Ви гратимете із шулером, який до цього вже "роздягнув" вас до нитки? Навряд чи, хоча б із почуття самозбереження.
А от уряд Яценюка, схоже, готовий зробити чи не головну ставку в черговій грі з таким "каталою". Прем'єр ініціював початок консультацій із групою "Приват" про створення вертикально інтегрованої нафтової компанії (ВІНК) на базі напівдержавних нафтовидобувної компанії "Укрнафта", нафтопереробної "Укртатнафти" і на 100% державної нафтотранспортної "Укртранснафти".
Як неодноразово зазначали автори DT.UA, зокрема, директор з розвитку бізнесу "Нафтогазу України" Юрій Вітренко, ідея створення нафтової ВІНК не лише не нова, а вже й травою поросла. Уперше вона спливла на енергополітичну поверхню ще при президентові Кучмі. А сьогодні питання з такою компанією начебто напрошується саме по собі, враховуючи, що, крім галузевої суміжності, розглянуті активи перебувають у власності держави (ними управляє НАК "Нафтогаз України") і групи "Приват" Ігоря Коломойського.
Ні собі, ні людям?
Та якщо раніше проект створення ВІНК мав хоч якийсь сенс і "ґрунт" (зокрема, стовідсоткові держактиви в нафтовій галузі), то про що говорити сьогодні, незрозуміло. Група "Приват" через підконтрольний менеджмент "Укрнафти" блокує виплати до держбюджету 9,6 млрд грн податків і 1,8 млрд дивідендів за 2011–2013 рр. Окрім того, вона ж цинічно висмоктує гроші, перераховані компаніями з державною часткою, неформально підконтрольними їй.
Для держави створення вертикально інтегрованої компанії на основі перелічених вище нафтових активів безглузде навіть теоретично. Водночас "Приват" за такого розвитку подій може одержати чимало вигід, включаючи можливість скуповування акцій ВІНК і отримання крісла очільника "нафтового монстра".
Часи ВІНК минули наприкінці 1990-х під гаслом "від свердловини до бензоколонки". І невдовзі вертикальна інтеграція поступилася місцем інтеграції горизонтальній. Якщо говорити просто, то ВІНК складається з ланок, кожна з яких працює, як незалежна компанія. З метою одержання максимального прибутку. Наприклад, мережа автозаправних станцій має право вибирати постачальників палива - аби була вигода.
Апріорі в громіздкій структурі ВІНК кожна ланка розмита, а сама структура забюрократизована. Один найефективніший напрямок, як правило, видобуток, дотує інші. Звісно, за такого розкладу інші ланки, що складають ВІНК, не мають стимулів для ефективної роботи. Наприклад, представництва, що залишилися, російських компаній, які також представляли ВІНК, сьогодні активно розробляють схеми передачі своїх АЗС приватним підприємцям і стороннім організаціям, які мотивовані працювати на максимальний результат, на відміну від клерків "на зарплаті".
Підтверджує свою ефективність і розклад сил на українському ринку нафтопродуктів, де лідерами з продажів на АЗС є не власники нафти - "Роснефть", "Лукойл" або "Татнефть", а місцеві компанії, в яких немає ні заводів, ні навіть свердловин. Але вони чітко "заточені" на свій бізнес. Результат очевидний.
Однак основною причиною невдоволення великими вертикальними структурами є їхня схильність до монополізації ринків. Навіть у Росії, де, здавалося б, усе схоплено, антимонопольне відомство постійно заявляє про необхідність відокремлення збутових підрозділів нафтових компаній від переробних і видобувних.
У Євросоюзі така вимога передбачена в Третьому енергопакеті, значну частину якого внесено у законодавство України як учасниці Європейського Енергетичного співтовариства. Підписавши документи і ставши стороною договору, Україна, зокрема, зобов'язалася розділити НАК "Нафтогаз України" на компанії з видобутку, транспортування і реалізації.
У разі створення нафтової ВІНК відбуватиметься протилежне… Але це, очевидно, поки що мало кого цікавить.
Вершки і корінці
У нашому випадку створення ВІНК суперечить не тільки світовій практиці, а й елементарній бізнес-логіці. Будь-які спільні підприємства створюються з метою підвищення ефективності сторін-засновників. У нашому трикутнику "Укрнафта"-"Укртранснафта"-"Укртатнафта" усе зрозуміло вже на старті. Держкомпанії прибуткові, контрольовані "Приватом" - ні.
Найлегше з "Укртранснафтою". Вона монополіст у транспортуванні нафти, на 100% належить державі. Прибуткова. Без неї ніхто нікуди не їде, точніше, не качає. Який їй сенс заходити у ВІНК? Сенс є лише для "Привату", який в такий спосіб знову одержить важелі управління трубою, які у нього нещодавно відібрали. Нагадаємо, у березні поточного року ставленика дніпропетровської групи О.Лазорка, що очолював компанію шість років, відсторонили від посади і згодом звільнили.
