Довгоочікуване літо: час сонця, подорожей і канікул. Так хочеться відпустити гальма, просто весело котитися з гірки на велосипеді, ловлячи запах теплого вітру. Щоб, як у дитинстві…
"Ви хочете, щоб ми вас не знайшли?" - грізно запитує на пляжі батько двох дівчаток десяти-дванадцяти років. "Ось подивишся, підеш у школу, там тобі мало не буде", - страхає онука бабуся. "Сиди вдома, нічого нового тебе друзі не навчать!" - наказує мама підліткові, в якого у вусі навушник. Батьки хочуть виховати успішних дітей, однак при цьому позбавляють їх упевнености у своїх можливостях, не дозволяють їм ризикувати і помилятися, набивати власні ґулі, ставати самостійними. Але страх ніколи не веде до розвитку. Так чи інакше настає час, коли нам доводиться вперше відпустити дитину в самостійну поїздку - до літнього табору, санаторію, у подорож. Як і коли це краще зробити, щоб відпочинок пішов дитині на користь, а батьки залишалися спокійними.
Розпочніть зі шкільного табору, потім знайдіть табір неподалік міста, і коли точно будете впевнені, що адаптація пройшла успішно, самостійність розвинено і навички спілкування сформовано, тоді сміливо можна відпускати й подалі - до іншого міста і навіть країни.
Тест на самостійність
1. У вашої дитини є обов'язки по дому?
2. Вона сама опікується собою? Без нагадування та "чарівних пенделів" (гігієна, зміна білизни й одягу, миття взуття)?
3. Вашому чаду цікаво знаходити відповіді на незрозумілі запитання, дитина комунікабельна?
У випадку "ТАК" на всі три запитання, ваша дитина готова до самостійної поїздки.
Одного разу я спостерігала, як батько (професійний тренер) навчав восьмирічного сина плавати. Хлопчик плакав, боявся заходити у воду, всіляко опирався. Усі таткові вмовляння не увінчалися успіхом. Потім дитина на літо поїхала до табору. І яким же було здивування батька, коли він побачив, як син стрибає в басейн і завиграшки його перепливає. Певна річ, батько поцікавився, як же йому вдалося навчитися плавати. На що хлопчик відповів: "Тату, Мишкові сім років, і він уміє плавати! А мені вісім, ось і я навчився. І мені зовсім не страшно!"
Спілкування з однолітками мотивує, навчає і виховує. Важливо тільки контролювати оточення.
Дуже важливо також визначити психологічну готовність дитини до самостійної поїздки. Вона має три складники: когнітивний (пізнання), мотиваційний (хочу!) і поведінковий (норми і правила поведінки). Це стосується й готовности до школи, шлюбу, материнства/батьківства, професії та інших життєвих обставин.
Толик був дуже слухняним хлопчиком, мама не могла натішитися своїм 12-річним сином. У школі добре навчався, поведінка завжди відмінна - "золота дитина"… Путівка до табору стала доказом відмінного навчання п'ятикласника. Але за три дні мама приїхала забрати сина з табору…
Стосунки з однолітками не склалися. Мотивація була, норми поведінки відмінні, а знань, умінь і навичок спілкування не сформовано. Здавалося б, взаємодії в школі й на вулиці з однолітками буде достатньо для формування досвіду спілкування. Однак важливою відмінністю перебування в літньому таборі є маленька деталь: за спиною немає батьків, які прибіжать і владнають усі конфлікти. Розраховувати доводиться тільки на себе. Це перевірка на вміння адаптуватися до нових умов життя та спілкування. Вчитися нам допомагають асоціяції, метод проб і помилок та… інші люди.
Спробуйте змоделювати умови й обстановку, подібні до тих, де дитина планує відпочивати. Звісно, повністю відтворити всі можливі ситуації не вийде, та й сенсу немає. І все-таки моделювання ситуацій зніме елемент напруги.
