Українські громадяни мають знати, що, оплачуючи рахунки за спожиту в домогосподарствах електроенергію на рівні третини від її реальної вартості, ще дві третини вони опосередковано платять при купівлі товарів і послуг за цінами, які перевищують середньоєвропейські. Причина - ручне регулювання ринку електроенергетики в Україні з дискримінацією дешевшої державної ядерної електрогенерації на користь приватної теплової.
Пожежа на Вуглегірській теплоелектростанції, яка призвела до виведення з експлуатації чотирьох пиловугільних енергоблоків загальною встановленою потужністю 1200 МВт державної на 78,29% компанії "Центренерго", порушила плани уряду з приватизації цього великого енергогенеруючого підприємства. Трагічна подія з людськими жертвами привернула увагу громадськості країни до існуючих проблем в електроенергетиці, про які давно говорили і писали фахівці та експерти галузі.
Обіцяне урядом до кінця року відновлення Вуглегірської ТЕС обійдеться споживачам електроенергії в кругленьку суму, оцінювану оптимістами майже в 5 млрд грн, а песимістами - в 3 млрд дол. В одному сумніватися не доводиться: ціна на електроенергію підвищиться для всіх споживачів. А оскільки коштів у державному бюджеті немає, отже, шукатимуть їх на ринку електричної енергії.
Електроенергетика України: проблеми примножуються в геометричній прогресії
Що собою являє сьогоднішня вітчизняна електроенергетика?
Сумарна встановлена потужність усіх електрогенеруючих станцій в Україні становить близько 53 ГВт, з яких 52% - теплові електростанції (ТЕС), що працюють на вугіллі, газі, мазуті, 26,5% - атомні електростанції (АЕС), 9% - гідроелектростанції (ГЕС) і гідроакумулюючі електростанції (ГАЕС), 12 % - теплоелектроцентралі (ТЕЦ).
Слід зазначити, що частину теплових енергоблоків законсервовано, а з урахуванням наявних обмежень ліній електропередачі на видачу потужностей АЕС фактично можна говорити про 47 ГВт установлених потужностей.
Маючи частку менш як 27% за встановленою потужністю, АЕС України виробляли в різні роки близько 47–50% від усієї генерованої у країні електроенергії. Теплова енергетика мала частку в загальному балансі виробництва 36–39%, на гідроенергетику припадала решта.
В Україні діє модель Оптового ринку електроенергії (ОРЕ) з одним покупцем - держпідприємством (ДП) "Енергоринок". Усі компанії, які виробляють електроенергію, зобов'язані продавати її цьому підприємству. Державні АЕС і ГЕС продають її за регульованими тарифами, встановленими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ).
При цьому видимість конкуренції існує тільки для ТЕС, які працюють за ціновими заявками і так званими нерегульованими тарифами. Але у будь-якому разі тариф формується за принципом "витрати плюс", тобто енергогенеруючі компанії зобов'язані обґрунтовувати свої витрати перед НКРЕ. Такий спосіб тарифоутворення не стимулює компанії до зменшення собівартості виробленої електроенергії, оптимізації витрат за статтями, впровадження більш економічних технологій у виробництві електроенергії. І насамперед це стосується ТЕС, які працюють за ціновими заявками.
У період з 2000-го по 2012 р. середньорічні тарифи для різних видів генерації неухильно зростали. Цікава динаміка цього зростання: якщо для АЕС тарифи за цей час збільшилися у 2,8 разу, то для ТЕС - у 5,3 разу. Навіть для ГЕС, які використовують як енергоресурс воду (тобто не витрачають, як у випадку ТЕС, понад 70% від тарифу на купівлю енергоносіїв, або АЕС - близько 25% на закупівлю свіжого ядерного палива), тариф зріс у 6,56 разу (див. рис. 1).
