Усі діти вразливі. Особливо дошкільного віку. Тепер часто ще до книжки діти знайомляться з мультиплікаційними фільмами, які стають своєрідним "нульовим" класом добра і зла, а можуть - свідомо чи несвідомо - стати елементом маніпуляцій. І що проросте в дитячій психіці з посіяних зерен - ніхто не знає.
Як бути в цій ситуації - про це наша розмова із завідувачем кафедри практичної психології Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти кандидатом психологічних наук, головою Асоціації практикуючих психологів Львівської області Ігорем КОРНІЄНКОМ.
Відчепися від мене - подивися мультик
- Для багатьох батьків мультфільми - чарівна паличка-стукалочка, - каже пан Ігор. - Посадив дитину біля телевізора, натиснув кнопочку - і маєш час займатися своїми справами. Чимало батьків упевнені: те, що дивляться їхні діти по телевізору чи на моніторі комп'ютера, - позитив для дитини. Діти мислять образами. А мультфільми і анімація - це дуже яскраві образи. Тому, коли дитина дивиться на них, вона ніби ціпеніє, завмирає, забуває про ігри, спілкування з батьками й іншими дітьми. А батькам тільки того й треба.
Безперечно, різні мультфільми по-різному впливають на дитячу психіку. Найбільше вони впливають на дітей до 7 років, коли формується їхній внутрішній світ, сприйняття дійсності, закладаються моделі поведінки тощо. Пізніше все це лише коригують учителі, батьки, родичі, друзі. І те ж таки телебачення і ЗМІ. Останні - ефективний засіб маніпуляції поведінкою навіть дорослих людей, їхньою психікою. А що вже казати про дитину, яка не має захисту - досвіду, сформованого конструктивного мислення дорослої людини тощо. Вона не здатна відділити зерна від полови, а все сприймає за чисту правду, некритично.
Мультфільми допомагають дітям розвивати мову. Їхні герої збагачують дитячий лексикон, формують активний і пасивний словниковий запас. Завдяки мультфільмам дитина пізнає світ. Там розповідають про моря й океани, острови, тварин і рослини тощо. Це спосіб пізнати світ. Мультики розвивають у дитини логічне мислення, послідовність різних подій, причинно-наслідкові зв'язки, здатність зіставляти поведінку героїв зі своєю. Дають поштовх для розвитку креативності, уяви: дитина може продовжувати якісь сюжети, вигадувати казки.
Безперечно, діти мають дивитися мультфільми. Однак дуже важливо - які саме. Тому, вмикаючи для дитини мультфільм, батьки вже повинні знати, про що він. Якщо це не завжди виходить, хай дивляться його разом з дитиною і в слушний момент коментують його, пояснюють, що добре, а що погано.
Є мультфільми, яких я не рекомендував би дітям. Особливо маленьким. Зокрема, через надмірну яскравість кольорів. Надмір кольорів перезбуджує ще несформовану психіку дитини. Особливо шкідливо переглядати мультики перед сном. Тоді дитину дуже важко вкласти спати. На жаль, більшість сучасних західних мультфільмів мають гучні й різкі звуки. Вони можуть викликати пригнічення функції кори великих півкуль головного мозку дитини, викликати в неї підвищену тривожність. А потім батьки не можуть собі пояснити, чому дитина зривається вночі, плаче, боїться піти в туалет.
Уникайте мультиків, де є агресія. У переважній більшості їхні сюжети побудовано на конфлікті, бійці, на переслідуваннях і навіть убивствах. Це цікаво дивитися, але добре відомо, що агресія провокує агресію, а насильство - насильство. Це може статися у віддаленому часі, але станеться обов'язково. Дитина не має сформованих моделей поведінки, вона отримує їх ззовні.
Хтось може сказати, мовляв, якийсь мультик дитина хоче дивитися, а якийсь - ні. Зрозуміло, що тут є проблема. Їй подобаються динамічні сюжети, бійки, але ми на те й дорослі, щоб направляти малюка. Якщо батьки робитимуть усе, що заманеться дитині, то виростять собі маленького сімейного тирана. Вважаю, що перегляд мультфільму повинен бути нагородою дитині, святом.
