Поки міжнародні слідчі збирають докази звірств воєнного часу в Україні, у понеділок має початися судовий процес у справі про воєнні злочини, пов'язані з похмурими подіями в іншій частині Європи. Колишній президент Косово Хашим Тачі і троє його соратників звинувачуються у скоєнні воєнних злочинів і злочинів проти людяності в період з 1998 по 1999 рік, коли населення Косова, яке складається в основному з етнічних албанців, боролося зі своїми сербськими правителями, зрештою здобувши незалежність (під егідою Заходу) у 2008 році.
Залишається сумнівним, що косовари чи серби розглядатимуть цей процес як справедливе правосуддя, не кажучи вже про сприяння регіональному примиренню. Цей процес може стати уроком для майбутніх спроб розгляду справ про воєнні злочини, що виникли внаслідок вторгнення Росії в Україну, пише Financial Times.
Одна із проблем пов'язана з незвичайним статусом суду, який розглядає цю справу. Відомий як Косівська спеціалізована палата (КСП), він є номінальною частиною судової системи Косова, але знаходиться в Нідерландах. Насправді він повністю управляється ЄС. Його прокурори та судді, яких підбирають дипломати ЄС, не мають гарантованого терміну служби, що робить їх уразливими для політичного впливу.
Цілком передбачувано, що косовари вважають КСП упередженим нав'язуванням ЄС, яке фокусується на їхніх бійцях, а не на сербах, які, на думку косоварів, вчинили найбільше воєнних злочинів. Хоча перший в історії вердикт суду – жорсткий вирок щодо менш значної постаті, ніж Тачі – викликав лише швидкоплинні протести. Але більш авторитетні міжнародні або гібридні трибунали, які розглядали військові злочини в колишній Югославії, не змогли повністю задовольнити прагнення місцевого населення до справедливості або розв'язати глибокі розбіжності між колишніми супротивниками щодо їхнього минулого. У деяких балканських державах як еліти, так і прості громадяни все ще шанують своїх "героїв війни".
Підґрунтя судового розгляду криється в доктрині ліберального інтервенціонізму, якій колись надавав перевагу Захід. У 1999 році НАТО завдала повітряних ударів по Сербії, щоб зупинити масові репресії проти косоварів з боку режиму Слободана Мілошевича. До 2008 року західні держави дійшли висновку, що найкращим вирішенням проблеми, яка уходить корінням у балканську історію початку 20-го століття, є задоволення бажання Косова здобути незалежність.
Але, в основному через протидію Росії та Китаю, Рада Безпеки ООН не санкціонувала ні втручання НАТО, ні незалежності Косова. Досі п'ять країн Євросоюзу, в яких проживають неспокійні чи сепаратистські меншини – Кіпр, Греція, Румунія, Словаччина та Іспанія – не визнають Косова. Не визнають його також Китай, Індія, Росія та десятки інших країн. Це не дозволяє країні набути членство в ООН.
Влада Косова не контролює сербські громади у своїх північних районах. Тиск ЄС з метою досягнення компромісу призвів до різних угод, які виконуються з помилками, а нещодавно – до усного пакту, в тлумаченні якого Сербія та Косово одразу ж розійшлися.
Економіка Косова – найслабша на Балканах, незважаючи на великі потоки іноземної допомоги. Країна може похвалитися наймолодшим населенням у Європі, але кожна друга молода людина не має роботи. Залишаються великою проблемою також корупція та організована злочинність. За все це певною мірою несе відповідальність Тачі, який був прем'єр-міністром, міністром закордонних справ та президентом Косово (пішов у відставку у листопаді 2020 року після того, як Гаазький суд підтвердив висунуті щодо нього звинувачення у злочинах проти людяності та воєнних злочинах).
Суд, який судитиме Тачі, створено після непродуктивного правосуддя в Косово з боку ООН та ЄС у 1999-2008 та 2008-2014 роках. Хоча у 2011 році в доповіді Ради Європи, написаній швейцарським сенатором Діком Марті, були узагальнені докази ймовірних воєнних злочинів Армії звільнення Косова та насильницьких методів, за допомогою яких її лідери набули політичної та економічної влади.
Піддавшись тиску, ЄС, за підтримки США, створив КСП. Тачі та його соратники стверджують, що вони невинні у висунутих їм звинуваченнях.
Зміна політики Заходу – від терпимого ставлення до безправ'я косовської еліти і до передачі Тачі та інших суду – говорить про непослідовність втручання ЄС та США у справи цього куточку Європи. Захід змінив кордони Сербії у 2008 році, а потім оголосив кордони Косова непорушними. Вони врятували Косово від Мілошевича, а потім спостерігали, як їхні слухняні місцеві партнери грабують нову державу.
Наразі пріоритетом західних держав має бути підтримка програми чистого уряду та інклюзивного економічного зростання, прийнятої реформаторами, за яких косовари проголосували у 2021 році. Натомість Захід спостерігає за процесом, що проводиться далеким від досконалості судом.
«Сподіваємося, що той, хто матиме справу з подібними судовими процесами та зусиллями щодо інституційного будівництва в Україні, буде підготовленим краще», - резюмується у статті Financial Times.