Використовуючи сьогоднішню модель Оптового ринку, що діє за принципом спільного казана, уряд стримує тарифи на електроенергію, вироблену АЕС, щоб нібито не підвищувати цін для населення. Тариф державних АЕС менший від тарифу ТЕС, які здебільшого перебувають у приватних руках, практично втричі (за результатами 2012 р., 21,38 коп. проти 59,08 коп. за кіловат-годину ТЕС).
Більш того, українські АЕС продають вироблену електроенергію на енергоринку України дешевше, ніж російські колеги на енергоринку РФ. Це при тому, що у росіян - увесь замкнутий цикл виробництва атомної електроенергії (див. рис. 2).
Підсумки 2012 року: НАЕК "Енергоатом" зі збитками у розмірі 2,7 млрд грн, компанія ДТЕК, якій належить близько 75% теплової електрогенерації в країні, - з прибутком 5,9 млрд грн.
У березні 2013 р., напередодні підписання кредитної і гарантійної угод між НАЕК "Енергоатом" та ЄБРР на 300 млн євро для фінансування Комплексної програми підвищення безпеки українських АЕС, представники Кабміну неодноразово заявляли, що розглянуть питання про підвищення з 1 квітня тарифу на вироблену на АЕС електроенергію для забезпечення виконання НАЕК "Енергоатом" виробничих, інвестиційних і соціальних програм. Для виконання всіх програм тариф на електроенергію, вироблену АЕС, має становити 27,3 коп./кВт∙год. Закінчується квітень, тариф залишився на колишньому рівні - 21,6 коп. за кіловат-годину...
У цей тариф на 2013 р. на виконання комплексної програми закладено лише 516 млн грн. Дефіцит коштів за цією статтею на поточний рік становить 2,446 млрд грн. Тим часом через тривалість процедури перші транші кредиту ЄБРР очікуються тільки наприкінці третього кварталу.
Це означає, що українські підприємства, які випускають високотехнологічну наукомістку продукцію, надають інжинірингові послуги і науково-технічну підтримку експлуатації АЕС, не одержать замовлень на цю суму. Фінансове благополуччя таких підприємств прямо залежить від фінансової спроможності НАЕК "Енергоатом". Не варто забувати, що за "Енергоатомом" стоїть ціла атомно-промислова галузь, у тому числі уранодобувна, яка створювалася роками. І Україні пощастило, що вона належить до небагатьох держав, які мають власні виробничі і науково-технічні можливості для розвитку ядерної енергетики.
Виробничу програму НАЕК "Енергоатом" з відпуску електроенергії в Оптовий ринок зменшено на 2013 р. на 3 млрд кВт∙год, унаслідок чого за існуючого тарифу компанія не зможе заробити додаткових 648 млн грн, що іще більше погіршить її фінансовий стан. Плюс диспетчерські обмеження нібито через відсутність "попиту", які були дуже істотні для АЕС у цю тривалу зиму 2012–2013 рр. Недовироблення електроенергії на АЕС через диспетчерські обмеження за перші три місяці цього року досягло рекордних 1,82 млрд кВт∙год, що в 5,6 разу (!) більше порівняно з аналогічним періодом 2012 р. і в 2,3 разу більше, ніж за весь 2012-й!
Зростають кредитні зобов'язання, бо "Енергоатому" не вистачає обігових коштів, і він змушений брати комерційні кредити. На сьогодні обсяг кредитів фактично дорівнює половині річної виручки "Енергоатому" за 2012 р. Зростають борги з оплати вже поставленого обладнання і наданих послуг у рамках виконання Комплексної програми підвищення безпеки українських АЕС у 2012 р. Через відсутність коштів гальмується виконання робіт з подовження строку експлуатації енергоблоку №1 Южно-Української АЕС. 12 квітня на майданчику ЮУАЕС відбулася нарада про перебіг виконання робіт із подовження строку експлуатації за участі головного державного інспектора України з ядерної та радіаційної безпеки М.Гашева, на якій представники компанії заявили, що, ймовірно, термін зупинки енергоблоку для ремонту перевищить
240 днів. ЮУАЕС відстає з виконанням 12 заходів щодо підвищення безпеки. А без них Державна інспекція ядерного регулювання України (ДІЯРУ) не видасть ліцензії на подовження строку експлуатації цього енергоблоку Южно-Української АЕС понад проектний.