"Укрнафта", найбільша нафтовидобувна компанія країни, 50% +1 акція якої належить державі (перебуває в корпоративному управлінні "Нафтогазу"), також прибуткова. Але може приносити прибуток у рази більший - після ліквідації схем виведення з неї коштів на користь міноритарного акціонера.
Компанія "Укрнафта", мабуть, є найкращою ілюстрацією абсурдності створення ВІНК. Якщо уряд не може навести ладу в одній "Укрнафті", то які шанси у нього на успішне управління і контроль над об'єднаною нафтокомпанією? Сам Ігор Коломойський уже зізнався, що з перших днів "корумпував" перших осіб держави для управління "Укрнафтою" і, схоже, легко знаходить з ними спільну мову й досі. Логічно припустити, що рано чи пізно, коли якомусь черговому президентові або прем'єрові знадобляться гроші або лояльність каналу "1+1", контроль над ВІНК буде топ-темою розмови.
Абстрагуючись від національних особливостей, спробуємо зрозуміти, що ж в ідеалі може одержати "Укрнафта" від входження у ВІНК? Видобувна компанія особливої допомоги не потребує, володіючи власними ресурсами. До неї вишиковується черга з банків, готових надати фінансування. Що дасть поява "своєї" переробки? Нічого, крім ще одного збиткового активу, який доведеться підтримувати.
Сьогодні "Укрнафта" продає видобуту нафту за світовою ціною, а у ВІНК ця нафта йтиме на НПЗ безплатно або за трансфертними цінами.
Проте дехто, досить шанований, приголомшив заявами про те, що, мовляв, "Укрнафта" може переробляти свою нафту в Кременчуці ("Укртатнафта") і одержувати "дешеві" нафтопродукти, щоб згодом продавати через свою мережу АЗС. Маячня - це якщо максимально коротко. По-перше, на вже старому Кременчуцькому НПЗ з відбором 20% бензину (на заводах-конкурентах - не менш як 30%) нічого дешевого не буває. По-друге, на заводі правильні люди намалюють правильні витрати, та так, що потім решту нічим буде давати. По-третє, в Україні всі компанії, крім мережі "Привату", закуповують паливо на відкритому ринку за світовими цінами і працюють із прибутком. Водночас "Укрнафта" вже не перший рік поспіль рапортує про збитки від роздрібної реалізації палива (від оптової, втім, теж). Тож справа тут не в дорожнечі стільців для трудящих, а у викачуванні грошей з "Укрнафти". Тільки-но компанія перейде на прозору систему закупівель нафтопродуктів та їх реалізації, виходячи з ринкової кон'юнктури, збитки випаруються. То у чому ефект від ВІНК для "Укрнафти"?
Ефект, притому багатогранний, можна побачити лише для третього учасника вертикально інтегрованої нафтової компанії - для "Укртатнафти". 56% її акцій контролює "Приват", 43% - держава. Група "Приват" встановила контроль над Кременчуцьким НПЗ у 2007 р. у результаті класичного рейдерського захоплення, організованого Геннадієм Корбаном.
Колишній власник цих акцій - російська "Татнефть" швидко домоглася зупинки поставок російської нафти на завод, і з цієї причини переробка скоротилася втричі. Підприємство опинилося на межі виживання.
Крім того, "Татнефть" уже виграла в міжнародному арбітражі справу проти України і продовжує атакувати країну в судах, вимагаючи мільярдних сатисфакцій (щоправда, поки справа обмежилася 125 млн дол.). У разі створення ВІНК "Приват" остаточно легалізує фактично украдений актив.
Та найголовніше - збитковий завод, з якого за вісім років висмоктали всі соки, надійде на утримання прибуткових держкомпаній (див. рис. 1). Оце кураж!
Після зміни власника модернізацію Кременчуцького НПЗ було зупинено, а його поточна працездатність тримається на професіоналізмі персоналу, який "ліпить" установки з того, що є. Скинути таке добро на чужі плечі, та ще й за гроші - неабияка удача.
ВІНК або забуття
Отже, очевидно, що головним драйвером процесу реанімації створення ВІНК і основною стороною, що виграє, є недержавний учасник - група "Приват" на чолі з Ігорем Коломойським.
Сьогодні для нового прослуховування цієї платівки олігарх має дуже вагомі причини. Земля починає потроху вислизати з-під ніг. За останній рік ціни на нафту впали вдвічі, знизивши доходи контрольованої ним "Укрнафти". Навесні "Приват" втратив контроль над "Укртранснафтою". Уже в липні остання добилася багаторазового зростання тарифів на транспортування нафти до ринкового рівня, що завдало удару по "Укртатнафті". Раніше, наприкінці 2014-го, вона ж одержала ще один хук від нового уряду, що скасував 15-відсоткову знижку на нафту "Укрнафти" для заводу.
