Нинішній рік, мабуть, цілком можна охарактеризувати як найбільш ірраціональний період життя вітчизняного паливно-енергетичного комплексу. Починаючи з весняної нафтової кризи і закінчуючи нинішнім газовим протистоянням з Росією, виконавча влада, здається, поставила собі завдання не стільки розв’язувати нагальні проблеми ПЕК, скільки дивувати громадськість своїми новаторськими підходами та ідеями. Не залишилася без уваги й українська електроенергетика, де уряд вирішив кардинальним чином змінити існуючу ситуацію, використавши «метод Шарикова»: усе взяти і поділити.
Ретроспектива
Наприкінці травня Мінпаливенерго оприлюднило проект урядового рішення, яке передбачає встановлення для споживачів України (окрім населення) єдиних тарифів на електроенергію в межах існуючих класів напруги (1-й клас — 27,5 кіловольта і вище, 2-й клас — нижче 27,5 кіловольта)! На той час різниця у роздрібних тарифах на електроенергію за першим класом напруги залежно від області становила до 35%, за другим класом напруги — до 60%.
За розрахунками Національної комісії регулювання електроенергетики (НКРЕ), запровадження єдиних роздрібних тарифів у рамках кожного класу напруги мало привести до здешевлення електроенергії для споживачів ряду регіонів за рахунок подорожчання електроенергії для споживачів інших регіонів.
Серпневою постановою Кабінету міністрів карт-бланш встановлення єдиних роздрібних тарифів було передано НКРЕ. Задоволення вирішили розтягнути на десять місяців, обмеживши щомісячне підвищення тарифів величиною 5%. Старт було дано 1 вересня.
Слід зазначити, що ініціатива Мінпаливенерго про запровадження єдиних тарифів не була гаряче схвалена іншими міністерствами. Проти ідеї виступало зокрема Мінпромполітики. За словами міністра промислової політики Володимира Шандри, українська промисловість не готова до запровадження єдиних тарифів на електроенергію. Як аргумент «проти» згадувався, зокрема, той факт, що диференціація за групами споживачів, у тому числі і територіальна, існує й у США, і в країнах ЄС, і в Росії. Її наявність є індикатором для розміщення тих чи інших видів виробництв у різних регіонах залежно від їхньої енергоємності і можливості впровадження енергозберігаючих технологій.
Сувора реальність
За оцінками експертів, за своєю суттю «тарифна зрівнялівка» є перехресним субсидуванням непромислових регіонів промисловими, що викривлює економічні пропорції в народному господарстві і дає хибні стимули суб’єктам господарювання. Після помпезних заяв про швидке визнання України країною з ринковою економікою непрозорий (небюджетний) спосіб субсидування може стати реальною перешкодою в питанні визнання нас ринковою державою, а також перешкоджати вступу України до СОТ.
До існуючої системи перехресного субсидування населення України за рахунок решти споживачів додається ще й система міжрегіонального дотування. Основними донорами стають промислові Дніпропетровська, Запорізька, Луганська, Донецька області і м.Київ, для споживачів яких така новація обійдеться в додаткові 5—20% зростання тарифів на електроенергію, а для споживачів Києва — всі 50%.
Найпомітніше в згаданих регіонах зростання тарифів позначиться на великій промисловості, що формує базу економіки країни, дає основні надходження до державного і місцевих бюджетів, надає робочі місця мільйонам громадян України.
До речі, із запровадженням єдиних тарифів області-реципієнти отримують лише тимчасовий перепочинок (тарифні канікули), що навряд чи позитивно вплине на розвиток реального сектора економіки в цих регіонах. Справді, оскільки лібералізація ринків електроенергії є загальносвітовою тенденцією, повернення до старої диференціації цін за регіонами і, відповідно, майбутній ціновий шок для областей-реципієнтів є неминучими.
Слід зауважити, що напередодні парламентських виборів питання обмеження інтересів промислового сходу знову може стати розмінною монетою в передвиборних кампаніях кандидатів, що, у свою чергу, знову може викликати хвилю сепаратистських настроїв у країні. Адже, по суті, дискримінується бізнес і населення промислово більш розвинених, економічно і енергетично забезпечених регіонів, які несуть великі екологічні навантаження і високі ризики техногенних катастроф.
Таким чином, прийняте рішення про запровадження єдиних тарифів абсолютно не відповідає задекларованому державою прагненню до розвитку конкурентного ринку електроенергії і говорить швидше про зміцнення «ручного» управління в енергетиці. Суперечить запровадження єдиних тарифів і вимогам ухваленої Кабінетом міністрів Концепції розвитку оптового ринку, що передбачає поступову повну відмову від перехресного субсидування одних споживачів електроенергії за рахунок інших і здійснення глибокої диференціації роздрібних тарифів на електроенергію.
