Кожний новий уряд в Україні на початку своєї діяльності повідомляє про відкриття нового, прогресивнішого та ефективнішого методу управління державними активами. За останні шість років таких методик було використано достатньо: розпочинаючи з продажу контрольних пакетів українських НПЗ російським нафтовим компаніям і закінчуючи упорядкуванням списків вітчизняних підприємств, які підлягають реприватизації. Та, схоже, бізнес сам готовий піти на створення цивілізованих правил гри. Відповідь, як завжди, за державою.
Епоха розквіту правлячої коаліції стала «екзистенціальним періодом» для вітчизняного бізнесу. Ще півроку тому підписанти коаліційної угоди обіцяли українському народу побудувати конкурентоспроможну національну економіку шляхом підвищення доходів, оплати праці на основі зростання його продуктивності. Обіцяли забезпечити умови реалізації людського потенціалу нації відповідно до європейських стандартів через гарантування (!) державою недоторканності прав власності та зміцнення інституту власності як основи ринкової системи господарювання.
Другим постулатом парламентської коаліції було забезпечення ефективного використання державного майна, впровадження прозорого та ефективного механізму реалізації державою своїх прав власника й підвищення якості управління держмайном. Наміри держави більш ніж благі і могли залишитися такими до кінця строку перебування у владі нинішнього уряду. Та ба, оскільки ні для кого не секрет, що будь-яка спроба українського уряду (як нинішнього, так і попередніх) втілити в життя свої програмні постулати призводить до «пограничного стану» практично всі сегменти українського бізнесу.
Саме так і склалося кілька днів тому, коли прем’єр Віктор Янукович розпочав засідання Кабміну з риторичних запитань: «Шановні колеги, скажіть, будь ласка, ми з вами маємо право управляти державним майном, якщо держава має 50% і більше власності підприємства? Тоді скажіть, будь ласка, чому ми не управляємо? Акціонери, які мають незначну частину акцій і керують підприємством, піклуються про національні інтереси чи про власні?»
Необхідність участі держави в управлінні підприємствами прем’єр-міністр аргументував тим, що «ефективне використання державного майна дозволить не тільки отримати прибуток у бюджет, а й позиціонуватися у світі як держава, котра піклується про національні інтереси». Утім, більшість експертів і досі вельми скептично ставляться до ділових якостей державних менеджерів та їхньої здатності гнучко реагувати на зміни кон’юнктури ринку. Зокрема, нафтового. Скільки «бензинових криз» потрібно було пережити різноманітним складам українського уряду, щоб урядовій команді вдалося в результаті якщо не навчитися запобігати кризовим явищам, то як мінімум інформувати широку громадськість про тенденції зростання або падіння цін на ринку пально-мастильних матеріалів.
Ексклюзив «власного» інтересу...
Ми невипадково заговорили про ситуацію на нафтовому ринку та ефективність управління державними активами, оскільки останні події навколо ВАТ «Укрнафта» змушують дещо інакше подивитися на розвиток корпоративних взаємовідносин в Україні. Нагадаємо, що в компанії державі належить пакет 50%+1 акція, якою управляє НАК «Нафтогаз України». Інші понад 49% акцій належать міноритарним акціонерам, із яких 42-відсотковий пакет акцій належить компаніям, афільованим із власниками Приватбанку.
Останнім часом в окремих ЗМІ з’явилася інформація про нібито непорозуміння між власником контрольного пакета акцій в особі НАК «Нафтогаз України» та приватними акціонерами. Аналітики ринку висловлюють досить багато версій із цього приводу, проте кожна зі сторін дотримується номінального нейтралітету, утримуючись від будь-яких випадів або недружніх жестів на адресу один одного. На цьому тлі напередодні зборів акціонерів компанії досить резонним і обгрунтованим стало звернення міноритарних акціонерів «Укрнафти» до голови правління НАК «Нафтогаз України» Володимира Шелудченка.
На їхню думку, не відповідає дійсності інформація про те, що в акціонерному товаристві нібито регулярно зривають проведення зборів акціонерів, а сама компанія управляється неефективно. Міноритарні акціонери стурбовані й тим, що поширення такої інформації може негативно позначитися на стабільності функціонування ВАТ «Укрнафта».
