До кінця поточного року Vanco Prykerchenska Ltd. має всі шанси повернутися в Україну під прапором «нової» угоди про розподіл продукції (УРП). Зважаючи на все, нинішнє керівництво Міністерства охорони навколишнього природного середовища претензій до вже майже рідної нам офшорної компанії не має. Як мінлива в настроях панянка, уже зараз Україна зовсім не проти остаточного узаконювання відносин із Vanco Prykerchenska Ltd. — на тих самих умовах, які ще 2008 року стали причиною розірвання УРП в односторонньому порядку урядом Юлії Тимошенко.
Про підписання мирової угоди з Vanco Prykerchenska Ltd. останнім часом говорили часто, але неохоче. Перший віце-прем’єр-міністр Андрій Клюєв, міністр охорони навколишнього природного середовища Микола Злочевський, міністр палива та енергетики Юрій Бойко по черзі заявляли про те, що вже до кінця 2010 року цю компанію знову можна буде вітати в Криму.
Утім, конкретні умови майбутньої угоди досі не оприлюднено. Цілком логічно, що у зв’язку з цим «Дзеркало тижня» звернулося за відповідними роз’ясненнями до міністра Миколи Злочевського. Проте в міністерстві питання на цю тему не вважають пріоритетними і тому вирішили не турбувати пана Злочевського такими «дрібними», на їхній погляд, проблемами, як розробка нафтогазових родовищ на Прикерченській ділянці шельфу Чорного моря. Прикро, що й прес-служба Міністерства охорони навколишнього природного середовища позбавила нас можливості напряму поспілкуватися із заступниками міністра. Але, зрештою, ми одержали відповіді на запитання (щоправда, не на всі) у письмовому вигляді від заступника міністра Дмитра Мормуля через прес-службу. Та і цього виявилося достатньо, аби зробити певні висновки.
«Якщо переговори завершаться успішно і мирову угоду буде підписано, Vanco Prykerchenska зможе поновити діяльність на підставі раніше укладеної угоди про розподіл продукції. Істотних змін у цій угоді не буде», — стверджує заступник міністра навколишнього природного середовища Д.Мормуль. І нагадує, що площа «Таврія» «внесена до переліку ділянок, які можуть розроблятися на основі угод про розподіл продукції. Якщо буде прийнято рішення про проведення тендера, то всі зацікавлені компанії зможуть взяти в ньому участь».
Що ж, очевидно, настав час нагадати вже підзабуті умови попередньої УРП, воскресити яку збираються вже незабаром. Отже, «суттєвих змін» не буде от у чому.
Vanco Prykerchenska Ltd. Рецидив у важкій формі
Роман-епопея про непрості відносини офшорної компанії Vanco Prykerchenska і держави Україна сягає корінням 2007 року, коли між сторонами було укладено першу в історії України угоду про розподіл продукції (докладніше див. «ДТ» №8 від 1 березня 2008 року). Хоча реально історія з Прикерченською ділянкою шельфу почалася ще 2005-го.
Спочатку передбачалося, що геологорозвідка і розробка нафтогазових родовищ на шельфі мають здійснюватися на трьох ділянках: Судацький складчастий пояс, Судацький глибоководний складчастий пояс і площа «Тетяїв». Тоді реалізацію цього проекту запланували в два етапи: пошукові роботи, розробка і видобуток. 15 млрд. дол. — такою була можлива сума інвестицій у проект. Принаймні про цю цифру говорили представники Vanco Prykerchenska.
Відповідно до початкового варіанта угоди про розподіл продукції, Vanco Prykerchenska «почала свою трудову діяльність» на українській частині шельфу Чорного моря на надзвичайно щедрих умовах: офшорна компанія одноосібно одержала ліцензію на розробку площі в 12960 кв. км з глибиною моря від 70 до 220 м!
Нехитро поділили і відсоток розподілу продукції на першому етапі: 70% на 30% — на жаль, не на користь України. Якщо врахувати, що спочатку у своєму проекті УРП Vanco Prykerchenska хотіла відхопити на етапі розробки ні багато ні мало 80% продукції, то ті «остаточні» 30% для країни можна було б вважати доблесною перемогою безмежного українського патріотизму над жадібністю іноземців. Та чи те нам видають за патріотизм?
