Валерій Отчерцов |
Буквально місяць тому на веб-сайті групи компаній Itera з’явилося повідомлення про наближення об’єднання ТОВ «ІТЕРА Холдинг» і ВАТ «НОВАфінінвест» у єдиний холдинг у формі відкритого акціонерного товариства з рівною пайовою участю.
На перший погляд, немає нічого незвичайного в цій інформації — мало хто з ким вирішив об’єднатися чи, навпаки, розмежувати активи; це цілком природний процес перетворення компаній та їхнього бізнесу. Але, з другого боку, йдеться про дуже великі, навіть за російськими мірками, акціонерні товариства. І це вже саме собою привертає увагу.
Крім того, років дев’ять тому «Ітера» була однією з перших недержавних компаній, які почали працювати на ринку газу України, і працює досі — через своє дочірнє підприємство, торгово-енергетичну компанію ЗАТ «Ітера Україна».
Тим часом знову активізувалися розмови про згортання (м’яко кажучи) бізнесу «Ітери» загалом і в Україні зокрема. Та й часті зміни останніми роками керівництва українського дочірнього підприємства — ЗАТ «Ітера-Україна» також не залишилися непоміченими.
Як усе це позначиться на становищі групи компаній «Ітера», зокрема на ринку енергоносіїв України, — про це та про багато іншого не менш цікавого розповів читачам «Дзеркала тижня» президент ТОВ «ІТЕРА Холдинг» Валерій Отчерцов після недавніх позачергових зборів акціонерів ЗАТ «Ітера Україна». До речі, майже два роки тому саме він розповідав читачам «ДТ» про плани «Ітери» й диверсифікацію її бізнесу (див. «ДТ» від 23 і 30 вересня 2000 року).
— Наскільки за останні два роки «Ітера» змінила свої бізнес-пріоритети?
— Основним бізнесом групи компаній «Ітера» як були видобуток, переробка й реалізація газу, так і залишаються. Стосовно наших поставок газу в Україну, то вони відповідають колишнім планам. Сьогодні «Ітера» поставляє 42% обсягу газу, закуповуваного НАК «Нафтогаз України» в Туркменістані. Це близько 12 млрд. кубометрів, які ми продаємо головним чином промисловим споживачам України, зокрема енергетичним підприємствам.
(З інтерв’ю В.Отчерцова «ДТ» 23 вересня 2000 року:
«За газ, як і за будь-який товар, треба платити... Тим часом ситуація з поставками газу українським енергетикам така, що з липня по 20 вересня ми поставили 2,1 млрд. кубометрів на суму близько 93 млн. дол. А виплачено компанії на сьогодні лише 43 млн. дол. Крім того, залишається борг за газопоставки ще січня-лютого — 17 млн. дол. У результаті з загальної суми вартості вже поставленого енергетикам газу майже 100 млн. дол. нам винні 60 млн. дол... Якщо в Україні будуть і далі мало не закликати не платити корпорації, це призведе до того, що ми муситимемо скорочувати поставки газу до реально оплачуваного рівня».)
На сьогодні, завдяки підтримці українських енергогенерувальних компаній, ми знайшли спосіб і майже завершили розрахунки по боргах, які нагромадилися в українських енергетиків перед «Ітерою». Тож у нас розчищено поле для подальшої спільної праці й у цьому напрямі.
— Валерію Георгійовичу, а можливо, Україна й не має наміру працювати в цьому напрямі з «Ітерою»? Я знаю, що енергетичну нішу прагне зайняти РАТ «ЄЕС Росії». Тож чи потрібні такі посередники, як, приміром, «Ітера»?
— Йдеться не про посередництво. Щодо поставок електроенергії в Молдову, то нині ми поставляємо 50% цього обсягу з України (одержуючи електроенергію в рахунок погашення боргів від генерувальних компаній), і оператором цих поставок в Україні є наше дочірнє підприємство — «Ітера Україна». Ще 50% електроенергії в Молдову постачає РАТ «ЄЕС Росії». Це випливає з тристоронньої угоди, підписаної РАТ «ЄЕС Росії», Міністерством палива й енергетики України та групою компаній «Ітера». Сьогодні ми одержуємо електроенергію в рахунок боргів, а в майбутньому, можливо, за рахунок того, що й далі постачатимемо газ українським енергогенерувальним компаніям.
— Це був, скажемо так, енергетичний блок програми «Ітери». Але ж головним залишається газ...
