В Україні, де горизонт державного планування обмежується одним-двома роками, її керівництво суспільні інтереси замінило особистими, непрофесіоналізм у сфері державного управління сягнув катастрофічного рівня, а всі міністри, схоже, обслуговують інтереси "своїх" фінансово-промислових груп, у ядерної енергетики та атомної промисловості майбутнього, схоже, нема. Але ж це галузі, розвиток яких потребує довгострокового планування і великих інвестицій.
Народний депутат О.Мирний (заступник голови парламентського комітету з питань ПЕК, ядерної політики та ядерної безпеки) у вересні цього року на круглому столі, який був присвячений обговоренню проекту Концепції розвитку електроенергетики України до 2030 р., підготовленого українськими експертами, висловив непідробне здивування, що за час своєї каденції він не бачив у комітеті людей, які лобіювали б атомну галузь. А от від тепловиків лобісти з'являються там регулярно. Хто ж лобіюватиме атомну галузь, якщо три її ключові держкомпанії очолюють виконувачі обов'язків? Вдумайтеся: у НАЕК "Енергоатом" за майже 14 місяців другий в.о. голови компанії, в СхідГЗК і держконцерн "Ядерне паливо" в.о. призначені в червні. Навіть профільний департамент міністерства очолює в.о.
Очевидно, що невизначеність статусу керівника не може позитивно впливати на виробничу діяльність підприємств. У рідному міністерстві енергетики та вугільної промисловості вперше за багато років нема заступника міністра, вихідця з ядерної галузі. І взагалі, нинішній міністр енергетики більше зайнятий нафтогазовими питаннями. В експертному середовищі існує думка, що Сім'я поки не вирішила, що робити з цією галуззю. З одного боку, хочеться "прихватизувати", а з іншого - є розуміння, що АЕС - не макаронна фабрика, вони перебувають під пильним міжнародним контролем, особливо після аварії на "Фукусімі". Як у народі кажуть, і хочеться, і колеться... От звідси, швидше за все, і бере витоки така кадрова політика: всіх керівників ключових атомних підприємств тримати в стані невизначеності для кращої керованості.
Системоутворююче підприємство ядерної галузі - НАЕК "Енергоатом", що перебуває в 100-відсотковій державній власності, розглядається високопосадовцями як джерело для виконання державних зобов'язань перед громадянами України, ну і, звісно, для допомоги "рідним" олігархам. От тільки джерело вже вичерпалося до дна. І живлющих джерел, які його підживлюють, не лише не спостерігається, а й чекати їх нізвідки. А криза в галузі вже настала.
Оптовий ринок електроенергії: колапс
на порозі
Рада Оптового ринку електроенергії (ОРЕ) на своєму засіданні 24 вересня схвалила текст листа прем'єр-міністру України, в якому просить у проекті бюджету на 2014 р. передбачити кошти, які дали б можливість стримати зростання заборгованості споживачів за електроенергію. Злісними неплатниками є комунальні підприємства, що виробляють тепло, водоканали та державні шахти, які купують електроенергію за пільговими цінами, а різницю між середньоринковою ціною і пільговою для них відшкодовують з державного бюджету. На 1 вересня борг цих споживачів перед ОРЕ становив 9,6 млрд грн, з яких 4,8 млрд заборгували державні шахти, на підтримку яких у держбюджеті
2013 р. було передбачено 7,8 млрд грн. Вугільники тільки за перший квартал отримали з цієї суми 40%, а от водоканали не одержали нічого з передбачених 3,3 млрд грн. Якщо платежів з держбюджету-2013 не буде, то борг перед ОРЕ до кінця року зросте ще на 800 млн грн.
Загалом же заборгованість усіх споживачів перед ОРЕ на 1 вересня становила 12,5 млрд грн. Перший тривожний дзвіночок прозвучав ще в травні.
Станом на 16 травня ц.р. держпідприємство "Енергоринок" змогло розрахуватися з виробниками електроенергії лише на 77%. Такий низький рівень розрахунків спостерігався лише в середині 90-х років минулого століття, коли економіка України практично перебувала в комі після розриву всіх коопераційних зв'язків внаслідок розпаду СРСР.
Натомість неплатежі споживачів електроенергії тягнуть за собою зростання заборгованостей інших учасників ринку - постачальників електроенергії (обленерго) перед ДП "Енергоринок", а останнє не може розрахуватися з компаніями-виробниками електроенергії.