Дуже важливо не дозволяти малюкам дивитися мультфільми, де є приклади ризикованої поведінки. Де герої зістрибують з дахів будинків, перебігають дорогу перед машиною тощо. У дитини ще не сформоване відчуття небезпеки, інстинкт самозбереження, вона ще не має страху, наприклад, перед автомобілями. Батьки десятки разів попереджають дитину, щоб вона не бігала проїжджою частиною дороги, а вона цього не розуміє. Скільки знаємо випадків, коли малюк вилізає на підвіконня, робить крок і падає вниз. Страх починає формуватися лише в 6–7 років. Розповім про власний досвід. Колись читав своїм дітям казки Чуковського. Чудові казки. Проте місце, де описується, як трамвайчик відрізав зайчикові лапку, а лікар Айболить потім її пришив, я свідомо пропускав.
Уникав би й мультфільмів, у яких головні герої мають погані звички. У мультфільмі мого дитинства "Ну, постривай!" вовк курив. Але ж дітям було відомо, що вовк там - негативний персонаж. І всі його вчинки - це погані вчинки. А в сучасних мультфільмах головні герої часто роблять що завгодно, і така їхня поведінка не трактується авторами як негативна. Мало того, їхні вчинки, навпаки, можуть сприйматися як позитивні.
Радив би дуже обережно ставитися до мультфільмів, де є гендерні особливості. Чому? Бо в дошкільному віці в дитини починає формуватися статево-рольова ідентифікація. Хлопчик ідентифікує себе з хлопчиком, а дівчинка - з дівчиною. У наш час дуже часто жінка - героїня мультика має спортивну статуру, володіє прийомами карате, воює і всіх перемагає. Підсвідомо у дівчинки, яка дивиться такий мультфільм, складається уявлення, що вона також має бути войовничою. Звідки в неї візьметься жіночність, прагнення материнства, виховання дітей?
Те саме - у хлопчиків. Їх часто зображують грубіянами, забіяками. Вони - сильні, бо перемагають. У дівчини складається образ її майбутнього чоловіка, мужчини: головне - щоб він був сильним.
Все, що ми бачимо в дитинстві, із чим зустрічаємося, рано чи пізно дасться взнаки. Це залежить від обставин, умов виховання, від корекційної роботи. Коли до мене приходять зі своїми проблемами вже дорослі люди, ми обов'язково знаходимо причини їхніх проблем у дитинстві. У мене був випадок: я попросив школяра намалювати малюнок. Але хлопчик ніяк не хотів цього робити. Як виявилося, в дитинстві його часто висміювали через його невміння малювати.
Що ж до мультиків, то дуже добре, що вони розвивають дитину, дають знання тощо. Аленіщо не замінить живого спілкування батьків з дитиною. Мінімум - одна година на день активного спілкування. Спілкування має бути віч-на-віч.
Як перемагати зло?
- Чи не виховуємо ми занадто м'яких людей? Життя не завжди добре, іноді потрібно вміти себе захистити. І мультики, можливо, також дають дітям щодо цього якийсь потрібний, хоча й неприємний досвід...
- На моє переконання, якщо батьки хочуть виховати нормальну, психічно здорову й адекватну дитину, яка вмітиме спілкуватися, знаходити спільну мову з іншими людьми, потрібно дотримуватися сказаного мною раніше. Дитина ідентифікує себе з героями мультфільмів. Якщо з агресивними, грубіянами - то так вона і чинитиме в колі своїх однолітків. А потім так само розмовлятиме зі своїми батьками. Батьки ж потім приходитимуть до психолога з проханням допомогти. І часто вже нічим або дуже мало чим можна зарадити. Тож маємо дбати про те, щоб внутрішній світ дитини не був ушкоджений.
- Сьогодні практично всі мультики - зарубіжні, українських дуже мало. Чи можна говорити про важливість української ідентичності у мультфільмах?
