Вільгельмсгафен здавна був стратегічно важливим портом Німеччини — у XIV столітті там базувалися пірати, потім він став великою торговельною і військово-морською базою. Однак 2022 року це місто на узбережжі Північного моря знайшло нову роль. Воно стало місцем розташування першого в Німеччині плавучого газового терміналу — життєво важливої артерії для поставок газу, що забезпечує вироблення електроенергії як усередині країни, так і в усій Європі в момент, коли континент був небезпечно близький до її вичерпання, повідомляє Financial Times.
Вільгельмсхафен став першим плавучим регазифікаційним сховищем, яке було введено в експлуатацію під час кризи, але багато інших перебувають у процесі будівництва. Відтоді як у 2021 році Росія почала скорочувати постачання газу до Європи трубопроводами, щонайменше 17 терміналів скрапленого природного газу були заплановані або перебувають у стадії будівництва.
Інфраструктуру терміналу було побудовано всього за 10 місяців. Він отримує природний газ, охолоджений до рідкого стану, регазифікує його і потім спрямовує в розгалужену мережу газопроводів материкової Європи. Повна партія газу здатна забезпечити енергією 90 тисяч будинків протягом року.
Судно, що належить норвезькій компанії Höegh LNG, отримало назву Esperanza, що в перекладі з іспанської означає "надія". Згідно з даними німецького енергетичного гіганта Uniper, який керує терміналом, 2023 року Esperanza забезпечила близько 6% загального споживання газу в Німеччині, і цього року її потужності будуть задіяні повністю.
СПГ, отриманий плавучими регазифікаційними установками, допоміг замінити всі, крім 10%, поставок газу, які раніше надходили до ЄС з Росії трубопроводами, що сприяло зниженню цін на газ з рекордно високого рівня понад 300 євро за мегават-годину в серпні 2022 року до майже докризового рівня близько 30 євро за мегават-годину сьогодні.
Колишній державний секретар Норвегії з енергетики, а нині старший радник консалтингової компанії Eurasia Group Амунда Віка каже, що так швидко досягти стану відносної стабільності Європі допомогла "абсолютно приголомшлива удача". По-перше, це була погода. Зимові температури в ЄС у 2022-23 роках були на 5% вищими, ніж у середньому за 10 років, а у 2023-24 роках — на 9%.
Тепла температура означає, що запаси газу можуть бути збільшені. У квітні підземні сховища ЄС були заповнені більш ніж на 60%, і аналітики очікують, що цього року 90% запасів газу буде в наявності задовго до настання зими.
По-друге, уповільнення економічної активності в Китаї — зокрема через закриття магазинів у зв'язку з пандемією — призвело до того, що 2022 року споживання природного газу скоротилося вперше за останні три десятиліття. Імпорт СПГ у країну скоротився на 20% порівняно з 2021 роком.
Щоб впоратися з очікуваним дефіцитом енергоресурсів, ЄС прискорив впровадження відновлюваних джерел енергії. Згідно з даними аналітичного центру Ember, 2023 року вітрова та сонячна генерація виробляла 27% електроенергії в ЄС. Це дозволило ЄС заощадити близько 15-17 млрд куб. м газу, вважає Ember.
Але ЄС досяг цієї точки відносного комфорту не без значних втрат. Рекордно високі ціни під час енергетичної кризи призвели до постійного зниження попиту в промисловому секторі, внаслідок чого багато енергоємних підприємств і заводів вийшли з ладу. Німеччина постраждала особливо сильно з огляду на її колишню залежність від російського газу та політику уряду щодо закриття атомних станцій після ядерної катастрофи на Фукусімі в Японії.
Нові об'єкти інфраструктури, як-от термінал у Вільгельмсгафені, що розпочав роботу в грудні 2022 року, дали змогу Євросоюзу стати значним імпортером СПГ. У 2021 році через порт проходило близько 20% від загального обсягу імпорту природного газу в ЄС, у 2023 році вже 42%.
Майже половина поставок торік припала на США, які після сланцевого буму стали найбільшим у світі експортером СПГ, а також на Катар, третього за величиною експортера. Але, за іронією долі, імпорт російського СПГ в ЄС також зріс за цей період.
Наразі члени ЄС обговорюють з Європейською комісією питання, чи може російський СПГ потрапити під санкції і яким чином. Політики сподіваються, що ухвалені в ЄС закони, включно з реформою ринку електроенергії, покликаною зменшити стрибки цін і регулювати постачання водню та газу, дадуть змогу блоку протриматися доти, доки США і Катар не зможуть постачати на ринок великі обсяги СПГ з 2026 року.
Нагадаємо, що раніше газета Financial Times зазначала, що російський газ ніколи не був дешевим для Європи. Росія ніколи не продавала свій газ за собівартістю — так само, як продається за собівартістю близькосхідна нафта. Вона продавала свій газ конкурентоспроможним, але не дешево.