Що відбувається з українською енергогалуззю? Чому такий суспільний резонанс пов'язано зі складними галузевими проблемами? Це національна особливість української енергетики чи об'єктивна необхідність? Про це розмова з Кшиштофом РОГУЛЬСЬКІ, експертом із 30-річним досвідом роботи в енергетиці, директором консалтингової компанії Doradztwo Gospodarcze (Польща).
- Пане Кшиштоф, після Революції гідності українська влада йшла на вибори з гаслами про реформи. Минуло три роки, у нас є власна оцінка дій влади. Але як ви, громадянин країни, що вже пройшла найскладніші етапи енергореформ, оцінюєте, наскільки успішно просунулася енергетика України в заявленому напрямі реформ?
- Це дуже велика й складна тема. Проілюструю на простому прикладі. Я уважно спостерігав за розробкою Закону "Про ринок електроенергії". Це супер, що він є, що його нарешті прийняли. Але... У жодній країні я не бачив, щоб закон розроблявся представниками якогось європейського органу, людьми, які зовсім не уявляють реалій роботи цього ринку в умовах, у цьому випадку, України. Цей закон написано для ідеального світу, а життя таке, яке воно є, і в кожній країні існують свої особливості.
Мене дуже турбує той факт, що якщо Закон "Про ринок електроенергії" не виправити підзаконними актами, то він не працюватиме успішно. При цьому ніхто не захотів прислухатися до енергетиків, суб'єктів цього закону. Деякі пункти можна було пом'якшити, а деякі - взагалі прибрати. Але документ було ухвалено "у чистому вигляді". Якщо правильно нині розробити підзаконні акти, то, може, його вдасться впровадити без поправок.
Коли ми впроваджували в себе в Польщі схожий закон, то згодом виправляли його чотири рази в перший же рік. Те, що у вас зараз є, хоча політики й у захваті, - це папір, який не має стосунку до реального життя. Життя зовсім інше. Я дуже великий фанат ринку, вважаю, що ринок має бути створений, але закон потрібно ще впровадити. А для цього необхідно зробити ще дуже багато.
- При всіх недоліках Закон "Про ринок електроенергії" все-таки позитивний?
- Вважаю, що його можна було доопрацювати, і він був би ще кращим. Ми в Польщі теж припускалися помилок і потім виправляли закон кілька разів. Конкурентний ринок електроенергії - це абсолютно інший спосіб життя. Ми змінюємо основний соціалістичний принцип роботи енергетики, відповідно до якого головне - забезпечити поставку електроенергії. І тільки. Усе інше було вторинним.
Головний принцип роботи нового ринку, ринку як такого - це торг. Для продавця, зокрема енергогенеруючих компаній, головне добре продати, а клієнт має право купити товар у того продавця, умови якого йому найбільш комфортні. При цьому потрібно мати на увазі, що закон дає блага споживачу. Якщо ви подивитеся на директиву ЄС, то побачите, що вона розпочинається зі слів: "Клієнт має право…", а не те, що енергетичне підприємство робитиме, наприклад, анбандлінг (розподіл. - О.Ш.) обленерго на дві незалежні компанії - оператора електричних мереж і постачальника електроенергії.
- Що, на ваш погляд, споживач може одержати вже зараз після прийняття електроенергетичного закону, хоча він ще й не набув чинності?
- Усе залежить від того, якого споживача ми маємо на увазі. Давайте називати споживача клієнтом, так буде правильно.
Споживач - це той, хто щось споживає, а для постачальників електроенергії він клієнт, вони мають обслужити його якнайкраще. Якщо казати про юридичних осіб як про головних клієнтів, то завдяки конкурентному ринку вони можуть одержати більш прогнозовану та очікувану ціну. Націнка постачальників для таких клієнтів як юридичних осіб на зрілих європейських ринках електроенергії на сьогодні - лише близько 0,3%.
Конкуренція збиває ціну до нормального рівня. Для клієнта це реально дешевше, ніж у будь-якій іншій моделі купівлі електроенергії. У Польщі очікували, що в момент пуску ринку ціна для таких клієнтів зросте на 70%, а вона впала.
