Їжа - це джерело життя і причина низки захворювань. Їжа - це задоволення й інструмент шантажу. Інколи вона замінює нам любов і турботу, допомагаючи заглушити тривогу та відчути абсолютне щастя.
Наші діти не мають жодних інших варіантів, як прийняти правила батьків. Підлаштовуючись під дорослих, рано чи пізно вони теж починають використовувати їжу як регулятор задоволення власних бажань. Доповнивши цей "інструмент", наприклад, непростими стосунками в сім'ї, батьки, самі того не підозрюючи, створюють ту саму зону ризику, яка згодом легко може перерости у розлад харчової поведінки.
Харчові звички закладаються з дитинства. Під нормальним харчуванням слід розуміти регулярне здорове харчування, гамування власне фізіологічного голоду. При цьому ані сам голод, ані процес харчування не викликають жодного фізичного й психологічного дискомфорту в людини. Хоч як сумно це усвідомлювати, але в більшості жителів нашої країни харчова поведінка далека від меж норми. Практично кожному знайомий досвід переїдання, - чого варті тільки святкові застілля, де кількість закусок символізує достаток, успішність, стабільність.
Культура їди перетворюється на культ, і наші діти мимоволі стають її заручниками. Але спільним у будь-якому розладі харчової поведінки є те, що їда і процес гамування голоду стають не одним із важливих елементів повноцінного гармонійного життя, а його єдиною й головною подією. Фахівці в галузі розладів харчової поведінки сходяться на думці, що причинами цього можуть бути психологічні, спадкові, гормональні та соціальні чинники. Однак, наприклад, генетична схильність чи фізіологічні порушення, які призводять до гормонального дисбалансу й згодом - до нервової булімії або анорексії, не завжди й не у всіх людей є основою проблеми. Соціальні причини так само неістотні - ідеал "худорлявості" чи мода на здоровий спосіб життя, безумовно, впливають на особистість, а особливо - на дитину й підлітка. Але чи є це найбільш значущою причиною виникнення розладів харчової поведінки? Адже кожному з нас властиво піклуватися про свій зовнішній вигляд та харчування, і не завжди це переростає в такі проблеми.
Причинами розладів харчової поведінки є комплекс чинників, що впливають на дитину й підлітка. Коли життєва ситуація, наприклад, складається не дуже сприятливим чином, а харчові звички, сформовані в сім'ї, далекі від здорових, крім того, і в самій сім'ї стосунки між батьками та дитиною, між батьком і матір'ю мають низку особливостей.
Доволі часто для прояву тієї чи іншої форми розладу харчової поведінки буває достатньо ставлення батьків до дитини - гіперопіки зі спробами виправляти й поліпшувати дітей, придушення особистості дитини, знецінювання її інтересів та бажань, емоційного і фізичного насильства, відчуженості й холоду в стосунках, підміни турботи та уваги до дитини іншими проявами. Пусковим механізмом у такому разі може стати стресова життєва ситуація або ж перехідний вік, який супроводжується надзвичайно сильною гормональною перебудовою дитячого організму.
Чинники, що доповнюють один одного, у певний часовий проміжок складаються докупи й завдають нищівного удару. Це може статися в будь-якому віці. Якої події буде достатньо, щоб ситуація стала критичною? Це може бути конфлікт у зв'язку з бажанням підлітка стати самостійним і незалежним, нове гостре відчуття власної непотрібності й самотності, любов без взаємності, провал у конкурсі краси або розлучення, зрада коханої людини.
Незадоволеність може бути якою-завгодно: як фізіологічною - потреба в їжі, питті, так і емоційною - потреба в близькості, любові, повазі. Уже на цьому першому етапі є небезпека, яка веде до збою нормального здорового функціонування. Замість усвідомлення власного емоційного голоду, людина, що звикла з дитинства гамувати його з допомогою їжі, найімовірніше, не зможе знайти належний спосіб гамування, вибираючи їжу замість стосунків. Ситуація поглиблюється, якщо і фізіологічний, і емоційний голод збігаються в часі, - тоді дуже легко потрапити в стан, коли, за всіма параметрами, фізіологічне насичення вже відбулося, однак відчуття незадоволеності залишається, й це провокує на пошук інших, додаткових їстівних ласощів, щоб відчути задоволеність.