Відповідно до попередніх оцінок, ресурси вуглеводнів на поки що нерозвіданій Прикерченській ділянці шельфу становлять у загальному обсязі 10,8 млрд. кубометрів. Легко уявити собі щастя компанії Vanco Prykerchenska, яка безперешкодно заволоділа територією майже в 13 тис. кв. км. Воістину, сюжет, можливий лише у Задзеркаллі.
Втім, тоді, 2008-го, для Vanco все закінчилося не так радісно, як починалося. 21 травня 2008 року уряд Юлії Тимошенко, піддавши сумніву законність надання компанії права господарювати на Чорноморському шельфі, анулював ліцензію, видану Vanco Prykerchenska Кабміном Єханурова. Також в односторонньому порядку урядом було розірвано угоду про розподіл продукції (докладніше див. «ДТ» №18 від 17 травня 2008 року і №23 від 21 червня 2008 року).
Оцінюючи тодішні дії прем’єр-міністра Юлії Тимошенко, народний депутат України Тарас Стецьків каже: «З одного боку, Юлія Тимошенко вчинила правильно, з іншого — тоді це стало не дуже гарним сигналом для іноземних інвесторів. Адже єдину на той момент угоду про розподіл продукції так і не було реалізовано».
Підписавши УРП з Vanco Prykerchenska 19 жовтня 2007 року, Юрій Єхануров, мабуть, вирішив заплющити очі на ряд дивних фактів. Те, як вищезгадана компанія в квітні 2006-го виграла тендер, тепер переказують як анекдот. Але тоді було якось не до сміху. У тендерній сутичці з такими компаніями, як Shell, Exxon Mobile (США), Turkiye Petrolleri A.O. (Туреччина), Alphex One Ltd (Великобританія), Hunt Oil Company of Ukraine (Польща) і українське ВАТ «Укрнафта», перемогу одержала Vanco International Ltd. (дочірня компанія Vanco Energy Company із США). Ця компанія-переможець тендера буквально відразу ж шляхетно переуступила свої права офшорній компанії Vanco Prykerchenska Ltd., створеній саме перед підписанням самої УРП — у серпні того ж року. Збіг?
Vanco Prykerchenska так і не змогла надати офіційного підтвердження ні свого фінансового, ні технологічного, ні технічного забезпечення. Мало кому відомо, якими аргументами на свою користь оперувала зареєстрована на Британських Віргінських Островах Vanco Prykerchenska, компанія з неймовірно «багатим» статутним фондом у 12 тис. дол., але ліцензію вона усе ж таки одержала. Щоправда, під фінансові гарантії Vanco Energy Company, статутний фонд якої на той час становив 67 млн. дол.
Навряд чи варто дивуватися таким «перетворенням», якщо пригадати, хто саме є власниками Vanco Prykerchenska. А це з рівною часткою відсоткової участі DTEK Holdings Limited Ріната Ахметова, Shadowlight Investments Limited російського бізнесмена Євгена Новицького, а також австрійська компанія Integrum Technologies Limited (див. «ДТ» №18 від 17 травня 2008 року).
Найкоротший шлях на український шельф — через Стокгольмський арбітраж
Відновлюючи історичний ланцюжок подій, слід нагадати, що після розірвання договору урядом Ю.Тимошенко, 17 липня 2008 року компанія Vanco Prуckerchenska Ltd. ініціювала арбітражний процес проти України відповідно до вимог Арбітражного інституту Торгової палати Стокгольма (Швеція) щодо конфлікту стосовно УРП. Поки в суді тривали тяжби, Vanco Prykerchenska безрезультатно намагалася достукатися до Кабінету міністрів. Кілька разів компанія офіційно подавала на розгляд нову робочу програму з бюджетом у 57 млн. дол. з метою реалізації першого етапу розробки Прикерченської ділянки, проте уряд ігнорував ці пропозиції, продовжуючи відстоювати свою позицію.
