Другий рік триває шокова терапія від Міністерства юстиції у боротьбі зі злісними неплатниками аліментів.
Ось і черговий етап посилення відповідальності й підвищення рівня забезпечення інтересів дітей завершився підписанням президентом України закону №8296. Зазначу, що системна робота міністерства в цьому напрямку дістала позитивну реакцію громадськості, яка усвідомила головну мету будь-яких реформаторських змін у державі - назад дороги немає і затвердженим змінам бути. Тому будь-яка критика запропонованих і вже впроваджених змін може бути конструктивною єдино в частині поліпшення тих чи інших механізмів виконання, підвищення їх ефективності, доведення до досконалості й зручності в застосуванні.
Нижче розглянемо закон №8296, який набирає чинності 28 серпня, в контексті його застосування на практиці щодо стягнення аліментів.
Незмінними залишилися способи утримання дитини батьками: за усною домовленістю; за письмовим нотаріальним договором; за рішенням суду.
Аліменти сплачуються тим з батьків, який проживає окремо від дитини.
Аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Неповнолітня дитина (віком від 14 до 18 років) має право брати участь у розпоряджанні аліментами, одержаними на її утримання.
Зупинимося детально на стягненні аліментів за рішенням суду, бо такий спосіб говорить про те, що між батьками не досягнуто домовленості стосовно спільного утримання дитини і що той з батьків, який проживає окремо, ухиляється від належного виконання своїх батьківських обов'язків.
На сьогодні законодавець ужив усіх можливих заходів для спрощення процедури отримання швидкого судового рішення. Створено доволі потужні механізми примусового виконання таких рішень, що дозволяє повною мірою захистити інтереси дитини і забезпечити її право на належний рівень матеріального утримання для гармонійного розвитку.
Той з батьків, який проживає з дитиною, має право звернутися до суду з приводу стягнення аліментів на дитину з того з батьків, який проживає окремо. У такому виконавчому провадженні сторони називаються стягувач і боржник відповідно.
Стягувач може обрати два способи звернення до суду:
1) швидкий і, можливо, трохи менший за сумами щомісячного утримання - судовий наказ;
2) довший і, можливо, з більшим розміром аліментів - спрощене позовне провадження.
Звернення із заявою про видачу судового наказу можливе у двох випадках:
- стягувач хоче отримати від боржника аліменти на одну дитину в розмірі 1/4 частки від доходу, на двох дітей - 1/3 частки від доходу; на трьох і більше дітей - ½ частки від доходу;
- стягувач хоче отримати від боржника аліменти у твердій грошовій сумі, яка становитиме 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Стягувач може звернутися до суду в порядку позовного провадження як із вказаних вище підстав, так і тоді, коли в нього з боржником є істотні обставини спору, що вирішуються саме в суді. Наприклад, коли місце перебування боржника невідоме, коли дохід боржника дозволяє вимагати той розмір аліментів, який не охоплений можливостями судового наказу, або ж коли боржник приховує свій дохід, але при цьому систематично витрачає на себе значні суми тощо. У будь-якому разі на сьогодні законодавець окреслив нижню і верхню межі розмірів аліментів.
Так, мінімальним гарантованим розміром аліментів на одну дитину залишаються 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Разом із тим, до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України було внесено зміни, якими встановлюється: "мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів". Звертаю увагу на формулювання норми. По-перше, такий розмір є рекомендованим. По-друге, він може застосуватися тільки судом. По-третє, заробіток (дохід) боржника має бути достатнім для можливості стягнути таку суму.
Верхня межа розміру аліментів обмежується десятьма прожитковими мінімумами на дитину відповідного віку.
Якщо стягувач звертається до суду в порядку спрощеного провадження, він має бути готовим до того, що суд при визначені розміру аліментів ураховуватиме такі обставини:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище боржника;
3) наявність у боржника інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
4) наявність у боржника на праві власності, володіння та/або користування майна та майнових прав, у тому числі рухомого і нерухомого майна, коштів, виняткових прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
5) доведені стягувачем аліментів витрати боржника, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платник аліментів не довів джерела походження коштів.
Тому в судовому спорі стягувачу буде потрібна правова допомога адвоката, який підготує докази та процесуальні документи.
Законом №8692 врегульовано питання надання безоплатної правової допомоги у вказаних вище спорах центрами надання безоплатної вторинної допомоги.
Після отримання судового наказу або рішення суду про стягнення аліментів настає найвідповідальніший етап - його виконання державними або приватними виконавцями. На цій стадії важливо не розгубитись і контролювати дії виконавців, адже за новими нормами їм доведеться працювати оперативно і систематично.
Одразу після відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача виконавець повинен здійснити розрахунок заборгованості зі сплати аліментів.
