На заклик «Гвалт, рятуйте!» 16 підприємств (здебільшого, підконтрольних групі «Приват»), яким ЗАТ «Укргаз-Енерго» відмовилося в листопаді поставляти газ, віце-прем’єр із питань ПЕК Андрій Клюєв 7 листопада відповів: «Уряд не втручатиметься». Мовляв, ця суперечка стосується виключно взаємовідносин господарюючих суб’єктів. Тому нехай самі і розбираються. У крайньому разі, через суд.
Відмова «Укргаз-Енерго» поставляти газ 16 підприємствам — це перша ластівка в майбутніх серйозних проблемах газозабезпечення.
На перший погляд і навіть на другий, начебто й справді уряд і Мінпаливенерго не повинні займатися «приватними» випадками непорозумінь (якщо м’яко висловлюватися) між суб’єктами вітчизняного ринку газу: монопольним постачальником газу ЗАТ «Укргаз-Енерго» і споживачами газу (включаючи оптових). За ідеєю, це справді проблеми господарюючих суб’єктів, і рекомендація представників «Укргаз-Енерго» купувати газ у «інших трейдерів» мала б сенс, якби майже усі вони не закуповували газ у того ж таки ЗАТ «Укргаз-Енерго». Винятком є хіба що промислово-фінансові групи «МетінвестХолдинг» (компанія, яка управляє активами СКМ) і ІСД, який також нещодавно отримав «газову» ліцензію на 3 млрд. кубометрів газу.
Усі інші посередники (трейдери) на газовому ринку купують газ у того самого ЗАТ «Укргаз-Енерго». І цей факт достеменно відомий і віце-прем’єру з питань ПЕК Андрію Клюєву, і главі Мінпаливенерго Юрію Бойку. Останній, очевидно, тримає руку на газовому пульсі України буквально з моменту призначення на посаду міністра.
Ще 16 вересня цього року Юрій Бойко взяв під особливий контроль протокольне доручення, в якому, зокрема, йшлося про те, що «НАК «Нафтогаз України» разом із ЗАТ «Укргаз-Енерго» розробить докладний графік переходу з 1 січня 2007 року на постачання природного газу ЗАТ «Укргаз-Енерго» усім категоріям споживачів України, крім населення.
Втім, на полях цитованого протоколу від 16.09.2006 року є запис, зроблений почерком, дуже схожим на почерк міністра Ю.Бойка: «Якщо і передача, то з населенням у т.ч.»... Простіше кажучи, і підприємства теплокомуненергетики, і населення загалом віддаються на волю «Укргаз-Енерго». Нагадаю, це було зроблено (передбачено) міністром палива й енергетики України ще у вересні.
У жовтні ж (17.10.2006 року) міністр Ю.Бойко дає окреме доручення, зокрема главі НАК «Нафтогаз України» В.Шелудченку: «Забезпечити укладання договорів на закупівлю природного газу між зазначеними суб’єктами господарювання (йдеться про «Укртрансгаз» і так звані облгази, які перебувають у корпоративному управлінні НАК. — Авт.) і ЗАТ «Укргаз-Енерго».
На виконання цього окремого доручення Ю.Бойко дав дві доби — до 19.10.2006 року.
Однак у тому самому окремому дорученні від 17 жовтня ц.р. є і більш термінові вказівки. Наприклад, до 13.00 того ж дня «надати плановий розподіл природного газу за підприємствами комунальної теплоенергетики на жовтень поточного року в загальному обсязі 630 млн. кубометрів».
А до 15.00 того самого дня «на підставі планових розподілів природного газу підприємствам комунальної теплоенергетики на жовтень поточного року... забезпечити виділення відповідних лімітів зазначеним підприємствам у загальному обсязі 630 млн. кубометрів». «Надати письмові підтвердження так званим облгазам і споживачам».
І все це — на підставі «договору поставки газу від 16.10.2006 року №272/77/11 між ЗАТ «Укргаз-Енерго» і НАК «Нафтогаз України».
Іншими словами, менш ніж за добу всі газопоставки споживачам України мали бути скоординовані...
У листопаді-грудні ситуація аналогічна жовтневій. Однак на 2007 рік питання з газопоставками (чи непоставками газу) уже вирішене, як зазначено вище, ще 16 вересня 2006-го.
І тепер спробуйте сказати, що міністр палива й енергетики України Юрій Бойко (а він є членом Кабміну) вручну не вирішує «приватні» проблеми газозабезпечення. Всупереч усім існуючим постановам уряду й указам президента України. Достатньо «окремого доручення» глави Мінпаливенерго. І терміну виконання цього доручення: «Доповісти про стан виконання зазначених заходів мені особисто до 15.00 17 жовтня 2006 року»...
На жаль, подібна практика не може і нездатна вписуватися в рамки цивілізованих ринкових відносин і вирішення проблем.
«Укргаз-Енерго» залишається монопольним оптовим оператором на українському ринку газу (для неї є благом, що свого часу Антимонопольний комітет України «не побачив» монопольних тенденцій у масштабних планах ЗАТ «Укргаз-Енерго»). Нині це факт. Як і те, що газ це ЗАТ одержує від свого співзасновника — компанії «РосУкрЕнерго». Теж уповноваженого (?) єдиного газопостачальника в Україну. (Так достеменно і невідомо, ким уповноваженого: росіяни кажуть, що це було прохання української сторони, але не називають імен; міністр Ю.Бойко каже, що ця компанія була уповноважена росіянами і теж не називає прізвищ і імен. А прізвища в переговорах фігурують все ті самі — Воронін, Рязанов, Медведєв...), а в договорах на постачання газу в Україну — офіційно призначених (ким?) представників «РосУкрЕнерго» і ЗАТ «Укргаз-Енерго».