— Щодо поставок газу й перспектив на майбутнє, то, за згоди й бажання сторін, передусім «Нафтогазу України», «Ітера» готова залишатися оператором транспортування газу через території Узбекистану, Казахстану і, за згодою «Газпрому», через територію Росії.
Крім того, ми маємо у своєму розпорядженні власні ресурси газу, видобутого на російських нафтогазовидобувних підприємствах. Тож перспективи для співробітництва є, а конкретні форми співробітництва, ймовірно, буде визначено до кінця року.
(З інтерв’ю В.Отчерцова «ДТ» 30 вересня 2000 року:
«У листопаді—грудні цього року компанія «Ітера» введе в експлуатацію додаткові потужності з видобутку газу... Таким чином власний видобуток газу нашої компанії наблизиться до позначки 28 млрд. кубометрів. Плюс ресурси газу, пропоновані Узбекистаном, невеликі обсяги з Тенгизького родовища. Отже (без ресурсів туркменського газу), «Ітера» наступного року матиме в розпорядженні 34—35 млрд. кубометрів газу».)
— Не знаю, наскільки правильне таке припущення, але після спілкування з вашими колегами (чи, коли хочете, — конкурентами) у мене склалося враження, що в НАК не дуже дружелюбно ставляться до «Ітери». Принаймні підтвердженням того — значне скорочення ринку газу «Ітери» в Україні за останні півтора року. Як ви пояснили б цю ситуацію?
— Був період, коли весь туркменський газ, потрібний Україні, закуповувався компанією «Ітера», і вона його, природно, й поставляла на український ринок. Вже другий рік поспіль увесь туркменський газ закуповує НАК, згідно з прямим контрактом між «Нафтогазом України» й «Туркменнафтогазом», що випливає з угоди, підписаної президентами України та Туркменістану. Ми виконуємо скромну функцію оператора, надаємо послуги для того, щоб цей газ дійшов до кордону України. І як оплату наших послуг одержуємо частину цього газу, і потім продаємо його.
— Продаєте в Україні?
— Так. І сказати, що 12 млрд. кубометрів газу — це невеликий обсяг... Це досить багато.
(Для довідки: головна нафтовидобувна компанія України — дочірнє підприємство НАК — «Укргазвидобуток» — за рік видобуває 16—18 млрд. кубометрів газу. Якщо виключити з цього обсягу так званий технічний газ, залишається лише 12—14 млрд. кубометрів газу на рік.)
— Проте раніше бувало й більше...
— Було. Але ж і умови змінюються. Сьогодні Україні більше й не потрібно — її повністю забезпечено газом.
— А який загальний обсяг продажів газу групою компаній «Ітера» в усіх країнах СНД та Балтії?
— Нинішнього року загальний обсяг продажів, відповідно до контрактів, становитиме 73 млрд. кубометрів (включно з газом, який НАК передає нам в рахунок оплати операторських послуг). Власне, газ, що належить «Ітері» і який ми продаємо, — це понад 50 млрд. кубометрів.
(З інтерв’ю В.Отчерцова «ДТ» 30 вересня 2000 року:
«А загалом 2000 року група компаній «Ітера» планує продати споживачам СНД та Балтії майже 80 млрд. кубометрів газу, зокрема 28—30 млрд. кубометрів — в Україні».)
Тож усі ринки залишаються за нами. І ми продовжуємо свою програму розвитку як видобувної компанії — передусім.
— Якщо все так відносно непогано, навіщо «Ітері» об’єднуватися з іншою компанією?
— Справді, як ви вже знаєте, нещодавно було прийнято рішення про об’єднання наших активів із групою компаній «НОВАфінінвест». Це також газовидобувна компанія, ми з ними колись співробітничали в облаштуванні родовищ. У трьох родовищах у нас спільна пайова участь. У нас є нові проекти, у них теж. Отож ми й вирішили об’єднатися. Установчі збори вже відбулися, документи подано на реєстрацію.
Таким чином, створюється нафтогазова компанія «Ітера». (Компанія реєструється в Ямало-Ненецькому автономному окрузі, Тюменська область, РФ. — Авт.) Пайова участь сторін — 50 на 50. Органи керування нової компанії представлено обома сторонами.
Таке об’єднання збільшує нашу ресурсну базу, створює нові перспективи розвитку «Ітери» як нафтогазовидобувної компанії. Ми видобуватимемо більше, і, гадаю, від цього виграють усі. А становище компанії буде стабільнішим.
