У нашому суспільстві не дуже звично обговорювати взаємини з матір'ю. На розгляд цієї теми з різних психологічних і соціальних причин накладено табу. Так уже влаштований наш світ, що образ матері в його соціальному і культурному осмисленні рідко зазнає критики. Мати апріорі за умовчанням хороша, адекватна і завжди права. Вона краще знає, розуміє й відчуває, що потрібно її дітям, особливо дочці. Вона пройшла свій шлях до материнства, і вже це ніби дає їй особливе право управляти, керувати вчинками дочки, радити їй, як жити і як будувати свої взаємини з чоловіками.
І нічого, що життя самої матері часом склалося не найкращим чином, і брати її за приклад не стане навіть найневибагливіший романтик. Нічого, що вона зі своєї особливої примхи позбавила дітей батька або, навпаки, обрала їм у батьки людину, здатну на насильство, гіркого п'яницю або байдужого гуляку. Вона ж мати! Вона має право. І тут виникає споконвічний парадокс: що гірше склалося її власне життя, то більшою мірою вона вважає за можливе втручатися в життя своїх дітей, нібито спонукувана ідеєю все зробити краще. Наївна мрія виправити помилки молодості, відігравши нові сценарії в житті дітей, - просто неймовірної сили мотив і ідеальний сценарій для всіляких кіномелодрам, сюжети яких узято з реального життя.
Ось, приміром, кілька життєвих сценаріїв. Мати і доросла дочка все життя живуть разом. Удома практично не розмовляють уже багато років. Чоловіка-батька з родини вигнали так давно, що його образ геть-чисто стерся у свідомості дочки. Найвірніші супутники двох самотніх жінок - кішки. Життя котів у цьому домі значно багатше й яскравіше за життя людей. Жінки постійно сваряться, ображаються одна на одну навіть через побутові дрібниці. Влаштувати своє особисте життя в дочки немає жодних шансів - буквально всі чоловіки нагадують мамі батька, такі ж ледарі. До психолога молода жінка потрапляє вже в глибокій депресії… Шкода, але її життя почало приходити в норму, коли мами не стало, а самій дочці було вже за сорок…
Ще одна історія - надзвичайно гарної мами і "невдалої" доньки. Принаймні, так здавалося матері. І вона, прагнучи зробити дочку конкурентною на ринку наречених, намагалася перекроїти її за своєю подобою і зразком. Вона замучила дівчину всілякими дієтами, перефарбовувала їй волосся, стомлювала тренуваннями і походами до косметолога. Дівчина потрапила на прийом до лікаря з дивним букетом діагнозів - булемія й анорексія. Мама за собою провини не відчуває й не визнає: "Я ж хотіла, щоб вона виросла справжньою жінкою, і все робила заради цього, а вона… не виправдала надій!" Дівчині на той момент було всього 16 років.
Далі. Історія прискореного дорослішання. Часто трапляється в родинах, де, крім дочки, є молодші діти. Мама, намагаючись не помічати, що поруч зовсім ще дитина, а не доросла жінка, спровокувала в дівчинки бажання швидко подорослішати. Результат - вагітність, аборт, безпліддя.
Ці історії доволі рідкісні, і мами здебільшого справляються з материнською роллю і виховують цілком щасливих дочок, чудових дружин і матерів. Але, на жаль, усі взаємозв'язки в дуеті мати-дочка переживають етапи складних стосунків, про яких треба знати.
Кризи взаємин укладаються в три основні етапи. Перший кризовий період настає у віці шести-восьми років, коли мати й дочка вперше починають боротися за чоловіка, і цей чоловік - батько сімейства. Це едипальний період, у жіночому варіанті - "комплекс Електри". Вступаючи в нове соціальне середовище, в яке дівчину вводить зазвичай батько, маленька майбутня жінка вперше відчуває якусь владу над найбільш улюбленим чоловіком - татом. Ця влада їй подобається, що не проходить непоміченим мамою. І механізм підсвідомої конкуренції запускається.
За відсутності батька його місце може посісти будь-який чоловік, який перебуває в цей момент поруч із мамою. І, на жаль, у цьому разі ситуація може зазнати суворіших випробувань: мати або виключить дівчинку із стосунків, викреслить її зі свого життя, віддавши, приміром, на виховання бабусі, або відмовиться від стосунків із чоловіками взагалі, що виллється в докори маленькій або вже дорослій дочці: "Я заради тебе відмовилася від особистого життя, а ти - невдячна...". А це неминуче призведе до почуття провини і залежності від матері. А вже як із цим вчинить дочка - це справа її особистої історії і впливу на неї людей і обставин, які зустрінуться на її шляху.
Багато в чому ситуація залежатиме й від розумної поведінки батька, який має вибудувати правильні кордони з обома родичками, не припустивши змішання ролей, проте не позбавивши дочку розуміння своєї привабливості. Але надто важливо батькові або чоловікові, що його заміняє, у любові до дочки не перейти межу, за якою все, що може відбуватися далі, матиме жорстку назву "інцест". Про це не заведено говорити привселюдно, але вперта статистика свідчить, що кількість випадків сексуального насильства в родині зростає в усьому світі. Батько досить великою мірою відповідає за відносини мати-дочка, адже "таткові доньки" - завжди мамині суперниці.
