Конфлікт, який розгорівся навколо Ігоря Коломойського і закінчився його звільненням із посади губернатора Дніпропетровської області, виявив дуже багато цікавого. По-перше, багато хто позначив свої позиції. Чого вартий хоча б прем'єр-міністр, який упродовж багатоденного серіалу з найбільшими держкомпаніями в головних ролях не проронив ані слова. Або Ляшко, що виступив на підтримку дніпропетровців, які восени переполовинили його рейтинг на парламентських виборах.
По-друге, стало зрозуміло, що чимало людей у країні не дуже розуміють, чим страшні олігархи і що вони не діляться на поганих і хороших. Реакція чималої кількості людей, причому з лідерів громадської думки, була такою, ніби держава змінила менеджмент не в стовідсотково державній "Укртранснафті", а в Приватбанку.
По-третє, мало хто розуміє, у тому числі й депутати з чиновниками, чим реально займається Коломойський, у тому числі й у держкомпаніях. І, по-четверте, абсолютно зрозуміло, що необхідно рухатися в напрямку деолігархізації країни. Чомусь часто звучить слово "віджати", хоча держава має повернути своє і поставити олігархів, "хороших" і "поганих", у рівні умови з іншими. Тим часом Коломойський уже дав зрозуміти, що віддавати державі належне не збирається.
Труба в зубах
На камери Коломойський заявив, що його ставленик Олександр Лазорко залишить посаду голови "Укртранснафти". Однак через два тижні з дня зміни голови правління "Укртранснафти" Лазорко залишався біля штурвалу й на вихід не збирався, швидше, навпаки. Вдумайтеся: нафтотранспортна компанія, 100% акцій якої належить "Нафтогазу України", вже подала судовий позов на свого акціонера з вимогою скасувати окремі рішення зборів акціонерів "Укртранснафти" від 12 березня 2015 р., які визначили подальше відсторонення Лазорка від посади.
Причин змін у настрої Ігоря Валерійовича може бути багато, але дедалі ймовірнішою з них видається занепокоєння про долю більш як 600 тис. т технологічної нафти.
Уже після подій із відстороненням Лазорка Міненерговугільпром і "Нафтогаз" спробували було провести перевірку документів та інвентаризацію технологічної нафти. Нагадаємо, що цей ресурс "Укртранснафта" зберігає на нафтопереробних заводах "Привату" і витрачає на це 2,5 млн грн на день. На спеціальному засіданні в Міненерго 26 березня присутні констатували, що доступу в офіс компанії, як і раніше, немає, як немає і можливості потрапити на НПЗ для того, щоб переконатися у фізичній наявності цієї сировини. "Найгірший сценарій полягає в тому, що держкомпанія платить ці гроші за повітря", - прокоментував ситуацію на умовах анонімності фахівець Міненерго.
При цьому з'ясувалося, що "Укртранснафта" орендує у "Привату" резервуари для зберігання майже 400 тис. т нафти при тому, що сама має вільні ємності аналогічного обсягу. "Резервуари виведено з експлуатації під різними приводами, також є ділянки нафтопроводів, куди можна повернути технологічну нафту, але "Укртранснафта" відмовляється надавати будь-яку інформацію про можливість використання цих потужностей для прийому технологічної нафти та зниження колосальних витрат на її поточне зберігання", - говорить представник галузевого міністерства. За його словами, також розглядався варіант продажу цієї нафти для переробки "Привату" за ринковими цінами, але група цю пропозицію відхилила.
Вибрана "Приватом" тактика зі збереження своїх позицій у нафтотранспортній компанії зміцнює впевненість у тому, що або технологічної нафти вже немає, або вона далеко не вся. На користь цієї версії свідчить і той факт, що з осені 2014 р. Кременчуцький НПЗ "Укртатнафта" перестав звітувати перед контролюючими органами, зокрема перед Міненерговугільпромом, про обсяги переробки сировини й випуску нафтопродуктів.
Джерела в галузі не виключають, що глобальна інвентаризація діяльності Лазорка на своїй посаді допоможе зробити й інші сенсаційні відкриття, наприклад, відсутність нафти на тих ділянках, де вона за документами має бути. Невже знову почуємо про російських диверсантів та ОЗУ Єремєєва чи ще когось?
