"Уявляєш, а вчора ми ночували в наметах!" - захоплено ділиться з батьками враженнями від дитячого табору десятирічна Софійка. Вона вперше в житті відпочиває сама, і хоча перші дні сумувала за рідними, вже за тиждень її телефонні розмови сповнені ентузіазму. Єдиний неприємний момент - на шостий день у неї скінчилися видані батьками гроші. І тепер кожен дзвінок закінчується проханням якось передати гривень 200, бо дуже хочеться морозива і на екскурсію з друзями.
Батьки Софійки шоковані: як можна було за неповний тиждень протринькати 500 гривень, коли й витрачати їх особливо немає де! На території табору - лише один невеликий кіоск із солодощами й іграшками. Вони не знають, що на пляжі повно атракціонів, а по дорозі до нього продають фрукти й сувеніри, а ще не знають, що цукерки дівчинка купує кілограмами - щоб можна було поділитися з усіма. І не сказати щоб донька вперше тримала гроші в руках- їй часто дозволяли залишити собі решту від покупок, та й родичі часом дарували конвертик. Але пригадують, що вона одразу ж їх витрачала і ніколи не збирала на велику покупку. То чого дивуватися, що Софійка не вміє планувати бюджет…
Зустріч дітей із суворим світом праці й фінансів чимало батьків відкладають на потім. Одні вважають, що не варто забивати малюкам голови товарно-грошовими і трудовими відносинами: вони ж іще маленькі, виростуть - життя навчить. Інші переконані, що гроші - це бруд і зло, що вони можуть зіпсувати навіть найкращих людей. У таких родинах про фінанси говорять рідко. При цьому в дітей можуть бути кишенькові гроші, просто ніхто не пояснює, що з ними робити, як планувати витрати і визначати пріоритети. Утім, що тут дивуватися, коли й дорослі не завжди розсудливо ставляться до своїх статків: кількість закладів, що пропонують миттєві кредити до зарплатні однозначно вказує на низьку фінансову грамотність населення загалом. І хоча глибоко розбиратися в економіці кожному й не обов'язково, мінімальні знання про сутність, цінність і можливості грошей потрібні всім.
Копієчка до копієчки
Перше знайомство дитини з фінансами зазвичай відбувається досить рано - у той момент, коли вона розуміє алгоритм дій: "віддай у магазині папірці - отримай смаколика чи іграшку". Однак готовність малюка мати власні гроші визначається насамперед здатністю рахувати і виконувати найпростіші математичні операції, причому іноді сама думка про можливість щось купити стимулює цікавість до вивчення цифр. У середньому діти починають отримувати кишенькові гроші у віці 5-7 років, хоча у вигляді разових надходжень, як-от решта чи подарунок на свято, - й раніше. Розмір регулярно отримуваних коштів варіюється від можливостей батьків, а також віку й планованих витрат дитини: якщо основними статтями видатків поки що є наклейки й морозиво, не варто давати забагато грошей, а от підліткам знадобляться більші суми, бо й витрати передбачаються серйозніші.
Ранній контакт із грішми, хай як він лякає батьків, має важливі позитивні наслідки. Міжнародне дослідження нідерландської фінансової групи, проведене 2014 року в 13 європейських країнах, показало зв'язок між наявністю кишенькових грошей у дитинстві і здатністю контролювати витрати, накопичувати кошти і навіть відкладати на пенсію в дорослому віці. Діти, які регулярно отримували від батьків гроші, в майбутньому рідше виходять за рамки власного бюджету, хоч і демонструють вищу схильність до імпульсивних покупок. І хоча науковці не стверджують категорично, що саме кишенькові гроші є запорукою розважливої фінансової поведінки, логічний зв'язок між цими двома явищами видається очевидним.
Уміння відкладати кошти на великі покупки, тримати запас на чорний день і планувати щоденні витрати не приходить само по собі з досягненням повноліття. Навіть власні помилки не завжди вчать людину правильно поводитися з грішми. А деколи ці помилки бувають настільки серйозними, що від їхніх наслідків потім страждаєш усе життя. Саме тому вчитися фінансової грамотності потрібно тоді, коли найбільше лихо від невдалих рішень - це брак грошей на шоколадку чи подарунок другові.
На перший погляд, найпростіше навчити дитину розсудливо поводитися з грішми на власному прикладі, обговорюючи з нею родинний бюджет і плановані витрати. Та чи всі дорослі можуть назвати себе експертами у побутових фінансових питаннях? Інколи батькам доведеться починати з себе, особливо якщо вони часто позичають і постійно бідкаються, що гроші витікають з рук наче вода. Книжки для дітей, присвячені фінансовій грамотності, не завадить почитати й дорослим. Окрім доступних пояснень, що таке пенсія, кредити, інвестиції, фондові біржі тощо, такі видання зазвичай містять поради, як планувати витрати і збільшувати дохід, а також пропонують варіанти заробітку для найменших. Так само й спеціалізовані школи і курси можуть стати у пригоді не лише дітям, а й їхнім батькам, тим паче що навіть найсучасніші ігрові методики не дадуть бажаного ефекту без підтримки дорослих.