Другий етап конкуренції охоплює підлітковий вік. У цей період у матері, яка виявила перші ознаки дорослішання в дочки, з'являються суперечливі почуття. Залежно від того, як вона поводитиметься з цими почуттями, і складатимуться довірчі або відсторонені взаємини в цій парі. Тут можливі два сценарії: мати або почне зайве контролювати дочку, щоб та "не повторила її помилок", "не опустилася до...", не стала розпусною, доступною тощо, або навчатиме дочку "премудрощів жіночого мистецтва", аби та була "до всього готовою".
В обох сценаріях погано те, що мати позбавляє дитину-підлітка власних почуттів і переживань, власної особистої історії, показуючи, вільно чи невільно, що думати і мислити треба тільки так, як думає і мислить вона, тільки через те, що вона живе на цьому світі більше і має цей горезвісний досвід, яким збирається ділитися. У цей період матері часто буває нелегко впоратися з почуттями, які вона відчуває до підростаючої дочки. Адже вона помічає в ній нові жіночі риси, зміни, які її лякають: заокругленість форм, у яких мати вловлює свої, блиск в очах, навколо яких ще немає зморшок, пружність молодого здорового тіла, кокетство…
Ви помітили, що в більшості казок у підрослих принцес, білосніжок і попелюшок за умовчанням немає мам? Мама, виконавши свою основну роль опори, іде, і їх виховують злі конкурентки мачухи, якими в цей період і постають реальні мами, поведінкою перетворюючись на мачух, котрі претендують на молодість, красу і коханих своїх дочок. Несвідомо будь-яка мама вступає в конкуренцію з молодістю дочки, і форми цієї конкуренції можуть бути доволі вигадливі - від повного злиття й підміни до жорстокої конкурентної боротьби за молодих коханців.
Злиття виражається в тому, що жінка, яка виявила перші ознаки старіння, замість омолоджувальних процедур намагається жити життям дочки, вникати в усі перипетії її особистого життя, радити, як поводитися з чоловіками, як і в яких формах вести сексуальне життя, буквально проникаючи у її ліжко й підмінюючи її почуття своїми. А конкурентні стосунки описав ще Гі де Мопассан у повісті "Любий друг", де яскраво і повно відтворені почуття матері щодо чоловіка, який посмів бути коханцем їм обом. Бувають випадки, коли мати намагається відбити чоловіка в дочки, що назавжди псує їхні стосунки і спотворює уявлення жінки про маму.
Третій етап конкуренції настає тоді, коли дочка сама стає матір'ю. Народження дитини в дочки не тільки автоматично робить маму бабусею, а й послабляє контроль над дочкою. Тепер у її житті є більш значима людина, ніж мати, - її власна дитина. У цей момент дочка ніби віднімає в матері право на абсолютні знання про життя, материнство і чоловіків.
Боротьбу легко розпізнати за словами-маркерами, які покликані знищити материнську роль молодої жінки: "А ти в мене так не плакала…", "ходила вже на горщик", "а я тебе груддю годувала до…", "а я все встигала" тощо. Ці фрази просто лавиною обрушуються на молоду маму, і їх несвідома мета - установити свої правила, своє домінування. Почувши такі слова, будь-яка молода мати, яка вже з самого початку сумнівається, що впорається з малям, починає відчувати тривогу, страх і почуття, що без своєї мами вона вже точно ні з чим не впорається.
Декому вдається усунути бабусю з процесу виховання і взяти відповідальність на себе повністю. У цій ситуації адекватний чоловік - відмінний помічник, якщо до моменту народження маляти тещі не вдалося його повністю придушити або взагалі усунути. У цьому разі надзвичайно важливо молодій родині вибудувати межі припустимого втручання, дати зрозуміти, що ви готові дослухатися до мудрих порад мами, але тільки тоді, коли самі попросите про них.
Одним із найважчих у цей період буде спільне проживання з мамою. Бо щоденне втручання мами буде їй же здаватися таким природним, що у разі його стримування неминучі серйозні конфлікти. Виховання ж дітей у таких умовах є надскладним завданням, адже в них завжди на вибір буде дві конкурентні схеми поведінки, і вибирати їм буде нелегко. Бабуся намагатиметься через вплив на онуків усталити свій авторитет.
Те, що мати й дочка можуть стати суперницями, багато в чому викликане цілком природними циклами і соціальними умовами, але любов і повага одна до одної, взаєморозуміння, емпатія можуть значно пом'якшити взаємини двох близьких людей. А розуміння глибинних причин цих відносин може врятувати їх від глибокої кризи, яка здатна змінити життя обох жінок і патернами проникне в майбутні покоління. Важливо вчасно усвідомити, що життя може бути наповнене відносинами співробітництва, а не конкуренції. У сучасному світі її й так достатньо, тож чи варто її збільшувати там, де можливі теплота і довіра?..