Мій друг на своє п'ятдесятиріччя подарував собі мотоцикл.
Подумки я вже покрутила пальцем біля скроні, уявивши, як він зі своїм чималеньким животом залазить на дорогого залізного коня, облишивши зручний "Рендж Ровер". Але мій друг оперативно вжив заходів: пішов у зал, підтягнувся, підкачався, і пузо швидко зійшло. Він стверджує, що тепер його розмірене життя перетворилося на низку яскравих подій, експериментів і нового досвіду, який дає йому сили, відчуття молодості та повноти життя. Потім мотоцикл купив ще один мій зовсім не юний друг, а потім третій і четвертий… І, доки я міркувала над тим, що за епідемія охопила моїх друзів-чоловіків, - грянуло чергове розлучення…
Мої друзі розлучилися несподівано. Переживши свій срібний ювілей і виростивши двох чудових дітей, вони жили розміреним життям, яке не віщувало нічого лихого. І раптом сакраментальне: "Я покохав іншу"! Я думала, що в його дружини станеться шок, що ми її будемо втішати і боротися з депресією, проте вона досить швидко й легко відпустила чоловіка. Це, втім, не тягне на масовий показник, але так теж буває. І тут я пов'язала всі події, котрі так химерно перепліталися в моїй аналітично орієнтованій свідомості, і зробила висновок: здрастуй, кризо середнього віку!
Ви уявляєте собі кризу як занепад сил і депресивний стан, розпач та агресію стосовно себе? Ви малюєте картинку нечесаного заплилого мужика в той момент, коли він, не бачачи майбутнього й займаючись самокопанням, лежить непорушно в замисленій позі на дивані? Частково ви маєте рацію, але це все потім. Поки що це все виглядає зовсім не так, а досить оптимістично.
Новий дім, нова робота, новий мотоцикл, нова жінка… Так, це все атрибути кризи середнього віку. Якщо описати її, не спираючись на психологічні терміни, це буде саме "біс у ребро". Все, що здобувалося непосильною працею, будувалося й леліялось, раптом в одну мить втрачає цінність, і на авансцену життя виходить Його Величність Задоволення.
"Заради чого я живу?" - якось несподівано задумується новоспечений філософ тоді, коли оточенню його забезпечене життя здається земним раєм. "Хто всі ці люди навколо мене, і чому мені так нудно?" Ось із цього усвідомлення "нудно" й починається довгий та болісний, але водночас навдивовижу прекрасний похід за проблемами. Цей "проблемний стан" виникає від неможливості розвиватися, як раніше, від втрати орієнтирів у розвитку та зміни внутрішньої динаміки цього розвитку.
Так, криза дуже схожа на революційну ситуацію, коли "верхи не можуть, а низи не хочуть", але по суті це банальний невроз. Саме невроз зазвичай супроводжується зниженням самооцінки, незадоволенням собою й оточенням, його реакціями на свої вчинки та схильністю до імпульсивних спонукань і вчинків. Людина, намагаючись прожогом вирватися з такого стану, схильна нажити собі ще більше проблем і складнощів. Але в момент самої кризи, на жаль, немає часу на тривалі роздуми, - життя й так у цей момент здається неймовірно коротким та безглуздим, де вже там розмірковувати про користь або шкоду "зміни обстановки", коли треба "різати до бісової матері, не дочікуючись перитоніту". І ріжуть усе…
Так, усі ми від народження йдемо до якихось цілей, часто проміжних, розбиваючи своє життя на етапи. Дорога сповнена небезпечних ям і крутих поворотів, вибоїв, які ми долаємо не без певного драйву та задоволення, вішаючи собі символічні медальки за досягнення й успіхи. Та ось раз - і дорога закінчилася. Ні тобі складнощів, ні ям, ні вибоїв, і самої дороги теж немає. Здавалося б, сиди, насолоджуйся пейзажем. Але ні, не так людина влаштована, особливо якщо вона схильна рухатися, творити, винаходити, якщо її потенціал ще не витрачений, якщо здоров'я дозволяє і є сили рухатися.
І виникає такий самий ефект, як у грі "Лего", - хочеться все розвалити й побудувати знову, так би мовити, з нуля і, можливо, заради самого нового процесу. Але енергії на "розвалити" вистачає, а ось далі раптом виявляється, що бракує якихось звичних і важливих деталей, та й бажання в процесі якось згасло. Але на цей момент у чоловіка вже і дружина нова, і діти малі в новій сім'ї народилися. І всі чогось хочуть, а сил уже ніби й немає. І накриває людину депресією, відчуттям самотності, приходить нова подруга - безсоння, зі своїми нелегкими думками. І глухий кут.
Але назад дороги найчастіше немає. У пориві невгамовної пристрасті вдалося розламати все, і розламати досить ретельно - до рівня попелища. І виявилося, що звичні речі були такими милими, а нова дружина не виправдала покладених на неї сподівань. Хоча буває, що й виправдала… Життя багатолике.
До речі, "ефект обнуління" - не тільки новий набуток чоловіків. У жінок ця криза теж буває досить часто, але виходять вони з неї на загал швидше і з меншими втратами, можливо тому, що спираються на сім'ю й дітей (хоча для дітей це теж не найкраща перспектива). Сумно і те, що криза середнього віку може призвести навіть до суїциду. Невблаганна статистика свідчить: чоловіки учетверо частіше скоюють суїциди, ніж жінки, і припадають ці суїциди саме на період кризи середнього віку. Можливо, жінок рятує те, що вони вибирають більш щадні способи зведення порахунків із життям, і їхні "якорі" сильніше тримають, але в жодному разі ставитися до кризи байдуже не можна.
