З комунальними проблемами зіштовхуються й люди небідні — можна купити велику квартиру в старому будинку або приміщення під офіс у багатоповерхівці й дуже швидко зрозуміти, що не врятує фешенебельна каюта в іржавому кораблі.
— В Україні, зокрема в столиці, рік у рік зростає попит на котельне обладнання і перехід «клієнтів» тепломережі на автономне опалення. Насамперед це викликано зручністю та комфортом експлуатації таких систем. Локальна система теплопостачання дозволяє підтримувати необхідну температуру в приміщенні впродовж усього опалювального сезону, отримувати гарячу воду в необхідному обсязі і бажаної температури. Крім того, при цьому зменшуються витрати на оплату комунальних послуг. Термін окупності системи опалення з котлом на газоподібному паливі — один-два роки. Застосування додаткової автоматики та сучасної системи регулювання дозволяє зменшити витрату енергоносіїв на 20—30%, — розповідає інженер-теплотехнік Дмитро Федотов.
— Перш ніж відмовитись від послуг ЖЕКу, важливо правильно підібрати теплотехнічне обладнання, — каже Федотов, — наперед визначте тип палива, яке використовуватимете. Теплотехнічні розрахунки й визначення потужності казана повинен робити спеціаліст.
Щоб уникнути проблем з отриманням дозволів на встановлення казана та його експлуатацію, зверніть увагу, чи всю супровідну документацію вам вручили разом із казаном, а саме: сертифікат відповідності з додатком; дозвіл на застосування Державного комітету України з нагляду за охороною праці; висновок Державної санітарно-епідеміологічної експертизи; інструкція на апарат; гарантійні документи.
Автоматиці довіряй — а сам перевіряй
Наскільки безпечне встановлення індивідуальної міні-котельні у квартирі чи офісі, «Дзеркалу тижня» розповів Олександр Хорішко, головний інженер філії №1 ВАТ «Київгаз»:
— Споживачі повинні пам’ятати, що газ — це вибухонебезпечна речовина, і експлуатація газових приладів пов’язана з особливими умовами — це вплив на життя та здоров’я людини, сам споживач повинен піклуватися про свою безпеку і не довіряти випадковим фірмам, які готові швидко й дорого виконати монтаж, але при цьому не дотримуються встановлених норм.
Вітчизняні газові казани обладнані автоматикою безпеки, проте імпортні мають вищий рівень захисту. Але найголовніше — це безпечне використання газу. Автоматиці довіряй — а сам перевіряй і контролюй.
Головне, щоб абоненти самостійно не виконували монтажу, не переставляли газове обладнання — це може закінчитися лихом.
Чадний газ надзвичайно небезпечний, у регіонах останніми роками значно збільшилася кількість нещасних випадків через несправність витяжок і димарів. Здебільшого винні самі мешканці — вони часто виконують несанкціоноване переобладнання.
Житлові приміщення переробляють в офісні, у яких встановлюють індивідуальне опалення. Це можливо з дозволу газотехнічної інспекції, в офісах має бути передбачена посада спеціаліста, який пройшов курс навчання з безпечного користування газовими приладами. Наші правила безпеки забороняють газове оснащення в підвальних приміщеннях.
Якщо було куплено вже газифіковане приміщення, то це не означає, що його можна автоматично продовжувати використовувати. Необхідно провести перевірку, чи всіх норм дотримано.
Автономне опалення виправдує себе з погляду економії. У більшості нових багатоквартирних будинків — централізоване опалення. Багато людей нині ставлять лічильники обліку витрати води. Якщо є прорив на трасі, то втрати води «розкинуть» на всіх мешканців будинків. Якщо у квартирі є лічильник, то її мешканці платять лише за фактично використану гарячу й холодну воду. Так само й газ. Вигідніше встановлювати і газові лічильники.
