Третього липня 2018 року народні депутати ухвалили закон №8296 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання".
Завдяки активній інформаційній кампанії Міністерства юстиції України про заплановані зміни законодавства не знав хіба що лінивий. Хто з радістю, а хто з острахом чекав на рішення народних обранців. Зрештою, після тривалих суперечок, незважаючи на доволі критичний висновок головного юридичного управління, ми отримали чергове посилення відповідальності за несплату аліментів, підвищення мінімального розміру щомісячного грошового утримання на дитину та нові правила виїзду за кордон. Саме щодо останнього було найбільше дискусій серед юридичної спільноти, бо за спрощенням процедури та захистом прав дитини ховалося чергове порушення рівності прав батьків. Невідворотність процесу змін стала очевидною після першого читання законопроекту - ініціативна машина Мін'юсту змусила кожного сімейного адвоката ще в травні розпочати моральну підготовку своїх клієнтів. І хоча закон має ще пройти етап підписання у президента і набере чинності через місяць з дня його оприлюднення, настав час підготувати до неминучого і читачів DT.UA.
На сьогодні всі батьки знають, що за для того, аби виїхати з дитиною за межі України, потрібна нотаріальна згода другого з батьків. Це наріжний камінь у спілкуванні батьків між собою, оскільки одній стороні дуже не хочеться в черговий раз бути "прохачем" і почуватися, так би мовити, приниженою, а другій використовувати цей механізм як засіб стримування при чергових спробах завадити спілкуванню з дитиною.
Закон №8296, на думку Міністерства юстиції і симпатиків, раз і назавжди вирішив цей конфлікт - більше не буде нотаріальних згод, тільки низка нескладних умов - і світ без кордонів у кишені батьків.
Змінами в Сімейному кодексі України тому з батьків, з яким проживає дитина, надано право самостійно вирішувати питання її тимчасового виїзду за межі України на строк, що не перевищує одного місяця.
Для цього потрібно мати підтвердження факту проживання дитини саме з ним і мети поїздки дитини: лікування, навчання, участь у дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, а також оздоровлення та відпочинок. Факт проживання дитини з одним з батьків може бути підтверджений такими документами:
рішення суду;
висновок органу опіки та піклування.
Тому вже зараз я рекомендую батькам отримати такі документи. Зверніть увагу, що в запропонованих змінах не йдеться про договір між батьками про утримання та виховання дитини. Тому, якщо місце проживання дитини було визначено в договірний спосіб, це позбавляє можливості того з батьків, з ким проживає дитина, самостійно вирішувати питання її тимчасового виїзду. Нелогічно? Погоджуюся. Але маємо саме таку норму, яка, попри домовленість і відсутність конфлікту між батьками, змусить звертатися до органу опіки та суду з позовом про визначення місця проживання дитини.
Мета виїзду дитини за межі України може бути підтверджена будь-яким доступним способом - довідкою від медичного чи навчального закладу, заброньованим квитком, путівкою, документом про тур, екскурсію тощо. Цілком можливо, що буде достатньо і усної розповіді прикордонникам, бо кому саме мають показувати такі підтвердження і хто здійснюватиме їх контроль, у законі не вказано.
Оскільки запроваджується обмеження строку перебування за кордоном - один місяць, то подбати про документальне підтвердження вчасного повернення до України все ж таки треба.
Ймовірно, будуть внесені зміни до деяких підзаконних актів, і функцію контролю за підтвердженням часових рамок покладуть саме на Прикордонну службу. Тому це може стати неприємним сюрпризом під час запланованої подорожі.
Чи передбачено відповідальність у разі порушення строків повернення дитини до України або зміни мети поїздки вже за кордоном? Ні, не передбачено. Хіба що в разі неповернення буде застосовано примусовий механізм.
Як тому з батьків, який проживає окремо від дитини, дізнаватися про її виїзд і строки повернення - невідомо. Поки що єдина рекомендація - це звернення з письмовим запитом до тієї ж таки Прикордонної служби. Але не розраховуйте на вчасну відповідь.