Невтішні підсумки
Навіть нефахівцю стає зрозуміло, що із запровадженням єдиних тарифів система ціноутворення на оптовому ринку стане громіздкою і заплутаною. З урахуванням майже 35-відсоткового зростання цього року роздрібних тарифів на електроенергію і додаткове збільшення тарифів для споживачів областей-донорів цілком реальною стає можливість повернення привиду неплатежів, що його так довго і болісно виганяли з енергоринку урядові екзорцисти. Погіршення розрахунків споживачів з обленерго, а обленерго з оптовим ринком може стати лише початком лавиноподібного наростання неплатежів у ПЕК.
По-друге, очікуване урядовими чиновниками зростання споживання в непромислових регіонах через відносне зниження тарифів за існуючої непідготовленості інфраструктури електромереж може призвести до значного зростання втрат електроенергії, збільшення аварійності, а головне — до невиправданих капіталовкладень у розвиток електромереж. Енергетики змушені будуть збільшити витрати на утримання та обслуговування мереж у цих регіонах, що спричинить зростання тарифів на передачу і постачання електроенергії місцевими енергопостачальниками. З точністю до навпаки у промислових регіонах буде створено передумови для зростання тарифів на передачу і постачання у зв’язку зі зменшенням обсягу споживання на фоні значного підвищення роздрібних тарифів. Окрім того, через усеукраїнську зрівнялівку стимулюється регіональне лобіювання підвищення тарифів обленерго внаслідок усунення чинників стримування у вигляді тиску споживачів і місцевих органів влади.
Не викликає сумнівів, що експерименти в електроенергетиці, як і в будь-якому іншому сегменті ПЕК, можуть мати непередбачені наслідки для економіки України. Але якщо зміна цінової політики в нафтогазовому секторі викликана насамперед об’єктивними зовнішніми умовами, то нинішня ситуація в електроенергетиці має абсолютно штучний характер.
Неадекватне ціноутворення на такий важливий товар, як електроенергія, призведе до значного викривлення економічних стимулів в економіці, зокрема щодо напряму інвестування в ті чи інші регіони і галузі. Стимулюється скорочення виробництва, аж до припинення найбільш енергоємних підприємств і виробництв, що працюють на межі рентабельності.
Для підприємств, які працюють ефективніше, результатом стане зниження рентабельності і, як наслідок, згортання інвестиційних процесів, скорочення виплат податків, для експортоорієнтованих підприємств — зниження конкурентоспроможності на зовнішніх ринках.
Як основні соціальні наслідки запровадження єдиних тарифів на електроенергію можна прогнозувати занепад окремих регіонів з великими містоутворюючими промисловими підприємствами, скорочення робочих місць, погіршення ситуації із соціальними виплатами у зв’язку з ненаповненням бюджету, загальне підвищення соціальної напруженості в промислових регіонах.
Схоже, що запровадження єдиних тарифів покликане приховати основну поточну проблему ціноутворення в електроенергетиці — різке зростання оптової ринкової ціни. Оптова ціна, частка якої в роздрібних тарифах сягає 80%, зросла з початку року майже на 35%. Такого не було за весь період реформування електроенергетичної галузі України. І саме тут необхідно шукати корінь зла.
Експерти вважають, що обгрунтованою альтернативою запровадженню єдиних тарифів є оптимізація рівня тарифів для споживачів, насамперед за допомогою поновлення реальної конкуренції на оптовому ринку електроенергії між виробниками, зниження дотаційних виплат в оптовій ціні, оптимізації її інвестиційної складової.
Багато фахівців електроенергетичної галузі ще до запровадження єдиних тарифів звертали увагу на весь комплекс негативних наслідків. Цю точку зору підтримували й окремі члени НКРЕ. На початку листопада поточного року свою позицію про необхідність відмовитися від запровадження єдиних тарифів як неринкового механізму висловив комітет Верховної Ради з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики і ядерної безпеки.
Незважаючи на це, ситуація залишається без жодних змін. У таких умовах без невідкладного ухвалення рішення з виправлення ситуації очікувати економічної стабілізації не доводиться, оскільки всі згадані чинники створюють умови для глибокої системної кризи в українській економіці.
Далі читайте думки експертів про ситуацію в енергогалузі і наслідки запровадження єдиних тарифів
Сергій ЄРМІЛОВ, колишній міністр палива й енергетики,
нині — директор Інституту проблем екології
та енергозбереження:
— Наслідки непрофесійної політики, здійснюваної протягом останнього року в електроенергетиці, серйозно позначаються на стані економіки України вже зараз. Ще більшу загрозу несе майбутнє. Сьогодні закладено системні помилки, виправляти які з часом буде вкрай тяжко і болісно. Повернення від того становища, яке створене в енергетиці загалом і на енергоринку зокрема, до нормальних ринкових відносин буде набагато складнішим і тривалішим, ніж власне реформа, здійснена в галузі, починаючи із середини 90-х років. Зараз ми вже можемо забути про ті лідируючі позиції, які займала Україна серед країн СНД і Східної Європи в частині реформування електроенергетики. Те, що відбулося за останні місяці, не снилося навіть адміністративно-командній системі часів Радянського Союзу. Перекрито всі можливості для дії здорових реформаторських сил: Мінпаливенерго, НКРЕ, ДП «Енергоринок», рада оптового ринку управляються централізовано, місця для дискусій і здорової критики не залишилося.