Зазвичай у всіх без винятку виконавчих провадженнях на стадії відкриття вже є заборгованість, бо стягувати аліменти суд ухвалює з моменту звернення до суду з заявою або позовом. Дуже мало боржників усвідомлюють це і сплачують щомісячно аліменти під час судового спору. Розрахунок заборгованості на різних стадіях виконавчого провадження є обов'язком виконавця перед вчиненням відповідних дій.
1. При заборгованості в 3 місяці виконавець вносить боржника до Реєстру боржників і накладає арешт на майно. Також виконавець роз'яснює стягувачу його право звернутися до органів досудового розслідування із заявою про кримінальне правопорушення.
2. При заборгованості в 4 місяці виконавець виносить постанову про встановлення тимчасових обмежень для боржника у праві виїжджати за кордон; у праві керувати транспортним засобом; у праві користуватися вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, а також у праві на полювання.
Якщо аліменти стягуються на утримання дитини з інвалідністю, дитини, яка хворіє на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, має тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, або на утримання дитини, яка зазнала тяжких травм, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, то тимчасові обмеження для боржника виконавець встановлює в разі заборгованості за три місяці.
3. При заборгованості в 6 місяців виконавець має право скласти протокол про адміністративне правопорушення в порядку ст. 1831 Кодексу України про адміністративні правопорушення (несплата аліментів) і направити його до суду для притягнення боржника до відповідальності.
4. Якщо є заборгованість за 12 місяців, то з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10% від суму боргу. В подальшому виконавець повинен щомісячно розраховувати заборгованість і визначати розмір виконавчого збору, який стягуватиметься з боржника після погашення заборгованості.
5. Якщо з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання у боржника впродовж року виникне заборгованість, то виконавець зобов'язаний накласти штраф у розмірі 20% від суми боргу: за 2 роки - 30%; за 3 роки - 50%; за 4 і більше - ще по 20% за кожен рік до 50% за три роки.
Отже, відхилення від графіка сплати аліментів для боржника матиме наслідки як матеріального характеру, так і у вигляді істотного обмеження прав.
Важливо зазначити, що тепер усі обмеження, які накладаються виконавцем, він же і знімає відразу після погашення заборгованості. Це суттєвий момент, бо до цих змін боржник задля того, щоб зняти з майна арешт, накладений державним виконавцем, повинен був обов'язково звертатися до суду.
Новими змінами врегульовані й питання, які раніше турбували саме виконавців. Якщо аліменти стягуються в частці від доходу, то їх відрахування здійснюється з фактичного заробітку. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи-підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок виконавця, про що зобов'язані надавати останньому щомісячний звіт за встановленою формою. Якщо фактичних коштів боржника недостатньо для виконання рішення, то вищевказані особи нараховують йому заборгованість. На цих осіб покладено обов'язок інформувати виконавця про причини припинення відрахування та нове місце роботи, проживання чи навчання боржника. Виконавці стягують кошти з боржника на свої рахунки, з яких на наступний день після надходження коштів, здійснюють перерахунок стягувачу.
Треба зазначити, що відтепер виконавець стягує з боржника аліменти в розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше від мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України, - 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Це означає, що в тих виконавчих провадженнях, де стягнення проводилися ще за старим законодавством (у рішеннях зазначалася нижня межа - не менше ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку), виконавці повинні самостійно здійснювати перерахунки, і стягувачу не потрібно додатково звертатися до суду з приводу збільшення розміру аліментів.
Насамкінець вкажу на ще одну досить неприємну новелу для неплатників аліментів. Якщо боржник, внесений до Єдиного реєстру боржників, хоче "вчинити певні дії щодо майна", відкрити або закрити банківський рахунок, то державні органи, органи місцевого самоврядування, нотаріуси, працівники банківських установ та ін. зобов'язані повідомити про це в найкоротший строк (щодо майна - на наступний день після звернення боржника із питання вчинення певних дій; щодо банківських рахунків - у день закриття/відкриття) виконавця. Важливо, що будь-які правочини щодо майна, вчинені у вищевказані строки, можуть бути визнані недійсними в порядку ч. 4 ст. 9 Закону України "Про виконавче провадження". Тому кожному, хто планує вчиняти якісь дії з майном, рекомендую перед цим перевірити власника такого майна на наявність його в Реєстрі боржників, який є у відкритому доступі для всіх громадян.
Попри те, що перелічені вище нововведення поки що складні для сприйняття і виконання, упевнена, незабаром вони стануть частиною нашого життя, а отже, підвищать правову культуру кожного громадянина, змусять його поважати закон через усвідомлення невідворотності покарання.
Отакий він шлях до європейських цінностей - боляче вдарити по кишені, аби дійшло до свідомості!