- Розумію ваше запитання, бо моє коріння - з Запорозької Січі. Кожна нація, кожен народ має свою ідентичність, особливість. Однозначно потрібно, як казав Тарас Шевченко, чужому навчатися і свого не цуратися. Брати все найкраще з інших культур. Але я однозначно за те, щоб зберегти свою культурну спадщину. Тому в українських мультиках обов'язково повинен бути наш колорит, наша м'якість, працьовитість. У багатьох західних мультиках добро перемагає зло. Але як воно перемагає? Вбити, покарати. Якщо взяти українські народні казки, на яких виросло багато поколінь нашого народу, то там так само добро перемагає зло. Але як воно його перемагає? Хитрістю, розумом, "перемовинами". Не знаю жодної української казки, хіба що про Змія Горинича, де б хтось когось убив, відрубав голову. Це особливості нашого національного характеру, які треба оберігати. Натомість, приміром, у казках братів Грімм дуже часто відрубують голову, кінцівки.
- Ми з вами виросли на чудових мультиках: "Їжачок у тумані", "Ну, постривай!", "Як козаки у футбол грали" та інших. Нинішні діти їх не сприймають.
- Батьки, звичайно, не можуть примушувати дитину дивитися "Чебурашку" або "Ну, постривай!". Вона спілкується зі своїми однолітками, щось обговорює з ними. Час змінюється, і діти хочуть дивитися сучасні мультфільми, де яскраві кольори, веселі сучасні герої. Для дитини важливі динаміка, кольори, несподівані вчинки.
Але є тут і небезпека. Коли 2004 року в Японії показали 38-му серію "Покемонів", у якій було особливо багато яскравих спалахів, близько 700 дітей і батьків потрапили до лікарень із судомами, спричиненими світлочутливою епілепсією. Через це мультфільм навіть увійшов до Книги рекордів Гіннесса. Вразливість дітей залежить від особливостей їх нервової системи. Перегляд подібних мультиків може викликати в дітей відчуття страху, тривоги. Не страху перед конкретним об'єктом, а тотальної тривожності. Боязнь трамваїв, машин, людей, тварин… І якщо тато і мама люблять дитину, вони повинні знати її реакції на ту чи іншу подію.
Психологи радять батькам не показувати дітям до 2 років мультфільмів. До цього віку мозок дитини ще не сформований. Ніхто не візьметься сказати, які це може мати наслідки. Приміром, дитина перестане розмовляти або в неї виникне залежність від мультиків.
Що ж до тривалості перегляду мультфільмів, то тут думки психологів розходяться. Одні вважають, що дитина дошкільного віку має дивитися їх не більше ніж 40 хвилин на день (проте ніхто цієї поради не дотримується), інші - що 60-90. Гадаю, що батьки повинні зважати не тільки на вік своєї дитини, а й на її чутливість, темперамент тощо. Сцени агресії, насильства вплинуть на будь-яку дитину, але на малу - дуже істотно.
Герої мультиків мають бути гарними
Батьки можуть сказати, що їм непросто вибирати мультики для своїх дітей. Їхні герої мають бути гарними. Нині багато мультиків, де головні герої, приміром Шрек, страшні й потворні на вигляд, хоча, можливо, добрі. Небезпека в тому, що дитина ідентифікує себе з улюбленими героями. У психології є поняття самоконцепція - уявлення дитини про себе. Якщо вона уявить себе негарною, потворною, то вся її поведінка теж буде такою, це буде її норма. Як на мене, дітям важливо дивитися мультики з гарними героями. Або ж щоб батьки сиділи поряд, проговорювали з дитиною побачене і питали її думку.
- Чому ж тоді в зарубіжних країнах створюють мультики, які можуть зашкодити дітям?
- Наскільки я знаю, у Радянському Союзі були спеціальні комісії, які контролювали цей процес. Були дискусії, чи варто випускати на екран "Чебурашку". Кожне слово героя, вчинок оцінювали з усіх сторін, обговорювали і лише після цього давали дозвіл. Однозначно позитив від цього був. Хоча були й перегини. Тепер такого немає. Маю сумнів, що подібні комісії є в інших країнах. Це означає, що батьки, які хочуть виростити психічно здорових дітей, а відтак і людей, які їх шануватимуть і допомагатимуть у майбутньому, мусять бути дуже відповідальними, бо саме від них насамперед залежить, які образи і картини населятимуть дитячий світ. Як показує досвід, покладатися на державні структури в цьому не варто.