І от воно — диво: у липні 2010 року, переживши зміну глави держави та уряду, Україна знову повернулася обличчям до «багатостраждальної» Vanco Prykerchenska, разом з компанією призупинивши судові розгляди і поновивши переговори, кінцевим результатом яких, з огляду на все, стане мирова угода і підписання нової УРП на старих умовах…
За словами заступника міністра Д.Мормуля, «улітку 2010 року Кабінет міністрів України і компанія Vanco Prykerchenska спільно звернулися в Стокгольмський арбітраж із клопотанням про призупинення розгляду позову Vanco до держави Україна в особі Кабміну для пошуку мирного врегулювання. Своїм протокольним рішенням… Кабмін визначив, що імперативною умовою такої мирової угоди має бути відмова Vanco Prykerchenska від будь-яких майнових вимог до держави Україна. Якщо переговори завершаться успішно і мирову угоду буде підписано, Vanco Prykerchenska зможе відновити діяльність на підставі раніше укладеної угоди про розподіл продукції».
Виходить, що уряду М.Азарова мало однієї мирової угоди, вираженої у рішенні Стокгольмського арбітражу, відповідно до якого «Нафтогаз України» заборгував компанії «РосУкрЕнерго» 12,1 млрд. кубометрів газу... Для повноти відчуттів знадобилася ще й мирова угода з офшорною компанією Vanco Prykerchenska?!
До слова, в інтерв’ю «Дзеркалу тижня» Тарас Стецьків припустив: «Тільки-но після підписання нової УРП Vanco Prykerchenska знайде на пробному бурінні газ або нафту, запевняю вас, вона перепродасть своє право на розробку і видобуток вуглеводнів одній із великих транснаціональних компаній або залучить її як співінвестора».
Це майже за схемою «РосУкрЕнерго»: щойно (і якщо) ця компанія одержить газ, вона його перепродасть або переуступить права на нього...
Схоже, кращі часи — для Vanco Prykerchenska — невдовзі настануть... після підписання нової-старої угоди про розподіл продукції, будьте упевнені. Власне, ситуація нагадує епізод із фільму «Іван Васильович міняє професію», коли цар-самозванець мало не віддав Кемську волость шведам. «Держава не зубожіє! Цар знає, що робить!» З таким самим девізом нинішній уряд розкидається казенними землями із завжди властивим йому почуттям безкарності і цілковитої впевненості в тому, що громадськість не засудить. Громадськості не до того. Та й дізнається вона про це, у кращому разі, постфактум...
Площа у майже 13 тис. кв. км разом із новою ділянкою «Таврія», швидше за все, перейде в розпорядження офшорної компанії вже 2010 року. На абсолютно тих самих, невигідних для будь-якої іншої країни, відсотках: 70% на 30% на користь Vanco Prykerchenska.
«Базові умови угоди — ліцензійна ділянка, програма робіт з пошуку і видобутку і пропорції розподілу продукції не є і не будуть предметом переговорів», — заявляє заступник міністра охорони навколишнього природного середовища Д.Мормуль.
Про що це свідчить? Лише про те, що єдине, що зміниться в новій УРП, — це, можливо, особи, які її підписуватимуть. Принаймні з боку уряду України.
***
А поки що... Нині ніякі роботи на Прикерченській нафтогазовій ділянці не ведуться. Про це прямо заявив «ДТ» заступник міністра Д.Мормуль. Vanco Prykerchenska так і не встигла збагатити Україну, ще до розірвання угоди 2008 року сплативши тільки обов’язкові 1 млн. 300 тис. дол. за видачу спеціального дозволу на користування надрами і 1 млн. дол. — бонус за підписання угоди.
Зате десятки тисяч доларів уже були витрачені з бюджету України на адвокатські послуги в Арбітражному суді Стокгольма.
Про любов до Батьківщини і свій патріотизм найчастіше говорять ті, хто, як у цьому випадку, без тіні сумніву розподіляє гігантські площі Чорноморського шельфу України так, наче це городні ділянки в дачному селищі. Що вдієш, такі нині звичаї а ля «розділяй і пануй!»
Якби тоді, 2005 року, тендер на право розробки та видобутку нафти і газу на Чорноморському шельфі було проведено прозоро, переможець конкурсу вже давно працював би на відведених ділянках, а Україна, швидше за все, вже одержувала б свої дивіденди. Проте українців не запитували, як розпорядитися величезною територією їхньої Вітчизни, сміливо віддавши її в руки компанії, яка навіть не збиралася брати участь у тендері на рівних правах з іншими претендентами.
Зазвичай більша частина людей задоволена своїм життям, поки не зачіпають їхні честь і майно. Але в цьому випадку зачіпають інтереси України, а вони не можуть не стосуватися кожного хоча б тому, що кожен вчинок влади компенсуємо ми, платники податків.