Наступного року населення «порадують» зростанням цін уже на електроенергію. Так, у проекті «Прогнозного балансу електроенергії, палива та витрат енергогенеруючих компаній ТЕС на 2011 рік» задекларовано, що вже в квітні ціну на електроенергію для потреб населення спробують подвоїти. У серпні вже нову ціну планують збільшити ще на 39%. У результаті до осені наступного року ціна на електроенергію для городян у квартирах без електроплит досягне 67,72 коп. (з ПДВ) за кіловат-годину (нині 24,36). Тим, у кого будинки обладнані електроплитами, вона буде трохи нижчою — 52,04 коп. (18,72). І для селян вона також зросте майже втричі — із 21,78 до 62,55 коп. за кВт•год.
Задекларована мета — «істотне скорочення перехресного субсидування в галузі, а також збереження на прийнятному рівні зростання роздрібних тарифів на електроенергію для промислових підприємств».
Оскільки таке вибухове зростання матиме чимало наслідків, у тому числі й політичних, розглядається і менш радикальний варіант: ціни підвищать на 50% із квітня і на 50% — із вересня.
За розрахунками розробників, при запропонованому рівні цін прогнозні обсяги дотаційних сертифікатів (на покриття збитків генерації при поставках населенню електроенергії за існуючими цінами) вдасться знизити з очікуваних 23 млрд. грн. у поточному році до 20 млрд. — за підсумками 2011-го. При цьому, як стверджують розробники, тільки базовий варіант (тобто зростання майже на 280%) забезпечить «істотне скорочення перехресного субсидування, що передбачено програмами реформування галузі та збереження на прийнятному рівні зростання роздрібних тарифів для промисловості».
І відразу виникають запитання. По-перше, відповідно до наданих розрахунків різке підвищення тарифів виливається у вельми скромні фінансові результати — лише 12,7-відсоткове зниження обсягів дотаційних сертифікатів. Причина: за законодавством, держава має компенсувати частину зрослих витрат населення на житлово-комунальні послуги. Принаймні теоретично. Про соціальний ефект говорити не доводиться... Грубо кажучи, якщо раніше сім’я із щомісячним споживанням у 150 кВт платила 36,5 грн., то після планованого підвищення платитиме понад сотню.
Якщо додати, що одночасно планують зростання тарифів і комунальники, то реакцію населення з цього приводу легко спрогнозувати. Можна згадати також про газ та інше...
Причому кожен із постачальників оптимістично каже, що підвищує ціну на послуги «зовсім мало», лише на кілька десятків гривень. І взагалі, не треба «жлобитися».
Зрозуміло, що рано чи пізно підвищувати тарифи справді доведеться. Субсидування споживання населення за рахунок промисловості сильно затяглося. За останні три роки обсяг тих самих дотаційних сертифікатів, який становив іще три роки тому близько 8 млрд. грн., майже потроївся. Це гиря, що висить на енергетиці. Питання лише в тому, чи не є запропоновані ліки гіршими за хворобу. І куди підуть зекономлені гроші?
Річ у тім, що в поточному році на енергетику звалилася нова «благодать» — уряд терміново почав перейматися екологією в цілому та альтернативною енергетикою, зокрема. І поки одні чиновники розробляли прогнозний баланс, зазначаючи, що з грошима в електроенергетиці дуже погано, інші радісно анонсували програму того, як вони збираються «доїти» галузь.
Йдеться про національний проект «Енергія природи», читай — про вітроенергетику. У неї «впродовж найближчих трьох років» збираються вбухати майже три мільярди євро (тобто більш як 33 млрд. грн.). На виході буде майже гарантований «пшик» для економіки України, зате цілком конкретний мільярдний прибуток для «причетних до теми» приватних осіб.
Вітроенергетика в нас узагалі нагадує якусь чорну діру, куди без будь-якого видимого ефекту пішло чимало грошей. Спочатку там з ентузіазмом «пиляли» 0,75-відсоткову надбавку до тарифу. На неї ще на початку 90-х купили в Штатах ліцензію на виробництво вітряків, які там саме списували в утиль через непотрібність. У нас цю справу оформили як підтримку «Південмашу». У результаті за наступні 15 років «доїння» одержали аж 0,02—0,03% приросту від сумарного виробництва електроенергії та купу непрацюючих агрегатів.
Нині, щоправда, переконують, що таке не повториться, і нові набагато потужніші вітроелектростанції працюватимуть. Проблема в тому, що краще б вони не працювали — для країни буде дешевше.