Перші кроки до вільних хлібів
Період, коли кишенькові гроші дітям дають батьки, - потрібний і важливий, але щоб спонукати молоде покоління заробляти самостійно, давайте грошей стільки, щоб їм їх завжди трохи не вистачало (якщо ви, звісно, не плануєте утримувати дітей аж до скону). Перша праця, окрім власне фінансових бонусів, приносить чимало користі: від усвідомлення цінності зароблених (у тому числі й батьками) грошей до розуміння сутності трудових відносин. Особливо питання трудового досвіду актуалізується влітку, коли в дітей достатньо вільного часу, а в багатьох організаціях через відпустки бракує робочих рук. Однак в українських реаліях підліткам надзвичайно складно знайти справедливо оплачувану роботу, яка не шкодитиме здоров'ю і дасть необхідний для дорослого життя досвід. З одного боку, законодавство забороняє трудову експлуатацію дітей, а з іншого - не надає підтримки молоді, яка хоче влітку офіційно підзаробити. У результаті маємо сотні дітей, нелегально задіяних у сільському господарстві, сфері послуг і торгівлі, коли вони не отримують ані достойної заробітної плати, ані корисного досвіду.
Утім, нелегальність праці не завжди означає її шкідливість. В усьому світі діти й підлітки без жодних трудових умов отримують плату за те, що вигулюють хатніх тварин, наглядають за малюками, допомагають сусідам зробити покупки, прибрати, поратися в саду, на городі або навіть беруть участь у сімейному бізнесі. Дехто розпочинає свою трудову діяльність в інтернеті: виконує на замовлення прості завдання, веде сторінки в соціальних мережах або монетизує свої досягнення в онлайн-іграх. Популярна серед молоді тимчасова робота кур'єром, промоутером і мерчандайзером - у таких випадках уже можна говорити про офіційне працевлаштування, хоча дуже часто все обмежується купюрами в конверті.
Щоб першу роботу дитина згадувала із задоволенням, їй не завадить ваша допомога - як із пошуком роботи, так і з перемовинами з працедавцем, тим паче що до 16 років без дозволу батьків не обійтися. А можливо, ви й станете першим працедавцем своєї дитини, запропонувавши їй за гроші виконувати просту офісну роботу або допомагати в сімейному магазинчику. Головне - чітко відділити сімейні питання від робочих, не забувати, що на канікулах діти повинні мати час на відпочинок, і не піддаватися спокусі платити члену родини менше, ніж сторонньому працівникові.
"Я з 13 років улітку допомагала батькам організовувати відпочинок туристів, - пригадує тепер уже доросла Настя, фахівець відділу кадрів великої столичної компанії. - Але це вважалося моїм обов'язком, а не роботою, тому гроші мені давали рідко, добре, коли гості іноді залишали чайові. Батьки досі обурюються, що я не схотіла залишитися в рідному містечку і продовжувати сімейну справу. А я з жахом пригадую ті місяці - у мене не було часу навіть з друзями погуляти".
В кожному разі батьки повинні не лише бути в курсі трудових досягнень дитини, а й уважно стежити, чи дотримується працедавець фінансових домовленостей та безпечних умов праці, особливо якщо йдеться про неофіційні заробітки. Молодь - одна з найуразливіших верств населення, коли йдеться про трудові відносини: у неї ще немає досвіду, щоб розпізнати шахраїв, і знання законодавства, з допомогою якого можна вплинути на нечесних працедавців. Крім того, підліткам можуть пропонувати й геть неприпустимі форми праці - пов'язані з сексуальними послугами та іншою протизаконною діяльністю, а легкі й швидкі гроші змушують дітей ігнорувати навіть власні підозри й побоювання. Тому знати походження грошей, які витрачає дитина, батьки повинні обов'язково.
Хто з нас не усміхнеться, спостерігаючи, як захоплено рекламують власноруч спечені кексики дві першокласниці на благодійному шкільному ярмарку? Або як шестирічний хлопчик розраховується за покупки батьків у супермаркеті, вголос рахуючи купюри? Саме так починаються відносини дітей зі світом праці й грошей, який багато хто з нас вважає жорстоким, брудним і дорослим у найгіршому розумінні цього слова. Ми навряд чи можемо змінити світ, але допомогти дітям не загубитися в ньому - цілком у наших силах. Головне - не загубитися в ньому самим.