Заява запорізьких енергетиків про критичну ситуацію в галузі аж ніяк не перебільшення: заборгованість ВАТ «Запоріжжяобленерго» перед ДП «Енергоринок» становить близько 94 млн. грн. Це зумовлено низьким рівнем розрахунків за спожиту електроенергію, котрий за підсумками лютого становив усього 68,7%. Тому прогноз технічного директора обленерго Олега Лисенка невтішний: борги не лише відгукнуться фінансовими ускладненнями енергетиків, а й створять серйозну загрозу електропостачанню області.
Перші симптоми з’явилися ще торік у жовтні, коли споживання електрики в регіоні скоротилося на 18,4%, а в промисловому секторі — майже на чверть. У наступні два місяці проблема тільки поглиблювалася, причому настільки, що аналогічна тенденція середини 90-х уже видавалася ледь не дрібним непорозумінням. Серед чотирьох найбільших областей — споживачів електроенергії запорізький спад виявився найбільшим.
Закономірним наслідком того, що відбувається, стали неплатежі споживачів. Але ж правила Енергоринку, як відомо, не спонукають до делікатності у визначенні грішних і праведних. Тут віддають перевагу жорсткому принципу колективного покарання. У результаті, регіону, котрий має, до речі, атомну, теплову і гідростанцію, у березні істотно обмежено ліміт на електрику.
Анітрохи не применшуючи ступеня провини кожного боржника, усе ж не зайво врахувати особливість запорізької структури споживачів електроенергії, в якій близько 80% займають металургійні підприємства. Серед них основна вага у двох комбінатів — алюмінієвого і титаномагнієвого, що споживають у грошовому обчисленні чверть електрики в області. Вони і є найбільшими боржниками. На початок березня сума несплати в ЗАлКу становила 74,5 млн., у ЗТМК — 53,7 млн. грн.
— Переговори з керівниками цих підприємств виявилися безрезультатними, — каже генеральний директор ВАТ «Запоріжжяобленерго» Віктор Носулько. — Від ЗТМК у лютому надійшов лист із проханням розглянути графік погашення заборгованості, з якого видно, що до травня вони не мають наміру платити за спожиту електроенергію. ЗАлК узагалі не дає жодних гарантій щодо оплати поточних платежів і погашення заборгованості.
Важлива деталь. Обидва комбінати довго і наполегливо домагалися надання їм так званого диференційованого тарифу, простіше кажучи — зменшення ціни на електроенергію. Ці зусилля частково увінчалися успіхом. З початку березня ЗТМК, котрий має статус казенного підприємства, отримав дифтариф, і тепер за електрику йому слід платити практично удвічі менше. У грудні уряд ухвалив позитивне рішення і щодо ЗАлКу, котрий перебуває у власності російського холдингу «РусАл». Однак далі декларації діло не пішло. Імовірніше за все тому, що енергетики далеко не в захваті від таких преференцій.
— В умовах ринкової економіки спеціальні тарифи — просто нонсенс, — вважає В.Носулько. — Тарифи мають покривати обгрунтовані витрати виробника і включати певний прибуток, інакше робота втратить сенс. Звісно, найпростіше за все вибити преференцію. Але ж її хтось має компенсувати. І цими «хтось» будуть тільки інші споживачі.
У керівництва ЗАлКу з цього приводу свої аргументи.
— Найвищі тарифи на інших підприємствах у світі удвічі нижчі за наші, — стверджує гендиректор Олександр Котюк. — Ми платимо по 8,7 цента за кіловат-годину. Не можуть тарифи для алюмінієвого підприємства бути такими ж, як для колгоспу імені Васі Пупкіна.
Такі порівняння енергетики вважають некоректними, звертаючи увагу на непорівнянність умов роботи, принципів тарифоутворення та енерговитратність вітчизняної економіки. Але, судячи з усього, металурги налаштовані не стільки на дискусію, скільки на невигадливий шантаж. «Коли питання щодо диференційованого тарифу не вирішиться, ми будемо змушені повністю згорнути виробництво», — заявив О.Котюк.