Так, заборгованість ДП "Енергоринок" перед оператором усіх АЕС України - НАЕК "Енергоатом" за вісім місяців з урахуванням боргів попереднього періоду становить 6,4 млрд грн, тобто
3,6 місяця безплатної роботи всіх енергоблоків АЕС.
ДП "Енергоринок" змушене було випустити в травні держоблігації на суму 1,5 млрд грн і брати кредити в банках. Станом на 13 серпня обсяг кредитів становив 3,4 млрд грн, а 24 вересня рада ОРЕ доручила відкрити нову кредитну лінію на 800 млн грн. При цьому, залучаючи кредити, ДП "Енергоринок" авансує виробництво електроенергії тільки тепловим електростанціям, які працюють за ціновими заявками. Так, 24 вересня було прийнято рішення виділити 987 млн грн кредитних коштів ПАТ "Центренерго", ПАТ "Донбасенерго", ПАТ "ДПЕК Дніпроенерго", ПАТ "ДПЕК Західенерго", ТОВ "ДПЕК Східенерго".
Цікавий момент: компаніям групи ДПЕК було виділено аж 620 млн грн, і лідирує в цій трійці "ДПЕК Західенерго" з сумою 330 млн грн (ДПЕК є монополістом в експорті української електроенергії, а до складу "Західенерго" входить Бурштинський острів, який синхронізований зі східноєвропейськими енергосистемами. - О.Д.). У серпні обсяг авансових платежів ТЕС становив 867 млн грн, а в липні -
1 млдр грн.
Якщо подивитися на структуру виробництва електроенергії за підсумками 2012 р., то електроенергія, вироблена на АЕС, становила 47% від усієї виробленої в країні. При цьому її частка в структурі середньооптової ціни - 23%. На електроенергію, вироблену на ТЕС, припало близько 40% від усього обсягу, однак її вартість дорівнювала 54% середньооптової ціни (див. табл.).
Для утримання середньооптової ціни Нацкомісія регулювання електроенергетики (НКРЕ) вперто не підвищує тарифу для атомних станцій. Так, торік у гідроенергетиків, у яких при виробництві електроенергії немає паливної складової, середній тариф був 20,65 коп./кВт∙год, у атомників - 21,6 коп./кВт∙год.
Зауважу, що ядерне паливо, яке закуповують у російської компанії ТВЕЛ, з роками не дешевшає, а зовсім навіть навпаки. І саме високим рівнем паливної складової - до 80–85% тепловики пояснюють високу ціну, яку платить ДП "Енергоринок" за їх електроенергію, - утричі вищу за ціну атомного кіловата. А їхнє паливо - в основному вугілля вітчизняного походження.
Однак спроби утримати середньооптові ціни на ринку не дуже успішні. У 2012 р. ціна електроенергії зросла порівняно з 2011-м на 15,64%. Станом на 1 вересня ц.р. ціна зросла на 10,7% порівняно з аналогічним періодом торік. На сьогодні вона становить 74,84 коп./кВт∙год., а обленерго продає електроенергію промисловим підприємствам першого класу напруги по 81,1 коп./кВт∙год., другого класу - по 103 коп./кВт∙год.
Чому ж це відбувається? Попри зусилля НКРЕ утримати ціни на ринку, закладені в тариф "Центренерго" кошти на відновлення після пожежі Вуглегірської ТЕС, як і на компенсацію фонду заробітної плати співробітникам цієї ТЕС, підвищення кількості пільгових споживачів електроенергії за рішенням уряду (меморандум КМУ та двох феросплавних заводів) - усе це робиться за рахунок Оптового ринку електроенергії, що й призводить до збільшення середньооптової ціни і перехресного субсидування.
До речі, даючи преференції феросплавним заводам, КМУ, позичивши у Сірка очі, порушив вимогу частини 2 статті 25 Господарського кодексу України, згідно з якою органам держвлади, що регулюють відносини в господарській сфері, заборонено приймати акти, які встановлюють привілейоване становище суб'єктів господарювання або ставлять у нерівні умови окремі категорії суб'єктів господарювання і тим або іншим способом порушують правила конкуренції.
Крім того, через економічну кризу в Україні знизилося споживання електроенергії. Для АЕС у грудні 2012 р. було встановлено плановий обсяг виробництва електроенергії на 2013 р. -
86,7 млрд кВт∙год., що на 3,3 млрд менше порівняно з 2012 р. Проте в квітні у прогнозному балансі, затвердженому наказом Міненерговугільпрому, план для АЕС "схуднув" ще на 1,2 млрд кВт∙год. І ще щомісяця для АЕС встановлюються менші планові показники навіть порівняно із затвердженим річним балансом.