Припустімо, людина досить легко може визначити й відрізнити фізіологічний голод від емоційного, але в пошуку та виборі підходящого засобу тамування фізіологічного голоду також можуть підстерігати небезпеки. Це неуважність до власних відчуттів - що подобається, а що ні, від чого отримую задоволення, до чого відчуваю відразу; харчові звички - їсти те, що є, а не те, чого хочеться; спробував, не сподобалося, але їжу викидати не можна, тарілка має бути чистою тощо
Поспостерігайте за собою від моменту, коли відчули голод, і до завершення трапези, - напевно ви зможете виявити безліч цікавого. Це і батьківські установки, і шкідливі харчові звички, і стереотипи, які не піддаються поясненню, планування обіду ще до того, як ви встигли зголодніти, і швидкість поглинання їжі. Порівняйте свою харчову поведінку зі звичайною поведінкою в житті: чи помічаєте ви свої щоденні психологічні потреби, що ви робите для того, аби відчути себе задоволеним, щасливим? Чи здатні ви засвоїти життєвий досвід, узявши з того, що відбувається, тільки корисне й потрібне? Чи вмієте віддавати так само, як і брати, чи вмієте ділитися? Чи здатні ви позбуватися шкідливого, деструктивного у стосунках?
Виявити й визнати наявність проблеми буває не так просто. Часто дорослі можуть говорити про проблеми зайвої ваги і про нові спроби "сісти на дієту", але звертаються до спеціаліста з цією проблемою вкрай рідко. Навіть якщо ці проблеми ще не є крайніми формами розладів, уважність до себе та сміливість звернутися по допомогу допоможе запобігти можливим складнощам. Сьогодні доросла жінка усвідомлює, як вдало вона скинула кілька зайвих кілограмів, відмовившись від солодкого й "шкідливого", а завтра думає про те, що не завадить скинути ще 2-
3 кг - "про всяк випадок". Поступово зовсім відмовляючись від їжі, відчуваючи надзвичайну свободу й незалежність від сніданків-обідів-вечері, а відображення в дзеркалі каже, що коли забрати ще кілька зайвих сантиметрів, то станеш майже ідеальною... І це прагнення досягти ілюзорного ідеалу зазвичай виявляється згубним для здоров'я.
Якщо дорослі, зіштовхуючись із проблемами харчової поведінки, часто потрапляють у цю пастку, то що казати про дітей та підлітків. Батьки, виявляючи проблему, щиро хочуть допомогти дитині її вирішити, але забувають, що власне вони самі можуть своїми неусвідомленими діями лише погіршити ситуацію. І успіх у лікуванні розладів харчової поведінки в дітей та підлітків прямо залежить від здатності батьків бачити й визнавати цю проблему, а також від їхньої готовності звернутися до спеціаліста.
Усім нам хочеться уникати неприємних відчуттів - болю, сорому, роздратування, відрази. Ми хочемо отримувати приємні - радість, насолоду, тепло, задоволення. Але так буває не завжди. Життя - це пошук балансу, прагнення до гармонії у стосунках, пошук свого шляху, який приносить нам задоволення. Негативні, неприємні переживання, по суті, - лише маркер того, що це не те, що нам треба, що це не наш шлях. І якщо ми вперто примушуємо себе рухатися в руйнівному для нас напрямку, заплющуючи очі на очевидні сигнали, то наша внутрішня суть бунтує - психіка у прагненні уникнути болю чи розчарування знаходить лазівки, які допомагають не зазнавати неприємних переживань.
Наприклад, анорексія й відмова від їжі дозволяють людині (частіше жінці, ніж чоловікові) наблизитися до відчуття свободи, незалежності й не мати справи з болем та страхами, з якими пов'язані стосунки з людьми. Булімія, або психогенне переїдання, часте буває пов'язане з тим, що людина гостро потребує емоційної близькості, прийняття, відчуття власної спроможності та унікальності. Але, щоб отримати задоволення від стосунків і відчути емоційну близькість, треба вміти переживати й неприємні моменти, навчитися долати страхи і довіряти навіть після негативного досвіду у стосунках.
Світ щодня випробовує нас на міцність, а ми щоразу прагнемо знайти те, що нам приносить задоволення. Саме процес пошуку розвиває нас, дає можливість побачити щось нове. Здобуваючи досвід, долаючи найскладніші життєві ситуації, ми стаємо глибшими й сильнішими. І їжа - це передусім те, що дозволяє нам виживати й бачити світ у всьому його розмаїтті. Отож не закривайте для себе цей світ межами їстівного, подивіться, що ще він може вам запропонувати.