( З інформаційного повідомлення ТОВ «Ітера Холдинг»:
«Метою створення нової виробничої структури є підвищення ефективності економічної діяльності контрольованих сторонами господарюючих суб’єктів, оптимізація видобутку й реалізації видобутих ними вуглеводнів, а також удосконалення організаційно-управлінської структури спільного бізнесу.
Холдинг створюється шляхом об’єднання профільних активів сторін... міститиме в собі такі основні напрями спільного бізнесу (субхолдинги): підприємства з видобутку вуглеводнів; підприємства з переробки вуглеводнів; підприємства з транспортування вуглеводнів; збутові компанії.
Сторони розглядають своє рішення про створення холдингу як один із заходів, спрямованих на практичну реалізацію Енергетичної стратегії Росії до 2020 року, якою передбачено істотне підвищення частки незалежних компаній у наповненні ресурсної частини загальноросійського паливного балансу».)
— Чи закуповує «Ітера» самостійно газ у Туркменістані?
— Так, ми маємо прямий контракт на закупівлю туркменського газу до 10 млрд. кубометрів на рік. Щомісяця вибираємо цей об’єм газу, потрібний додатково до наших ресурсів на ринках Кавказьких держав, України, Молдови. У Росії цей газ за визначенням не проходить через високі ціни. А в Європу ми не виходимо. Тож природний обмежувач — ємність ринку.
— У Європу вас не пускає «Газпром»?
— Я не говорив би так категорично...
— Але ж це очевидно — він нікого не пускає!
— За умовами наших договорів із «Газпромом» на транспортування, компанії групи «Ітера» мають право транспортувати газ в Україну й Молдову. Поставки газу в Європу — це монополія «Газекспорту», дочірнього підприємства «Газпрому». І, як нам говорять, наявні пропускні потужності повністю завантажено контрактними обсягами газу, відповідно до зобов’язань «Газекспорту»...
— Валерію Георгійовичу, могли б ви прокоментувати гучну історію, так би мовити, з експропріацією в «Ітери» перспективного родовища газу? Стільки версій... А насправді?
— Інформацію про це подавали по-різному. А істина в тому, що підприємство «Пургаз» облаштовувало Губкинське родовище. Це дочірнє підприємство «Газпрому». У цьому підприємстві «Ітері» належало 49%, компанії «Ноябрьськнафтогазвидобуток» (також дочірнє підприємство ВАТ «Газпром». — Авт.) — 51%. Менше ніж за рік ми виконали всі роботи з облаштування цього родовища, ввели його в експлуатацію й довели річний видобуток до 15 млрд. кубометрів газу.
Група компаній «Ітера» у цей проект інвестувала понад 200 млн. дол.
— «Ітера» втратила ці гроші?!.
— Наприкінці 1999 року, коли постала потреба в більшому обсязі інвестицій у подальший розвиток родовища, наш партнер (а по суті — ВАТ «Газпром». — Авт.) через фінансові проблеми відмовився фінансово підтримати цей спільний проект. Але попросив, щоб «Ітера» підписала договір опціону. «Ітера» підписала.
Договір опціону передбачав для нашого партнера можливість зажадати 32% акцій за номінальною вартістю — 32 тис. російських рублів. За умови, що «Пургаз» поверне нам кошти, вкладені в облаштування Губкинського родовища. Після зміни рада директорів «Газпрому» вирішила скористатися опціоном. Але, за термінами договору, вони вже не встигали, тож звернулися до «Ітери» з проханням продовжити чинність договору ще на чотири місяця. Після чого «Газпром» надав позики «Пургазу», який повернув «Ітері» її інвестиції, а ми виконали свої зобов’язання і продали 32% акцій уже стабільно працюючого підприємства «Газпромові»; йому тепер належить 51% акцій.
— Інакше кажучи, «Ітера» залишається співвласницею Губкинського родовища?
— «Ітера» залишається акціонером цього родовища. І при цьому не було ніяких шахрайств, ніякого вилучення активів. Вважаю, що ми діяли чесно й відкрито: у наших партнерів не було грошей на той момент, нас попросили — ми дали опціон на три роки. З’явилися в них гроші — опціоном скористалися, з нами розрахувалися — ми виконали свої зобов’язання. Ми залишаємося акціонерами цього підприємства, але не маємо контрольного пакета. А тоді контрольний пакет був потрібен, аби гарантувати повернення інвестицій.
