UA / RU
Підтримати ZN.ua

Польща відкрила війну не на тому фронті — NZZ

Від сварки Варшави та Києва виграє лише Москва, вказує політолог.

Суперечка щодо подій Другої світової війни між Україною та Польщею вийшла із-під контролю та все більше роз’єднує країни, поки Україна веде боротьбу за виживання проти Росії, а Польща може  стати однією з наступних жертв московського імперіалізму, пише у матеріалі для Neue Zürcher Zeitung швейцарський журналіст та політолог Андреас Рюєш.

Автор зазначає, що хоча погляди обох країн щодо Української повстанської армії є діаметрально протилежними, однак цю тему за наявності доброї волі та далекоглядності можна було б утримати поза політикою.

«Однак сталося навпаки. Поєднання політичної бездумності та цинічного розрахунку призвело до того, що ще недавно тісний союз між Польщею та Україною опинився під загрозою розриву», - пише він.

Читайте також: Під час парламентської виборчої кампанії польські політики можуть використати тему історичної пам’яті для залучення електорату 

Журналіст нагадав, що нині президент Польщі Кароль Навроцький, який три роки тому був керівником Інституту національної пам’яті і заявляв, що Україна має право сама обирати своїх героїв, відчув шанс розпалити поширені серед його політичних прихильників антипатії до «невдячних українців». Додатково ця суперечка дає йому аргументи у боротьбі проти свого суперника, ліберального прем’єр-міністра Дональда Туска, який виступає за тісний союз із Україною.

«Обидві країни зараз стоять перед вибором: чи продовжувати розпалювати суперечку, чи згадати про свої вищі інтереси. Вони мають бути очевидними: Польща та Україна потребують одна одної. Українські війська є найміцнішим щитом Європи проти Росії і захищають також Польщу. Водночас Польща надає цінну військову допомогу, приймає майже мільйон українських біженців і може виступати заступником у питанні вступу України до ЄС», - йдеться в матеріалі.

Рюєш зазначає, що, можливо, Україна могла б переглянути певні моменти у своїй історії, але вимагати від неї такого переосмислення посеред боротьби за виживання є нереалістичним.

При цьому він вказує, що Польща сама дуже чутлива до власних темних сторінок власної історії, як от байдужість або навіть активну участь у винищенні євреїв під час Другої світової війни.

Історична пам'ять, внутрішня політика, президентські амбіції та російський інтерес. Як історія зі спробою позбавити Зеленського ордена Білого Орла стала лакмусовим папірцем стану польсько-українських відносин 2026 року в статті "Орден розбрату. Анатомія політичного демаршу" розповідає Петро Катеринич.

Водночас надзвичайний і повноважний посол України Костянтин Єлісєєв у статті «Україна і Польща: коли важливе починає затьмарювати головне» застерігає: коли емоції починають визначати державну політику, а історичні суперечки витісняють стратегічні питання, виграє лише третя сторона. І це — Росія.