Про "Укрнафту" зазвичай говорять у контексті нафти - це справді найбільша нафтовидобувна компанія країни. Але вона ж є і третім за величиною добувачем природного газу, про що згадують не так часто. Куди йде цей газ і почому продається? У пошуках відповідей на ці запитання ми знайшли ще один потужний канал виведення коштів із "Укрнафти".
Із 2003-го "Укрнафтою" управляє група "Приват", хоча державі належить 50% акцій цієї компанії. Сам Ігор Коломойський повідав на камери, що за можливість покерувати компанією він платив Віктору Пінчуку, зятю Леоніда Кучми, 5 млн дол. на місяць. Із власних джерел відомо, що цей принцип мав місце й при всіх наступних президентах і прем'єрах. У підсумку за 15 років видобуток нафти по "Укрнафті" впав у 2,1 разу, газу - у 3 рази. Але й 1,1 млрд кубометрів, піднятих добувачем 2017-го, - це 5,3% у загальному національному видобутку газу.
Запитання починаються відразу. З річного звіту "Укрнафти" за 2017 р. виходить, що компанія продала лише 22,87 млн кубометрів, або 2% річного видобутку. За це вона виручила 48,4 млн грн, або по 2500 грн за тисячу кубометрів.
Для порівняння: середньоринкова ціна торік була 7850 грн (із ПДВ). Втрати становили 122 млн грн. Але це так, для розминки.
Куди поділося понад 40% добутого газу, або 481 млн кубометрів ринковою вартістю 3,2 млрд грн, компанія не повідомляє. А це дуже цікаво з огляду на те, що прибуток "Укрнафти" становив лише 444 млн грн.
Не менш цікава та складна й доля 55% газу "Укрнафти", або 597 млн кубометрів, які пішли на завод "Дніпроазот", де компанія орендувала цех із випуску аміаку.
Вершки та корінці
Це підприємство в Каменському належить Ігорю Коломойському з партнерами. Орендний договір із заводом було підписано у 2011 р. Відчуття відпливу грошей "Укрнафти" через цей шлюз було завжди. Новий голова компанії Марк Роллінс заговорив про необхідність зламати цю схему відразу після свого призначення восени 2015 р. Мабуть, щоб трохи втихомирити ще "необ'їждженого" британця, "Дніпроазот" 2016-го тимчасово припинив платити "Укрнафті" за аміак, підвісивши борг у 1 млрд грн.
"Мільярдна заборгованість перед ПАТ "Укрнафта" була розстрочена й продовжує погашатися тільки завдяки зусиллям колективу підприємства та отриманим доходам від поточної виробничої діяльності", - заспокоїв громадськість і Роллінса "Дніпроазот". Зрозуміло, що за таких умов уже не до розірвання контракту.
Роллінс заговорив про "величезні санкції", які виникли б у разі дострокового розірвання договору з "Приватом" (з "Дніпроазотом"). І вважав за краще чекати закінчення терміну його дії - до початку 2018-го. Але наскільки ефективно спрацював "незалежний" менеджмент "Укрнафти" за цих умов?
Трохи про механізм цієї схеми. Видобувач орендує цех синтезу аміаку, поставляючи щомісяця в середньому 50 млн кубометрів свого газу та одержуючи з них близько 45 тис. т товарного аміаку. За наявними даними, щомісячна орендна плата становила у 2017 р. 10 млн грн, ще 10–15 млн грн на місяць ішло на експлуатаційні витрати. Таким чином, абсолютно всі витрати, пов'язані з виробництвом аміаку, несла "Укрнафта". Надалі весь отриманий аміак напівдержавна компанія продавала тому самому "Дніпроазоту", який виробляв із нього основну товарну продукцію - карбамід.
