УКРАЇНА—ПОЛЬЩА: ТРАНЗИТНИЙ ІНТЕРЕС

Після нещодавнього референдуму у Польщі, у ході якого громадяни цієї держави більшість голосів віддали за вступ до Євросоюзу, ця країна вже однією ногою твердо переступила поріг європейського співтовариства. Відповідно і всі наступні кроки Польщі зорієнтовані на загальноєвропейські інтереси. У тому числі на розвиток системи економічної й енергетичної безпеки держав — членів ЄС, диверсифікацію джерел і шляхів транспортування енергоносіїв. І якщо досі, зайняті своїм вступом у ЄС, поляки висловлювали лише підтримку проекту Євро-Азіатського нафтотранспортного коридору (ЄАНТК) і зокрема ідеї продовження українського нафтопроводу Одеса—Броди до Плоцька і далі, то тепер вони рішуче перейшли до дій. Воєвода Помор’я (прибалтійської частини Польщі, де розташований і Гданськ, і нафтовий порт) Ян Курильчик так і заявив 17 червня в Гданську на зустрічі з українською делегацією: «Досить розмовляти, час працювати». Воєвода Помор’я (цей пост на кшталт обласного губернатора) в інтерв’ю «ДТ» повідомив, що має намір серйозно обговорити участь Польщі, а також Поморського воєводства й України у створенні шостого європейського транспортного коридору в ході призначеної на понеділок зустрічі в Одесі президентів України та Польщі. А це не лише продовження нафтопроводу Одеса—Броди по території Польщі, а й створення та реконструкція автомобільних, залізничних та інших магістралей, на що ЄС виділяє чималі інвестиції. Для України участь у створенні шостого транспортного коридору може означати реальну інтеграцію в європейське співтовариство.

За кілька сотень метрів від місця, де колись із висадки фашистських десантників на балтійське узбережжя Польщі, по суті, почалася Друга світова війна, сьогодні розташований один із найбільших торгових портів Балтики. Вагомою складовою порту в Гданську є нафтовий термінал і вся супутня інфраструктура, іменовані нафтовим портом. Якщо дивитися з так званої вишки, у якій розташований диспетчерський пункт, гданський нафтовий термінал — практично копія українського, розташованого в чорноморському порту «Південний». Втім, це природно, адже побудовані вони практично за однією технологією. Різниця поки що в можливостях перевалювання нафти: польський термінал здатний відвантажити 34 млн. тонн нафти на рік, український поки розрахований на 9 млн. тонн із можливістю швидкого збільшення пропускної здатності до 14,5 млн. тонн. Щоправда, після повного завершення будівництва термінал «Південний» зможе забезпечити перевалювання 40 млн. тонн нафти на рік. А поки що нафтовий порт у Гданську вважається одним із найбільш сучасних і перспективних глибоководних портів на Балтиці, що здатний обслуговувати танкери дедвейтом до 150 тис. тонн. І хоча нафтовий порт є акціонерним товариством, по суті він державний, оскільки держава є його найбільшим акціонером. Єдина неприємність у тому, що в даний час задіяна лише третина потужностей з перевалки нафти, в основному російської. Більша частина нафтотранспортної інфраструктури порту не задіяна. Поляків це гнітить, але вони розраховують на швидку зміну ситуації на ринку нафти і відповідно на збільшення обсягів перевалки, причому не лише російської нафти. Можна сказати, що розраховують вони і на каспійську нафту, і на іракську.

До речі, Польща отримає безпосередній доступ до нафтових покладів Іраку і запрошує Україну взяти участь у їхньому освоєнні й облаштуванні. Тим більше що Україна зробила свій внесок у боротьбу з режимом Хусейна. Тут і нафтопровід Одеса—Броди знадобиться. Тому поляки останнім часом, особливо після міжнародної конференції в Брюсселі 27 травня, форсують підготовчу роботу зі спорудження нафтопроводу Броди—Плоцьк, а потім і на Гданськ. Як розповів воєвода Курильчик, уже проробляється маршрут цього нафтопроводу, закінчується розробка його техніко-економічного обгрунтування.

Спеціальний уповноважений України з питань ЄАНТК і голова правління ВАТ «Укртранснафта» Олександр Тодійчук принагідно згадав, що до спорудження нафтопроводу від Бродів по території Польщі до Гданська для доставки, наприклад, іракської нафти можна скористатися нафтопроводом Кіркук—Джейхан—Самсун (через територію Туреччини). На першому етапі, за словами О.Тодійчука, це могло б бути заміщення нафти, на другому етапі — експорт нафти за цим маршрутом.