Аби запобігти можливості ескалації напруженості між акціонерами і уникнути виникнення корпоративного конфлікту міноритарні акціонери пропонують НАК «Нафтогаз України» як власнику контрольного пакета ВАТ «Укрнафти» підписати угоду про порозуміння і співробітництво між акціонерами.
Основна ідея документа — збереження існуючої на сьогодні стратегії розвитку підприємства, успішність якої підтверджується річними звітами діяльності ВАТ «Укрнафта». Адже за останні роки економіка компанії розвивається більш ніж успішно. Обсяги видобування вуглеводнів неухильно зростають і за підсумками поточного року мають становити: нафти з конденсатом — 3180,0 тис. тонн, газу — 3330,0 млн. кубометрів (рис. 1).
За дев’ять місяців поточного року видобування нафти з конденсатом порівняно з аналогічним періодом минулого року зросло на 83,1 тис. тонн, або 3,6%, і досягло 2394,6 тис. тонн, що перевищує запланований обсяг на 78,5 тис. тонн.
Капіталізація «Укрнафти» із моменту, коли її очолив нинішній голова правління Ігор Палиця, зросла більш як у 12 разів. Компанія впевнено реалізує затверджену акціонерами концепцію стратегічного розвитку на вертикальну інтеграцію.
За перші три квартали поточного року дохід від реалізації продукції порівняно з аналогічним періодом минулого року зріс на 3676,8 млн. грн., або на 58%, й становить 10016,2 млн. грн. Чистий прибуток за цей самий період зріс на 508,5 млн. грн., або 36,9%, і становить 1886,5 млн. грн., а обсяг платежів до бюджетів всіх рівнів збільшився на 1489,7 млн. грн., або 71,1%, та становить 3583,7 млн. грн. (рис. 2, 3).
Крім цього, за результатами роботи в 2003—2005 роках компанія розпочала виплачувати рекордні для економіки країни дивіденди своїм акціонерам. У 2003 році — понад 100 млн. грн., у 2004-му — 1347 млн., у 2005-му — 1870 млн. грн. І державі як власнику контрольного пакета акцій тільки за останній рік було виплачено дивіденди в сумі понад 935 млн. грн. (рис. 4).
До речі, повертаючись до проекту угоди, міноритарні акціонери «Укрнафти» пропонують спрямовувати на щорічну виплату дивідендів не менш як 60% від чистого прибутку компанії.
Зазначимо, що відповідно до ст. 7 проекту угоди між акціонерами «сторони зобов’язуються не вчиняти дії, що погіршують фінансово-економічне становище компанії, в зв’язку з чим підтверджують необхідність дотримання компанією взятих на себе зобов’язань перед її контрагентами». А ст. 4 регламентує невтручання акціонерів у поточну фінансово-господарську діяльність, забезпечивши при цьому контроль із боку ревізійної комісії та спостережної ради.
Крім того, пропонується формула розподілу посад в органах управління компанією: голова спостережної ради та ревізійної комісії, а також проста більшість цих органів обираються з числа кандидатів, запропонованих «Нафтогазом України», а голова правління та проста більшість членів правління — із числа кандидатів, представлених міноритарними акціонерами.
Проте головне, на думку фахівців корпоративного права, — це взаємні зобов’язання акціонерів не створювати перешкод у здійсненні акціонерами своїх прав, зокрема, шляхом неявки на збори акціонерів, ініціювання сторонами заходів, які обмежували б можливість проведення зборів чи роботу інших органів компанії.
За оцінками аналітиків фондового ринку, таке звернення міноритаріїв може позитивно позначитися на котируванні акцій «Укрнафти», а у разі підписання цього документа «Нафтогазом України» — пробудити ринок після досить тривалого періоду сплячки.
Відзначимо, що в історії розвитку корпоративних відносин в Україні документ подібного роду вперше використовується для вирішення цивілізованим шляхом спірних питань між акціонерами одного підприємства. По суті, проект цієї угоди, у разі її підписання, може стати прецедентом у питаннях запобігання рейдерським атакам на підприємства всіх форм власності.