Саме тому, до речі, багато хто так вимогливо просить внуків від уже дорослих дітей. Вони, звісно, егоїстично не враховують власних планів дітей, та й внуків наділяють особливою місією, що є абсолютно неправильною мотивацією для народження дитини. Але це часто просто прохання порятунку від наближення туги і безнадії.
До речі, пік кризи саме в жінок настає набагато раніше, ніж у чоловіків. Адже в жінки розуміння своєї цінності часто пов'язане з думкою суспільства про її "товарний вигляд", де їй доводиться "відповідати" якимсь стандартам якості, адже цінність зовнішності, на думку багатьох, із віком втрачається. А саме на зовнішність часто спираються жінки, вибираючи шлях утриманки чи домашньої господині. Фактично, їхній товарно-грошовий обмін тріщить по швах у будь-якій ситуації, коли товарний вигляд не відповідає запитові чоловіка. Тому жінки, які спокійно ставляться до зовнішніх змін свого тіла, менше піддаються таким кризам і мають більше шансів пережити кризу, навіть не помітивши, що вона настала, а напружуються лише з приходом менопаузи. Найбільш уразливі в цьому сенсі - домогосподарки, адже цінність домашнього комфорту в чоловіків втрачається з пожвавленням ринку хатніх працівниць, краса минає, а для непрацюючої жінки знайти смисли в житті, коли діти подорослішали, дуже непросто. Особливо якщо в чоловіка на цей момент своя криза підоспіла, він уже спакував валізи й тупає до молодої привабливої супутниці.
Тут своє слово обов'язково скаже ще й сексуальна криза. Засоби масової інформації вже давно зробили з чоловіка такий собі взірець сексуальної машини, яка завжди має бути готовою до запуску, тільки натисни кнопку. Всі жіночі проблеми з вагою та целюлітом у жодне порівняння не йдуть із відчуттями чоловіка у стані еректильної дисфункції. Крах, ганьба, паніка! І тут контекстна реклама пропонує чоловікам усілякі "посилювачі й подовжувачі", які, безумовно, треба якось випробувати. Ну не до дружини ж іти це все перевіряти!
Чоловік дедалі частіше дивиться в дзеркало, оцінює свої дані: ну ще нічого так, цілком хороший, можна й поекспериментувати. І в пошуку нових відчуттів починає заганяти свій уже трохи поношений організм різними експериментальними штуками, абсолютно не враховуючи індивідуальних можливостей. А потім інфаркт, інсульт, барахлить печінка, шлунок, судини вже не ті. У відділеннях кардіології лікарень дві жіночі палати на шість чоловічих. Статистика.
Та жага свободи зашкалює, не рятують ні робота, ні звичні захоплення. Усе підкоряється бажанню бути зрозумілим і знову закоханим, та й у театрі абсурду тепер головна роль - твоя. А глядачі завмерли в томливому очікуванні: може, цього пронесе?
Чи можна перетворити вік на перевагу й почати нове життя, не руйнуючи старого? Так, але саме для того, щоб вийти на новий рівень і знайти свій "портал", треба не боячись усе-таки підбити підсумки. Важливо прийняти минуле і визнати, що все було тільки так, як могло бути, і змінити в минулому нам уже нічого не вдасться. Було, як було, та ось що буде далі - вже ваш вибір, і людина, маючи такий досвід, сили та знання, може на це майбутнє впливати. Врахувати помилки - ознака зрілості, вдячність за минуле - вже мудрість.
Почати нове життя все-таки доведеться. Від цього нікуди не подітися, а ось із ким і як - вам вирішувати. Швидше за все, доведеться проаналізувати свої цінності і зрозуміти, де ви собі відверто брешете. Не факт, що заводити дітей ви хочете з любові до самих дітей, а задовольняти батьківські амбіції, не маючи на це ні сил, ні таланту, - вершина безвідповідальності. Краще просто купити собі дорогі іграшки. Мотоцикл цілком підійде. Або здійсніть своє дитяче бажання навчитися пілотувати.
Збалансувати своє життя буде непросто, проте, як мінімум, треба помоніторити, на що у вас іде час, який не приносить задоволення і радості від володіння цим часом. Де він витікає в пісок. Розподілити свій час із урахуванням потреби близьких людей - означає дати собі шанс на нові стосунки з тими, хто був поруч у тяжкі хвилини й цінує вас набагато більше, ніж нові супутники та супутниці. Говоріть із ними про життя, просіть допомоги й допомагайте самі!
Думайте про здоров'я, піклуйтеся про себе та тих, хто поруч. Сходіть до психолога. Зараз кожен третій мій клієнт - чоловік. Це не соромно.
Продемонструйте свою майстерність більшій кількості людей, - нам усім потрібні похвала й визнання тих, хто з нашими успіхами не обізнаний. Хай ці оплески підтримують нас тоді, коли віра в себе трохи ослабла й думка про конкурентоспроможність не полишає у хвилини сумнівів.
Научайтеся нового! Нейронні зв'язки будуть вам вдячні за це. Мозок продовжує розвиватися, а те, що не використовується, атрофується. Знайдіть час для занять улюбленою, але давно занедбаною справою. Це найкраща провокація для тих, хто поруч, щоб відкрити вас по-новому. Робіть собі й іншим подарунки, створюйте нові традиції.
Світ зміниться в кожному разі, хочете ви цього чи ні. Але чи варто продавати автомобіль тільки тому, що в ньому повна попільничка?