Так чи інакше, збільшення витрат поки що вдається перекладати на ту саму "Укрнафту", покупця, який не ставить запитань при закупівлі кременчуцьких нафтопродуктів. Проте ситуація може змінитися після зміни менеджменту "Укрнафти". 22 липня підгодованого групою Пітера Ван Хеке було звільнено, і новим главою компанії став Марк Роллінз. На черзі - зміна правління компанії. І хоча Коломойський зберігає важелі впливу на ситуацію, простір для маневру поступово звужується. Як виправити все одним махом? Правильно, злити все в одну купу, утопивши в прибутку інших свої проблеми й збитки.
Процес пішов. Арсеній Яценюк, що демонструє дивовижну уважність до сподівань дніпропетровських підприємців, доручив Міненерговугільпрому провести консультації зі створення ВІНК. Цю естафету в енергетичному відомстві прийняв заступник міністра Ігор Діденко, який провів нараду з цього питання 31 липня.
Необхідно зазначити, що якщо раніше про "симпатії" заступника міністра до групи "Приват" говорили тільки його справи, то нещодавно стало відомо більше - вони з Ігорем Коломойським і Геннадієм Боголюбовим партнери. Причому давно, з 2008 р., коли ці добродії створили лабораторію електродинамічних досліджень "Протон-21", що займається проблемами "холодного термоядерного синтезу". До слова, Діденко єдиний з вищого складу міністерства, хто поки що залишається в ранзі заступника міністра з приходом міністра Демчишина.
Як випливає з протоколу наради "щодо опрацювання можливості створення вертикально інтегрованої нафтової компанії" від 31 липня 2015 р. (див. документ на сайті DT.UA), представники контрольованих "Приватом" "Укрнафти" і "Укртатнафти" повністю підтримали створення ВІНК. Керівник "Укртранснафти" Роман Сидорак зазначив, що таке об'єднання суперечить Закону "Про трубопровідний транспорт", голова НАК "Нафтогаз України" Андрій Коболєв порушив питання про експериментальну давальницьку переробку нафти "Укрнафти" у Кременчуці.
У результаті вирішили продовжити розгляд цієї теми і… готувати фінансово-економічне обґрунтування створення ВІНК. Воно, до слова, вже має бути готовим - Діденко дав строк до 10 серпня.
Послухай і зроби навпаки
Найбільш неймовірним питанням у всій цій історії є те, як можна говорити про творення з тим, хто вже 12 років займається протилежним? З 2009-го група "Приват" за фактом уже контролювала формально створювану ВІНК, управляючи "Укрнафтою", "Укртатнафтою" і "Укртранснафтою". І які результати? Видобуток нафти й газу за цей час упав, транспортування нафти - аналогічно, переробка нафти - туди ж.
Так у чому ж сенс створення нафтової ВІНК зараз?
Очевидно, він у тому, що всі ці роки йшло повз касу на рахунки Приватбанку. І те, що саме Ігор Коломойський є нинішнім ініціатором проекту ВІНК, вказує на його надії знову повернутися до цих потоків, але вже в рамках формально створеної вертикально інтегрованої компанії.
У держави ж завдання протилежні. Необхідно вичищати "Укртранснафту" і особливо "Укрнафту", як найбільш занедбаний випадок. Парламент дав повноваження уряду з оперативного управління компанією, якими, щоправда, нинішній прем'єр чомусь скористатися не хоче. Тим часом на кону мільярди гривень, незважаючи на низькі ціни на нафту.
Реальна проблема є з "Укртатнафтою". Завод доведено до ручки. Але Коломойський шукає вихід з кризи не в модернізації підприємства, а в тому, на кого б перекласти його неефективність. Хоча "Приват" мав змогу модернізувати завод, адже виведені з "Укрнафти" кошти обчислюються мільярдами, і зовсім не гривень. За дуже скромними оцінками, лише в 2009 р. за рахунок заниженої ціни на нафту "Укрнафти" на її переробці "підняли" не менш як 1 млрд дол. Однак ті гроші розчинилися в офшорах і футбольних клубах.
За великим рахунком, без нафти "Укрнафти" ринкова вартість Кременчуцького НПЗ становить 0 грн 0 коп. Без перебільшення можна сказати, що "Привату" вигідніше подарувати свій пакет акцій державі, ніж зазнавати збитків.
Однак поки є прем'єр, готовий слухати про космічні кораблі та ВІНК, цей металобрухт можна добре презентувати з допомогою реклами палива Energy і пристойно оцінити при створенні нової компанії. Жаль тільки ("приватівцям"), що туди вже не вийде включити зупинені та іржавіючі НПЗ групи в Дрогобичі та Надвірній - живі пам'ятники і жертви "ефективного" дніпропетровського менеджменту.