Що ж стосується запровадження єдиних тарифів, то це ще один антиринковий крок і показник здійснення неадекватної цінової політики. Практику перехресного субсидування, яка вже тривалий час характеризує ціноутворення в галузі, із запровадженням єдиних тарифів було посилено багаторазово. За прогнозами, у 2006 році обсяг перехресного субсидування в енергетиці, а це і дотації населенню, і різні надбавки виробникам, і система єдиних тарифів, перетне межу в 10 млрд. грн. І ці колосальні обсяги коштів не тільки не працюють на користь галузі, вони ще й погіршують загальний стан економіки України. Це теж елемент тіньової економіки, із яким закликають активно боротися президент і уряд.
Запровадження системи єдиних тарифів докорінно змінило механізм ціноутворення на оптовому ринку. І замість встановлення «глобальної соціальної справедливості» на території України ми матимемо значне погіршення економічних показників великих промислових підприємств. І цим не тільки буде підірвано експортний потенціал країни, стимулюватиметься зростання цін на промислову продукцію і буде поставлено під питання зайнятість населення в найбільших індустріальних регіонах, а й, що головне, значно знизяться податкові виплати, а отже, бюджет, за який йде така битва в парламенті, за визначенням наповнений не буде. І тоді вже і громадяни України, особливо найменш соціально захищені, відчують результат зрівнялівки в системі єдиних тарифів.
Підсумовуючи, хочу ще раз акцентувати увагу на тому, що ще не занадто пізно вжити рішучих заходів щодо стабілізації ситуації в електроенергетиці і повернути на шлях ринкових реформ. Зволікання неприпустиме і може спричинити вкрай важкі наслідки, у тому числі і на макроекономічному рівні.
Олександр ГРИДАСОВ,
колишній голова Національної комісії
регулювання електроенергетики України (НКРЕ):
— Відсутність системної законодавчої бази регулювання ринку електроенергії, чіткого розподілу прав і обов’язків між органами державного управління і регулювання призвели до досить хаотичного стану ціноутворення на електроенергію.
Застосування до суб’єктів господарювання в рамках одного ринку різних принципів ціноутворення, ручне управління грошовими потоками, невиправданий рівень перехресного субсидування і, нарешті, останнє за списком, але не за значенням, установлення для непобутових споживачів єдиних цін по країні — це лише окремі складові негативних процесів у електроенергетиці.
Ігнорування в господарській діяльності економічних законів не означає, що їх не існує. Вже найближчим часом ми одержимо викривлене уявлення про економічну ефективність капітальних вкладень у територіальний розвиток і розміщення енергетичних об’єктів і споживачів їхньої продукції, збільшення і так колосальних обсягів перехресного субсидування. Єдині ціни також стануть значним гальмом у реалізації концепції розвитку оптового ринку електроенергії.
Олексій ШЕБЕРСТОВ,
колишній міністр енергетики,
нині — генеральний директор
«Енергетичної консалтингової групи»:
— Я цілком поділяю думку експертів про абсолютну хибність ідеї запровадження єдиних тарифів на електроенергію і надзвичайну небезпеку економічних наслідків, до яких веде цей крок. Мене тим більше надзвичайно хвилює це питання, оскільки я мав безпосередній стосунок до початку реформування електроенергетики України, проведення в галузі глибоких ринкових перетворень. При цьому однією з фундаментальних змін було реформування саме системи ціноутворення.
Електроенергетика — це базова галузь, ефективність і стабільність роботи якої прямо впливають на стан економіки в цілому, і особливо на енергетичну безпеку держави. Рішення про запровадження єдиних тарифів було прийняте без необхідного обгрунтування, без всебічного аналізу наслідків, без обговорення на експертному рівні. А в результаті може постраждати вся економіка України. Перший удар, безсумнівно, відчують великі промислові підприємства, насамперед кольорової металургії. Але комплекс проблем, породжених таким рішенням, позначиться на всій економіці, результат відчує на собі кожен житель країни. Фактично це підніжка енергетиці, яка щойно вийшла з кризи неплатежів і сформувала механізми вирішення проблеми величезних боргів, накопичених в енергоринку. А головне — це бомба уповільненої дії для економіки загалом.
На тлі подібного реформаторства дивно чути розмірковування про гармонізацію ринків України з ринками європейського співтовариства. Енергоринок України на сьогоднішній день просто знищується. З такою стратегією і темпами змін незабаром це буде не більш ніж гарна вивіска.