна побороти, яку маємо визнати і знати про неї все, аби ніколи до неї не потрапити.
Наркотики - страх, про який говорять пошепки; дно, якого соромляться; слабкість, якої не визнають; самотність, від якої втікають; ганебна смерть, якої бояться; злочинність, якої ніколи не поборють; бізнес, який завжди буде прибутковим...
Я не кричатиму: "Стоп, наркотики!". Я не лякатиму відповідальністю і смертю, бо це всім відомі істини, які не зупинили жодної занапащеної дурманом душі від першого кроку до паралельного світу.
Знайомство з наркотиками починається в дуже ранньому віці, і від того, яким буває перший раз, залежить подальше ставлення людини до цієї паралельної реальності.
Мені було 13, я переїхала з батьками до столичної околиці, змінила школу і мала шукати собі нових друзів, які видавалися мені дорослішими за звичних периферійних однолітків. Перші подруги були старші на рік, серед них була киянка. І ось уперше мої батьки відпустили мене на день народження подруги. Кумедний дитячий сарафанчик, смішний дитячий сувенірчик і не кумедні й не дитячі розваги. Ми зібрались у будинку її бабусі, мали йти на дискотеку, вона дістала праску, вирвала два аркуші з зошита, і ми прасували не сукню, а листя трави, сморід від якої заповнив хату. Я розуміла, що це не гербарій. Розуміла, що ми робимо щось погане, бо робили все тихенько й швиденько. Мені було дуже страшно, але я нічого не запитувала в подруг і намагалася не показати, що я чогось не знаю. Бо страх втратити друзів був сильніший. Далі ми перетерли висушене листя трави, склали в пакунок і пішли на танці. У місцевому парку мені дали сигарету і сказали обережно витрусити з неї тютюн, а потім набити всередину перетерту траву. Мене опанували паніка і страх, моя свідомість вимальовувала чітку картинку небезпеки: курити дітям не можна - це шкідливо, а якщо ми забрали з сигарети тютюн і набили травою, то це щось іще жахливіше. "Це, напевно, наркотики!" - майнула думка. Я чула про них, знала, що є такі люди - наркомани. У моїй уяві вони були хворі на щось заразне й смертельне. Тоді, в парку, мого дитячого страху вистачило для того, щоб зробити єдино правильний на все життя висновок: ніхто й ніколи не змусить мене робити те, чого я не хочу. Я вирішила ніколи не пробувати наркотиків. Я вирішила не бути як усі, бо моє життя належить тільки мені, і тільки я можу ним розпоряджатися.
Перший досвід з наркотиками дав мені можливість жити поряд із ними і ніколи не переступати межі паралельного світу. Багато в чому в своїй позиції я завдячую батькам. Ні, у той час зі мною не вели довгих розмов про шкоду наркотиків, мене не залякували покаранням чи смертю. Просто мої батьки давали мені любов, підтримку, увагу, вони були моїми головними друзями, створювали умови, в яких я почувалася абсолютно впевнено і захищено. Зі мною завжди говорили по-дорослому, мені повністю довіряли. Я не знала, як батьки відреагували б на цю історію з наркотиками, але я була впевнена, що вони дуже образилися б і перестали мені довіряти. Я би їх розчарувала.
Так склалося, що впродовж чотирьох років своєї слідчої діяльності я розслідувала злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотичних і психотропних речовин. Я бачила перед собою підлітків і дорослих, які не мали нічого спільного з людським і звичним. Я бачила кінцевий результат - притони, нарколабораторії, "бульбулятори", шприци, "план", "ширку", "фен", "вінт", абсцеси, ломки, ампутовані кінцівки… Паралельна реальність без будь-яких прикрас.
Чи може наш світ бути без наркотиків? Ні. Це ідеальна система, це налагоджений бізнес, це реальні гроші. Наркотики - це задоволення, яке подібне до вживання алкоголю, куріння, сексу. Людина починає вживати наркотики з тих самих причин, з яких їдять, займаються сексом, курять, вживають алкоголь, грають у комп'ютерні й азартні ігри. Людина шукає задоволення. Людина живе задоволеннями. Людина працює, багатіє, оточує себе людьми і речами задля отримання задоволення. Для того щоб зрозуміти, що саме для людини є задоволенням, треба це спробувати. Тому перший раз має вирішальне значення.
