UA / RU
Підтримати ZN.ua

Зберігати енергію Сонця? Чому ні?

Коли настає немилосердна спека, й усе навколо, здається, так і пашить жаром, багатьом, мабуть, спадало на думку: от це тепло зібрати б у якусь уявну ємкість, а потім, як ударять морози, використати з розумом. Ще кілька десятиліть тому це виглядало фантастикою. Нині ж з'являються технології, які наближають втілення цієї мрії. Наш край робить у цьому напрямі впевнені кроки.

Автор: Світлана Орел

Коли настає немилосердна спека, й усе навколо, здається, так і пашить жаром, багатьом, мабуть, спадало на думку: от це тепло зібрати б у якусь уявну ємкість, а потім, як ударять морози, використати з розумом. Ще кілька десятиліть тому це виглядало фантастикою. Нині ж з'являються технології, які наближають втілення цієї мрії. Наш край робить у цьому напрямі впевнені кроки.

Без підтримки, але з надією

Давно зрозуміло, що викопних енергетичних ресурсів людству надовго не вистачить. Ми вичерпуємо те, що підготувала для нас Земля. І робимо це досить інтенсивно, досі тільки кількома відсотками підтвердивши свій намір переходити від вуглецевих до відновлюваних джерел енергії. За даними Інституту високих технологій, шість мільярдів жителів Землі споживають 12 млрд кВт·год. електроенергії. Трохи більше чверті її виробляється з допомогою вугілля, п'ята частина - газу, 42% - нафти і лише 3% - за рахунок відновлюваних джерел. Ми швидко і цілеспрямовано пиляємо енергетичну гілку, на якій сидимо, і підготували лише тоненьку мотузочку, аби за потреби зачепитися за іншу. Маємо хіба що якихось років 30, аби зсукати міцнішу мотузку й осідлати новітню гілку, якій не страшні будуть наш ріжучий інструмент і зажерлива натура.

Водночас експерти Міжнародного енергетичного агентства вважають, що до 2050 р. згенерована на основі сонячного випромінювання електроенергія зможе забезпечити потреби населення планети на 20–25%. І людство уже не перший рік дивиться з надією на Сонце. І не лише дивиться, а й дещо робить: з 2001 р. у світі виготовлено більше ста мільйонів кремнієвих елементів потужністю 1,5 Вт. І це виробництво з кожним роком збільшується.

У багатьох країнах, де керівництву не чуже стратегічне мислення, запроваджуються державні програми на кшталт "100 тисяч сонячних дахів", завдяки яким покривається частка витрат на встановлення систем генерації за рахунок сонячного випромінювання. У Німеччині, наприклад, уже більш як 5% споживаної електроенергії забезпечує сонце. А вартість генеруючих установок за останні півтора десятиліття зменшилась у три-чотири рази.

Однак для українців немає програм державної підтримки, і вся надія на приватну ініціативу, адже вартість таких установок залишається досить високою - 18–20 тис. євро за установку потужністю 10 кВт. У тій же Німеччині "зелений" тариф за кіловат-годину на десять центів менший за вартість звичайної електроенергії, у нас же - навпаки.

Щоправда, відповідний закон дає українцям право виробляти електроенергію у власних домівках і продавати її. Лише торік, як зазначається на сайті "Альтернативна енергетика", в Україні порівняно з попереднім роком кількість установлених сонячних батарей зросла учетверо, а потужність сонячних панелей - усемеро. На сьогодні уже понад 1300 сімей повністю забезпечують себе електрикою завдяки енергії сонця.

У нашому краї одним із першопрохідців у використанні сонячної енергетики став фермер із села Іванівка Новоукраїнського району Сергій Омельяненко. Наприкінці квітня він відкрив уже другу сонячну електростанцію. Перша працює п'ять років. Вона збудована на колишньому сміттєзвалищі, займає майже 3 га землі. З часом її удосконалили, встановивши трекерну систему, завдяки чому панелі обертаються за сонцем. Вкладено тоді було 25 млн грн інвестицій, які вже окупилися.

Нова станція "Іванівка-2" обійшлась у чотири рази дорожче - 105 млн грн і розміщена на місці старого колгоспного саду, який уже перестав плодоносити. Зводити станцію почали понад рік тому. Генеральний директор компанії-підрядника "Рентехно" Євген Ладнич наголосив, що тут уперше в Україні використано інноваційні технології, які дають змогу знижувати втрати електроенергії при передачі у мережу. Потужність другої станції удвічі більша порівняно з першою, й разом вони генерують понад 4 МВт·год., що покриває потребу в електроенергії майже всього Новоукраїнського району. Сергій Омельяненко сподівається, що ця "сонячна" інвестиція окупиться протягом п'яти років.