Бельгійська дуля замість дивідендів
Не збирається Ігор Валерійович повертатися обличчям до держави і щодо питань, пов'язаних з "Укрнафтою". Центральним пунктом тут є виплата майже 2 млрд грн дивідендів, які було розподілено на зборах акціонерів ще в жовтні 2014 р. На початку березня Коломойський відкрито заявив, що держава ніколи не побачить своїх дивідендів, тому що дніпропетровський лідер має зустрічні претензії до держави з інших аспектів діяльності "Укрнафти", які він оцінив у 100 млрд грн. Потім "Укрнафта" заявила, що, мовляв, термін виплати дивідендів закінчується 10 квітня, давши зрозуміти, що час у компанії ще є. Однак уже після свого звільнення з губернаторської посади Коломойський знову повторив тезу про те, що грошей від нього до скарбниці чекати не варто.
Водночас почалася підготовка контроперації з протидії зміні менеджменту "Укрнафти", можливість чого держава одержала після прийняття Закону "Про акціонерні товариства", яким знижується кворум проведення зборів з 60 до 50%. Це відкриває "Нафтогазу України" як власникові 50% + 1 акція шлях до проведення зборів і зміни не лише голови правління, а й усього правління. У свою чергу, саме лояльний "Привату" менеджмент уже 12 років обслуговує інтереси виключно міноритарного акціонера, чому є чимало свідчень. Найкраще з них - невиконання рішення зборів акціонерів про виплату дивідендів.
Не викликає сумнівів, що спроба змінити органи управління "Укрнафти" всіляко блокуватиметься. Перша ластівка прилетіла днями у вигляді позову від якоїсь дніпропетровської контори "ФК Гамбіт", акціонера "Укрнафти", що вимагає визнати нелегітимним рішення жовтневих зборів акціонерів компанії в частині призначення наглядової ради. Мета зрозуміла - нейтралізувати наглядову раду, яка за новим законом може НАКівськими шістьма голосами відсторонити голову правління та призначити тимчасово виконуючого обов'язки.
Щоправда, є ще один нюанс. Як ми вже зазначали, Арсеній Яценюк у протистоянні президента й дніпропетровського губернатора ясно позначив свою сторону. Зовні це був нейтралітет, прем'єр не коментував, але в ситуації, коли вирішується доля нафтогазових держкомпаній, це можна трактувати однозначно - Яценюку ближчий інтерес Коломойського. Власне, це вже було зрозуміло і з перебігу просування згаданого закону "про "Укрнафту", коли під час першого голосування "Народний фронт" дав лише 15% голосів від загальної їх кількості у фракції, а згодом і з кумедного петляння Андрія Іванчука, який ніяк не міг зібрати свій комітет для схвалення цього закону перед винесенням у зал. Тим часом саме Кабмін дає "Нафтогазу" завдання на голосування на зборах акціонерів. Як вважаєте, дасть?
У цій ситуації Яценюк щось муситиме робити, інакше залишки рейтингу догорять дуже швидко. Що це будуть за дії, прем'єр уже дав зрозуміти. Він, зокрема, заявив, що в "Укрнафту", "Укртранснафту" і навіть "Укртатнафту" буде призначено іноземних менеджерів. Іронія моменту в тому, що "Укрнафта", яка динамічно втрачає видобуток нафти і газу, в 2013 р. "втратила" прибуток у сім разів при рекордних цінах на нафту, а сьогодні не платить державі податків (ренти) і належних дивідендів, з 2010 р. управляється… бельгійцем Пітером Ван Хеке. За наявними даними, людина одержує від наполовину державної "Укрнафти" близько 2 млн дол. на рік і при цьому фактично не з'являється в офісі компанії, займаючись своїми справами на батьківщині. Тим часом Арсеній Петрович продовжує повторювати мантру про іноземців як панацею від усіх наших лих.
На сторожі порту
Є питання й до президента. Громадськість продовжує жувати чутки про можливу конфігурацію розставання з Коломойським. Досить показовим індикатором бажання Порошенка поставити олігарха на місце стане рішення відносно його партнера Ігоря Палиці, губернатора Одеської області, відкрито призначеного за рекомендацією Коломойського у травні 2014 р. У галузі ні для кого не секрет, що в оперативному режимі нафтовим бізнесом "Привату", у тому числі й "Укрнафтою", займається саме Палиця. Загалом вони дуже близькі, наприклад, обидва давно перевезли свої родини в Женеву, де проводять основний час (навіть попри губернаторські посади). Прибрати Коломойського і залишити Палицю - таке рішення, м'яко кажучи, залишає великі сумніви у твердості гаранта боротися з олігархами. Тим часом викорчовування олігархів вбачається просто необхідним, тому що їхній вплив на процеси в країні стає вкрай небезпечним.