Проте, судячи з останніх подій, уряд України це не хвилює.
У зв'язку з пожежею на Вуглегірській ТЕС та одномоментним випаданням з Єдиної енергосистеми України 1200 МВт деякі атомники-оптимісти сподівалися, що для АЕС, нарешті, закінчаться драконівські диспетчерські обмеження і буде збільшений річний план на ті самі 4,5 млрд кВт∙год, вироблених торік ТЕС-погорільцем. Та ба! Уже 4 квітня 2013 р. НКРЕ збільшила енергогенеруючій компанії "ДТЕК Дніпроенерго" річний обсяг поставки електроенергії за нерегульованим тарифом (на сьогодні для цієї компанії його встановили у розмірі 57,39 коп.) у 8 разів - з 0,15 до 1,242 млрд кВт∙год.
Для повноти картини - ще кілька яскравих штрихів. 18 квітня загальні збори акціонерів ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго" ухвалили рішення спрямувати 281,7 млн грн на виплату дивідендів за підсумками діяльності за 2012 р. Усього ж чистий прибуток тільки цього підрозділу ДТЕК становив 938,851 млн грн, тобто втричі більше, ніж 2011-го (285,893 млн грн).
Результат рекордний. Тільки рекорди для тепловиків та атомників мають різні полярності...
До слова, як повідомив журнал "Энергобизнес" (№8, 9 за
2013 р.), у тарифі ТЕС цього року закладено 2,5 млрд грн на їхню модернізацію. Але ж власники могли б і чистий прибуток спрямувати на ці шляхетні бізнес-цілі.
Більшу ж частину чистого прибутку держкомпанії НАЕК "Енергоатом" (якщо такий трапляється) держава забирає до держбюджету, як було за підсумками 2011 р.
(1,5 млрд з 2,5 млрд грн прибутку). Наприкінці минулого року уряд, щоб залатати діри в держбюджеті, за відсутності чистого прибутку в НАЕК і наявності збитків у розмірі 2,7 млрд грн змусив компанію випустити держоблігації на суму
1,7 млрд грн. З них 1,4 млрд, обготівкованих через держбанк, моментально пішли до бюджету як авансові податкові платежі за 2013 р. І це при тому, що у 2012 р. НАЕК "Енергоатом" перерахувала до бюджетів усіх рівнів 8,286 млрд грн.
Праві, виходить, дотепники: якщо держкомпанія, то й зі збитків має платити. Але ж ядерна енергетика - становий хребет вітчизняної електроенергетики. Чи довго цей хребет протримається за таких навантажень? Хоча ламати, звісна річ, не будувати...
Майбутнє закладається в минулому
Тут буде доречним невеличкий історичний екскурс. Особливо критичними для енергосистеми України були 1993–1995 рр. Традиційні енергоресурси значно подорожчали (приміром, тонна мазуту для теплових електростанцій коштувала від 2 до 3 млн карбованців), почалися віялові відключення споживачів електроенергії. Пов'язано це було з тим, що ТЕС через відсутність фінансових ресурсів в основному на купівлю палива не могли забезпечити виробництво достатньої кількості електроенергії для покриття піків її споживання, тобто в країні спостерігався дефіцит маневрених потужностей.
АЕС
Середина 90-х років ознаменувалася для атомної енергетики кризою неплатежів споживачів за відпущену електроенергію. Розцвіли бартерні схеми, увійшли в обіг векселі. Персоналу АЕС не виплачували зарплат у реальних грошах. В "атомних" містечках ходили ерзац-гроші - папір, проштампований печаткою АЕС. Почався відплив кваліфікованого персоналу з українських АЕС на роботу в РФ або за контрактами з російським "Атомстройэкспортом" на будівництво АЕС в Ірані, Китаї, Індії. Проте українські АЕС працювали стабільно, утримуючи на плаву напівмертву економіку і забезпечуючи електроенергією населення країни.