Очевидно, на недалекий прибуток сподіваються й інвестори, які готують до відкриття (уже на початку цього літа!) велику, уп'ятеро більшу за іванівську, сонячну електростанцію у містечку Бобринець. Тут вона займає 30 га. До речі, знайти потрібні ділянки, та ще й такі, що малопридатні для сільськогосподарського обробітку, дуже непросто, і тут значну роль можуть відіграти органи місцевого самоврядування, які або сприяють інвесторам, або ні. Міський голова Бобринця Валерій Сніжко належить до тих, хто розуміє важливість подібних інвестицій і зробив усе, аби американська компанія Green Energy Sustainable Solutions вклала більш як 800 тис. дол. саме у цьому сонячному містечку. Фірма-підрядник із Вінниці "Подільський енергоконсалтинг" уже встановила понад 50 тис. модулів з виробництва електрики. Проектна потужність - 17 МВт·год. Через шість років інвестиції мають окупитися. Фірма-інвестор паралельно будує ще кілька потужних станцій у інших областях України.

А на наших теренах, як повідомив голова облдержадміністрації Сергій Кузьменко, ще більша сонячна електростанція має вирости у Долинському районі. Там вона постане на місці колишнього цукрового заводу у селищі Молодіжне і займе 50 га.

І хоча ми дещо відстаємо від інших країн у розвитку сонячної енергетики, все ж, розвиваючи її, варто думати на перспективу. Керівник інвестиційного фонду Clean Energy Technologies, викладач Малої академії наук у місті Олександрії Кіровоградської області Сергій Камінський давно займається питаннями альтернативної енергетики і, зокрема, виробництва сонячних батарей. От його коментар:

- На мій погляд, сонячну енергетику (я маю на увазі фотовольтаїчні системи перетворення енергії сонячного випромінювання на електричну) спіткає така ж доля, як, наприклад, відеомагнітофони. Колись на них був величезний попит. Вкладалися чималі кошти у виробництво. Зараз не всі навіть згадають, що це таке. Те саме буде і з сонячними батареями з приходом інших джерел генерації електричної енергії.

Шанс України полягає в тому, аби перетворити наше відставання у впровадженні зелених технологій на перевагу. Яким чином?

Добові піки споживання електричної енергії - з 8.00 до 11.00 і з 20.00 до 22.00. Саме у вечірні години, коли існує максимальна потреба, сонячна енергетика нам не помічник. На мій погляд, зараз питання номер один - акумулювання енергії. Необхідно ухвалити закони, які стимулювали б розвиток ринку накопичення енергії, подібні до прийнятих щодо стимулювання зеленої енергетики.

Розвиток цього напрямку принесе чимало позитивних змін у системі генерації та розповсюдження електроенергії в країні: нівелювання добового дисбалансу у споживанні та генерації; залучення до процесу розвитку зелених технологій не тільки людей, у яких є місце на даху чи ділянка для сонячних панелей, а й тих, що проживають у багатоповерхівках (акумулювання може відбуватися у будь-яких приміщеннях, як індивідуально, так і спільно); нарощування об'ємів енергосховищ дає ринку електроенергії додаткові можливості та підвищує його конкурентоспроможність; поштовх вітчизняним розробникам, науковцям, інженерам і виробникам у створенні технологій накопичення енергії. З їхнім розвитком ми поступово перейдемо від добових накопичувань енергії до сезонних.

Наша країна має газові сховища. Це надзвичайно важливий фактор енергетичної незалежності. Ми накопичуємо газ улітку за мінімальною ціною і використовуємо його взимку, коли він максимально необхідний. А тепер на хвилину уявіть, що цих сховищ в України немає. Якими були б зими 2014–2016 рр.? І яка взагалі була б наша політична позиція у цьому разі?

Зі створенням національної програми накопичення електричної енергії частинку подібних сховищ зможе мати у себе фактично кожен українець. Ба більше, я вважаю, що кожен споживач електроенергії в Україні повинен мати електричні ємності для накопичення електричної енергії.

Влітку минулого року у Німеччині було згенеровано енергії більше, ніж країна могла спожити. Виник її надлишок, отже, ціна на електрику, вироблену сонячними панелями, впала фактично до нуля, а часом опускалася до від'ємних значень. При цьому вночі у Німеччині спалюється вугілля для забезпечення потреб у електроенергії в темну пору доби!

Цей приклад показує, в якому напрямі нам слід рухатися. Чому б нам не стати європейським банком енергії? Якщо найближчим часом ми активно підтримаємо впровадження накопичувальних технологій, це може стати нашою перевагою у глобальному вирі технологічних змін.

Такими проектами вже займається відомий мільярдер-винахідник Ілон Маск. Але я вважаю, що нам не слід звертатися до окремих людей (навіть якщо це Маск) чи компаній із проханням прийти зі своїми технологіями на наш ринок. Ефективніше буде створити умови для приходу сюди таких технологій. Якщо нам це вдасться, ми матимемо чергу на впровадження передових проектів у нашій країні.