Наприклад, є підстави вважати, що Ігор Палиця доклав чимало зусиль для нещодавнього звільнення глави митниці Анатолія Макаренка. Неймовірно, але відома СМС-переписка одеського губернатора з нардепом Хомутинніком, який засвітився, до слова, разом із Коломойським в офісі "Укртранснафти" тієї пам'ятної ночі, лягла в основу висновків спецкомісії з розслідування діяльності головного митника. "Нічого вони не знайшли, у висновках написали, мовляв, основний фактаж був викладений у показаннях Хомутинніка і його переписці з Палицею", - розповів на умовах анонімності колега Макаренка. Нагадаємо, у тій переписці йшлося про експорт горіхів…
Тим часом є підстави вважати, що Макаренко давно заважав одеському губернатору. За неповний рік в Одесі змінилося сім (!) в.о. голови обласної митниці - жоден з них не був схвалений губернатором (виявляється, є така процедура). "Розмитнення нафтопродуктів, що поставляються "Приватом" в одеські порти, завжди проходить зі скандалом, завжди є спроби сильно занизити митну вартість для зменшення нарахування ПДВ, - розповідає митник, який попросив не називати його імені. - А після кожного такого випадку чекай сюжету по "1+1" або повідомлення в пресі про митників-корупціонерів".
Однак не доводиться виключати, що триматися за Одесу "Приват" змушують інші поставки. Як раніше повідомляло DT.UA, за підсумками 2014 р. майже третина бензину, проданого заправками "Привату", мала невідоме походження. Інакше кажучи, бралася з нізвідки. Оціночно продажі бензину групою становили 930 тис. т, тоді як контрольована групою "Укртатнафта" виробила близько 460 тис. т, а по імпорту було завезено 150 тис. т. Таким чином, 320 тис. т, або 30% продажів, "виникли з повітря". Виходить, з них не були сплачені і податки. У цінах і при валютному курсі минулого року акциз і ПДВ на такому обсязі становили близько 2,5 млрд грн. Чи міг цей обсяг або його частина "непомітно" зайти через одеські порти? Цілком можливо. Чи потрібен адмінресурс для такої діяльності? Однозначно.
"У нас були і є запитання щодо руху танкерів та їх зливання на термінали "Одеснафтопродукту", "Синтез Ойлу" та "Ексімнафтопродукту", ми рухалися до розгадки, після звільнення Макаренка справа зупинилася", - говорить джерело в Державній фіскальній службі.
Ситуація в тому, що навіть якщо "контрабасу" бензину в Одесі немає, питання його виникнення у величезних обсягах в найбільшій мережі, та й не тільки в ній, все одно залишається на порядку денному.
***
Резонанс, викликаний звільненням Коломойського в контексті ролі цієї людини в новітній історії України, розкрив масу суперечностей та оман. Чому "Беню" почали щемити настільки відкрито? Усі крадуть, а цей хоч на країну щось витрачає… Не треба чіпати Коломойського, не розгойдуйте човна, зараз не час. Та йому за заслуги перед Батьківщиною взагалі треба віддати цю "Укртранснафту"!.. Це неповний перелік тез, що пролунали в тому числі й від досить відомих людей і журналістів під час обговорення останніх подій.
Разом з тим ситуація виглядає таким чином. Ніхто не забирає у Коломойського активів, йдеться про повернення держави до управління своїми компаніями і частками в них. Ми ходимо по світу з простягненою рукою, скриньки для збору грошей на армію стоять на кожному кроці, тоді як гроші, що належать державі, йдуть у чужу кишеню. При цьому страждає не абстрактна держава, а кожен її громадянин, якому належить народне добро у вигляді держкомпаній. І який віддаватиме ті позики, що їх сьогодні країна змушена брати на Заході, тому що не може забрати належне за законом через олігархів, які влаштувалися на цих держактивах. В Ігоря Коломойського залишиться його бізнес і можливість заробляти, але не за рахунок держави. За великим рахунком, мова про те, що він буде заробляти не десять, а п'ять мільярдів гривень на рік. І що маржа з літру проданого бензину у нього буде не 5–6 грн, а 1,5–2 грн, як і в решти.
Та, як бачимо, його це не влаштовує. Можна погодитися хіба що з тим, що реально є ризик приходу на місце Коломойського в держкомпаніях інших діячів. Але чи означає це, що не треба проводити реформи і, зокрема, відлучати олігархів від годівниці? Просто постановку Коломойського в один ряд з рештою підприємців країни слід довести до кінця, і так має бути з усіма олігархами. Саме вибірковість вселяє недовіру до реформ і часом до дуже правильних змін.