Вітчизняні НПЗ сьогодні становлять конкуренцію імпортерам нафтопродуктів |
У травні ринок був перенасичений нафтопродуктами. Якщо рік тому споживачі метушилися в пошуках пального, то сьогодні виробники метаються в пошуках ринків збуту. Тема стрімкого розгортання мереж збуту і стала хітом травня. До неї приєдналися ще дві: почала чітко прозирати нижня межа цін на пальне, а імпортери нафтопродуктів, незважаючи на штучно-законодавчу допомогу, безнадійно програють безпосереднім виробникам боротьбу за ринок.
Відгуркотіла гусеницями тракторів посівна — фермери і КСП зорали і засіяли поля на вітчизняній солярці. У Верховної Раді, мабуть, цього не помітили, тому де-юре продовжують діяти пільги, надані раніше імпортерам дизельного палива. Де-факто вони не діють. Незважаючи на те, що в арбітражному суді знаходяться сім позовів до Державної митної служби від чотирьох компаній — імпортерів нафтопродуктів — «Гарант Люкс», «Дікон», «Альфа Крекінг» і «Південнафтосервіс» — на загальну суму 12,1 млн. дол., митниця перекрила кран пільговому потоку нафтопродуктів. Законодавча невизначеність не додає оптимізму ані імпортерам, ані державним чиновникам. Як вважає Світлана Ніфонтова, заступник начальника управління — начальник відділу нафти і газу Мінекономіки: «Закон про пільги на імпорт дизпалива не діє. Тому акцизний збір поки що нараховується умовно, але чи залишиться він у держави — це вирішить Вищий арбітражний суд України. Поки справи знаходяться в арбітражі, акциз узагалі ніким не сплачено і до бюджету не надходить». Таким чином, імпортери закладають акциз у ціну нафтопродуктів, митниця стягує збір умовно, але гроші в бюджет не надходять. Ось такий умовний кругообіг акцизних-бюджетних коштів.
Імпорт-експорт
Як дебіт-кредит показує фінансовий стан підприємства, так і експорт-імпорт відбиває стан ринку. Зведення балансу експорту й імпорту нафтопродуктів за минулий і поточний рік висвітлює деякі закономірності. Так, зниження імпорту солярки за перші чотири місяці 2000-го з 891,2 тис. тонн до 441,8 тис. тонн за аналогічний період поточного року, а бензину — з 545,4 тис. тонн до 192,7 тис. тонн дає змогу чітко зрозуміти — імпортери знаходяться в тіні виробників. Частка імпортних бензинів на українському ринку становить трохи менше 20%, а дизпалива — лише третину всього українського споживання. Більше того, за чотири місяці нинішнього року українським виробникам довелося експортувати 35,1 тис. тонн бензину і 305,5 тис. тонн дизельного палива, а на заводських терміналах протягом останніх двох місяців, у бойовій готовності, що називається, знаходиться ще 80—85 тис. тонн бензину і 95—100 тис. тонн дизпалива. Уся ця проста бухгалтерія показує: потреба внутрішнього ринку в імпортних нафтопродуктах від початку травня дорівнює нулю. Українські НПЗ цілком забезпечують внутрішні потреби в пальному.
Більше того, імпортні нафтопродукти сьогодні привносять дисбалансуючу складову. По-перше, ринок знову заповнили «сірі» нафтопродукти (тобто завезені з ухилянням від сплати податків). По-друге, імпорт, з ухваленням 1 липня нового Податкового кодексу в Росії, може зупинити українських виробників. Тим більше, що «перспективи проведення антидемпінгового розслідування туманні, позаяк для цього треба, щоб частка імпортного товару збільшувалася на шкоду вітчизняній, або щоб низькі ціни завдали збитків виробникам», — вважає пані Ніфонтова. Тому антидемпінгове розслідування може зайняти стільки часу, скільки займе витіснення виробленого в Україні пального імпортним.
Екстремальна ціна
Високе завантаження нафтопереробних заводів сировиною дозволяло припустити, що ринок стане, за визначенням Канта, феноменальним, тобто працюючим на споживача. Проте, законодавче «пересмикування» умов роботи і непевність призвели до того, що ринок став ноуменальним, тобто закрився в собі: офіційні імпортери чекають рішення арбітражу, «сірі» імпортери демпінгують, виробники нишпорять у пошуках ринків збуту палива, а споживачі очікують падіння цін «нижче нижньої межі». Це все і впливало в травні на формування ціни, яка продовжувала сповзати донизу.
Більш динамічно відбувалося зниження цін у південних і західних областях — Запорізькій, Миколаївській, Херсонській, Одеській, Львівській, Івано-Франківській, Чернівецькій — АР Крим. Середнє зниження цін у травні становило: на дизельне паливо — 2,2 %, на А-76 — 1,3 %, на Аі-92 — 2,0%, на Аі-95 — 0,1%. Невисоке середньостатистичне падіння цінового показника засвідчує, що запас рентабельності продажу нафтопродуктів практично вичерпаний.