Розвивайте в дитині креативність. Саме творче мислення дозволить у нинішньому хаотичному інформаційному світі відчути себе успішним, корисним і, як наслідок, щасливим. Саме креативна особистість, яка спроможна мислити нестандартно, створювати щось нове і генерувати ідеї, що ведуть до нових незвичних розв'язків проблем або ситуацій, виживе у світі майбутнього.
Обов'язково застосовуйте у своїй мові й спілкуванні з дитиною стверджувальний посил: "У тебе все вийде!". Якось нейрофізіолог академік РАН Наталія Бехтерєва задумалася, чому в блокадному Ленінграді вона ходила голодною в жахливий мороз на навчання до інституту? Адже її ніхто не примушував (її батьків посадили), вона фактично виросла в дитячому будинку. Тому що мама ще маленькій Наталі постійно казала: "Ти донька великих учених, і ти будеш навчатися в інституті і станеш ученим". І вона стала ним! Мама її на це "запрограмувала". І скільки відкриттів вона потім зробила.
Обов'язково навчіть дитину (якщо вона вже досить доросла, щоб сприйняти це) якомога більшій кількості стратегій виходу з конфліктної ситуації. Усього таких стратегій п'ять: конкуренція, уникнення, пристосування, компроміс, співпраця. Некоректно говорити, що, тільки навчившись співпрацювати, людина буде успішною в житті.
Наприклад, конкуренція або суперництво полягає в нав'язуванні протилежній стороні ліпшого рішення для себе. Такий стиль поведінки притаманний людині, яка має сильну волю, авторитет, владу. Компроміс як стратегія виходу з конфлікту застосовується у випадку, коли сторони прагнуть дійти згоди, врегулювати стосунки. Стратегія уникнення зазвичай реалізується, якщо конфлікт не зачіпає прямих інтересів сторін і немає потреби обстоювати свої права. Стратегія пристосування полягає в тому, що сторони діють спільно, обстоюючи при цьому свої інтереси з метою згладжування конфліктної ситуації та відновлення стабільної робочої обстановки. Співробітництво як шлях урегулювання конфлікту - це дії, спрямовані на пошук рішення, яке задовольняє обидві сторони, це спільне обговорення розбіжностей.
Тепер, коли вам відомі способи виходу з конфліктної ситуації, визначте, яка стратегія притаманна вашій дитині.
Пропоную для початку поекспериментувати над собою за допомогою вправи "Яблуко і черв'ячок", а потім запропонувати пограти в цю гру дитині.
Сядьте зручніше, заплющте очі й уявіть на хвилину, ніби ви - яблуко. Стигле, пахуче яблуко, яке висить на гілці. Усі милуються вами, захоплюються. Раптом до вас підповзає черв'як і каже: "Зараз я тебе їстиму". Що ви відповісте черв'яку? Розплющте очі і запишіть свою відповідь.
Порівняйте вашу відповідь із приблизними варіянтами і визначте свій домінуючий (звичний) спосіб виходу з конфліктних ситуацій.
"Зараз як упаду на тебе й розчавлю", - змагання (конкуренція).
"Он подивися, яка там гарна груша", - уникнення.
"Ну добре, відкуси половинку, решту залиши моїм улюбленим господарям", - компроміс.
"Така, мабуть, у мене доля тяжка", - пристосування.
"Подивися, на землі вже є яблука-падалиці, їж їх, вони теж смачні", - співпраця.
У математиці найкоротша відстань між двома точками - пряма. У спілкуванні пряма - це досягнення предметної мети. На період літа предметна мета для наших дітей - це сформувати навички спілкування, якісно відпочити, отримати заряд бадьорости, новий досвід, розвинути сміливість, рішучість і вміння працювати в команді. Усе інше: каліграфія, таблиця множення, техніка читання й знання різниці між рівнобедреним і рівностороннім трикутниками теж знадобляться, але згодом. Спочатку людина стає особистістю, а потім хорошим фахівцем.