Наприкінці квітня нарешті вдалося побачити фінансові результати за 2011 рік компанії «Укрнафта» - найбільшого нафтодобувача країни. Як і очікувалося, цифри непогані: валовий дохід - 24,5 млрд. грн., чистий прибуток - 2,18 млрд. грн. При цьому не особливо перешкодило одержанню хорошого прибутку в масштабах усієї країни і зростання податків: лише ренти «Укрнафта» за рік виплатила понад 8 млрд. грн. або вдвічі більше, ніж роком раніше.
Тим часом, попри неухильне зростання прибутку протягом останніх років, видобуток нафти і газу в компанії летить під укіс п’ятий рік поспіль, і ознак зміни ситуації поки що не спостерігається. Інакше кажучи, грошові обсяги, які зростають, направляються в кишені приватних акціонерів, тим самим знищуючи стратегічну перспективу країни знизити свою енергетичну залежність. Саботаж на найважливішому фронті державної політики до болю нагадує те, що відбувається в суміжному нафтопереробному комплексі України, де «інвестори» уже довели до ручки практично всі підприємства галузі. Схоже, державі пора втрутитися в ситуацію, якщо вона дійсно хоче її змінити.
«Укрнафта» з якоїсь причини посилено приховувала фінансовий звіт за 2011 рік. До слова, немає його й досі (як мінімум станом на 24 квітня, коли писався цей матеріал). Розголошені цифри випливають зі звітності компанії перед податковою службою, яка просочилася в пресу. Таємничість, якою останнім часом оповита «Укрнафта», змушує придивитися до того, що відбувається в компанії, з особливою увагою.
Свавілля за законом
«Укрнафта» ніколи не була особливо публічною (у плані своєї діяльності), на що були вагомі причини. Із 2003 року компанією з 50% державної частки управляє група «Приват» - власник понад 40% акцій цього акціонерного товариства. Якщо коротко, то завдання зводиться до виведення з компанії максимального обсягу коштів. Притому робить це «Приват» вишуканіше, ніж колеги з інших державних нафтогазових компаній, які використовують, як правило, найпримітивнішу дідівську технологію - закупівля утридорога матеріально-технічних ресурсів, і неважливо, чи це використаний мотлох, чи сучасна бурова вишка.
Маючи у своєму розпорядженні всю вертикаль нафтового бізнесу від свердловини до автозаправного пістолета, «Приват» «оптимізує» прибуток «Укрнафти» шляхом встановлення «справедливої» вартості ресурсів, які добуваються компанією, - нафти, газу, стабільного бензину, зрідженого газу. Тут головна проблема - у законодавчо закріпленій нормі про аукціонну систему продажу енергоресурсів держкомпаній. З моменту свого заходу на «Укрнафту» уся діяльність «Привату» спрямована на боротьбу з цією нормою. І, треба сказати, йому є чим похвалитися.
Насамперед, деякі позиції взагалі вдалося зняти з відкритих торгів. Це, зокрема, газовий конденсат і стабільний газовий бензин. У цьому випадку застосували метод формальної заміни назви виробленого ресурсу. Наприклад, був стабільний бензин - стала якась там фракція бензинова для термодеструктивних процесів. Був газовий конденсат - стала якась суміш легких фракцій. Точні назви вуглеводнів, які виробляються тепер «Укрнафтою», достаменно не відомі, але суть від цього не змінюється, адже про такі назви в урядовій постанові про аукціони нічого не сказано. Отже, і виставляти їх на торги не обов’язково. Відповідно, ціна формується компанією закрито.
До слова, бажання «позбутися» стабільного бензину цього року було посилене ще й тим, що з 2012 року технологічні бензини обкладаються фактично такою самою ставкою акцизу, як і товарний бензин - 182-198 євро/тонна. Схема була відпрацьована «Приватом» у 2009-2010 роках на «Укртатнафті», коли частина бензинів оформлялися як компоненти бензинів КБ-92 і КБ. Сенс у тому, що компоненти (технологічні бензини) обкладалися акцизом 20 євро/тонна, а товарний продукт - 110 євро/тонна. Виходячи з обсягу випуску стабільного бензину (чи як він там тепер називається) на рівні 15 тис. тонн на місяць, безневинна заміна назви принесе «Привату» у 2012 році близько 340 млн. грн. додаткового доходу. До речі, обсяги виробництва зазначених периферійних продуктів - під найсуворішим секретом. Після місячних поневірянь коридорами «Укрнафти» мій запит про виробничі показники компанії у 2010-2011 роках залишився без відповіді.
Але все ж таки основний пункт доходу створеного при «Укрнафті» паралельного профіт-центру - продаж на аукціонах нафти. З допомогою правильно прописаних умов реалізації, наявності відразу трьох контрольованих нафтопереробних заводів і елементарної корупції в Мінекономіки та Міненерговугільпромі з 2005-2006 років відкриті аукціони перетворилися на фарс. Саме відтоді справедливої вартості української нафти на аукціонах зафіксовано не було.
