UA / RU
Підтримати ZN.ua

Коли хочеться все кинути...

Коли навіть улюблену роботу виконують над силу, всупереч утомі й на шкоду собі, вона стає баластом.

Автор: Анастасія Сухорукова

Велике щастя, якщо наша професія приносить нам і задоволення, і прибуток. Тоді ми занурюємося в роботу з головою, жертвуючи навіть особистим часом. Певний період ми працюємо на ентузіазмі, й сили наші нескінченні... доки одного разу не усвідомлюємо, що навіть думка про роботу викликає майже фізичну відразу. Руки опускаються, думки не генеруються, але ж працювати треба. Ось це тяжке і болісне відчуття й називають професійним вигорянням. Найчастіше вигорянню піддаються молоді фахівці й ті, чия робота пов'язана з людським фактором.

У багатьох цивілізованих країнах працюють психологи, чиє завдання - відстежувати психологічний і фізіологічний стани працівників та вчасно їх коригувати. У таких компаніях діє правило "необхідного мінімуму". Це оптимальна кількість роботи для досягнення потрібних результатів, без перепрацювання. Чому ж у нас інакше? Та тому, що вже багато років ми живемо за принципом "п'ятирічка за два роки". Кому? Для чого це потрібно? Для того, що нас привчили чекати похвали, і саме похвала визначає нашу професійну самооцінку. Похвалив начальник - я молодець, не похвалив - я поганий спеціаліст, а, не дай Боже, виголосив догану - це взагалі катастрофа. Чому так відбувається? Тому, що не звикли вірити собі, орієнтуватися у своїх відчуттях та навичках, не критично, а об'єктивно себе оцінювати. Результат - багато зусиль змарновано в гонитві за недосяжним відчуттям задоволення. Коли навіть улюблену роботу виконують над силу, всупереч утомі й на шкоду собі, вона стає баластом.

Ще одна причина - недостатня компенсація витрачених зусиль. Компенсація може бути матеріальна й нематеріальна. І, хоч би якими альтруїстами ми з вами були, тільки однієї з двох вочевидь недостатньо. Ні, спочатку ми віримо, що робота має приносити користь і задоволення, не чекаємо вдячності й працюємо від душі, але настає час платити за продукти - і ми розуміємо, що наші стовпи альтруїзму руйнуються на очах. І навіть якщо ми не потребуємо грошей, рано чи пізно наш ресурс виснажується, а компенсація не покриває витрачених сил та часу. Спочатку ми переконуємо себе, що не в грошах щастя, а потім майже ненавидимо улюблену роботу.

Професійне вигоряння неминуче наздожене вас, якщо будете ігнорувати свої потреби, зливаючись із діяльністю. Це дуже важливий момент - відрізняти виконання роботи від злиття. Коли ви працюєте, ви усвідомлюєте, що відбувається з вами й навколо вас. Тобто ви неодмінно робите перерву, обговорюєте начальника з колегами або телефонуєте синові. Якщо ж ви зливаєтеся - ваша реальність звузиться до розмірів професійного завдання. Туди піде набагато більше зусиль, ніж потрібно навіть для чудових результатів. Туди піде частина вас.

Здавалося б, що поганого? А те, що коли з якихось причин вас звільнять або виберуть не ваш проект, ви втратите не просто роботу, а й частину себе. Чималий відсоток самогубств у світі відбувається після втрати робочого місця. Чимало людей страждають на різні порушення психіки, тому що просто заганяють себе.

Ви ризикуєте вигоріти також тоді, коли у вашому житті багато роботи й мало інших видів діяльності. Для адекватної роботи і відновлення нервової системи мало перерви на обід і сну. Потрібно "перемикати" півкулі, змінювати рід занять. Рятують собаки, яких, хочеш не хочеш, а треба вигулювати, рятують книжки, спорт, друзі, концерти або виставки, футбольні матчі й боксерські двобої, день на природі без мобільників і сеанси психотерапії.

Вчасно розпізнати вигоряння буває непросто, адже сама причина його - в нечутливості до себе. Коли я маю справу з професійним вигорянням у клієнтів, найчастіше чую таке: "Роботу люблю, та ось уже тиждень не можу примусити себе працювати, колеги бісять, начальник тисне... а я просто не можу". Коли ви відчуваєте таке - то ви вже довгий час як вигоріли. На цій стадії вам потрібна не профілактика, а терапія вигоряння. Зазвичай це робота 5-10 сесій і грамотного медичного супроводу.

Починається ж вигоряння з того, що ви відчуваєте легкий, нічим не підкріплений дискомфорт. Найцікавіше, що відчуття дискомфорту наздоганяє вас не під час роботи, а після неї. Працюючи, ви почуваєтеся краще, адже ви відволікаєтеся від себе. Звідси ілюзія, що річ не в роботі. Ось на цій стадії, коли приходите додому й відчуваєте смертельну втому або ж навпаки - незрозуміле збудження, - життєво важливо зупинитися й подумати про себе.