Фахівці НАЕК, виходячи з фактичних обсягів виробництва за перші дев'ять місяців і прогнозного балансу на жовтень-грудень, припускають, що виробництво електроенергії становитиме близько 83,1 млрд кВт∙год. За вісім місяців 2013-го недовиробництво електроенергії на АЕС за
рахунок диспетчерських обмежень сягнуло рекордних 6,7 млрд кВт∙год.! Для порівняння: аналогічний показник за 2012 р. дорівнював 1,4 млрд кВт∙год.
У результаті такої політики уряду частка АЕС у виробництві електроенергії за вісім місяців впала до 43,2%, у структурі Енергоринку - до 44,5%. Відсутні відсотки дала дорога теплова електроенергія. Виходить парадокс - виробництво дешевої електроенергії стримують, щоб купувати відсутні обсяги теплової, яка утричі дорожча. Уряд пояснює це благими цілями - для оплати видобутого вугілля та праці шахтарів. Вирішуючи в такий спосіб соціальні питання у вугільній галузі без здійснення назрілих реформ, уряд знищує високотехнологічну інноваційну галузь, якою є ядерна енергетика, з висококваліфікованими фахівцями. Але ж за нею стоять уранодобувні, приладобудівні, енергомашинобудівні, будівельно-монтажні підприємства, організації науково-технічної підтримки, конструкторські бюро, проектні інститути, які отримують замовлення від атомників для модернізації енергоблоків і отримували б їх у разі нового будівництва ядерних об'єктів.
Тарифна політика
в електроенергетиці веде
до банкрутства
НАЕК "Енергоатом"
Про дефіцитність тарифу для атомної електроенергії говорилося і писалося багато, але віз і нині там. Суттєвих зрушень нема. Підвищення з 1 липня 2013 р. тарифу до 22,2 коп./кВт∙год. проблем не розв'язало. Чудово, що вдалося залучити кредити ЄБРР і Євратому обсягом 600 млн євро під Комплексну програму підвищення безпеки українських АЕС з урахуванням постфукусімських заходів, загальна вартість якої без ПДВ становить 16,5 млрд грн і яка розрахована до 2017 р. Проте 600 млн євро - це менш як третина необхідних коштів на всю програму. Повернення кредиту і кошти на виконання цієї програми в повному обсязі мають бути в тарифі. Але ні, НКРЕ не підвищує тарифу.
Нагадаю, 2012 р. НАЕК "Енергоатом" закінчила із чистими збитками у 2,7 млрд грн. При цьому уряд змусив НАЕК наприкінці року випустити облігації на суму 1,7 млрд грн, із яких 1,5 млрд одразу ж пішли у держбюджет для покриття бюджетних дірок як авансові податкові платежі за 2013 р. За підсумками першого півріччя 2013-го, за повідомленнями ЗМІ, чистий збиток "Енергоатому" становив 2,5 млрд грн.
Якщо НАЕК бракує коштів на виконання в повному обсязі суперважливої, насамперед для нашого суспільства, яке пережило Чорнобильську катастрофу, Комплексної програми підвищення безпеки АЕС, що вже казати про нове будівництво та інші інвестиційні програми.
Сьогодні інвестиційна складова в атомному тарифі становить близько 8%, у той час як у європейських країнах для атомних енергокомпаній вона не нижча за 30%. Але ж треба подовжувати строк експлуатації діючих атомних енергоблоків, адже до 2019 р. проектний строк закінчується у 10 з 15 блоків.
Досі не розпочато проектування Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива для трьох українських АЕС - Хмельницької, Рівненської, Южно-Української. Всі документи, що дозволяють дати початок процесу, готові, в тому числі закон України про розміщення ЦСВЯП, навколо якого було зламано чимало політичних списів. ТЕО було затверджено ще в лютому 2009 р., закон ухвалено в лютому 2012-го. Але в тарифі НАЕК і торік, і цього року не закладено ані копійки на проектування та будівництво. Якби закон було оперативно ухвалено ще 2009 р., і кошти було б передбачено в тарифі, компанія "Енергоатом" заощадила б за чотири роки близько 400 млн дол., не вивозячи відпрацьованого палива на тривале зберігання до РФ.