Апогеєм став 2009 рік. Особливо спекотним видалося літо минулого року: за три літні аукціони «Укрнафта» втратила понад 2 млрд. грн., оскільки реалізовувала нафту у три-чотири рази дешевше, ніж на ринку. За підсумками 2009 року з’ясувалося, що з допомогою аукціонів було виведено практично весь прибуток компанії: згідно з офіційними даними, чистий прибуток «Укрнафти» становив 380 млн. грн., тоді як недоотримана на аукціонах сума становила майже 5 млрд. грн.!
З приходом нової влади ситуація погіршилася, стартові ціни на українську нафту прив’язали до митних цін на імпортну нафту (раніше їх встановлював сам продавець, «Укрнафта»). Але «приватівці» зуміли знайти спільну мову і з новою командою. Ситуація була близькою до комічної. Використовуючи прогалину у формулюваннях нового положення про ціноутворення на українську нафту, її почали продавати за цінами імпортної нафти… на кордоні. Тобто - без ПДВ. Характерно, що це відбувалося зі схвалення Аукціонного комітету, у складі якого засідали, серед інших, два заступники міністра економіки і один заступник міністра палива та енергетики. Сліпоту чиновників легко пояснити, якщо врахувати ціну питання: починаючи з травня, коли почав працювати новий механізм, і до кінця 2010 року «Укрнафта» недоотримала близько 1,1 млрд. грн.
Однак навіть з такими втратами самої лише прив’язки до митних цін вистачило, щоб у 2010 році «Укрнафта» показала рекордний прибуток - 2,65 млрд. грн., збільшивши його за рік усемеро.
Найважчим для «Привату» видався 2011 рік. Цей рік став першим у черзі останнього майже десятиліття, коли на «Укрнафті» почала заробляти держава. По-перше, лазівку з ПДВ спільними зусиллями прикрили. Це дало ефект у розмірі понад 1,5 млрд. грн. (див. рис.1). По-друге, встановлений у Податковому кодексі механізм розрахунків ренти на видобуток нафти дозволив взяти, по суті, весь надприбуток, який подарувало «Укрнафті» зростання світових цін у 2011 році. Так, об’єктивне зростання виручки «Укрнафти» від продажу нафти становило 3,4 млрд. грн., тоді як зростання ренти становило 3,8 млрд. грн. Якби не падіння видобутку, а також не зниження показників на бізнесах, не пов’язаних з торгівлею нафтою, прибуток «Укрнафти» в 2011 році встановив би новий історичний «рекорд».
А що ж «Приват»? Не дочекаєтеся! Насамперед слід зазначити, що справедливої ціни української нафти так і не досягли. В умовах зростання цін високоякісна українська нафтова сировина у 2011 році продавалася дешевше значно гіршого російського сорту Юралс. У результаті «Укрнафта» недоотримала на продажу нафти у 2011 році близько 500 млн. грн. (відповідно, стільки ж «заощадив» покупець цієї нафти - контрольований «Приватом» завод «Укртатнафта»).
В ідеалі ж «Укрнафта» могла б продавати свою нафту з премією до Юралс у розмірі не менш як 15 дол./т. Окремі галузеві фахівці вважають, що премія має становити 15%, тому що з української нафти відбір світлих нафтопродуктів вищий. Однак «угорі» логіка інша: як нещодавно писало DT.UA, міністр Бойко пропонував дисконтувати вартість української нафти на 15%. Щоправда, за наявними даними, цю ініціативу Кабмін не підтримав.
Допоможіть, хто може…
Але найголовнішу перемогу «Приват» одержав під завісу 2011 року, коли, очевидно, остаточно зрозумів несправедливість нової системи розподілу доходів від «Укрнафти». Як неодноразово писало DT.UA, в одному непривабливому законі дрібними буквами прописали зниження ренти на нафту на 2012 рік на 30%. У результаті в першому кварталі 2012 року держава недорахувалася лише від «Укрнафти» 525 млн. грн. рентних платежів. Неважко підрахувати, що навіть при нинішніх темпах зниження видобутку компанією її додатковий прибуток у 2012 році за рахунок зниження ренти становитиме близько 2 млрд. грн. Таким чином, у сумі з показником 2011 року можна прогнозувати сумарний прибуток «Укрнафти» у 2012 році на фантастичному рівні - понад
4 млрд. грн.
У цьому, ймовірно, і полягає відповідь на запитання, чому «Укрнафта» не хоче оголошувати фінансові результати. Один з помічників нардепа - члена парламентського бюджетного комітету згадує, що під час обговорення поправок, які стосуються зниження ренти, хтось довго розповідав про збитки нафтодобувників через дискримінаційний податковий кодекс. Однак у грудні цей оповідач уже мав уявлення про 2 млрд. грн. чистого прибутку за підсумками року, відповідно, інформацію навмисне спотворили, а перевірити її було проблематично (та й хто її перевіряв би у тій метушні?).