Договір із "Приватом" був ризикованим для "Укрнафти" від початку, бо по суті йшлося про випуск не кінцевої продукції, а напівфабрикату. Але, як показують розрахунки, навіть за таких умов менеджмент "Укрнафти" міг спрацювати набагато ефективніше, ніж це вийшло у результаті. Забігаючи наперед, скажемо, що 2017-го "Укрнафта" продавала "Дніпроазоту" аміак у середньому на 30% дешевше, ніж будь-хто у цій країні імпортував, експортував або торгував ним усередині.
Вихід є завжди
Навіть якщо вас з'їли, у вас є два виходи, - каже народна мудрість. В "Укрнафти" таких виходів було навіть більше. У 2017 р. компанія виробила 533 тис. т товарного аміаку та продала його "Дніпроазоту" за середньозваженою ціною 5220 грн/т (195,9 дол./т, без ПДВ).
Наскільки ця ціна адекватна? Абстрагуємося та уявімо, що ми - по-справжньому незалежний і професійний менеджмент "Укрнафти", якому в спадщину дістався договір з "Дніпроазотом", і ми шукаємо можливості спрацювати максимально ефективно, тобто продати аміак дорожче.
Для початку ми звернули б увагу на ціни внутрішнього ринку. За даними агентства "Хім-Кур'єр" (м. Дніпро), 2017-го середня ціна аміаку на внутрішньому ринку була 298 дол./т, або в півтора разу вищою за "укрнафтівську". Розрахункова упущена вигода становила 54,6 млн дол., або 1,46 млрд грн (без ПДВ).
Конфуз полягає в тім, що своє котирування "Хім-Кур'єр" багато в чому будував на даних... самого "Дніпроазоту". Тобто сам завод пропонував аміак на ринку в півтора разу дорожче, ніж купував його в "Укрнафти".
Щоправда, слід зазначити, що навряд чи "Укрнафта" могла б продати свої 40 тис. т на місяць за такою ціною - надто вже великий обсяг. Але хоч би яким індикативним було це котирування, 33-відсотковий дисконт - дуже багато для будь-якої галузі.
Однак аміак "Дніпроазоту" все одно потрібен для виробництва карбаміду. Альтернатива "Укрнафті" - тільки імпорт. Тому логічно прив'язатися до імпортного паритету, як це зробила держава для визначення цін на нафту "Укрнафти".
Тобто у 2017 р., за даними Держстату, 440,3 тис. т аміаку було імпортовано в середньому по 280 дол./т. Якби менеджмент "Укрнафти" пішов таким шляхом, заробив би на 45,2 млн дол. (1,205 млрд грн, без ПДВ) більше, ніж вийшло за фактом. У реальності ця сума була б іще більшою, тому що митна статистика відображає ціну на кордоні, а довести вантаж до Каменського коштувало б мінімум 10 дол./т. І ми як менеджмент, що бореться за максимальну ціну, абсолютно обґрунтовано включили б це в ціну для "Дніпроазоту" і заробили б іще 5,33 млн дол.
"Не подобається імпортний паритет, Ігорю Валерійовичу? Давайте прив'яжемося до експортного паритету!" - продовжили б ми шукати варіанти ціноутворення. Не хоче купувати "Дніпроазот", ми завжди можемо піти на експорт. Благо, і котирування в порту "Південний" є. Такий підхід із урахуванням витрат на транспорт і перевалку дав би "Укрнафті" на 22,6 млн дол. (610,4 млн грн, без ПДВ) більше, ніж вона одержала у 2017 р.
Та це "голе котирування", а якщо взяти фактичні експортні ціни на аміак за даними Держстату, то результат був би на 49,4 млн дол. (1,333 млрд грн, без ПДВ) більший.
А тепер уявімо, що ми - дуже крутий менеджмент "Укрнафти". Майже як в "Нафтогазі", який не побоявся "Газпрому", припинив у нього закупівлі газу 2014-го і пішов у суд. Але ж був ризик втратити майже 80 млрд дол. І от, якби ми були такими ж потужними, як Андрій Коболєв, ми зателеграфували б до Женеви: "Коломойському І.В. Терміново. Договір з "Дніпроазотом" ставимо на паузу. Гарного вам настрою. Тримайтеся там!)". А що, може, у нас ремонт у цеху із синтезу аміаку?