За словами голови правління ВАТ «Укрнафта» Ігоря Палиці, «взаємовідносини влади і бізнесу мають будуватися на прозорих і зрозумілих обом сторонам правилах. Держава повинна відповідати за ті правила, які вона встановлює для бізнесу, незалежно від наявності та розміру державної частки в підприємстві. І ефективність діяльності менеджменту повинна визначатися не за принципом лояльності з боку влади, а за ступенем виконання компанією зобов’язань перед державою, передусім — через сплату податків».
Член спостережної ради «Укрнафти» Геннадій Корбан зазначає, що інтереси держави в компанії дотримують, оскільки шість із 11 членів спостережної ради представляють державу. За його словами, компанія працює прибутково й регулярно виплачує чималі дивіденди. «Ми направили акціонерну угоду до Кабінету міністрів і НАК «Нафтогаз України», щоб врегулювати всі питання з управління «Укрнафти». Я не виключаю, що оточення прем’єр-міністра невірно інформує його про діяльність «Укрнафти». Ми вважаємо, що компанія справді добре структурована, веде нормальний бізнес. Там немає злодійства, відкотів, протекціонізму, необгрунтованих кредитів. Держава має це цінувати й дати працювати», — зазначив Г.Корбан.
…і «трохи» державного
Свого часу Ігор Палиця заявляв про те, що за повного сприяння з боку Кабінету міністрів для створення вертикально інтегрованої нафтової компанії (ВІНК) знадобиться щонайбільше три місяці. У разі підписання угоди між акціонерами думка про необхідність створення ВІНК, яка дуже довго обговорювалася в урядових кабінетах, може набути цілком реальних рис.
Можна говорити про те, що амбіційні плани нинішнього менеджменту компанії — створення потужного державного важеля для впливу в пікові моменти на ситуацію на ринку нафти та нафтопродуктів — успішно реалізуються. Адже власна мережа АЗС компанії на сьогодні налічує 558 станцій. До кінця року «Укрнафта» планує збільшити її ще на 30 АЗС. У результаті є всі шанси отримати контроль над 30% ринку роздрібної торгівлі нафтопродуктами, виступаючи реальною противагою мережам, що належать російським компаніям.
Крім того, зростання роздрібної мережі дає змогу збільшувати штат працівників компанії «Укрнафта» із постійним підвищенням рівня середньої зарплати загалом по підприємству. Середньомісячна заробітна плата штатних працівників товариства, за попередніми розрахунками на поточний рік, очікується в розмірі 1978,0 грн. У 2006-му планується збільшення фонду оплати праці на 161,4 млн. грн., або 28,4%, порівняно з минулим роком (рис. 5).
Тож, може, варто запозичити досвід нинішніх менеджерів «Укрнафти», які мають можливість і, головне, ринкові важелі, щоб впливати на ситуацію на ринку нафтопродуктів? Адже ідея угоди акціонерів справді може стати тим самим національним ноу-хау, яке допоможе припинити корпоративні конфлікти без втручання силових структур і держави. Отже, топ-менеджмент «Укрнафти» найпростішим способом підтверджує ефективність своєї роботи в акціонерній компанії з державною часткою власності.
І глава виконавчої влади, прийнявши політичне рішення затвердити угоду з міноритарними акціонерами «Укрнафти», має всі шанси підтвердити свої передвиборні обіцянки, які він дав кілька місяців тому в Харкові. «Сьогодні наше завдання — залучати успішних бізнесменів у державний менеджмент. Це будуть професіонали, які знають, як на ділі захищати інтереси національного товаровиробника, як вирішувати соціальні проблеми. Це світова практика. Ми нічого нового тут не придумали».
На підтвердження цієї думки висловився і міністр палива та енергетики Юрій Бойко, повідомивши журналістам у середу, що «немає необхідності змінювати керівництво «Укрнафти», тому що фінансово-економічні показники компанії свідчать про стабільну роботу». Водночас міністр зазначив, що певні корективи в діяльність «Укрнафти» буде внесено. Мінпаливенерго підготувало свої пропозиції про діяльність компанії. Нині вони проходять узгодження з усіма її акціонерами й розглядатимуться на зборах акціонерів.