За централізоване опалення плату отримує ЖЕК. Якщо людина хоче встановити окрему котельну, потрібна також проектно-виконавча документація. Для цього у нас є спеціалізована організація. Індивідуальне опалення, як правило, дешевше, тому через два-три роки витрати на придбання такої міні-котельні себе окуплять. Але житлово-експлуатаційним дільницям це невигідно. Проте якщо житель встановлює у квартирі котел, треба неодмінно узгодити це з ЖЕКом, «Київенерго».
Узгодження — справа невдячна
Про те, з якими труднощами поєднується одержання офіційного дозволу на встановлення індивідуальної системи опалення, розповіла юрисконсульт Наталія Махата:
«Встановлення автономного газового котла в будинку з централізованим опаленням практично завжди пов’язане зі значними труднощами. Основним лейтмотивом у цій історії є проблема одержання різних «дозвільних» документів в органах місцевої влади (управління газового господарства, санітарно-епідеміологічна служба, органи пожежного нагляду, житлово-експлуатаційного господарства...) Будь-який узгоджувальний процес у нашій державі — справа невдячна, це катастрофічно складна й тривала процедура. Виною того не лише усталена бюрократична система, а й насамперед загальна неврегульованість цього питання правовими нормами. Система підпорядкована застарілим, практично «мертвим» нормам, які не лише не відповідають реаліям і потребам динамічного розвитку суспільства та ринкових відносин, а й містять масу правових прогалин і взаємних суперечностей, що і створює благодатний грунт для бюрократичної сваволі.
На шляху одержання погоджень є багато підводних рифів. На сьогодні існує ще один документ, який «перекриває кисень» борцям за автономне опалення, — лист першого заступника головного державного санітарного лікаря України № 05.03.02-24/745 від 08.12.03, у якому міститься вказівка, що будівельні норми (а саме «...про допустимість відводу продуктів згоряння газу в атмосферу через зовнішню стіну газифікованого приміщення без пристрою вертикального каналу») не узгоджені з МОЗ України, а тому виконанню при здійсненні державного санітарно-епідеміологічного контролю не підлягають.
Цей лист досить часто використовує управління газового господарства як певну «ширму», виносячи негативну резолюцію в процесі узгодження технічних умов на встановлення автономної системи опалення. Найцікавіше те, що технічно можливо розробити проект з установки автономної системи опалення, який відповідатиме і будівельним, і санітарним нормам. Тільки все лихо в тому, що управління газового господарства найчастіше на проект навіть не дивляться, а просто, посилаючись на вищезазначені листи, в узгодженні технічних умов відмовляють, щоб позбутися зайвого головного болю. Аналогічна ситуація виникає і при узгодженні проектної документації з органами пожежної безпеки. В одному з експертних висновків (природно, з візою «відмовити») фігурувала фраза про те, що подана на експертизу документація на встановлення котла не відповідає вимогам пожежної безпеки. Формулювання досить цікаве, з огляду на той факт, що обов’язковою складовою узгоджувального пакета, який подається на експертизу, є сертифікати. Тож говорити, що опалювальне обладнання не відповідає вимогам пожежної безпеки щонайменше нелогічно, оскільки наявність відповідних сертифікатів на продукцію, які, за законом, є її невід’ємними додатками (оскільки без них реалізація продукції просто заборонена), саме й засвідчує факт її відповідності всім вищезазначеним вимогам».
Позиція державних органів досить зрозуміла — запровадити обмеження, накласти вето, хай навіть не маючи для того правових підстав, завжди легше, ніж вирішити проблему. А про те, що ситуація, яка склалася в житлово-комунальному господарстві України, далека від прийнятної, говорити зайве. Відповідно до статистики, у сфері теплопостачання приблизно 32% теплових мереж і 30% теплопунктів України перебувають в аварійному стані, тепло в централізованій системі теплопостачання протягом опалювального сезону подається за мінімальними параметрами, а найчастіше централізованого гарячого водопостачання немає зовсім. За неофіційними даними, понад 40% міського населення в Україні проводить зиму в «неопалюваних» квартирах, понад 70% — без гарячої води.