Суперечка щодо подій Другої світової війни між Україною та Польщею вийшла із-під контролю та все більше роз’єднує країни, поки Україна веде боротьбу за виживання проти Росії, а Польща може стати однією з наступних жертв московського імперіалізму, пише у матеріалі для Neue Zürcher Zeitung швейцарський журналіст та політолог Андреас Рюєш.
Автор зазначає, що хоча погляди обох країн щодо Української повстанської армії є діаметрально протилежними, однак цю тему за наявності доброї волі та далекоглядності можна було б утримати поза політикою.
«Однак сталося навпаки. Поєднання політичної бездумності та цинічного розрахунку призвело до того, що ще недавно тісний союз між Польщею та Україною опинився під загрозою розриву», - пише він.
Журналіст нагадав, що нині президент Польщі Кароль Навроцький, який три роки тому був керівником Інституту національної пам’яті і заявляв, що Україна має право сама обирати своїх героїв, відчув шанс розпалити поширені серед його політичних прихильників антипатії до «невдячних українців». Додатково ця суперечка дає йому аргументи у боротьбі проти свого суперника, ліберального прем’єр-міністра Дональда Туска, який виступає за тісний союз із Україною.
«Обидві країни зараз стоять перед вибором: чи продовжувати розпалювати суперечку, чи згадати про свої вищі інтереси. Вони мають бути очевидними: Польща та Україна потребують одна одної. Українські війська є найміцнішим щитом Європи проти Росії і захищають також Польщу. Водночас Польща надає цінну військову допомогу, приймає майже мільйон українських біженців і може виступати заступником у питанні вступу України до ЄС», - йдеться в матеріалі.
Рюєш зазначає, що, можливо, Україна могла б переглянути певні моменти у своїй історії, але вимагати від неї такого переосмислення посеред боротьби за виживання є нереалістичним.
При цьому він вказує, що Польща сама дуже чутлива до власних темних сторінок власної історії, як от байдужість або навіть активну участь у винищенні євреїв під час Другої світової війни.
Історична пам'ять, внутрішня політика, президентські амбіції та російський інтерес. Як історія зі спробою позбавити Зеленського ордена Білого Орла стала лакмусовим папірцем стану польсько-українських відносин 2026 року в статті "Орден розбрату. Анатомія політичного демаршу" розповідає Петро Катеринич.
Водночас надзвичайний і повноважний посол України Костянтин Єлісєєв у статті «Україна і Польща: коли важливе починає затьмарювати головне» застерігає: коли емоції починають визначати державну політику, а історичні суперечки витісняють стратегічні питання, виграє лише третя сторона. І це — Росія.