Дефіцит місць у дитячих садках по всій країні - одна з головних проблем молодих батьків. Адже для того, щоб улаштувати нині маля в дитячий дошкільний заклад, треба запастися не тільки надзвичайним терпінням і потрібними зв'язками, а й фінансами. Чому так відбувається, і як держава пропонує поліпшити ситуацію?
Причина виникнення цієї проблеми для багатьох очевидна. Адже народжуваність в Україні останнім часом значно зросла, в чому не останню роль відіграли виплати допомог на дитину, а кількість дитячих дошкільних закладів зупинилася на рівні 20–30-річної давності. Як відомо, більшість дитячих садків побудували ще за Радянського Союзу. Після його розпаду з настанням демографічної кризи й різкого зменшення кількості дитсадківських вихованців деякі з них закрили або передали в користування податковій службі, правоохоронним органам і судовій системі. За роки незалежності України зводити нові дитячі дошкільні заклади ніхто не поспішав. У результаті маємо те, що маємо.
Так, у Києві, де тільки торік на світ з'явилося майже 34 тис. малят, працюють усього лише 566 дитячих садків різного типу і форм власності. Таким чином, на кожен із них через рік-два припадатиме по 60 дітей. Тому й не дивно, що в більшості дитячих садків у молодшій або старшій групі кількість вихованців, замість потрібних 15–20 досягає 30–35 і більше. Це якщо не брати до уваги той факт, що серед дитячих дошкільних закладів не всі доступні своєю вартістю більшості батьків. Адже свої послуги з виховання дітей пропонують і приватні дитячі садки, в яких плата за місяць часом досягає 4 тис. грн. Тож на дошкільні заклади, що належать державі, припадає значно більше навантаження.
Часом, щоб улаштувати туди дитину, батьки відразу ж після її народження поспішають до районного управління освіти, щоб завчасно домовитися з тамтешніми чиновниками про місце в дитячому садку. На багатьох інтернет-форумах, присвячених цій темі, обговорюється не тільки процедура такого "оформлення", тобто як і до кого підійти, а й її неофіційна вартість, яка коливається, залежно від престижності й населеності району, від однієї до трьох тисяч гривень. Як бачимо, обмежена кількість місць у дошкільних закладах дає можливість чиновникам від освіти непогано заробити...
Щоб зробити процедуру влаштування в дитячий садок дитини прозорішою, Міністерство освіти і науки України виступило з ініціативою створити електронну базу даних реєстрації дітей у дошкільні навчальні заклади, тестування якої почалося ще 2011 р. За словами заступника міністра освіти і науки Бориса Жебровського, вона дасть змогу ефективніше контролювати кількість охочих улаштуватися в дитячі садки й точніше прогнозувати їх наповнюваність. До початку нового навчального року планується завершити роботу зі створення електронної черги в 17 областях України. Але навряд чи такий крок розв'яже повністю цю проблему.
"Що з того, що ми записалися мало не тисячними в дитсадок в Ірпені? - розповідає тато новонародженої Аліни Олександр Ставицький. - Адже поки підійде наша черга, мала виросте й уже повинна буде йти до школи".
"А все тому, що в цьому регіоні забудовники, пропонуючи за досить низькими, порівняно з київськими, цінами житло, популярне в молодих сімей, не дбають про розвиток інфраструктури міста - зведення дитячих дошкільних, медичних та освітніх закладів. Тому з дітьми в таких містечках, як Ірпінь, жити складно. Щоб змінити ситуацію, держава повинна надавати їм додаткові пільги й преференції, можливо, тоді будівництво соціальних об'єктів перестане бути збитковим", - вважає експерт з нерухомості Володимир Смолянцев.
Поки ж цього не сталося, чиновникам від освіти можна запропонувати перейняти досвід скандинавських країн та Італії, де діють "сімейні дитячі садки". Суть такого різновиду дошкільного виховання полягає в тому, що група дітей із 3–7 осіб у денний час перебуває під наглядом приватної виховательки вдома, зазвичай разом з її власною дитиною. Правда, організувати такий "дитсадок" не так просто. Для цього жінка має бути сама мамою, мати педагогічну освіту або ж стаж роботи в цій сфері, а головне - просторе й комфортабельне житло. Із чим у багатьох українок виникають проблеми. А от за кордоном така форма дошкільного виховання, попри те що коштує дорожче за традиційну, має великий попит.
Що стосується плати за дитячий садок, то, порівняно із Західною Європою, в Україні вона мізерна. У тій-таки сусідній Польщі дошкільна освіта дітей, якою опікуються виключно органи місцевого самоврядування, обходиться батькам мінімум у 300 зл. на місяць, тобто близько 750 грн. Правда, у поляків і зарплати значно вищі, ніж в українців. В Італії за дитячий садок за такий самий період треба заплатити мінімум 400 євро.
Та, мабуть, найдорожчі дошкільні заклади в США. Мінімальна місячна плата за дитячий садок там досягає 800–900 дол. А в приватних дошкільних закладах вона ще вища. Тому багато батьків, у яких неповна зайнятість на роботі, починають заощаджувати, залишаючи дітей у садку не з ранку до вечора, а, приміром, тільки до обіду. Тим більше що в більшості таких закладів не передбачено харчування, і батьки дають дитині їжу з собою. До речі, в Америці практично немає проблем з улаштуванням дітей у дитячий садок, оскільки дошкільна освіта тут вважається доволі прибутковою справою. Тому крім державних і відомчих дитячих садків у США активно працюють і приватні. А от в Італії відчувається нестача груп для найменших, які називають яслами. У цьому плані вона на останніх місцях у списку країн Євросоюзу. Таке критичне становище пояснюється традицією виховувати малюка самостійно вдома, а не з пелюшок віддавати його нянькам чи вихователям у садок. У північних регіонах країни ясла відвідує більше дітей, приблизно 29%, водночас у південній (на Сицилії й у Кампанії) - всього лише 2,5%.
В Україні з яслами не виникає особливих проблем, оскільки жінки, які народили дитину, відповідно до чинного законодавства можуть від трьох до шести років перебувати в декретній відпустці, зберігаючи за собою робоче місце на підприємстві. Тому найчастіше, виходячи на роботу, влаштовують дитину в дитячий садок уже в молодші й середні групи, місця в яких стали справжнім дефіцитом.