Опоненти проекту ЄАНТК стверджують: ні Польща, ні Європа не потребують каспійської нафти, і цієї нафти немає. Мовляв, будують надлишкові нафтотранспортні потужності — і тільки. Запевняють, що нафтопереробні заводи Центральної та Східної Європи технологічно розраховані на переробку не легкої малосірчаної каспійської нафти, а винятково на російську експортну суміш Urals. Дійсно, так склалося ще з часів колишнього СРСР, який прагнув експортувати максимум нафти. Відповідно країнам—учасницям Варшавського договору дітися було нікуди, та й після розпаду Союзу, коли російські нафтові компанії активно відвойовували собі місце на ринку, країни так званого далекого зарубіжжя цілком влаштовували умови, на яких вони купували російську експортну суміш. Більше того, в останні роки ті ж російські експортери нафти мали такі успіхи, що придбали чимало нафтопереробних заводів, куди вони колись лише постачали свою нафту.

Однак це не означає, що в Європі й у Польщі інша, окрім російської, нафта не потрібна. У цьому українська делегація могла переконатися під час переговорів із керівництвом групи Lotos, куди входить нафтопереробний завод Rafineria Gdanska SA. Завод здатний переробляти 4,5 млн. тонн нафти на рік, але після реконструкції його переробні потужності збільшаться до 6 млн. тонн. Зрозуміло, це не порівнювано з такими НПЗ в Україні, як ЛиНОС чи «Укртатнафта» (проблема в тому, що ці заводи нам уже не належать). Але нафтопереробний завод у Гданську міцно посідає свою нішу на польському ринку.

Заступник голови правління АТ Grupa Lotos і фінансовий директор Войцех Ковальчик розповів в інтерв’ю «ДТ», що нафтопереробний завод може переробляти будь-яку нафту — технологія виробництва це дозволяє. Просто сьогодні до 90% сировини, що надходить на підприємство, — російська експортна суміш. Але щойно з’явиться можливість одержувати нафту з інших джерел, гданський НПЗ готовий закуповувати її як для свого виробництва, так і для експорту (добре що підприємство розташоване поруч із нафтовим портом Гданська). Щоправда, це вимагатиме чималих коштів. Але по закінченні технічного переоснащення завод зможе знайти їх. Тому вже сьогодні група Lotos готова співробітничати з «Укртранснафтою». І також має намір взяти участь у польському десанті в Одесу.

До речі, 85% устаткування групи Lotos (насамперед резервуари для зберігання нафти й нафтопродуктів), пофарбовано спеціальними так званими важкими фарбами виробництва польської компанії Olivia. Свої послуги Olivia пропонує і «Укртранснафті», гарантуючи якість фарбування не менш аніж на 15 років. Це підтвердили і менеджери групи Lotos. Компанія ця на ринку таких послуг посідає цілком гідне становище і прагне розширювати географію свого бізнесу. І хоча вона не настільки знаменита, як гранди цього ринку виробництва і послуг, висока якість її продукції і порівняно доступні ціни привертають увагу клієнтів компанії Olivia далеко за межами Польщі. Тож цілком можливо, що й в Україні ця марка стане відомою.

Щодо подальшого розвитку проекту ЄАНТК, слід зауважити й деякі організаційні рухи. Наприклад, уряд Польщі визначив координатором проекту зі своєї сторони компанію «Перн» («Дружба»). В Україні, як відомо, ці функції покладено на ВАТ «Укртранснафта» і спеціального уповноваженого з питань ЄАНТК О.Тодійчука. Єврокомісія донедавна надавала через проект INOGATE консультаційне і технічне сприяння Україні в реалізації проекту ЄАНТК. Тепер же керівник регіонального офісу програми INOGATE у Києві Тетяна Дерев’янкіна є координатором проекту ЄАНТК із боку вище названої програми Єврокомісії. За її словами, після успішної для України міжнародної конференції в Брюсселі інтерес до проекту ЄАНТК максимально зріс, і це сприяло активізації і польської сторони. Тим більше що Єврокомісія в травні офіційно заявила про загальноєвропейське значення проекту ЄАНТК і зокрема нафтопроводу Одеса—Броди і далі по території Польщі. Для Польщі як завтрашнього члена ЄС, це послужило сигналом до дії. І не можна було не помітити, як змінилося ставлення і настрій поляків відтоді, коли наприкінці грудня 2002 року у Варшаві було відкрито представництво «Укртранснафти». Тепер очевидно, що друге представництво української компанії слід буде відкривати й у Гданську.

Крім того, 14 липня в Гданську заплановано провести «круглий стіл», щоб предметно обговорити деталі співробітництва з компаніями, які висловилися за участь у цьому міжнародному проекті. Зараз координатори проекту розсилають запрошення майбутнім учасникам цієї міжнародної зустрічі.

А в Україні опоненти проекту продовжують його «бомбити». І що активніше діє «Укртранснафта», то гучніші голоси опонентів. Випадок чи все ж таки закономірність? Одне очевидно, якщо зараз Україна зменшить активність у цьому напрямі, нафтопровід Одеса—Броди дійсно залишиться без нафти. Зате не постраждають бізнес-інтереси компаній, для котрих цей нафтопровід, мов кістка в горлі...