Однак питання не в надприбутках «Укрнафти». Адже зрештою держава, а точніше НАК «Нафтогаз України» є власником 50% акцій цієї компанії. Просте стягнення ренти є для держави більш надійним методом збору податків, тоді як оподаткування прибутку і саме виявлення його у компанії, керованої приватними акціонерами, часто є проблематичним. Головне питання - у використанні генерованих «Укрнафтою» надприбутків. Неформальний лідер «Укрнафти» і партнер Ігоря Коломойського по нафтовому бізнесу Ігор Палиця все своє депутатство акцентує увагу колег-законодавців на необхідності збільшення інвестицій у нафтогазодобування, для чого, як ви розумієте, у жодному разі не можна підвищувати податки на галузь (в автора вже є ціле зібрання творів Ігоря Петровича). Тільки насправді відбувається трохи інакше. Як показано на рис. 2, якщо чистий дохід «Укрнафти» з 2007 року зріс уп’ятеро - з 5 до 25 млрд. грн., то обсяги експлуатаційного буріння знизилися у два з половиною рази - з 109 до 40 тис. м на рік. Видобуток нафти впав на 28%, газу - на 33,6%. Попри колосальні прибутки, капітальні вкладення знизилися з 650 млн. грн. у 2007 році до 400 млн. грн. у 2011 році (-40%).
Як бачимо, проблеми в «Укрнафти» не з грішми, а з тою моделлю управління, яка є причиною всіх лих цієї компанії.
Чужий серед чужих
Змінити ситуацію мали кадрові ротації, які відбулися на початку минулого року. Тоді на посаду глави компанії було обрано Пітера Ванхеке, який до цього очолював інвестиційну компанію Renaissance Capital Ukraine. Його прихід став результатом невдоволення Миколи Азарова виробничими результатами найбільшого нафтового і немаленького газодобувача України. Компроміс з «Приватом» було знайдено напрочуд легко і швидко, що вперше змусило спостерігачів насторожитися.
Ім’я тримали в секреті до останнього, а після призначення преса майже одноголосно охрестила п. Ванхеке людиною «Привату». Такий висновок зробили на підставі того, що керівником «Ренесанс Капітал» в Україні є Григорій Гуртовой, що відзначився в історії зі зміною власників авіакомпанії «Аеросвіт». У ній він був явним сподвижником, а згодом, кажуть, став партнером в «крилатому» активі Ігоря Коломойського. Підтверджують «вербування» п. Ванхеке міноритарним акціонером і джерела в «Укрнафті», які стверджують, що, як і раніше, «усі питання вирішує» Ігор Палиця.
Та все ж таки найкращим підтвердженням чисто технічної рокіровки менеджменту в компанії є підсумки 2011 року. Як показує факторний аналіз діяльності «Укрнафти», її гарні результати досягнуто завдяки виключно таким об’єктивним причинам, як виправлення системи ціноутворення нафти на аукціонах і зростання цін на нафту у світі. Усі інші показники в компанії прогресивно мінусують. З іншого боку, не доводиться виключати, що нехай і лояльний, але все ж таки чужий і забезпечений Ванхеке ускладнив реалізацію різних махінацій в «Укрнафті». За деякими даними, зараз «Приват» намагається повісити на бельгійця всі негаразди і, заручившись підтримкою Міненерговугільпрому, на найближчих зборах акціонерів реанімувати на його місці Олексія Куща, який керував компанією всі роки після відходу І.Палиці в парламент 2007 року.
Цілком очевидно, що повернення старих персонажів означатиме остаточну консервацію проблем «Укрнафти». Висмоктування грошей з компанії і скорочення інвестицій у розвиток може означати невизначеність «Привату» щодо свого майбутнього, у зв’язку з чим немає сенсу вкладати в довгостроковий розвиток бізнесу. Річ у тім, що аналогічна поведінка властива групі і в інших сферах її великого нафтового бізнесу. НПЗ у Надвірній і Дрогобичі зупинено, «Укртатнафта» працює з мінімальним завантаженням, автозаправки старіють на очах. «Є відчуття, що Коломойський (лідер групи «Приват». - С.К.) готується кинути все своє господарство в будь-який момент», - ділиться спостереженнями один із трейдерів.
* * *
Сьогодні у світі розростається скандал навколо наміру Аргентини націоналізувати найбільшу нафтову компанію країни YPF S.A. Президент країни Крістіна Фернандес де Кіршнер заявила, що причиною націоналізації стало зростання обсягів імпорту нафти і нафтопродуктів в Аргентину, які практично подвоїлися за 2011 рік при небажанні YPF, контрольованій іспанською Repsol, збільшувати інвестиції в нафтовидобувну галузь країни. Вам це нічого не нагадує? Крім описаної ситуації з «Укрнафтою», аналогічна картина в нафтопереробці. Отримавши за 10 млн. дол. найбільший на той час у Європі Лисичанський НПЗ, і тримаючи всі 12 років завод на голодному інвестиційному пайку, російсько-британська ТНК-ВР нещодавно зупинила підприємство. Бо бачте, воно недостатньо прибуткове порівняно з видобутком. Цілком очевидно, що для держави настає час активних дій у нафтовій галузі. Ставка на приватні компанії і приватизацію не спрацювала.