Важливим проектом для всієї Об'єднаної енергосистеми України, яка потерпає від браку маневрених потужностей, є добудова гідроагрегату №3 Ташлицької ГАЕС, що входить до складу Южно-Українського енергетичного комплексу разом із Олександрівською ГЕС і ЮУАЕС і перебуває на балансі НАЕК "Енергоатом". Рекордний довгобуд (із 1981 р.). Справа зрушила з мертвої точки 2006-го і 2007-го, коли було введено в експлуатацію гідроагрегати №1 і №2. І після цього - шість років бездіяльності через відсутність коштів у тарифі НАЕК.
І про будівництво нових енергоблоків №3 та №4 ХАЕС. Поки домовлялися з РФ про обіцяне кредитування проекту (з 2010 р. після підписання рамкової угоди про співпрацю в цьому будівництві), сталися події на АЕС "Фукусіма-Даїчі". Вимоги до безпеки нових проектів посилилися, і тепер проект "Атомбудекспорт" із ВВЕР-293Б, з яким компанія перемогла на конкурсі реакторних технологій 2008-го (одна з його найважливіших умов - можливість використати існуючі будівельні конструкції), не актуальний. ТЕО на цей проект було затверджено, будівництво оцінювалося в 39 млрд грн. У червні ц.р. Держатомрегулювання на відкритому засіданні колегії оголосило результати проведеної державної експертизи концептуального проекту нових енергоблоків №3 та №4 на базі проекту АЕС-92, представленого російською стороною компанії "Енергоатом". Один із висновків експертизи такий: "У представлених концептуальних проектних рішеннях по нових енергоблоках №3, 4 Хмельницької АЕС на базі проекту АЕС-92 передбачається застосувати нові активні й пасивні системи безпеки, однак вони фізично не можуть бути реалізовані на відповідних відмітках в існуючих будівельних конструкціях цих енергоблоків". А це означає, що будувати треба з нуля, і йдеться вже про суми близько
12 млрд дол.
На мою думку, з огляду на обставини сьогодні відпала дуже важлива умова, що входила в
конкурсні документи 2008-го. А тому необхідно оголошувати повноцінний міжнародний тендер і запрошувати до участі в ньому всіх власників світових реакторних технологій. Все одно час згаяно, тож можна фінансово виграти за наявності реальної конкуренції. Адже попередній "конкурс з вибору реакторних технологій" проводився під одного всім відомого учасника без пакета фінансової складової проекту.
Наші російські колеги в ядерній сфері вже неодноразово демонстрували, чого варті їхні обіцянки з фінансування спільних проектів. То замість обіцянки державного кредитування 85% від вартості енергоблоків №3 та №4 стали пропонувати кредити комерційних банків із відповідними відсотками, внаслідок чого їхня окупність розтягується на десятки років. То вартість заводу із виробництва ядерного палива в Україні збільшилася з обіцяних 300 млн дол. до 462,5 млн в ТЕО, яке готувалося спільно. (Зауважу принагідно, що завод із виробництва ядерного палива в Казахстані - спільний проект компаній "Казатомпром" і французької АРЕВА з таким же обсягом виробництва - 800 ТВЗ на рік коштує близько 250 млн дол.)
За підрахунками фахівців НАЕК, тариф із урахуванням дев'яти інвестиційних проектів (окрім великих перелічених, ще реконструкція відкритих розподільних споруд 750 кВ РАЕС, ХАЕС, ЗАЕС, будівництво на майданчиках комплексів з переробки радіоактивних відходів тощо) і для виконання в повному обсязі комплексної програми має становити 27,3 коп./кВт∙год. Здавалося б, не бозна-яка величина. Але уряд підтримує приватну теплову генерацію і не йде на компроміси з державною атомною.
Коли врахувати, що за підсумками 2013 р. НАЕК не продасть 7 млрд кВт∙год., то валовий дохід компанії зменшиться на вартість цих непроданих мільярдів кіловат-годин, а це на хвилиночку 1,5 млрд грн. Тож величину чистих збитків компанії другий рік поспіль навіть озвучити страшно. Через нестачу фінансових ресурсів НАЕК не виконує своїх контрактних зобов'язань, і наслідки вже серйозні.
На межі зупинки
Нагадаю, що тривалий час, із середини 90-х, Україна не могла виробити власного уранового концентрату більше, аніж 800 т на рік. Перспективне уранове Новокостянтинівське родовище, розвідане ще за радянських часів, ніяк не могли освоїти через хронічну відсутність фінансових ресурсів, попри ухвалювані на рівні держави програми.