Щось подібне вже доводилося чути наприкінці жовтня, коли борг ЗАлКу за спожиту електроенергію, за даними обладміністрації, зашкалював за 14,1 млн. дол., і над комбінатом нависла загроза відключення від енергопостачання. Щоправда, тоді не було посилань на світову кризу і падіння цін нижче від прогнозованих на Лондонській біржі металів. Може, тому, що ще не вивітрилася з пам’яті липнева ситуація на біржі, коли ціна алюмінію становила 3380 дол. за тонну, а приріст вартості ф’ючерсів за день дорівнював 6%. І як тут не посилатися на закид колишнього гендиректора ЗАлКу Івана Бастриги: «Товариші металурги, чому, маючи світові ціни на продукцію, ви не піднімали до світового рівня зарплати? Чому не вирішували питання про скорочення енергоспоживання, а замість цього займалися виведенням грошей?»
А от на ЗТМК, схоже, біржовими коливаннями не надто занепокоєні. Швидше за все, їм просто не до того, коли вже майже рік підприємство лихоманить кадрова проблема.
Ще торік у середині квітня Мінпромполітики звільнило генерального директора комбінату Владислава Теліна. Підставами для цього стали не лише зменшення підприємством бюджетних відрахувань і зростання заборгованості фондам соціального страхування і Пенсійному. Перевірка міністерського КРУ за 2005—2007 роки виявила факти укладання контрактів на поставку титанової губки за заниженими цінами, що дала сумарну різницю на більш як 10 млн. грн. Зрозуміло, не на користь комбінату.
Невтішну оцінку дала і Запорізька облрада: «Кількаразові перевірки комбінату за останні три роки засвідчили факти зловживань у фінансово-комерційній діяльності. Сформувалося зневажливе ставлення до будь-яких науково-технічних нововведень».
До речі, стан справ на титаномагнієвому комбінаті «Дзеркало тижня» докладно висвітлювало протягом семи років. У тому числі й факти, на які нарешті спромоглося звернути увагу Мінпромполітики. На підтвердження обмежимося однією цитатою п’ятирічної давнини: «Підприємство в ролі подільника бере якусь нікчемну фірму-резидента і нібито продає їй за мінімально низькою ціною вироблену продукцію — на папері, звісно, без переміщення товару зі складу. А фірма потім виступає експортером, який отримує повернення ПДВ на цілком законних підставах. Залишається тільки в інтимній обстановці врегулювати неформальні партнерські відносини, предметно вирішивши три запитання, що починаються зі слів «хто, кому і скільки».
Хтозна, надай-но цьому значення в міністерстві, глядиш, зміна керівництва не набула б такого скандального забарвлення, коли колишній гендиректор і наближені до нього управлінці захоплені протестними акціями та судовими розглядами, а профспілковий лідер підприємства заявляє про вираження колективної недовіри новому керівництву. Що й казати, «вчасно». Особливо з урахуванням того, що у комбінату з’явився іноземний інвестор, котрий виділив перший транш у сумі 1,5 млн. дол. і готовий вкладати в підприємство нові кошти. Ними, вочевидь, і сподіваються на ЗТМК оплатити борги за енергоносії. Ось тільки нема жодних гарантій, що з урахуванням кризи і лихоманкової обстановки на підприємстві інвестор не передумає.
Таку перспективу змушені враховувати й енергетики, котрі до того ж обтяжені неможливістю відразу припинити поставки електроенергії боржникам. Адже ЗАлК і ЗТМК мають у своєму розпорядженні узгоджену технологічну аварійну та екологічну броню. Тож строк їхнього повного знеструмлення перевищує три місяці.
Поки ж «Запоріжжяобленерго» залишається тільки пропонувати впровадити дієвий механізм надання кредитів для оплати екологічної броні та приведення розміру броні у відповідність із потужністю устаткування, задіяного в технологічному процесі. А ще сподіватися на притягнення до відповідальності керівників за несплату спожитої електроенергії в повному обсязі. Справді, чому б не пофантазувати…