Мабуть, формально можна говорити, що ми там щось втратили… Але коментувати домисли людей, з чужих слів ознайомлених із цією ситуацією, я не хочу. Так чи інакше, а 15 млрд. кубометрів газу в баланс Росії «Ітера» додала.
— Чи справді «Ітера» в Росії зазнає якихось гонінь? Подейкують, що Путіну не подобається таке, начебто привілейоване становище цієї компанії…
— Не хочу згадувати всує ім’я президента. Але, по-перше, я відкидаю будь-які припущення про те, що «Ітера» зазнає якихось гонінь. Ми як працювали, так і працюємо. У нас є договори з «Газпромом» на транспортування газу; повністю забезпечуємо газом Свердловську область (16 млрд. кубометрів на рік); поставляємо ще близько 5 млрд. кубометрів газу іншим російським споживачам. Наші відносини з «Газпромом» перевіряли компанія «Price Waterhouse Coopers», Рахункова палата РФ. Вони визнали, що наші відносини відповідають нормальній діловій практиці незалежних господарюючих суб’єктів. Більше того, на зустрічі в Уренгої президент Володимир Путін говорив, що в загальному балансі Росії незалежні компанії відіграватимуть дедалі більшу роль і держава вживатиме заходів для економічної підтримки таких компаній.
Ніяких привілеїв, порівняно з іншими компаніями й «Газпромом», «Ітера» не має. Так було раніше, так є й тепер.
— Мені доводилося чути, що газ, який поставляє «Ітера», на українському ринку просто неконкурентоспроможний. Що він дорожчий від пропонованого, приміром, НАК…
— Ми продаємо зараз газ на кордоні України по 52—53 долари за 1000 кубометрів. Якщо до цього додати ПДВ, то це відповідатиме цінам, за якими продає газ промисловим підприємствам НАК «Нафтогаз України».
— Схоже, що в Україні вперше з часу незалежності… (просто сказати страшно) надлишок газу. Навіть із Туркменістаном намагалися домовитися, щоб їхній газ закачати в підземні сховища. І якщо вже НАК не може продати газ, то, напевно, й для «Ітери» ринок звужується.
— Почасти, гадаю, це пов’язано з незвичайно теплою зимою. Адже НАК закуповував газ, виходячи з середньостатистичних даних. Тому, мабуть, і з’явився надлишок, який і закачують у ПСГ. Крім того, на мій погляд, 34 млрд. кубометрів газу, закуплених у Туркменістані, це трохи більше, ніж потрібно промисловості й населенню України. Перестаралися... З другого боку, це непогано, адже запас газу створить умови для впевненого входження в наступний зимовий сезон. Запас, так би мовити, кишені не обтягує.
«Ітера», у свою чергу, також закачує газ у підземні сховища. На паритетних умовах із НАКом, бо якщо ми не зможемо реалізувати цей газ, то ми не зможемо своєчасно оплачувати транспортування того ж таки туркменського газу в Україну. Це може підірвати стабільність газопоставок. Усі це чудово розуміють, тож і намагаємося з НАКом діяти узгоджено. Ще місяць не закінчився, а «Ітера» вже заклала в підземні сховища 200 млн. кубометрів газу. Це той газ, який можуть затребувати взимку.
— В Україні продовжують обговорювати ідею приватизації газотранспортної системи. Чи «Ітера», як оператор із транзиту газу в багатьох країнах СНД, зацікавлена в цьому? І якщо це станеться, чи братиме вона в цьому участь?
— Щодо магістральних газопроводів, то, наскільки мені відомо, в Україні законодавчо заборонено їх приватизацію. Це дуже велика газотранспортна система, мабуть, друга в Європі після газпромівської. «Ітера» не належить до тих компаній, котрі в змозі претендувати на якусь частку в таких системах.
Стосовно мереж низького й середнього тиску, то поки що ми в них не зацікавлені. Нас більше цікавить участь у таких проектах у Росії, там, де ми стабільно пов’язуємо свої видобувні потужності з поставкою вуглеводнів. І там є сенс створювати замкнутий ланцюжок від родовища до кінцевого споживача. Інакше кажучи, газова компанія повинна доходити до плити домашньої господині.
— А якщо «Газпром» запропонує вам участь у приватизації української газотранспортної системи?
— Не думаю. У нас настільки різні вагові категорії, що навряд чи ми в цьому проекті зацікавимо «Газпром». Це те саме, що для комара чекати, аби вовк його запросив разом орати.