Атомна енергетика забезпечує половину всієї виробленої в Україні електроенергії. У найближчі десятиліття це становище збережеться. Тільки до 2030 року в її розвиток буде вкладено близько 20 млрд. дол.
Одночасно головним запитанням залишається: що робити з відпрацьованим ядерним паливом? Виходом може стати централізоване ядерне сховище, конкурс на будівництво якого було оголошено два роки тому. Торік конкурс провели. Але в результаті процес створення сховища, минаючи стадію будівництва, перемістився в судові органи.
Цю ситуацію коментує один із провідних експертів з ядерної енергетики, глава підкомітету з питань електроенергетики комітету Верховної Ради з питань ПЕК, ядерної політики і ядерної безпеки Володимир БРОННІКОВ.
— Зараз виникла ненормальна ситуація: вирішення стратегічно важливого для країни завдання щодо поводження з опроміненим ядерним паливом АЕС не тільки затягується, але й набуває безстороннього характеру. Тендер з вибору технології тривалого зберігання відпрацьованих тепловидільних зборок, який триває вже понад два роки, закінчився цього року судовим розглядом щодо правомірності визначення переможця.
Суто технічний, на перший погляд, вибір типу контейнера для цих цілей насправді вирішує дилему: залежатиме чи ні атомна енергетика України протягом 100 років навіть не від однієї країни — від одного виробника.
Зараз відпрацьоване ядерне паливо вивозиться в РФ на переробку, але вже з 2011 року повертатиметься в Україну, тому що російське законодавство забороняє захоронення ядерних відходів інших держав. Цим і зумовлена необхідність створення свого сховища, розрахованого на 100 років експлуатації. За цей час повинні з’явитися технології подальшого використання цього цінного енергетичного ресурсу. Поки ж Україні необхідно забезпечити його надійне і безпечне зберігання.
НАЕК «Енергоатом» вибирала між американською технологією, запропонованою компанією Holtec International, і європейською, котру представляє український консорціум на чолі із ЗАТ «Укратоменергобуд». За запропонованою консорціумом технологією використовуватимуться контейнери німецької фірми GNB і чеської «Шкоди», які застосовувалися в кількох країнах Європи (у тому числі в Німеччині) і США.
На основі оцінки цінових і технічних пропозицій тендерний комітет 12 жовтня минулого року визнав українську пропозицію найвигіднішою. При цьому було враховано висновки вчених. Фахівці Інституту фізики твердого тіла, матеріалознавства і технологій Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут» НАН України однозначно висловилися за технологію вітчизняного консорціуму, зазначаючи, що пропозиції Holtec «не зможуть знайти широкого застосування в умовах України».
Зокрема, американський контейнер має недоліки при транспортуванні, тому не застосовується в Європі. У його виробництві використовується унікальний матеріал для поглинання нейтронів — Metamic, який випускає тільки одна фірма у світі. Що робитиме Україна, якщо цій американській компанії стане невигідно його виробляти або вона вирішить скористатися монопольним становищем і різко підняти ціни, або ж завод зупиниться через неполадки?
Інститут геохімії навколишнього середовища МНС також надав перевагу українським компаніям. Перевагами пропозиції «Укратоменергобуду» вчені вважають використання існуючих технологій завантаження і вивантаження ядерного палива, об’єднання функцій транспортування і зберігання в одному контейнері. Окрім того, з експлуатації розробки вітчизняних учених уже накопичений позитивний досвід. Адаптація ж американської технології Hi-Storm до умов українських АЕС потребує, за висновками інституту, істотної доробки, що значно збільшить витрати.
Проте тендерний комітет чомусь не повідомив про свій вибір учасників конкурсу, а замість цього 28 жовтня вирішив «додатково проаналізувати технічні пропозиції претендентів з наукової точки зору», з огляду на «стратегічний характер» питання.
Цю роботу доручили уже відокремленому підрозділу «Науково-технічний центр», який входить до структури «Енергоатому». І 29 грудня 2004 року його співробітники рекомендували вибрати Holtec. Того ж дня тендерний комітет ухвалив рішення про перемогу американської компанії, обгрунтовуючи його знову ж таки «стратегічним для атомної енергетики України значенням прийнятого рішення».
Аби не виникало запитань до правомірності процедури, «Енергоатом» замовив експертизу в компанії «Ернст енд Янг Україна», котра не знайшла жодних порушень.
Це не зупинило «Укратоменергобуд», і він у травні 2005 року оспорив рішення тендерного комітету в Господарському суді Києва, який у жовтні таки скасував результати тендера.
Дії «Енергоатому», який приймає прямо протилежні рішення і ставить висновки свого наукового підрозділу вище рекомендацій відомих українських інститутів, можна пояснити тільки одним: на керівника компанії чинився неабиякий політичний тиск. Я розумію американців: підтримка своїх компаній — це правильно.
Але атомна енергетика — це не та сфера, де політика ставиться вище за безпеку. Тут не можна відмовлятися від ліцензованої і широко використовуваної європейської технології, наслухавшись порожніх обіцянок адаптувати американські контейнери до ядерного палива російської розробки, на якому працюють усі українські АЕС.
До чого призводять такі експерименти, показав приклад будівництва сховища відпрацьованого ядерного палива на Чорнобильській АЕС. Там західний підрядник наразився на серйозні проблеми під час упровадження нової технології, зірвав графік робіт і вимагає додаткового фінансування.
При виборі пропозиції «Укратоменергобуду» наша країна отримає всі права на технологію виробництва контейнерів, які цілком випускатимуться українськими підприємствами. При виборі Holtec можна розраховувати максимум на організацію складального виробництва.
Рішення про будівництво централізованого сховища має ухвалити парламент окремим законом. Для цього також необхідний час.
Проте законодавство дозволяє атомним станціям створювати на період своєї роботи, тобто приблизно на 30 років, сховища відпрацьованого палива на своїх майданчиках. Запропонований українським консорціумом контейнер підходить для цих цілей. Згодом контейнери з відпрацьованим паливом перевезуть на нове місце зберігання. Використовувати ж американські контейнери для транспортування не можна.
Ми не вправі створювати проблеми для своїх нащадків у майбутньому, домагаючись сьогодні одномоментних вигод. Саме тому я як народний депутат звернувся до секретаря РНБО А.Кінаха з проханням провести спеціальну нараду з участю представників профільних міністерств і відомств, народних депутатів, експертів з тих аспектів атомної енергетики, які стосуються питань національної безпеки. До них, безумовно, належить і питання будівництва централізованого сховища для опроміненого ядерного палива. Хочеться вірити, що після такої наради останнє слово в атомній енергетиці буде за фахівцями, а не за політиками.