Якщо той з батьків, який проживає з дитиною, у такий спосіб змінить місце її проживання, то задля повернення до України буде застосовано вже роками перевірену процедуру, передбачену Конвенцією про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей. Для підтвердження факту порушення закону буде достатньо даних саме Прикордонної служби про виїзд і неповернення дитини до України.
Якщо ж той з батьків, з яким проживає дитина, має намір вивезти її за межі України на строк, що перевищує один місяць, то така можливість може бути реалізована в таких випадках:
1) наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, підтвердженої довідкою про наявність заборгованості зі сплати аліментів;
2) наявність заборгованості зі сплати аліментів, підтвердженої довідкою про наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три місяці, якщо аліменти сплачуються на утримання дитини з інвалідністю, дитини, яка хворіє на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, або на утримання дитини, яка зазнала тяжких травм, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
Отже, якщо ви плануєте виїзд на строк понад один місяць, то маєте подбати про наявність таких документів:
рішення суду або висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини з вами;
довідки про заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири або три місяці.
Довідку про заборгованість видає орган державної виконавчої служби або приватний виконавець. Тож очевидно, що реалізувати право виїзду за межі України з дитиною строком понад один місяць може той з батьків, який примусово стягує аліменти через виконавчу службу чи приватного виконавця на підставі рішення суду чи виконавчого напису нотаріуса. Якщо аліменти стягуються на утримання дитини із вказаними у п. 2 вадами здоров'я, то підтверджувальну медичну документацію потрібно надати виконавцям, бо законом №8296 передбачено їхній обов'язок у триденний строк, з моменту звернення стягувача з відповідною заявою, надати довідку про заборгованість.
Зауважте: така довідка дійсна один місяць. Разом із тим, не забуваймо про необхідність підтвердити мету виїзду дитини - так само, як і при виїзді на один місяць.
Важливе нововведення передбачено для того з батьків, який проживає окремо від дитини. Їм надано можливість отримати рішення суду про дозвіл на виїзд дитини за кордон без згоди та супроводу того з батьків, який проживає з дитиною, у межах спрощеного позовного провадження - так би мовити, в короткі строки. Для такого звернення до суду треба зібрати такі документи:
1) довідку про відсутність заборгованості зі сплати аліментів (видається державним або приватним виконавцем);
2) квитанцію про направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення тому з батьків, з яким проживає дитина, з проханням надати згоду на виїзд дитини за межі України з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, а також для оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі в складі організованої групи дітей;
3) підтвердження факту ненадання тим з батьків, з яким проживає дитина, нотаріально посвідченої згоди на виїзд дитини за кордон із зазначеною метою, у десятиденний строк з моменту повідомлення про вручення рекомендованого листа. Як підтвердження може бути саме повідомлення про вручення рекомендованого листа і, наприклад, неявка адресата в зазначений строк до визначеного в листі нотаріуса.
Разом із тим, якщо між батьками, які вирішували питання утримання та виховання дитини в договірний спосіб, виникне спір щодо виїзду дитини, то їм доведеться звертатися до суду за загальними правилами позовного провадження. А якщо спору немає і всі питання батьки вирішують за домовленістю, то в разі виїзду дитини за кордон вони повинні надавати одне одному нотаріальну згоду.
Певно, що в такий спосіб законодавець визначив нотаріальну згоду як форму цивілізованого діалогу між батьками, їхньої безспірної довіри одне одному і беззаперечної рівності в питанні батьківських прав та обов'язків. Тому, якщо ви залишаєтеся прибічником рівності батьківських прав, не допускайте конфлікту між собою і уникайте втручання держави у питання виховання вашої дитини, оскільки бачення третіх осіб щодо рівності може вас розчарувати.
А тим, хто заморозив конфлікт, прийнявши модель усного заперечення діалогу та ігнорування спору, рекомендую якнайшвидше вирішити в судовому порядку питання місця проживання дитини та стягнення аліментів. Все ж таки не варто втрачати можливість повною мірою скористатися наданими законом перевагами прав того з батьків, який проживає з дитиною.
Якщо запропоновані зміни якісно забезпечують гідний рівень благополуччя дитини і діють в якнайкращих її інтересах, то певне порушення принципу рівності батьківських прав та обов'язків можна назвати малозначним. За невміння домовлятися, поважати і берегти одне одного треба платити.