Ще одна ознака вигоряння - порушення сну. Найчастіше скаржаться на безсоння. Неначе і втомився, й очі злипаються, а лежить добросовісний співробітник і сумно дивиться в стелю, адже його думки все ще на роботі. Аудіокнижку слухає, щоб відволіктися, але не чує й не розуміє нічого, в голові крутяться картинки з нарад та презентацій.

Запідозрити вигоряння можна також із пасивного опору до виконання роботи. Якщо ви сідаєте за улюблену справу, а вона не йде, - отже, настав час переключатися. Зазвичай пасивний опір усвідомлюється нами як лінь або неспроможність. Тоді ми думаємо, що втратили хватку, розучилися, лінуємося, але річ у тому, що ресурс вичерпався і вкладати більше нічого. Ви все ще крутий спеціаліст, але енергія і бажання скінчилися.

Зрештою, якщо ви довго ігноруєте опір, дратівливість, перезбудження та перевтому, ризикуєте звалитися у психосоматику. Одне слово, ваш організм виснажиться настільки, що почнете хворіти. Найжахливіше, що хворіти почнете на все відразу. Загостриться вся хроніка і порушиться робота найбільш уразливих органів. Лікарі обстежать - жодних передумов на рівні тканин. Лікують-лікують - а все по колу. Знайоме? Це психосоматика, організм реагує на високі навантаження викидом гормонів і біологічно активних речовин, ті, своєю чергою, впливають на органи-мішені. Доти, доки організм перебуває в стресі, лікування не даватиме результатів. Якщо ви чутливі до себе і вчасно помітили тривожні дзвіночки - симптоми відступлять. Але зазвичай ми звертаємо увагу вже тоді, коли болить. А ось тут без допомоги психолога не обійтися, адже організм уже звик до стресового ритму, і лише нашого бажання вийти на нормальний ритм не вистачить.

Як же перемогти вигоряння? Зрештою, рано чи пізно воно стається з усіма. Особливо йому піддаються молоді ентузіасти, котрі вірять у свою справу. Ну й волонтери, звісно. Ви знали, що за кордоном волонтер не витрачає своїх грошей на волонтерську діяльність? А ще - він отримує матеріальну компенсацію та підтримку держави. Ентузіазм, віра в успіх і користь - це, звісно, важливо, але важливіше зберегти здоров'я, сім'ю та працездатність. Вигоряння ж у запущених випадках може призвести до втрати всіх цих цінностей.

Краще лікування - це профілактика. Тому намагайтеся враховувати чинники, описані вище. Цього цілком достатньо для того, аби робота продовжувала приносити задоволення. Не думайте, що ви будете тим самим винятком.

А якщо вигоряння вже сталося? У такому разі необхідно навчитися ставити себе на перше місце. Ви справді у змозі потурбуватися про себе під час роботи. Це вам під силу - відстежувати втому, голод, спрагу, температурний режим, біль та емоції. Потрібно сформувати чутливість до своїх тілесних і емоційних потреб. Далі - вам необхідно структурувати свій час. Ставте будильники на кожні 2-3 години й давайте собі по кілька хвилин повноцінного відпочинку. Перекусіть, прогуляйтеся, поспілкуйтеся з колегами, випийте кави. Одне слово - переключіться. Також важливо лімітувати робочий час. Намагайтеся не залишатися після роботи. Дуже важливо, щоб у вас була можливість рухатися. Необхідно періодично (щогодини) вставати і розправляти плечі, рухати кінцівками - тобто повертатися у своє тіло, відчувати його.

Коли ви навчитеся структурувати час, зможете розширювати зону реалізації. Дуже корисно завести хобі, далеке від професії. У мене, наприклад, це альпінізм і скелелазіння. Знайдіть час на похід у кіно та прогулянку з друзями, на спілкування з дітьми і басейн, на книжки та хороший концерт.

Наступне, що важливо робити, - це навчитися залишати роботу на роботі. Хоч би як ви любили свою справу, мусите залишати всі робочі питання на роботі. Боїтеся забути - запишіть і залишіть на видному місці. На робочому столі. Удома ви вже не начальник, не менеджер, не продавець і не гендиректор. Ви - чоловік, дружина, батько або мати, син або донька. Пам'ятайте це. Вашому партнеру у відносинах не потрібні менеджер із продажів та цінні вказівки.

Часте вигоряння виникає там, де ви не отримуєте достатньо визнання. У такому разі навчайтеся самостійно визначати ту верхню межу, коли зроблено менше, ніж зазвичай, але достатньо для відчуття задоволення. Намагайтеся усвідомлювати, фіксувати свої великі досягнення. Добре було б заохочувати себе за те, що змогли досягти цього самого рівня і зуміли вчасно зупинитися. Ніхто не дасть нам другого шансу прожити життя. А життя - це те, що відбувається усвідомлено. Отримуйте задоволення і від роботи, і від відпочинку.