Знаменна подія 90-х - введення в експлуатацію енергоблоку №6 Запорізької АЕС наприкінці 1995 р., тобто в розпал пострадянської розрухи. Завдяки колективним зусиллям, в умовах напіврозпаду економіки та енергосистеми енергоблок №6 ЗАЕС добудували, і на території нашої держави сьогодні працює найпотужніша атомна електростанція Європи.
Ситуація з платежами за вироблену електроенергію вирішилася з приходом наприкінці 1999 р. уряду В.Ющенка. Завдяки віце-прем'єру з питань паливно-енергетичного комплексу Ю.Тимошенко були зруйновані бартерно-вексельні схеми, і атомники змогли почати цивілізовано працювати за "живі" гроші. А саме: виділяти необхідні кошти на заходи з підвищення безпеки енергоблоків (до цього моменту розвинені країни надавали українським атомникам технічну допомогу з підвищення безпеки АЕС за рахунок платників податків своїх країн), розвивати інфраструктуру на майданчиках АЕС, підтримувати і навіть розвивати соціальну сферу в містах-супутниках АЕС.
Позитивні процеси в галузі привели до того, що у 2004 р. у нашій країні було введено в експлуатацію ще два енергоблоки -
№4 Рівненської АЕС і №2 Хмельницької АЕС, будівництво яких раніше було припинене через сумнозвісний мораторій і складну економічну ситуацію 90-х років минулого століття.
Увесь цей час атомники модернізували діючі АЕС, підвищували їхню безпеку до рівня, що відповідає міжнародним вимогам. Зусилля в цьому напрямі отримали міжнародне визнання: за висновками численних місій міжнародних експертів, безпека українських АЕС відповідає світовим стандартам. Цьому є фактичні докази: кількість порушень умов нормальної експлуатації українських АЕС зменшилася зі 121 в 1991 р. до 15 - в 2012-му (при цьому кількість енергоблоків збільшилася на три). З 2007 р. не траплялося пожеж, не зафіксовано випадків перевищення контрольного рівня викидів і скидань радіоактивних речовин у навколишнє середовище, як і контрольного рівня індивідуальної дози опромінення персоналу АЕС. Значення добових викидів газоаерозольних радіоактивних речовин не перевищувало в середньому 1% від допустимих величин.
ТЕС
У тепловій енергетиці в цей час також відбувалися процеси, але трохи іншого спрямування. Пройшла масова приватизація ТЕС, і так сталося, що 75% теплогенеруючих потужностей опинилися в одних руках, тобто зосереджені в одній компанії - ДТЕК. (У цьому контексті логічне запитання: Антимонопольний комітет в Україні є чи його вже давно немає?)
З теплоелектрогенеруючих потужностей вичавлювалося все і навіть більше, причому без модернізації та реконструкції, підвищення ефективності, поліпшення екологічних показників ТЕС. Понад 80% теплових енергоблоків, як написано в проекті оновленої Енергетичної стратегії до 2030 р., "перевищили межу фізичної зношеності в 200 тис. годин наробітку" (докладніше див. у статті А.Акімова "Чорнобильська АЕС, Вуглегірська ТЕС… Хто наступний?", DT.UA №15 від 20 квітня 2013 р.).
Пожежа на Вуглегірській ТЕС - яскраве свідчення варварського підходу до одержання надприбутків у цьому виді генерації. Вважаю, що поняття "культура безпеки", про яку атомники не втомлюються дбати після Чорнобильської аварії, ні про що не говорить приватним власникам ТЕС.
Слід зазначити, що кілька останніх років ДТЕК почала вкладати гроші в модернізацію і реконструкцію своїх ТЕС. Це пов'язано як зі зношеністю потужностей, так і, на мій суб'єктивний погляд, із бажанням експортувати електроенергію.