Для індивідуальних клієнтів на ринку йому продадуть щось іще, крім електроенергії. Наприклад, запропонують підвищити ціну з понеділка по п'ятницю, коли він дуже мало користується електроенергією, а в суботу та неділю дадуть безплатно. Це продукти, яких з'являється безліч. Виграють ті постачальники, які розташовані поруч із клієнтом, досліджують його потреби та досконально розуміють, що йому потрібно. І не завжди справа у зниженні ціни, хоча, звичайно, це теж важливо.
- В Україні багато суперечок про доцільність впровадження RAB-регулювання. Деякі експерти кажуть, що ще не час, інші переконують, що це чергова пастка, і це мало чим допоможе застарілим мережам.
- Аварії в мережах - це нормальна складова робочого процесу. Кожний регулятор у будь-якій країні світу цю складову намагається зменшувати. Але для того, щоб зменшити витрати на аварійні ремонти, необхідно збільшувати витрати на інвестиції. Що це означає? Замість того, щоб лагодити старі кабелі, слід задуматися: а чи не побудувати нові? Гроші на побудову цього кабелю і є RAB. Якщо ви не оновлювали мережі 20 років, то, виходить, нині потрібно дуже багато будувати. RAB виглядає як фінансова надбавка, яку збирають для того, щоб залучити нові інвестиції.
Ставка RAB-тарифу в усьому світі відповідає вартості капіталу та розраховується за формулою WACC (формула оцінки вартості капіталу. - О.Ш.).
- Чи можна говорити, що модель, яку запропонувала зараз НКРЕКП, у цілому повторює польський досвід?
- Не тільки польський, а й європейський. Методологія RAB-регулювання в Польщі нічим не відрізняється від інших країн, це загальноєвропейська методологія. Вона відрізняється тільки ставками WACC на єдину базу залежно від того, скільки коштує капітал на фінансових ринках. Ця ставка прямо пов'язана з грошима, які необхідно залучити, щоб здійснити реконструкцію.
Якщо чим і дорікнути НКРЕКП у цьому сенсі, то тільки тим, що вони намагаються робити ставку нижчою за ринкову. WACC, що враховує вартість грошових ресурсів в Україні, має становити не менш як 19%, а регулятор планує прив'язати цей стимулюючий тариф до дисконтної ставки НБУ. Це лише 12,5%.
Занижена ставка може знизити ефективність даної методології. Критики RAB-регулювання нехай подивляться на витрати, які лежать в основі експлуатації мережі. Це саме те місце, де можна знайти відсутню частину тарифу та змусити більш ефективно працювати. На одній ділянці мережі в Польщі працює значно менше співробітників, ніж в Україні, а в Німеччині - у сім разів менше! Тут можна заощаджувати. Бездумно формувати тариф за діючим принципом "витрати+", це означає тільки одне - стимулювати неефективність.
Для мене цілком очевидно, що RAB якщо й призведе до деякого тимчасового підвищення тарифів, то в довгостроковому вимірі споживачі все одно виграють. І в ціні передачі електроенергії, і в якості обслуговування. При існуючому тарифоутворенні тариф теж зростатиме, але в компанії не буде коштів для інвестицій у розподільні мережі та поліпшення якості поставки електроенергії.
- Ви кажете про те, що одержать споживачі. А що отримає галузь? Наскільки це важливо? Наприклад, у частині приходу іноземних інвесторів.
- В українській енергетиці не буде іноземних інвестицій доти, доки ваш ринок не стане зрозумілим інвесторам. Вони не знають, як із ним працювати, наскільки їхня ефективність позначиться на прибутку. Є компанії, які хочуть зайти на ваш ринок, у мене немає в цьому сумнівів. Але жодний бізнес не прийде просто тому, що йому дуже подобається Україна. Потрібні чіткі та зрозумілі правила гри.
В енергетиці дуже сильний вплив бірж і фінансових інструментів. Який принцип роботи, наприклад, Пенсійного фонду? Він готовий вкласти кошти під невеликий відсоток на 25 років, але за однієї умови - має бути гарантована віддача. Енергетика вважається галуззю, де прибуток досить обмежений, але він стабільний і довгостроковий.
Якщо такий інвестор хоче зайти на ринок, то він дивитиметься на закони, які забезпечують йому дохід. Це очевидно: щоб підприємець міг здійснювати довгострокові інвестиції, ринок має бути зрозумілим і передбачуваним.