І тоді ми вийшли б на ринок, де у нас із руками та ногами відірвали б наш природний газ за 150,2 млн дол., або 4 млрд грн. А за фактом 2017-го "Укрнафта" одержала за аміак 104,5 млн дол. (2,78 млрд грн). Звідси ще слід відняти близько 18 млн дол. оренди, експлуатаційних витрат і транспорту магістральними газопроводами. Якби ми були крутими менеджерами "Укрнафти", ми заробили б на 64 млн дол., або 1,7 млрд грн, більше.
Однак в "Укрнафті" працюють інші менеджери, які чомусь намагаються продати не дорожче, а дешевше. Це стосується і нафти, і скрапленого, і природного газу (згадаймо ті 22 млн кубометрів), і, як бачимо, аміаку. Ми не знаємо, у які рамки ставив "Укрнафту" договір з "Дніпроазотом", напевно в дуже жорсткі. Припустимо, ці положення не дали Роллінсу продати аміак дорожче через один із перелічених вище формульних алгоритмів. Але проблема в тому, що навіть коли шанс стати крутим менеджером у нього з'явився, він його злив так само, як і весь 2017 р.
Перетворення з бридкого каченяти на відважного Люка Скайвокера могло відбутися в першому кварталі 2018-го. Кабала з "Дніпроазотом" закінчувалася 31 грудня 2017 р. Одразу намалювався претендент на природний газ - НАК "Нафтогаз України". Але Роллінс відмовив, заявивши, що погодився подовжити договір із "Дніпроазотом" до 1 квітня 2018-го "на поліпшених умовах".
Що в підсумку? За свій газ у розпал опалювального сезону "Укрнафта" могла б одержати 70 млн дол. (2 млрд грн), а за аміачною темою отримала 30 млн дол. (840 млн грн), показують офіційні дані.
***
Договір з "Дніпроазотом" 1 квітня 2018 р. закінчився. Як і слід було сподіватися, завод одразу зупинився. За нашими даними, нібито на ремонт до липня. Це підтверджує версію про те, що напівдержавне підприємство, борг якого перед держбюджетом становить 15 млрд грн, на шкоду собі дотувало приватний "Дніпроазот" дешевим аміаком. Динаміка цін на аміак у 2017 р. показує, що ніякої залежності між цінами продажу "Укрнафти" і ринковими індикаторами не було (див. рис. 2). Видно інше: домовлялися щомісяця так, як було вигідно "Дніпроазоту", а не "Укрнафті".
У квітні "Укрнафта" продала 8 млн кубометрів газу за ринковою ціною на аукціоні. Де ще 75 млн кубометрів, почому продані вони та, що важливо, чи отримано за них гроші - таємниця за сімома печатками.
А хто відповість за "подвиги" з продажу аміаку 2017-го і раніше? Непрофесіоналізм чи саботаж менеджменту "Укрнафти" по роботі з "Дніпроазотом" у 2017 р. коштував видобувній компанії від 22,6 до 63,9 млн дол. (0,61–1,7 млрд грн, без ПДВ, рис. 1). Верхній діапазон відображає вигоду акціонерів "Дніпроазоту": саме стільки їм довелося б доплатити за газ, якби не було "Укрнафти".
"Ефективна" реалізація природного газу ще раз сигналізує про необхідність терміново змінити менеджмент "Укрнафти". Ці хлопці грають за Швейцарію, а не за Україну. Можливість узяти ситуацію у свої руки "Нафтогазу" дав Лондонський суд. Він фактично анулював акціонерну угоду, яку "Приват" отримав у Юлії Тимошенко у 2010 р. та якою прикривався, як щитом. Чи блисне світловий меч Андрія Коболєва як голови наглядової ради "Укрнафти"?