Експорт української електроенергії, що недивно з урахуванням внутрішньоукраїнських енергопреференцій, також монопольно здійснюється ДТЕК. Основні покупці її електроенергії - компанії з країн ЄС. Для них основний (хоча, треба визнати, не завжди поки ще дотримуваний) принцип: хочеш експортувати електроенергію - відповідай європейським стандартам, у тому числі й за екологічними показниками (див. інтерв'ю Світлани Мізіної з директором секретаріату ЕС Янезом Копачем, DT.UA №13 від 5 квітня 2013 р.). Інакше європейські компанії не купуватимуть електроенергії родом з України.
Лише за перші три місяці 2013-го з України із загального обсягу в 2,275 млрд кВт∙год електроенергії в Угорщину, Польщу, Словаччину і Румунію було експортовано 1,343 млрд кВт∙год, що на 24% більше порівняно з аналогічним періодом 2012 р. Решта кіловатів пішла у Білорусь і Молдову.
Енергоекспортний бізнес прибутковий, тому що на підставі урядових рішень, в обхід положень Закону "Про електроенергетику", ДТЕК купує електроенергію на експорт на ОРЕ за оптовою ринковою ціною без урахування дотаційних сертифікатів, тобто на 30% дешевше, ніж електроенергію купують вітчизняні споживачі.
Перехресне субсидування в українському виконанні: хто, кому і за що платить
З усього обсягу виробленої в Україні електроенергії близько 50% споживають промисловість (і половину з цих 50% - металургія), сільське господарство, транспорт і будівництво. Населення для побутових потреб використовує близько 30% від усього обсягу. При цьому втрати в електромережах досягають 11,5% від виробленого обсягу, тобто електроенергія втрачається при її передачі до споживачів. У масштабах країни ці втрати становлять близько 22 млрд кВт∙год. Це в 2,3 разу перевищує річний обсяг енергоспоживання Києвом - столиці цієї електроенергії вистачило б більш як на два роки!..
Рік у рік зростає оптова ціна електроенергії на ОРЕ. І зумовлено це підвищенням цін на традиційні енергоресурси. А також зниженням частки дешевої електроенергії АЕС в ОРЕ через диспетчерські обмеження у зв'язку з обмеженістю ліній електропередачі та "іншими міркуваннями".
За ідеєю, якби ОРЕ працював за правилами, то насамперед він зобов'язаний був би купувати дешеву базову електроенергію АЕС. Не купивши в АЕС 1,8 млрд кВт∙год у першому кварталі 2013 р., цей самий обсяг він придбав за ціною втричі (!) вищою у ТЕС. От і все. Ручне керування вже стало свавільним і в ОРЕ, і в НКРЕ. А платять за такі рішення всі енергоспоживачі.
Прогнозна оптова ціна електроенергії з березня 2013 р. становить 71,9 коп. за кіловат-годину. Відповідно, зріс і тариф для промислових споживачів: до 77,97 коп./кВт∙год для першого класу напруги і 99,24 коп./кВт∙год - для другого, що вже перевищує середньоєвропейську ціну.
Нагадаю, тариф НАЕК "Енергоатом" - 21,6 коп./кВт∙год, а населення платить 28,02 коп./кВт∙год (при місячному споживанні до 150 кВт∙год).
Також нагадаю про те, що види генерацій на відновлюваних джерелах, які інтенсивно розвиваються, - вітрові, сонячні електростанції - продають ДП "Енергоринок" свою електроенергію за так званими зеленими тарифами, тобто по 1,22 грн і 5,05 грн за кіловат-годину відповідно. "Зелені" генерації також перебувають у приватній власності. І дотуються вони теж фактично за рахунок АЕС.