Справа зрушила з мертвої точки лише після того, як НАЕК "Енергоатом" 2008-го уклала
десятирічний контракт з ДП СхідГЗК, зобов'язуючись викуповувати весь обсяг уранового концентрату, який той вироблятиме. Розпочалася дослідно-промислова експлуатація Новокостянтинівської шахти, спостерігалася позитивна динаміка у зростанні обсягів уранового концентрату, які за підсумками 2012 р. сягнули 960 т. У листопаді 2012-го Кабмін затвердив проект будівництва підприємства на базі Новокостянтинівського рудника вартістю 6,5 млрд грн. Це великі гроші, і зрозуміло, що проект може бути реалізований тільки у разі ритмічного фінансування. А у зв'язку з будівництвом заводу з виробництва ядерного палива в Україні, який обіцяють ввести в експлуатацію в 2015 р., в планах було наростити обсяги урану власного видобутку до початку 2015-го до 1880 т на рік.
Та не так сталося, як гадалося... Наприкінці 2012 р. НАЕК "Енергоатом" не підписала додаткової угоди до свого 10-річного контракту зі Східним ГЗК, пояснивши це низьким тарифом на атомну електроенергію і відсутністю коштів. Попри доручення міністра енергетики та вугільної промисловості щодо забезпечення стабільної роботи уранової галузі, НАЕК заявила про готовність придбати тільки 870 т концентрату, що на 20% менше від річного плану СхідГЗК (1050 т). І СхідГЗК змушений був підписати додаткову угоду на умовах НАЕК, що забезпечує фінансування його діяльності лише до жовтня 2013-го.
Якщо питання не буде вирішено, комбінат може зупинитися в четвертому кварталі. Станом на
1 січня 2013 р. утворилася заборгованість НАЕК за поставлений уран в 53 млн грн. Виникли затримки з виплатою заробітної плати, обов'язковими платежами до бюджетів різних рівнів, за спожиту електроенергію тощо. На підприємстві працює близько 7 тис. осіб. Серед працюючих - шахтарі зі шкідливими умовами праці (працюють в уранових шахтах). Шахти розташовані в Кіровоградській області, в якій спостерігається дефіцит робочих місць. У разі зупинки підприємства виникне соціальна напруженість не тільки в Кіровоградській, а й у Дніпропетровській області (м. Жовті Води).
Про скорочення працівників заявило і керівництво Кіровоградського підприємства НВП "Радій", що виробляє автоматизовані системи для управління реакторами. Було заявлено про скорочення в жовтні-листопаді 300 працівників, а скорочення почалися ще влітку. Це пов'язано з "відсутністю фінансування проектів модернізації українських АЕС", а основний замовник підприємства - НАЕК "Енергоатом". Йдеться про підприємство, що вижило в тяжкі 90-ті роки, змогло освоїти виробництво нового для себе обладнання - АСУ третього покоління, має власне конструкторське бюро, кваліфіковані кадри.
НАЕК "Енергоатом" заборгувала й іншим організаціям, наприклад, проектному інституту "Харківський енергопроект". А на досвідчених проектантів АЕС йде справжнє полювання з боку РФ. Там планів безліч, а своїх фахівців бракує. Пропонують чудові зарплати і умови для життя. Якщо Україна втратить таких фахівців, вона втратить й інституційну пам'ять у цій сфері.
Не секрет, що українські фахівці брали участь у будівництві та введенні в експлуатації енергоблоків у Китаї, Ірані, зараз в Індії, працюючи за контрактами з "Атомбудекспортом". Переманюють наших атомників і з діючих АЕС. Так, колишній заступник головного інженера Запорізької станції очолить будівництво АЕС в Бангладеш за російським проектом. Трудяться наші фахівці на будівництві АЕС в Білорусі й Туреччині. З таким ставленням уряду до ядерної галузі дійдемо до того, що АЕС, які залишилися у нас, скоро нікому буде експлуатувати.
Просто дивно, що до стратегічної галузі, мати яку мріють багато держав, у нашій країні подібне ставлення з боку влади. Оголошені президентом у 2010 р. реформи в електроенергетиці не почалися. Програма економічних реформ президента ігнорується урядом абсолютно. Якби її виконували у строки та за етапами, як планувалося, не склалася б описана вище кризова ситуація в електроенергетиці. З якими ж результатами В.Янукович підійде до наступних виборів, якщо його уряд саботує оголошені ним ініціативи? Відсутність результатів у сьогоднішньої владної вертикалі є чудовим сигналом для виборців повністю змінити неефективну владу.