Навіть майданівці визнають, що захищати Батьківщину, особливо на барикадах - це одне, а управляти державою, тим більше в кризовий період - зовсім інше. Віче Майдану в середу з трибуни запропонувало Верховній Раді свій список Кабміну. Не те щоб там були зовсім невідомі українцям особистості. Однак там справді небагато "з колишніх", та й ті лише тому опинилися в списку Майдану, що заслужили це право як професіонали. Щоправда, про всіх кандидатів сказати цього не ризикну.
Багатьох призначених парламентом у четвер міністрів ми ще не бачили в справі державного менеджменту. А також у процесі захисту інтересів українців - у власній країні та за її межами.
Напевно, нас чекають відкриття і розчарування. Навіть якщо парламент затвердив відмінний від майданівського список Кабміну. Та й не всі кандидати від Майдану зважилися прийняти пропозицію співтоваришів. З багатьох і різних причин. Утім, хто став віце-прем'єрами й міністрами, ми вже дізналися. Та суть навіть не в цьому. Після скромних вимог переважно молоді підписати Угоду про асоціацію з ЄС, розгону мирних демонстрацій, загибелі людей справа дійшла не просто до зміни влади в Україні - до вимог змінити саму систему влади. Без цього всі жертви,
на жаль, можуть виявитися…
Як і багато інших галузей, газова й електроенергетична за попередні роки були корумповані, що називається, вище даху. Багато хто до цього доклав руку. А тепер розводять ними, мовляв, хто ж знав, що так усе обернеться.
У сенсі газу й електроенергії Україна - величезний споживчий і транспортуючий ринок. Він цікавий і Росії, і ЄС, і навіть США. Тому запитання, хто візьме на себе відповідальність керувати цим досить непростим, з технічної точки зору, господарством, зовсім не зайве. Це, крім інших важливих нюансів, ще й безпека і АЕС, і ГЕС, і ТЕС. А також газо-, нафто- та електротранспортна інфраструктура. Плюс шахти. Незалежно від форми власності, усе це добро розташоване в Україні й потребує щогодинної уваги і турботи. Працівники цього величезного комплексу чекають і вимагають заробітної плати. А всі жителі України - безпеки та прозорості роботи цієї галузі. Хотілося б, щоб ніхто не обманувся в очікуваннях. Та це тільки бажана і частково відома частина енергопроблеми.
Громадяни України ніколи достоту не знали, в який спосіб формується енергетичний баланс держави. А це й електроенергетика (атомна, гідро-, теплова, альтернативна, у тому числі вітрова, сонячна, біоенергетика), і нафта, і нафтопродукти, і газ, і вугілля, і торф. Чи розповість публічно про енергобаланс України новий глава Міненерго, хоч би хто його висував? Це, звичайно, стратегічна інформація. Але коли всім і так заправляв "Газпром" та його ставленики, то які тепер можуть бути секрети власне від українських громадян? Чи нам читати й слухати про все це в засобах масової інформації Росії, а також Європи та США?!
Крім того, по-перше, грошовий оборот енергоринку України значно більший від обороту газового і нафтопродуктового. По-друге, ще восени 2013 р. в Україні було прийнято закон про кардинальну реформу енергоринку (див. DT.UA №47 від 13 грудня 2013 р.). Але без належних постанов Кабміну ніхто в енергосистемі України нічого не стане робити. Це якщо м'яко висловлюватися.
Сама назва - Міненерго - говорить про призначення цього міністерства: менеджмент енергетичних держкомпаній. Але про це немає і згадки. Хіба що при черговій аварії створюється спецкомісія, до якої входять представники Міненерго.
Хто, скажіть, за останні роки від імені держави ефективно управляв держпакетами акцій енергетичних компаній? Ніхто. Хто лобіював у парламенті закони, вигідні не енергоолігархам, а державі? Ніхто.
Список такої "турботи" про державні активи в енергетичних компаніях можна продовжити. Але рік у рік він стає дедалі коротшим. І якщо так далі підуть справи, то існування "енергетичного" міністерства без енергооб'єктів втратить сенс.
По-третє, є маленька надія на те, що новий глава Міненерго (або як там буде називатися це міністерство) розбереться з дотаціями, умовно кажучи, двом десяткам державних шахт, які залишилися, і з тим, куди щорічно, як у прірву, ідуть мільярди держдотацій шахтарям. І чому ті самі шахтарі, вибачите, регулярно не одержують тих самих дотацій і… гинуть.
Питання навіть не в тому, хто очолив профільне міністерство. Питання в тому, що газ у російського "Газпрому" купує не держава Україна, а здебільшого суб'єкт економічної діяльності НАК "Нафтогаз України". Щоправда, поки що "Нафтогаз" - це компанія зі стовідсотковим державним капіталом, а її засновник - Кабінет міністрів. Тому бажає уряд чи ні, але він регулярно змушений "подавати руку допомоги" "Нафтогазу" і всіма способами допомагати йому розплачуватися з "Газпромом". Начебто за борги. Мало не з часу створення НАК "Нафтогаз України" наприкінці
1998 р. державному бюджету, а виходить, кожному платникові податків додатково (як вирішить Кабмін) доводиться покривати видатки "Нафтогазу України". Не прямо - опосередковано: через тарифи, вартість товарів тощо.
Так було аж до серпня-вересня 2013 р. Відтоді "Нафтогаз України" не платить "Газпрому", а лише просить росіян укотре пролонгувати "газовий" кредит. Цього разу - з 25 січня до середини квітня 2014 р. (див. DT.UA №6 від 22 лютого 2014 р.). На що розраховують - не зовсім зрозуміло.
Зате зрозуміло, що якщо, як і раніше, "кермувати" газовим вентилем у тому ж "Нафтогазі" і за тією самою схемою буде "стара гвардія", те це все одно, що "кермуватиме" "Газпром". Причому як йому зручно і потрібно. І та сама Європа змушена буде з цим рахуватися. А ми ще дивуємося, що Європа не перешкоджає будівництву російського "Південного потоку" в обхід України…
З видобутком нафти і газу приватними компаніями, як і з пошуком "ефективних менеджерів" та інвесторів для вітчизняної нафтопереробної та нафтотранспортної галузей, мабуть, уже доекспериментувалися, як кажуть, до ручки. Час хапатися за соломинку.