Щоб утримувати ціни для населення на низькому рівні, НКРЕ підвищує ціну на електроенергію для промисловості, аби компенсувати збитки постачальникам електроенергії - обленерго (які також перебувають переважно у приватній власності). Обсяг такого перехресного субсидування в 2012 р., за різними джерелами, оцінюється від 34,7 до 37 млрд грн. Цього року він зможе побити рекорд, досягнувши 40 млрд грн. Те, що в усьому світі, окрім України і Білорусі, промисловість, яка споживає більше, купує електроенергію за ціною приблизно на 30% меншою, ніж населення, не є аргументом для НКРЕ та уряду.
Торік зупинилися феросплавні заводи - їхня продукція з великою часткою електроенергії в собівартості стала неконкурентоспроможною на світових ринках. Уряд як виняток пішов назустріч парочці таких заводів, видавши постанову, відповідно до якої феросплавники можуть купувати електроенергію за нижчою ціною.
Створено прецедент - пільга для обраних. А як же решта, включаючи металургійні заводи? Адже вони споживають половину обсягу електроенергії з усієї, що припадає на промисловість?
"Підвищення НАЕК "Енергоатом" тарифу на 3 коп. означає підвищення на 20% середньооптової ціни на ОРЕ", - сказав представник НКРЕ на відкритому засіданні колегії Держатомрегулювання в лютому 2013 р., присвяченому стану виконання Комплексної програми підвищення безпеки АЕС.
Тут навіть голова ДІЯР Олена Миколайчук не витримала і торкнулася теми, яка виходить за рамки її службової компетенції. "Що стосується тарифу. Ми всі знаємо, що на сьогодні маємо невисокий тариф для населення завдяки низьким тарифам для атомної енергетики. Якщо знижуватиметься частка атомної генерації, "на автоматі" збільшуватиметься і тариф для споживачів. І колись це стане обвальним. Краще це зробити поступово", - наголосила вона.
Декларуючи, що ціни на електроенергію для населення не підвищуватимуться, уряд, по-перше, упевнено веде до колапсу ядерну електроенергетику і вітчизняну атомну промисловість. По-друге, лукавить, не пояснюючи громадянам, що високі ціни на електроенергію для промисловості призводять до підвищення цін на продукцію. У результаті населення платить реальну ціну за електроенергію, але вже у вартості товарів і послуг. У тому числі й продуктів харчування, на які кожна середня українська сім'я витрачає більш як половину свого доходу.
Приклад: за три місяці 2013 р. харчова і переробна промисловість разом із сільськогосподарськими підприємствами спожила понад 2 млрд кВт∙год електроенергії, або близько 12% від обсягу, спожитого всією промисловістю. У березні 2013 р. середня ціна на електроенергію в ЄС для промисловості становила 4,1 євроцента/ кВт∙год, тобто була вдвічі меншою, ніж для української промисловості. Чого ж після цього дивуватися, що продукти харчування у нас у 1,5–2 рази дорожчі, ніж у сусідніх Угорщині чи Польщі?
Уряд Азарова і залежна від нього НКРЕ займається ручним управлінням і підтримкою приватного бізнесу за рахунок державних компаній замість впровадження конкурентного ринку електроенергії, що зрештою змусить її виробників у боротьбі за споживача знижувати собівартість виробництва електроенергії.
Немає альтернативи, крім поступового подолання діючого тарифного дисбалансу на ринку електроенергії шляхом його реформування. Але при цьому процес не повинен супроводжуватися перекладанням усього вантажу проблем, насамперед фінансових, тільки на держкомпанії заради пом'якшення цінового тиску на населення. Дієвий соціальний захист малозабезпечених верств населення - механізм, який використовується і в ЄС. Соціальна відповідальність має бути не лише у держкомпаній, а й у приватного бізнесу, якщо, звичайно, останній справді хоче мати європейське і взагалі людське обличчя.
*Асоціація "Український ядерний форум" заснована провідними підприємствами ядерно-енергетичного комплексу України у 2008 р.З 2011 р. є асоційованим членом Європейського атомного форуму, що об'єднує понад 850 компаній ядерно-промислової галузі ЄС.