Перше задоволення їжею природне для нас, і коли світогляд людини обмежується лише смачненьким, то логічно, що це стає своєрідною залежністю, яка контролюється і обмежується зовнішнім виглядом, станом здоров'я, думкою оточуючих і наступним природним бажанням - мати секс.
Секс як задоволення також є природним, бо рано чи пізно перемагає якщо не сексуальне бажання, то потреба продовження роду людського.
Куріння, алкоголь, наркотики - задоволення, які не є для нас природними, вони підміняють відчуття щастя, ейфорії, радості, впевненості, привабливості, сексуальності і навіть любові. Всі ці емоції природні для людини, і вона з дитинства розуміє їхню цінність.
Дитина потребує любові, уваги, підтримки, тому дуже важливим є середовище, з якого вона отримує ці емоції. Дитина вчиться отримувати емоції, наслідуючи членів сім'ї, однокласників, друзів. Нині прикладом для наслідування є інтернет, де є акаунти успішніших, щасливіших, привабливіших. Дитина порівнює себе і своє близьке оточення з прикладами зі сторінок своїх друзів, відомих людей, блогерів і влогерів. І на етапі порівняння важливо, щоб середовище дитини було пріоритетним і достатнім за сферою отримання емоцій задоволення саме зсередини.
Звісно, якщо в середовищі дитини задоволення отримують через куріння, алкоголь і наркотики, то ризик того, що вона теж почне все це вживати, дуже великий.
Перша пропозиція невідомого задоволення досить часто приходить зі сторони. Має бути хтось, хто зацікавить, хтось, кому дитина довіряє, хтось, кого дитина хоче наслідувати. І ось від цього убезпечити дитину дуже важко. Єдиним, що може зупинити і вберегти від помилки, є внутрішня впевненість дитини, що вона повноцінно щаслива і задоволена.
Кожен мій підопічний наркоман виділяв такі основні причини першого разу: відчуття непотрібності і байдужість батьків; цькування з боку однолітків; занижена самооцінка; бажання сподобатися новим авторитетним друзям; елементарна цікавість спробувати щось нове; "з нудьги". Перший раз у всіх був з ініціативи нових знайомих або друзів.
Кожен знав, що йому пропонують наркотик, до якого може виникнути залежність. Але кожен вважав, що саме в нього залежності не буде і це буде лише один раз.
У більшості підопічних перший раз викликав задоволення, яке хотілося повторити знову. Лише деяким з них вдавалось уникнути залежності від "травки". Причини - після перших кількох спроб не було ніякого ефекту. Ті, хто отримав ефект, були налякані його дією - неможливість контролювати свідомість, думки, емоції, рухи. Здебільшого це були підлітки, які вже встигли скуштувати алкоголь і могли порівняти дію наркотиків з ним.
Кожен підопічний наркоман знав, що за зберігання, розповсюдження і схиляння до вживання наркотиків настає кримінальна відповідальність. Вони знали, що стали частиною системи, з якої немає вороття, яка потребує нових жертв і матеріальних ресурсів. Вони крали у своїх батьків, родичів, знайомих гроші й цінні речі. Несли вкрадене до ломбардів і знали, що їхні працівники зливають про них інформацію поліції. Всі наркомани знали, що рано чи пізно їх упіймають. Вони у своїй більшості тісно співпрацюють з поліцією, є їхніми агентами, бо з ними можна розраховуватися наркотиками і тимчасовою відстрочкою ув'язнення. Відстрочка арешту - це продовжене задоволення. Ті наркомани, задоволення яких затягнулося, бажають лише одного - останньої дози…
Саме тому останнім часом досить популярним став дезоморфін, який у наркоманів має назву "крокодил". Він абсолютно доступний, бо виготовляється в домашніх умовах із засобів, які можна придбати в аптеці й господарських магазинах… І швидке гниття всього тіла наркоману забезпечене.
Але це вже фінал, якому можна запобігти, якщо бути уважними до своїх дітей.
Нові наркомани змінилися: більшість із них не вживає алкоголю і не курить, чим вводить в оману близьких. Батьки мають бути обізнані з новими захопленнями і способами отримання задоволення підлітками. Пильнувати треба вже десятирічних дітей. І ось чому.