Тому травневі оптові ціни пропозиції інакше як екстремально низькими не назвеш. Приміром, ціна 1 тонни бензину в середньому опті 29 травня 2000 на А-76 становила 1730 грн. проти 1630 грн. за станом на 29 травня 2001 року, на Аі-92 — 1930 грн. проти 1760 грн., на Аі-95 — 2090 грн. проти 1990 грн. Лише ціна солярки залишилася незмінною.
Співвідношення середніх цін показує, що ринок переохолоджений і перебуває на межі цінової непритомності. «Ринок справді у важкому стані. Незважаючи на зовнішньо благополучне зниження цін, за всім цим стоїть постійний демпінг із боку всіх структур, які уникають оподаткування», — підтверджує С.Ніфонтова.
Виробництво
й аукціони
Вітчизняні НПЗ у травні працювали зі змінним успіхом, але в цілому динаміка виробництва нафтопродуктів позитивна. Виняток становлять три НПЗ — «ЛиНОС», «Укртатнафта» і «Лукойл-Одеський НПЗ», які працювали ритмічно і на долю яких припадає майже 80% усіх вироблених за перші п’ять місяців нафтопродуктів. А загалом шість українських НПЗ у травні поставили на ринок понад 400 тис. тонн світлих нафтопродуктів, а за січень—травень — майже 2,5 млн. тонн.
Контрастним душем виглядає різке зниження продажів нафтопродуктів на аукціонах. Так, «Лукойл-Україна» провела шість аукціонів і не змогла продати жодної тонни нафтопродуктів.
Здивувало деяких операторів ринку і значне зниження обсягу продажів на аукціонах «ТНК-Україна». У травні, на семи з восьми проведених аукціонів, було продано лише 4350 тонн світлих нафтопродуктів. Тривогу за долю аукціонів розвіяли на УМВБ, повідомивши, що аукціони триватимуть. А в «ТНК-Україна» повідомили, що падіння продажів було заплановане в зв’язку з початком джобберської програми: «Основні покупці ПММ на аукціонах стали нашими постійними представниками в регіонах і нині формують джобберські мережі компанії. Зниження продажів на аукціонах пов’язане з тим, що споживачеві тепер не обов’язково звертатися в Київ на аукціон, а можна купити пальне й у себе в області через регіонального представника».
Ера аукціонів у травні плавно перейшла в зодіакальне сузір’я розвитку власних роздрібних мереж. Хоча від аукціонів ані «ТНК-Україна», ані «Лукойл-Україна» відмовлятися поки що не збираються, залишаючи їх не стільки інструментом збуту продукції, скільки механізмом формування прозорої ціни на ринку.
Зміна орієнтації
У травні виробники пішли в роздріб. Будівництво роздрібних мереж, друге дихання якому забезпечила «ТНК-Україна», набуло всеукраїнських масштабів. До плавно формованої програми розвитку роздрібної мережі «Укртатнафтою», намацуванню регіонального роздрібу «Лукойлом-Україна» і запланованої джобберської програми «Групи Альянс», у травні додалася джобберська мережа «ТНК-Україна», перші станції «Славнафти» і створення роздрібного бренду під дахом «Галнафтогазу» на заході України.
Географія роздрібних новотворів найширша: у Луганській, Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Кременчуцькій, Київській областях — у тюменців; в Одеській, Миколаївській, Чернівецькій, Івано-Франківській, Київській областях і АР Крим — у одеситів; у Київській, Житомирській, Львівській, Івано-Франківській — у «слов’ян».
Водночас просування росіян на захід України зустріло несподіваний опір із боку крупних місцевих операторів. (Трохи раніше про «збір каміння» — АЗС, які знаходяться в оренді, — оголосив «Київміськнафтопродукт», що пояснюється напливом пропозицій про оренду та придбання АЗС у столиці). «Львівнафтопродукт», «Івано-Франківськнафтопродукт», «Закарпатнафтопродукт-Хуст», «Закарпатнафтопродукт-Ужгород» і «Рівненафтобаза» об’єднали приблизно 130 АЗС під єдиною торговою маркою «Окко». Як повідомив Валерій Шапочка, начальник відділу маркетингу АТ «Галнафтогаз», що виступає координатором проекту: «Якщо з «Славнафтою» чи «Лукойлом» домовитися не вдасться, тоді боротьба за західноукраїнський ринок неминуча». Тим більше, що «Галнафтогаз» має намір продавати з АЗС нафтопродукти, вироблені на «Галичині», «Нафтохіміку Прикарпаття», «Мажейкю-нафта» і «Новополоцькому НПЗ» — тобто заводам, які з уже працюючими на українському ринку російськими нафтовими компаніями контактів поки що не мали.