Вироблена вітровими електростанціями електроенергія буде мінімум удвічі (нині за фактом і взагалі вчетверо) дорожча, ніж у середньому по генеруючих компаніях. При цьому Енергоринок, відповідно до закону, зобов’язаний її купувати та оплачувати. Більш популярно це означає, що із загального котла, куди стікаються платежі споживачів у цілому і того самого населення, зокрема, з’явиться струмочок, який іде на сторону. Причому розробники нацпроекту обіцяють перетворити його взагалі на річку.
У презентації зазначеного прожекту було взагалі написано, що після вкладання десятків мільярдів гривень будуть побудовані вітроустановки загальною потужністю 2000 МВт, які щороку вироблятимуть 26,8 млрд. кВт·год. І при продажу електроенергії за ціною вдвічі вищою за ринкову вкладення окупляться років так через сім. Народ, повторно перевіривши ці розрахунки, з’ясував: вітряки мають крутитися... по 37 годин на добу.
У відповідь було сказано, що розрахунки приблизні, а рахувати, як освоюватимуть «екологічні та прогресивні» гроші, — неправильно.
Задля справедливості треба зазначити, що свої обіцянки вони дещо урізали й тепер про окупність намагаються взагалі мовчати. Нова задекларована мета: «створення «чистого» джерела енергії — вітру та Сонця — у плановому обсязі 2000 МВт установленої потужності, що є аналогом енергії, отриманої від 2 млрд. кубометрів імпортного газу».
Розповіді про економію газу звучать нерозумно: українська велика енергетика його давно не використовує. Виняток — київські та харківські ТЕЦ. А переводити Київ на «вітряну енергію» охочих, хоч як дивно, немає і не передбачається. І якщо ініціаторам проекту запропонувати перевести власні підприємства на «зелену енергію за зеленими тарифами»... Загалом, краще не пропонувати.
Зате з’ясувалося, що «проект має важливе регіональне значення». Розташування ряду територій України, які мають потенціал відновлюваних джерел енергії — вітру і Сонця, робить економічно малоефективним транспортування в них енергії, виробленої з традиційних джерел. Тому розвиток цього проекту, по-перше, розв’язує проблему економічної ефективності транспортування електроенергії, а по-друге, зберігає навколишнє середовище, що робить ці території привабливими для розвитку туристичного бізнесу.
Найсмішніше, що й цей потік свідомості демонструє виключно ступінь неуцтва розробників в енергетиці. «Транспортувати енергію від традиційних джерел» у райони вітряків доведеться обов’язково. Причина банальна: дуже добре, якщо період використання потужності вітростанцій становитиме вісім годин на добу (нині він менше трьох), а електроенергія споживачам потрібна значно частіше.
Утім, у наведеній вище фразі ключовими треба вважати слова «регіональне значення».
Нині найбільший проект у вітроенергетиці — це Ново-Азовська ВЕС. Інвестором для неї є сім’я куратора енергетики країни віце-прем’єра Андрія Клюєва. Про інтерес до вітроенергетики вже заявили й компанії Ріната Ахметова.
Чому, власне, й ні? Є гарантований тариф у кілька разів вищий за ринковий, перекачати за цією схемою гроші споживачів — чудова можливість. Нічого особистого, тільки бізнес. Річ навіть не у кольорах політичного спектра.
Проблема в іншому — збагачувати приватні компанії передбачається за рахунок енергосистеми країни та її споживачів. Українська енергетика аж ніяк не жирує, і їй потрібні гігантські ресурси на оздоровлення.
Нескладний розрахунок: не дуже глибока модернізація одного енергоблока теплової електростанції — це майже 50 млн. євро. На «Енергію природи» хочуть викинути 3 млрд. євро, тобто аналог приблизно 60 відреставрованих блоків або майже трьох чвертей від наявних у генеруючих компаніях.
Причому вони вироблять у рази більше електроенергії та за ціною втричі нижчою. Однак генерації пропонують брати банківські кредити. Ринок, однак... А енергокомпанії терміново й недорого продавати, бо їм потрібні інвестиції. Платежі ж споживачів хочуть ділити «по-братньому» (прізвища братів... відомі).
В Україні прийнято посилатися на досвід Європи, забуваючи при цьому, що там вітроенергетика також нерентабельна і дотаційна. Але головне — вона там розташувалася поруч із традиційною енергетикою, в якій уже давно навели лад. У нас же збираються паразитувати — замість впорядкування основних виробників. Маленька така відмінність.
Ну а решті пропонують скинутися. І запропонують іще не раз.