Нині нова ера наркотиків: вони є в легкому доступі, не заборонені законом, а отже, за їх розповсюдження не настає кримінальна відповідальність. Чому? Тому що наркобізнес не має на меті зупинятися, навпаки, він прагне збільшувати свої прибутки й масштаби пропорційно збільшенню чисельності населення. Тому хіміки нарколабораторій активно розробляють нові й нові формули синтетичних наркотиків, кількість яких зростає щороку. Потрібен час для того, щоб виявити формулу нового наркотику, внести на законодавчому міжнародному рівні до списку заборонених наркотичних, психотропних речовин і прекурсорів, навчити персонал правоохоронних і митних служб його виявляти. І допоки все це відбувається, на ринок заходить новий вид синтетичного наркотику, який легально, під виглядом трав'яних сумішей, солей тощо за невеликі кошти через інтернет, соціальні мережі потрапляє прямо до рук наших дітей.
Ось останні надходження.
Спайси, так звана синтетична марихуана, - загальна назва для різних продуктів з трав'яних сумішей для куріння, до складу яких входять синтетичні канабіоїди з додаванням або без додавання до продукту легальних психотропних трав, інших синтезованих хімічних речовин. Їх виготовляють, наносячи (шляхом обприскування або замочування) синтетичні канабіоїди на будь-яку суху траву і продають як "дизайнерські наркотики" або як такі, що мають ефект коноплі.
Синтетичні катинони, що мають ефект, подібний до амфетамінів та кокаїну. Цей наркотик має вигляд білого кристалічного порошку, який розповсюджується в невеликих упаковках із написом "Не для вживання людиною" під виглядом сумішей для підживлення рослин, солей для ванни, засобів для очищення ювелірних виробів або екрана телефона. Вони продаються он-лайн під красивими назвами "Ванільне небо", "Хмара 9", "Біла блискавка", "Обличчя зі шрамом" та ін.
Батьки мають звертати особливу увагу на появу в лексиконі дитини сленгових слів: "солі", "мікси", "спайси", "курильні суміші", "альфа", "скорость", "быстрый", бо сленг свідчить про цікавість дитини до особливо небезпечних синтетичних аналогів наркотиків і психотропів.
Звертайте увагу на програмне забезпечення, яке встановлене на комп'ютерах і смартфонах дітей. Особливо батьків має насторожувати анонімайзери VPN-з'єднання, TOR-браузери, бо через них дитина може відвідувати інтернет-ресурси, де пропонують наркотики і психотропи. Такі месенджери, як Телеграм і автоматизовані програми, так звані боти, - це платформа для діалогу з наркодилерами. Батьків має насторожувати згадування дитиною "Дяди Федора" або запис її месенджерах під цією кодовою назвою.
Доступність - ось головна тенденція на сучасного ринку наркотиків. Тому в містах набуває популярності так звана аптечна наркоманія. Батьки повинні не проґавити моменту, коли дитина починає цікавитися ліками, і бити на сполох, якщо виявили в дитини чи місці, де вона проводить найбільше часу, упаковки трамадолу, коаксилу, седалгіну, нурофену плюс, пенталгіну, коделаку, терпінкоду, тропікаміду.
Набули популярності серед молоді й медичні препарати рогіпнол та етизолам, які у поєднані з алкоголем впливають на коротку пам'ять людини, після чого вона втрачає контроль над тілом. Ці таблетки рожевого кольору, інколи з написом "РОШ", використовують для швидкого схиляння малолітніх дівчат до сексу. Їх також називають "другом зґвалтування на побаченні".
Марихуана ("травка", план) залишається найпоширенішим видом наркотиків серед молоді через толерантне ставлення до неї. Більшість помилково не вважає її наркотиком. Але кожен мій підопічний наркоман зазначав, що все починалося саме з "травки".
Тому батькам важливо звертати увагу на всі без винятку зміни, які відбуваються з їхніми дітьми, - від поведінкових до емоційних, від зовнішнього вигляду до сфери інтересів. Це потрібно робити не лише через підозри у вживанні наркотиків, а й для того, щоб мати постійний діалог з дитиною і не давати їй можливості хоча б на мить засумніватись у батьківській увазі й підтримці.