Антимонопольний комітет «зробив свою справу». Регулювати діяльність монопольного газопостачальника нібито повинна Національна комісія регулювання електроенергетики (НКРЕ). Комісію поставили перед фактом: на 2007 рік газ по 130 дол. за 1000 кубометрів на російсько-українському кордоні. Це без урахування ПДВ і витрат на його транспортування. А якщо з урахуванням? Тоді для споживачів ціна газу може становити від 175 до 195 дол. за 1000 кубометрів, або навіть більше. (Так само НКРЕ поставили перед фактом у січні 2006-го про ціну газу в 95 дол. за тисячу кубометрів на тому самому кордоні.) І нібито обгрунтували. І це «обгрунтування» у НКРЕ прийняли... Як, очевидно, і прийняли, змирилися з цілковитою залежністю у газопостачанні (і цінах на газ) від «РосУкрЕнерго» через ЗАТ «Укргаз-Енерго».
Існують природні монополії (в Україні — «Укртрансгаз», «Укренерго», «Укртранснафта», «Укрзалізниця» тощо), і їхню діяльність потрібно чітко регламентувати, як і вартість їхніх товарів, наданих ними послуг. Однак сьогодні АМКУ і НКРЕ не можуть узгодити свої рішення стосовно природних монополій. І, напевно, не зможуть через те, що їхні повноваження чітко не розподілено. А також тому, що «ручний» вплив на НКРЕ (через її підпорядкованість Кабміну, а по суті — Мінпаливенерго), напевно, можна помітити.
Ситуація з поставками газу підприємствам теплокомунальної енергетики (ТКЕ) загострюється. У НАК «Нафтогаз України» просто немає газу для забезпечення підвищених потреб у газі у зв’язку з початком опалювального сезону. І це вже зараз. А що буде взимку? І чи вистачить того мізерного запасу газу в підземних газосховищах (який, як кажуть, належить НАК) — близько 4 млрд. кубометрів, щоб перезимувати?
І ще. Як «Укргаз-Енерго» розраховує одержувати передоплату від комунальних тепловиків (а вони декларують, що працюють виключно на умовах 100-відсоткової передоплати), якщо підприємства ТКЕ лише з початку опалювального сезону, тобто менш як за місяць заборгували дочірній компанії НАК «Газу України» майже 57 млн. грн.? А загальна заборгованість за 2006 рік на кінець жовтня вже сягнула 456 млн. грн. Невже за помахом чарівної палички у тих самих боржників із 1 січня 2007-го, коли вони змушені будуть закуповувати газ за передоплатою у ЗАТ «Укргаз-Енерго», відразу ж з’являться кошти і для погашення боргів, і для поточних закупівель газу?
На тлі вищесказаного, зокрема, доручень глави Мінпаливенерго, дещо дивним виглядає таке рішення АМК. Виявляється, Антимонопольний комітет України узгодив дозвіл підприємствам, котрі постачають тепло населенню і бюджетним установам, на закупівлю природного газу протягом усього опалювального сезону за спрощеною процедурою в одного учасника — НАК «Нафтогаз України» та її дочірніх компаній. Як повідомила в середу прес-служба АМК, можливість здійснення таких закупівель підтвердила Спеціальна контрольна комісія з питань державних закупівель при Рахунковій палаті.
За інформацією прес-служби АМК, комітет «здійснив необхідні погоджувальні заходи», залучаючи представників Міністерства будівництва, Тендерної палати і Державного казначейства.
«Оперативно погодивши закупівлі газу, комітет як уповноважений орган у сфері держзакупівель зробив усе від себе залежне, щоб не допустити всеукраїнського Алчевська. Проте ситуація, що виникла, вкотре вказала на законодавчі недоліки. З тим, щоб зняти таку проблему раз і назавжди, ми ініціювали внесення до нового законопроекту про державні закупівлі норми, яка передбачатиме спрощений механізм закупівлі газу для підприємств цієї категорії», — повідомив, коментуючи прийняте рішення, глава АМКУ Олексій Костусєв. Що таке «спрощений механізм закупівель» і де НАК та її дочірні підприємства візьмуть газ — залишається загадкою. Складається враження, що АМК живе на іншій планеті і слабко уявляє собі, якою є реальна ситуація з газозабезпеченням в Україні.
Глава Мінпаливенерго, як уже зазначалося, більш реально дивиться на ситуацію із газозабезпеченням. Однак тут, як заявив перший віце-прем’єр-міністр Микола Азаров під час наради в Криму, інша проблема, повідомляє «Українська правда». «У нас прийшли керувати «Нафтогазом» професіонали все-таки. Але професіонали мають одну неприємну рису характеру. Вони страшно скупі. Такі куркулі! Ось Чупрун (заступник міністра палива й енергетики України) і Бойко (глава Мінпаливенерго) — вони обидва один одного варті... Проте будемо їх виховувати, звісно», — зазначив він. Ці слова М.Азарова, за версією «УП», стосуються проблем із виділенням лімітів газу. Однак хоч як «виховуй» керівництво Мінпаливенерго, газу від цього не побільшає і навряд чи він подешевшає...