Схоже, стратегам російського «Газпрому» час кардинально переглянути тактичні способи реалізації своєї експансійної газотранспортної політики. А то ніякої тобі фантазії, навіть образливо — Україну та Білорусь лякають одними й тими самими «кліше», погрожуючи побудувати обхідний газопровід і збільшити вартість російського газу. Так чинили з Україною років зо два тому, підрядивши італійську й французьку газові компанії в консорціум для вивчення варіантів обходу території України шляхом будівництва газопроводу-перемички через Польщу. Тепер «Газпром» аналогічним способом лякає білорусів. У цій ситуації президент Лукашенко, на відміну від Президента України, не особливо добирає слова й прямо заявляє, що на догоду росіянам нічого «коригувати» у своїй позиції Білорусь не стане. Стане — не стане, це побачимо. Однак те, що держави СНД стали жорсткішими під час переговорів із російським «Газпромом», — уже факт.
Україна, приміром, усе ще розглядає варіанти можливої моделі створення так званого газотранспортного консорціуму. І, схоже, не поспішає приставати на пропозиції росіян. Принаймні робоча група, що займається цим питанням, досить спокійно реагує на їхню активність. У грудні представники України і Росії вкотре обговорять варіанти створення так званого газотранспортного консорціуму. Росіяни не втомлюються говорити про найкращий (і нібито для української сторони також) варіант — концесію. Проте, за даними «ДТ», варіант концесії в принципі робочою групою не розглядався, а згадку про нього було внесено до протоколу однієї з попередніх зустрічей експертів на пропозицію російської сторони. І лише після цього рада учасників консорціуму наприкінці серпня доручила НАК «Нафтогаз України» і ВАТ «Газпром» з участю консультантів розробити й передати їй до 1 грудня 2003 року уточнені техніко-економічні показники будівництва, схеми фінансування, розрахунки з завантаження нового газопроводу Новопсков (Казахстан) — Ужгород (Україна) потужністю до 28 млрд. кубометрів на рік, а також розпочати розрахунки ефективності управління газотранспортною системою України на умові концесії з тим, щоб завершити їх до 1 грудня 2003 року.
Як раніше повідомляло «ДТ», Україна і Росія створили ТОВ «Міжнародний консорціум з управління та розвитку газотранспортної системи України» на паритетних засадах. На початку листопада 2002 року «Нафтогаз України» і російський «Газпром» підписали установчі документи.
Потужність газотранспортної системи України на вході становить 170 млрд. кубометрів на рік, на виході — до 140 млрд. кубометрів.
Залишається нагадати, що коли йдеться про участь української сторони в рамках консорціуму в модернізації російської газотранспортної системи і тим паче про спільне управління нею, представники «Газпрому» категорично заявляють, що з цим вони здатні впоратися самостійно.
«Газпром» відтоді дедалі активніше намагається підштовхнути Україну до ухвалення рішення щодо газотранспортного консорціуму. Настирливо при цьому нагадуючи, що інакше росіяни «підуть іншим шляхом». Зокрема через Білорусь. Проте білоруси, у свою чергу, також не мають наміру воду в решеті носити. І на свій лад торгуються з «Газпромом».
Як повідомляв раніше «Інтерфакс» із посиланням на виконуючого обов’язки заступника прем’єр-міністра Білорусі Володимира Семашка, 26 листопада глава «Газпрому» мав провести переговори в Мінську з керівництвом Білорусі, зокрема щодо умов постачання російського газу 2004 року. Зрозуміло, мало йтися і про створення спільного білорусько-російського газотранспортного підприємства у формі акціонерного товариства з участю «Білтрансгазу» й «Газпрому». Причому росіяни прямо пов’язували вартість російського газу для ринку Білорусі з її згодою на продаж «Газпрому» контрольного пакета акцій газотранспортної компанії цієї держави — «Білтрансгазу».
Уряд Білорусі, у свою чергу, запропонував «Газпрому» створити СП на таких умовах: «Газпром» збільшує поставки російського газу до Білорусі за внутрішніми російськими цінами, контрольний пакет акцій СП належить також білорусам, акції для «Газпрому» реалізуються за ціною, яку призначить уряд Білорусі (100% акцій оцінено в 5 млрд. дол.). Крім того, СП має інвестувати 1,7 млрд. дол. власних коштів у газотранспортну систему й значно збільшити транзит російського газу через Білорусь.
«Газпром» наполягає, зокрема, на придбанні російською стороною пакета акцій спільного газотранспортного підприємства в розмірі не менше 50% від статутного капіталу, причому за ринковою ціною. За оцінками «Газпрому», вона близька до номінальної вартості (100% акцій — 600 млн. дол.).
Що ж до очікувань білоруської сторони стосовно вартості газу, який постачатиметься «Газпромом» 2004 року, в уряді Білорусі напередодні переговорів із главою «Газпрому» Олексієм Міллером повідомили, що, найімовірніше, у ході переговорів сторони досягнуть компромісу на рівні 50 дол. за 1 тис. кубометрів.
Уряди Білорусі й Росії ще 12 квітня 2002 року підписали угоди про створення рівних умов у ціновій політиці та про розширення співробітництва в газовій галузі. Відповідно до першої угоди, Росія зобов’язалася постачати природний газ до Білорусі за оптовими цінами п’ятого цінового поясу РФ. У свою чергу, Білорусь, за другою угодою, мала забезпечити умови для створення спільного з «Газпромом» газотранспортного підприємства на базі «Білтрансгазу».
У середині вересня 2003 року уряд РФ скасував рекомендацію «Газпрому» про встановлення з 1 травня 2002 року ціни на природний газ, що постачається в Білорусь, на рівні внутрішньооптових цін. Росіяни уточнювали, що СП на базі «Білтрансгазу» досі не створене через розбіжність сторін у питаннях його вартості та часток участі. При цьому «Газпром» запропонував збільшити вартість газу для Білорусі з нинішніх близько 30 дол. за 1 тис. кубометрів до 80 дол. у 2004 році.
Наприкінці листопада російсько-білоруські «газові» переговори відбулися. Проте остаточного взаємоприйнятного компромісу сторони не досягли. Отже, торги триватимуть, повідомив 27 листопада після зустрічі в Мінську прес-секретар голови правління «Газпрому» Сергій Купріянов. Російська сторона основним результатом мінських консультацій вважає те, що «відновляться переговори зі створення СП, яке ввійде в єдину систему газопостачання». «Це означає, що наступного року ціна поставок природного газу в Білорусь збережеться на рівні п’ятого цінового поясу РФ»,— сказав С.Купріянов. Сьогодні ця ціна внутрішньоросійського ринку газу становить 912 рублів за 1000 кубометрів, із 1 січня 2004 року вона зросте на 20%, відповідно до рішення Федеральної енергокомісії РФ.
Інакше кажучи, на цьому етапі Білорусь дещо для себе відстояла. Проте питання обсягів поставок газу в цю державу і транзиту через неї стануть предметом наступних переговорів.
Крім того, найближчими тижнями, відповідно до досягнутої в Мінську попередньої домовленості, має бути підписана угода про реструктуризацію заборгованості Білорусі за російський природний газ, спожитий до 1 січня 2003 року. Проект угоди передбачає, що сума боргу погашатиметься Білоруссю рівними частинами протягом трьох років.
Заборгованість Білорусі за раніше спожитий природний газ перед «Газпромом» становить 127 млн. дол. з урахуванням пені, основний борг — близько 80 млн. дол.