Раніше, ніж пізно, Бельгія може припинити своє існування (в нинішньому вигляді). Маленька західноєвропейська держава, де розташовані штаб-квартири ЄС і НАТО, вже давно має неблагополучне національне політичне життя. Вона має світовий рекорд за найдовшим часом формування уряду під час коаліційних переговорів — понад 500 днів, пише POLITICO.
Зараз напруга між голландськомовною Фландрією на півночі та франкомовною Валлонією на півдні країни загрожує набагато більшою кризою.
Вибори мають відбутися в червні 2024 року. Згідно з опитуваннями видання, ультраправа партія Vlaams Belang, яка хоче перетворити Фландрію на повністю незалежну самостійну державу, зараз є найбільшою політичною силою в країні.
Том Ван Ґрікен, який став президентом своєї партії, коли йому було лише 28 років, і який став ключовою персоною її нещодавнього успіху, твердо стверджував про свої плани щодо незалежності в разі перемоги.
«Ми вважаємо, що Бельгія — це примусовий шлюб», — сказав Ван Грікен у своєму офісі поблизу брюссельського кварталу ЄС. «Якщо хтось із них захоче розлучитися, ми обговоримо це як дорослі… ми маємо прийти до впорядкованого розподілу. Якщо вони не захочуть сісти з нами за стіл переговорів, ми зробимо це в односторонньому порядку».
Навіть для багатьох із 12,6 мільйонів жителів країни неминучий кінець їхньої країни може стати несподіванкою.
Запеклі битви між фламандськомовною північчю та франкомовним півднем останніми роками дещо охололи.
Фламандські громадяни, які колись були аутсайдерами, незважаючи на те, що чисельно переважали своїх франкомовних колег, тепер мають мовні права та політичні компетенції, про які вони давно просили.
«Для багатьох ця битва певною мірою вже йде», — сказав Карл Драббе, видавець із фламандського руху. У федеральній землі Бельгія регіони тепер мають широкі повноваження щодо надання освіти, ведення сільськогосподарської політики та транспорту.
«Це не призвело до карколомних стрибків вперед — навпаки», — сказав Драббе. Таким чином, за його словами, бажання зводити «барикади» для «великих кроків у державній реформі» обмежене.
Але лідери Vlaams Belang не просто покладаються на підтримку своєї політики незалежності.